Семен Давидович Аранович (23 липня 1934, Деражня, Кам'янець-Подільська область, УРСР, СРСР — 8 вересня 1996, Гамбург, Німеччина) — радянський і російський кінорежисер і сценарист документального та художнього кіно. Народний артист Росії (1994). Лауреат Державноїпремії СРСР (1983), кінопремії «Ніка» (1988), (премії «Срібний ведмідь») Берлінського міжнародного кінофестивалю (1994) за видатні досягнення у кіномистецтві.
Аранович Семен Давидович | |
---|---|
Дата народження | 23 липня 1934 |
Місце народження | Деражня, Кам'янець-Подільська область, СРСР |
Дата смерті | 8 вересня 1996 (62 роки) |
Місце смерті | Гамбург, Німеччина |
Поховання | Гамбург |
Громадянство | СРСР Росія |
Alma mater | Всеросійський державний інститут кінематографії (1965) |
Професія | кінорежисер, сценарист, виробник, режисер |
Заклад | d, Ленфільм і d |
Нагороди | |
IMDb | ID 0033081 |
Біографія
У 1955 році Семен Аранович закінчив Вище військово-морське авіаційне училище. Служив у військової морської авіації Північного флоту. Після пережитої авіакатастрофи був змушений радикально змінити рід занять. Аранович вступає до ВДІКу (майстерня (Романа Кармена)), котрий закінчив у 1965 році.
У 1965—1970 роках працював на Ленінградській студії документальних фільмів та на кіностудії «Леннаучфільм» режисером документального кіно. У 1965 році побачила світ його перша самостійна робота — «Час, який завжди з нами».
10 березня 1966 року у Ленінграді брав участь у підпільному фільмуванні відспіву та похорон поетеси Анни Ахматової разом з операторами , А. Д. Шафраном та іншими. У 1989 році відзняті матеріали були використані ним в документальному фільмі («Особиста справа Анни Ахматової») (1989).
З 1971 року працював в жанрі ігрового художнього кіно на кіностудії «Ленфильм». Першим постановочним фільмом у його виконанні став фільм «Червоний дипломат». У 1985 році вийшов створений ним міні-серіал «Протистояння», за романом Юліана Семенова.
З 1991 року Аранович стає художнім керівником ТО «Кінодокумент».
У 1992—1995 роках — голова правління Спілки кінематографістів Санкт-Петербургу.
З 1992 року керував майстерню режисури художнього та документального кіно. Очолював кафедру кіномистецтва факультету екранних мистецтв .
У 1994 році отримав звання народного артиста Російської Федерації.
Семен Аранович помер 8 вересня 1996 року після важкої хвороби у Гамбурзі, не закінчивши свій останній фільм «Agnus Dei». Похований на єврейському кладовищі Гамбурга.
Фільмографія
Документальні
- 35-й кілометр (1963)
- Останній пароплав (1965)
- Сьогодні — прем'єра (1965)
- Час, який завжди з нами (1965)
- Дагестанська балада (1966)
- Друг Горького — Андреєва (1966)
- Люди землі та неба (1966)
- М. Горький. Останні роки (1967)
- Сорок кроків (1968)
- Поділись своєю піснею (1969)
- Тисяча сто ночей (1970)
- Монолог художника (1975)
- Павловськ (1977)
- Зустріч на острові (1979)
- Дмитро Шостакович (1981)
- (Особиста справа Анни Ахматової) (1989)
- (1987)
- (1989)
- (Барон Едуард Фальц-Фейн). Руські монологи (1989)
- (1990)
- Великий концерт народів, або Дихання Чейн-Стокса (1991)
- Острови (1993)
Художні
- (Червоний дипломат. Сторінки життя Леоніда Красіна) (1971)
- (Зламана підкова) (1973)
- (...та інші офіційні особи) (1976)
- (Літня поїздка до моря) (1978)
- Рафферті (1980)
- (Торпедоносці) (1983)
- (Протистояння) (1985)
- (Велика гра) (1988)
- (1994)
- Agnus Dei (1995)
Нагороди
- 1983 — Державна премія СРСР — фільм «Торпедоносці»
- 1983 — Приз Всесоюзного кінофестивалю (Київ) — фільм «Торпедоносці»
- 1988 — Національна кінематографічна премія «Ніка» в категорії кращій науково-популярний фільм за «Максим Горький. Останні роки» (Леннаучфільм)
- Премія імені О. Довженка
- 1994 — (премія «Срібній Відмідь») Берлінського міжнародного кінофестивалю (1994 рік) за видатні досягнення у кіномистецтві — фільм «Рік Собаки»
Примітки
- . Архів оригіналу за 21 жовтня 2013. Процитовано 18 лютого 2018.
- Аранович Семён Давидович. Энциклопедия отечественного кино. Архів оригіналу за 2 грудня 2012. Процитовано 14 листопада 2012.
- Быков Д. Умер Семен Аранович. Энциклопедия отечественного кино. Архів оригіналу за 2 грудня 2012. Процитовано 14 листопада 2012.
- Раззаков, Федор (2017). (рос.) . Litres. ISBN . Архів оригіналу за 27 жовтня 2021. Процитовано 27 жовтня 2021.
- . Архів оригіналу за 18 січня 2018. Процитовано 18 лютого 2018.
Література
- Аранович / Сост. И. Павлова, Ю. Павлов. — СПб.: Студия «Панорама», 1998.
Посилання
- Фільмографія на kino-teatr.ru [ 15 жовтня 2021 у Wayback Machine.] (рос.)
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет