Azərbaycanca
Dansk
Deutsch
Española
Français
Italiana
Қазақ
Lietuvos
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
| Ця стаття містить , але походження тверджень у ній через практично повну відсутність . (серпень 2020) |
Антуа́н Лора́н де Лавуазьє́ (фр. Antoine-Laurent de Lavoisier; 26 серпня 1743, Париж — 8 травня 1794, Париж) — французький науковець, один із засновників сучасної хімії.
| Антуан-Лоран де Лавуазьє | |
|---|---|
| фр. Antoine-Laurent de Lavoisier | |
 | |
| Народився | 26 серпня 1743 Париж, Королівство Франція |
| Помер | 8 травня 1794 (50 років) Париж, Французька республіка ·обезголовлення[1] |
| Поховання | d |
| Країна | Королівство Франція,Перша Французька республіка |
| Національність | француз |
| Діяльність | хімік, економіст, біолог, фізик, науково-педагогічний працівник, адвокат, астроном, письменник, адміністратор |
| Alma mater | d (1764) |
| Галузь | хімія, фізика |
| Заклад | d |
| Посада | d |
| Вчителі | d Нікола Луї де Лакай і Жан-Антуан Нолле |
| Аспіранти, докторанти | d Антуан Франсуа де Фуркруа d d Клод Бертолле |
| Членство | Лондонське королівське товариство[2] d Французька академія наук[3] d Американське філософське товариство[4] d |
| Відомий завдяки: | Закон збереження маси речовини, хімічний елемент |
| Батько | d[5] |
| Мати | d[5] |
| У шлюбі з | (Марія-Анна П'єретта Польз)[6] |
| Нагороди | |
| Автограф |  |
 Висловлювання у Вікіцитатах Антуан Лоран Лавуазьє у Вікісховищі | |
Життєпис
Лавуазьє походив із заможної буржуазної сім'ї. Його батько був одним з 400 адвокатів, які працювали при Паризькому парламенті, і хотів, щоб син також став адвокатом. Однак його більше притягували природничі науки, тому він крім юриспруденції вивчав ще й астрономію, мінералогію, математику, ботаніку, геологію, і власне хімію. Навчався у найкращих паризьких професорів.
1768 року, у віці 25 років був обраний до Французької академії наук ад'юнктом з хімії. Через 10 років став її повноцінним членом, а 1785-го — директором. Під час Конвенту він намагався врятувати академію, але йому це не вдалось, і 1793 року академія була ліквідована.
Гільйотинований у період Французької революції за звинуваченням «у змові з ворогами Франції проти французького народу, який мав на меті викрасти в нації величезні суми, необхідні для війни з деспотами». 1796 року Лавуазьє був посмертно реабілітований.
Дослідницька робота
Значну частину прибутків витрачав на досліди. Він не рахував гроші: наприклад, досліди складу води коштували йому 50000 ліврів. Він домагався високоточної постановки експериментів, використовував досконалі прилади: зробив у це дуже великий вклад. 1775 року міністр Тюрго, який започаткував виробництво пороху у Франції, назначив його одним з 4-х його керівників. Завдяки Лавуазьє до 1788 року виробництво пороху у Франції збільшилось вдвічі.
Експериментально довів, що повітря — не просте тіло, як вважалося на той час, а суміш різних за властивостями газів. Запропонував назву «оксиген» і пояснив його роль у процесах випалювання, горіння, дихання. Запопонував визначення хімічного елемента, встановив хімічний склад води, оксидів нітрогену, багатьох мінералів. Обґрунтував закон збереження маси речовини. Склав першу таблицю простих речовин. Один із засновників термохімії. 1789 року Лавуазьє опублікував підручник «Елементарний курс хімії», цілком заснований на кисневій теорії горіння і новій номенклатурі, який став першим підручником нової хімії.
Також Лавуазьє досліджував властивості різних речовин за високих температур, для чого побудував величезний агрегат із двома лінзами (найбільша мала діаметр 130 см), які концентрували сонячне світло. Для того, щоб виготовити збиральну лінзу такого розміру, оптики зробили два круглих увігнутих скла, злютували їх, а в проміжок між ними заповнили спиртом. Товщина такої лінзи в центрі становила 16 см. Друга лінза, яка ще сильніше допомагала зібрати промені, була приблизно вдвічі меншою, і її виготовили звичайним способом — шліфуванням скляної виливки. Продумана система важелів, гвинтів і коліс на платформі дозволяла наводити лінзи на Сонце. Учасники досліду були в закопчених окулярах.
До такої системи Лавуазьє поміщав різні мінерали і метали: пісковик, кварц, цинк, олово, кам'яне вугілля, алмаз, платину і золото. Він відзначив, що в герметично залютованій скляній посудині з вакуумом алмаз при нагріванні обвуглюється, а на повітрі згорає повністю.
Див. також
- (6826 Лавуазьє) — астероїд, названий на честь науковця.
Примітки
- https://www.britannica.com/biography/Antoine-Lavoisier
- https://catalogues.royalsociety.org/CalmView/Record.aspx?src=CalmView.Persons&id=NA8248&pos=1
- https://www.academie-sciences.fr/fr/Liste-des-membres-depuis-la-creation-de-l-Academie-des-sciences/les-membres-du-passe-dont-le-nom-commence-par-l.html
- NNDB — 2002.
- Pas L. v. Genealogics.org — 2003.
- Brock W. H. The fontana history of chemistry — 1992. —
- С. Созонов Лавуазье, Антуан-Лоран // Энциклопедический словарь — СПб: Брокгауз — Ефрон, 1896. — Т. XVII. — С. 218–223.
Джерела
- Левченков С. И. . Краткий очерк истории химии [ 8 грудня 2012 у Wayback Machine.] (рос.)
 | Це незавершена стаття про хіміка. Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її. |
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет