Антрустіони лат antrustio мн antrustiones дружинники французьких королів з династії Меровінгів привілейована група франк

Антрустіони (лат. antrustio, мн. antrustiones) — дружинники французьких королів з династії Меровінгів, привілейована група франкського суспільства. До VIII століття назва виходить з вжитку. Сам особистий охоронець називається trustis (фр. truste), франкське слово з латинським закінченням, можливо, що означає комфорт, допомогу, вірність, довіру (порівняйте давньоверхньонімецьку trost). Альтернативна етимологія пов'язує його з протогерманським *druhtiz, бойовий загін, звідки давьноверхньонімецький truht та, можливо, слов'янська дружина.

Інформація про антрустіони отримана з однієї з формул Маркульфа і з різних положень Салічного закону.

Здається, антрустіони відігравали важливу роль за часів Хлодвіга. Очевидно, вони сформували армію, яка завойовувала землю, армію, складену переважно франками, з кількома галло-римлянами, які стали на сторону Хлодвіга. Після завоювання роль антрустіонів стала менш важливою. Деяким членам було доручено інші завдання, наприклад, створення гарнізонів у прикордонних містах. Установа, схоже, зникла під час анархії, з якою почалося 8 століття.

Примітки

, Feudalism (Harper, 1961), p. 4.
Peter B. Golden, "Some Notes on the Comitatus in Medieval Eurasia with Special Reference to the Khazars", Russian History 28, 1 (2001): 153–170.
i. 18, ed. , p. 55.
Див. , Glossarium, s. "trustis".
Одне або декілька з попередніх речень включає текст з публікації, яка тепер перебуває в суспільному надбанні:
Hugh Chisholm, ред. (1911). Antrustion . // Encyclopædia Britannica (11th ed.). Т. V. 2. Cambridge University Press. с. 154. (англ.)

Джерела

Средневековый мир в терминах, именах и названиях: словарь-справочник / Е. Д. Смирнова; Л. П. Сушкевич; В. А. Федосик. — Минск : Беларусь, 1999. — 383 с. — . (рос.)

Waitz, Deutsche Verfassungsgeschichte, 3rd ed. vol. ii. pp. 335 et seq.
Brunner, Deutsche Rechtsgeschichte, vol. ii. p. 97 et seq.
Fustel de Coulanges, La Monarchie franque, p. 80 et seq.
Maxirne Deloche, La Trustis et Vantrustion royal sous les deux premieres races (Paris, 1873)
Guilhermoz, Les Origines de la noblesse (Paris, 1902)

Це незавершена стаття про Середньовіччя.
Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її.

[1] , Feudalism (Harper, 1961), p. 4.

[2] Peter B. Golden, "Some Notes on the Comitatus in Medieval Eurasia with Special Reference to the Khazars", Russian History 28, 1 (2001): 153–170.

[3] . 18, ed. , p. 55.

[4] Див. , Glossarium, s. "trustis".

[EB1911-5] Одне або декілька з попередніх речень включає текст з публікації, яка тепер перебуває в суспільному надбанні:
Hugh Chisholm, ред. (1911). Antrustion . // Encyclopædia Britannica (11th ed.). Т. V. 2. Cambridge University Press. с. 154. (англ.)