Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Антропологія права — наукова та навчальна дисципліна, яка досліджує процеси юридизації людського існування, притаманні кожному історичному типу цивілізації, шляхом аналізу усних або письмових пам'яток права та прагне дослідити закономірності, які є основою соціального і правового побуту суспільства.
Правова антропологія — сфера правових знань і система теоретичних підходів, спрямованих на висвітлення взаємовідносин людини з правовою реальністю.
Предмет антропології права
Антропологія права вивчає правове буття людства (і складових його етнічних груп, народів, націй) на всіх стадіях розвитку цього буття, від архаїчних до сучасних.
Предметом антропології права є правові системи і в цілому весь комплекс правових явищ: правові норми, правовідносини, ідеї і уявлення про право, правові інститути, процедури і способи регуляції поведінки, захисту порядку, вирішення конфліктів, які складаються в різних співтовариствах (первісних, традиційних, сучасних), у різних етносів (народів, націй), в різні епохи і в різних регіонах світу.
П. а. переплітається з проблематикою аксіології права (людські цінності в праві), онтології права (відображення людського буття у праві), антропологічної школи кримінального права (погляд на людину крізь призму її вродженої здатності до злочинних діянь) та інших дисциплін.
Історія науки антропології права
У дослідженні проблем правової антропології добре зарекомендував себе аксіологічний підхід. Основним поняттям аксіології є поняття цінності. Зупинімося на деяких моментах його історії.
Найбільш фундаментальне воно розроблене в німецькій класичній філософії, особливо в І. Канта. Власне, лише в межах розробленої Кантом системи філософських категорій виявилося можливим розкрити зміст поняття цінності у взаємному зв'язку з іншими, спорідненими з ним, поняттями.
Близьким до поняття цінності у Канта було поняття доброї волі. Він визначав його як волю, яка є доброю не через те, що вона надає руху або виконує; вона є доброю не через свою придатність до досягнення якої-небудь поставленої мети, а тільки завдяки волінню, тобто сама по собі. Розглядувана сама по собі, вона повинна цінуватися незрівнянно вище, ніж усе, що могло б бути коли-небудь здійснене нею на користь якоїсь схильності та, якщо завгодно, навіть на користь усіх схильностей, разом узятих. Якби навіть через особливу немилість долі ця воля була б зовсім не в змозі досягти своєї мети; якби за всіх намагань вона нічого не домоглася і залишалася б тільки одна добра воля, — то все ж вона виблискувала б подібно до коштовного каменя сама по собі як щось таке, що містить у самому собі свою повну цінність.
Добра воля має певну спрямованість. Якщо мова йде про спрямованість людини до чогось, то передбачається, що існує мета цієї спрямованості. Що ж є метою доброї волі? За Кантом, нею е людина. «Тепер я тверджу: людина і взагалі усяка розумна істота існує як мета сама по собі, а не лише як засіб для будь-якого застосування з боку тієї чи іншої волі».
Одначе підхід до людини як мети передбачає, що все, що знаходиться поза людиною, всі предмети схильностей, предмети її потреб мають підпорядковане значення, вони «… мають лише зумовлену цінність, тому що якби не було схильностей і потреб, які на них ґрунтуються, то й предмет не мав би ніякої цінності». Тут Кант уже розкрив зміст поняття цінності, той напрямок конкретизації змісту цього поняття, який у майбутньому виявився головним, тобто він установив зв'язок між поняттями «цінність», «схильність», «потреба».
«Самі ж схильності як джерела потреб мають настільки мало абсолютної цінності, заради якої слід було б бажати їх самих, що загальне бажання, яке повинна мати кожна розумна істота, — це бути зовсім вільною від них». Виходить, що й тут Кант, спираючись на глибоку історико-філософську традицію, оригінально тлумачив і самі схильності — увільнення самого себе від марноти, метушні, звичок, бажань тощо. В остаточному підсумку виявляється, що схильності, потреби мають сенс лише настільки, наскільки вони повинні служити людині. Вони важливі не самі по собі, людина не повинна ставати рабом цих схильностей.
Висновок, що його робить Кант з усього викладеного вище, полягає в тому, що цінність усіх предметів, які ми здобуваємо через наші вчинки, завжди зумовлена. «Предмети, існування яких хоч і залежить не від нашої волі, а від природи, мають, однак, якщо вони не наділені розумом, тільки відносну цінність як засоби і називаються через це речами, тоді як розумні істоти називають особами, оскільки їхня природа вже вирізняє їх як цілі самі по собі, тобто як щось, що не слід застосовувати лише як засіб, отже, позаяк обмежує всяку сваволю (і складає предмет поваги)».
Підбиваючи підсумок кантівського аналізу поняття цінності, слід відзначити, що найбільш важливим тут є те, що це поняття у власному розумінні він співвідносив із людиною як метою, її розвитком, а такий аспект цінності, як корисність, поняття зумовленої, відносної цінності — зі світом природи, бажань. Основну увагу він звертав на суб'єктивний аспект цінності, хоча відмічав і наявність об'єктивного аспекту, що його, втім, детально не розробляв. Запропонована І. Кантом концепція цінності добре розкриває суб'єктивний аспект цінності, її внутрішню людську природу, і меншою мірою торкається об'єктивного аспекту, об'єктивних підвалин.
Німецька класична філософія від Канта до Гегеля сприйняла саме кантівську концепцію. Фейєрбах, хоча він принципами побудови філософської системи відрізнявся і від Канта, і від Фіхте, і від Шеллінга, і від Гегеля, включав кантівську концепцію до свого антропологізму.
Всі основні течії філософії XX ст. кінець кінцем виявляються або конкретизацією тих проблем, що були намічені в німецькій класичній філософії, або ж розробляються через протиставлення своєї проблематики тій проблематиці, яка була сформульована в цій філософії.
Німецька класична філософія виявилась основоположною для розроблення проблеми цінностей у різних філософських напрямах. Позитивізм не сприйняв її, бо в його межах акцент було зроблено на істинності; антропологічна проблематика, цінність як характеристика суб'єктивної діяльності були штучно винесені за межі філософського пізнання. Через проголошену ним програму позитивізм відмовився від аналізу внутрішнього, духовного начала цієї діяльності, відкинув її до сфери психології, а категоріальний філософський аналіз затаврував як «метафізику».
Філософське розуміння цінності намагався розвинути К. Маркс. Він виходив із зв'язку цінності з корисністю. Людина, писав Маркс, ставиться до предметів зовнішнього свіїу як до засобів задоволення її потреб. Проте люди не починають із того, що «стоять у цьому теоретичному відношенні до предметів зовнішнього світу», а активно діють, оволодівають за допомогою дії певними предметами зовнішнього світу і в такий спосіб задовольняють свої потреби". Іншими словами, люди здійснюють виробництво. А ця їхня життєдіяльність необхідно спирається на пізнання. Багаторазове повторення виробничого процесу приводить до того, що здатність різних предметів «задовольняти потреби» людей відбивається в їхньому мозку, люди навчаються і «теоретично» відрізняти зовнішні предмети, які служать для задоволення їхніх потреб, від усіх інших предметів". Люди прагнуть зберегти предмети, що задовольняють їхні потреби, у своєму володінні. Вони «називають ці предмети „благами“ або ще якось, що означає, що вони практично вживають ці продукти, що продукти для них корисні».
Що ж до корисності, то Маркс звернув увагу насамперед на її об'єктивність, бо корисність обумовлюється властивостями самих речей: «Корисність речі робить її споживною вартістю. Але ця корисність не висить у повітрі. Зумовлена властивостями товарного тіла, вона не існує поза цим останнім. Через це товарне тіло, як-от залізо, пшениця, алмаз і под., само є споживна вартість, чи благо».
Марксів аналіз цінності й корисності у філософському плані посідав важливе місце в діалектико-матеріалістичному вченні. Досить нагадати, що відмінності в потребах та органічно пов'язаних із ними інтересах є сутнісним фактором поділу суспільства на протилежні класи. «Оскільки мільйони сімей живуть в економічних умовах, що відрізняють і ворожо протиставляють їхній спосіб життя, інтереси та освіту способові життя, інтересам та освіті інших класів, — вони становлять клас», — зауважив Маркс.
Що стосується людини, то Маркс розглядав ЇЇ з соціологічних засад. Він в основному акцентував на тому, чим людина зобов'язана суспільству, соціальному середовищу, в надрах якого вона формується і діє. На думку Маркса, сутність людини визначається сукупністю всіх суспільних відносин. У сучасну епоху погляди Канта і Маркса набули розвитку в межах антропологічного та соціологічного підходів до людини та її цінностей.
Соціологія, наслідуючи Маркса, широко застосовує структурно-функціональний метод: людина розглядається як носій певних соціальних функцій та ролей, і головною проблемою виступає її пристосування до панівних інститутів. Звідси така велика увага, що приділяється цією теорією питанням соціалізації індивіда, його адаптації до суспільного середовища, його інтеграції до тієї чи іншої системи цінностей. З цим пов'язані амбіції тотальної суспільної педагогіки: суспільство повинне виховувати і перевиховувати людину, а «нове суспільство» — формувати «нову людину» в потрібному собі дусі. Звідси відоме ленінське висловлювання: «Не можна жити у суспільстві та бути вільним від нього».
У нашій країні філософія та етика загального «самовідданого служіння» панівному ладу, підпорядкування часткового загальному, індивіда — колективу набули статусу беззаперечної та необговорюваної норми, на варті якої стояли всі засоби державної влади. Робилось усе для того, щоби виключити будь-які відхилення від панівної державної норми. А ця остання трактувалась як єдино можлива, оскільки вважалося, що норми — продукт суспільного ладу і жодних інших нормоутворювальних джерел нема та бути не може. Не випадково в нашій країні так безжально викорінювалася релігія: проголошуючи вищий, трансцендентний характер головних норм людського буття, вона була підставою для критичної здатності мислення стосовно земної влади, обмежувала монополію останньої в сенсотвірній та ціннісній сферах.
Див. також
Примітки
Джерела та література
- В. С. Бігун. Правова антропологія (антропологія права) [ 12 березня 2017 у Wayback Machine.] // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2003. — Т. 5 : П — С. — С. 34. — .
Література
- Антропологія права // Філософський енциклопедичний словник / В. І. Шинкарук (гол. редкол.) та ін. — Київ : Інститут філософії імені Григорія Сковороди НАН України : Абрис, 2002. — 742 с. — 1000 екз. — ББК (87я2). — .
Посилання
- Антропологія юридична [ 25 лютого 2022 у Wayback Machine.] // ВУЕ
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Antropologiya prava naukova ta navchalna disciplina yaka doslidzhuye procesi yuridizaciyi lyudskogo isnuvannya pritamanni kozhnomu istorichnomu tipu civilizaciyi shlyahom analizu usnih abo pismovih pam yatok prava ta pragne dosliditi zakonomirnosti yaki ye osnovoyu socialnogo i pravovogo pobutu suspilstva Pravova antropologiya sfera pravovih znan i sistema teoretichnih pidhodiv spryamovanih na visvitlennya vzayemovidnosin lyudini z pravovoyu realnistyu Predmet antropologiyi pravaAntropologiya prava vivchaye pravove buttya lyudstva i skladovih jogo etnichnih grup narodiv nacij na vsih stadiyah rozvitku cogo buttya vid arhayichnih do suchasnih Predmetom antropologiyi prava ye pravovi sistemi i v cilomu ves kompleks pravovih yavish pravovi normi pravovidnosini ideyi i uyavlennya pro pravo pravovi instituti proceduri i sposobi regulyaciyi povedinki zahistu poryadku virishennya konfliktiv yaki skladayutsya v riznih spivtovaristvah pervisnih tradicijnih suchasnih u riznih etnosiv narodiv nacij v rizni epohi i v riznih regionah svitu P a pereplitayetsya z problematikoyu aksiologiyi prava lyudski cinnosti v pravi ontologiyi prava vidobrazhennya lyudskogo buttya u pravi antropologichnoyi shkoli kriminalnogo prava poglyad na lyudinu kriz prizmu yiyi vrodzhenoyi zdatnosti do zlochinnih diyan ta inshih disciplin Istoriya nauki antropologiyi pravaU doslidzhenni problem pravovoyi antropologiyi dobre zarekomenduvav sebe aksiologichnij pidhid Osnovnim ponyattyam aksiologiyi ye ponyattya cinnosti Zupinimosya na deyakih momentah jogo istoriyi Najbilsh fundamentalne vono rozroblene v nimeckij klasichnij filosofiyi osoblivo v I Kanta Vlasne lishe v mezhah rozroblenoyi Kantom sistemi filosofskih kategorij viyavilosya mozhlivim rozkriti zmist ponyattya cinnosti u vzayemnomu zv yazku z inshimi sporidnenimi z nim ponyattyami Blizkim do ponyattya cinnosti u Kanta bulo ponyattya dobroyi voli Vin viznachav jogo yak volyu yaka ye dobroyu ne cherez te sho vona nadaye ruhu abo vikonuye vona ye dobroyu ne cherez svoyu pridatnist do dosyagnennya yakoyi nebud postavlenoyi meti a tilki zavdyaki volinnyu tobto sama po sobi Rozglyaduvana sama po sobi vona povinna cinuvatisya nezrivnyanno vishe nizh use sho moglo b buti koli nebud zdijsnene neyu na korist yakoyis shilnosti ta yaksho zavgodno navit na korist usih shilnostej razom uzyatih Yakbi navit cherez osoblivu nemilist doli cya volya bula b zovsim ne v zmozi dosyagti svoyeyi meti yakbi za vsih namagan vona nichogo ne domoglasya i zalishalasya b tilki odna dobra volya to vse zh vona vibliskuvala b podibno do koshtovnogo kamenya sama po sobi yak shos take sho mistit u samomu sobi svoyu povnu cinnist Dobra volya maye pevnu spryamovanist Yaksho mova jde pro spryamovanist lyudini do chogos to peredbachayetsya sho isnuye meta ciyeyi spryamovanosti Sho zh ye metoyu dobroyi voli Za Kantom neyu e lyudina Teper ya tverdzhu lyudina i vzagali usyaka rozumna istota isnuye yak meta sama po sobi a ne lishe yak zasib dlya bud yakogo zastosuvannya z boku tiyeyi chi inshoyi voli Odnache pidhid do lyudini yak meti peredbachaye sho vse sho znahoditsya poza lyudinoyu vsi predmeti shilnostej predmeti yiyi potreb mayut pidporyadkovane znachennya voni mayut lishe zumovlenu cinnist tomu sho yakbi ne bulo shilnostej i potreb yaki na nih gruntuyutsya to j predmet ne mav bi niyakoyi cinnosti Tut Kant uzhe rozkriv zmist ponyattya cinnosti toj napryamok konkretizaciyi zmistu cogo ponyattya yakij u majbutnomu viyavivsya golovnim tobto vin ustanoviv zv yazok mizh ponyattyami cinnist shilnist potreba Sami zh shilnosti yak dzherela potreb mayut nastilki malo absolyutnoyi cinnosti zaradi yakoyi slid bulo b bazhati yih samih sho zagalne bazhannya yake povinna mati kozhna rozumna istota ce buti zovsim vilnoyu vid nih Vihodit sho j tut Kant spirayuchis na gliboku istoriko filosofsku tradiciyu originalno tlumachiv i sami shilnosti uvilnennya samogo sebe vid marnoti metushni zvichok bazhan tosho V ostatochnomu pidsumku viyavlyayetsya sho shilnosti potrebi mayut sens lishe nastilki naskilki voni povinni sluzhiti lyudini Voni vazhlivi ne sami po sobi lyudina ne povinna stavati rabom cih shilnostej Visnovok sho jogo robit Kant z usogo vikladenogo vishe polyagaye v tomu sho cinnist usih predmetiv yaki mi zdobuvayemo cherez nashi vchinki zavzhdi zumovlena Predmeti isnuvannya yakih hoch i zalezhit ne vid nashoyi voli a vid prirodi mayut odnak yaksho voni ne nadileni rozumom tilki vidnosnu cinnist yak zasobi i nazivayutsya cherez ce rechami todi yak rozumni istoti nazivayut osobami oskilki yihnya priroda vzhe viriznyaye yih yak cili sami po sobi tobto yak shos sho ne slid zastosovuvati lishe yak zasib otzhe pozayak obmezhuye vsyaku svavolyu i skladaye predmet povagi Pidbivayuchi pidsumok kantivskogo analizu ponyattya cinnosti slid vidznachiti sho najbilsh vazhlivim tut ye te sho ce ponyattya u vlasnomu rozuminni vin spivvidnosiv iz lyudinoyu yak metoyu yiyi rozvitkom a takij aspekt cinnosti yak korisnist ponyattya zumovlenoyi vidnosnoyi cinnosti zi svitom prirodi bazhan Osnovnu uvagu vin zvertav na sub yektivnij aspekt cinnosti hocha vidmichav i nayavnist ob yektivnogo aspektu sho jogo vtim detalno ne rozroblyav Zaproponovana I Kantom koncepciya cinnosti dobre rozkrivaye sub yektivnij aspekt cinnosti yiyi vnutrishnyu lyudsku prirodu i menshoyu miroyu torkayetsya ob yektivnogo aspektu ob yektivnih pidvalin Nimecka klasichna filosofiya vid Kanta do Gegelya sprijnyala same kantivsku koncepciyu Fejyerbah hocha vin principami pobudovi filosofskoyi sistemi vidriznyavsya i vid Kanta i vid Fihte i vid Shellinga i vid Gegelya vklyuchav kantivsku koncepciyu do svogo antropologizmu Vsi osnovni techiyi filosofiyi XX st kinec kincem viyavlyayutsya abo konkretizaciyeyu tih problem sho buli namicheni v nimeckij klasichnij filosofiyi abo zh rozroblyayutsya cherez protistavlennya svoyeyi problematiki tij problematici yaka bula sformulovana v cij filosofiyi Nimecka klasichna filosofiya viyavilas osnovopolozhnoyu dlya rozroblennya problemi cinnostej u riznih filosofskih napryamah Pozitivizm ne sprijnyav yiyi bo v jogo mezhah akcent bulo zrobleno na istinnosti antropologichna problematika cinnist yak harakteristika sub yektivnoyi diyalnosti buli shtuchno vineseni za mezhi filosofskogo piznannya Cherez progoloshenu nim programu pozitivizm vidmovivsya vid analizu vnutrishnogo duhovnogo nachala ciyeyi diyalnosti vidkinuv yiyi do sferi psihologiyi a kategorialnij filosofskij analiz zatavruvav yak metafiziku Filosofske rozuminnya cinnosti namagavsya rozvinuti K Marks Vin vihodiv iz zv yazku cinnosti z korisnistyu Lyudina pisav Marks stavitsya do predmetiv zovnishnogo sviyiu yak do zasobiv zadovolennya yiyi potreb Prote lyudi ne pochinayut iz togo sho stoyat u comu teoretichnomu vidnoshenni do predmetiv zovnishnogo svitu a aktivno diyut ovolodivayut za dopomogoyu diyi pevnimi predmetami zovnishnogo svitu i v takij sposib zadovolnyayut svoyi potrebi Inshimi slovami lyudi zdijsnyuyut virobnictvo A cya yihnya zhittyediyalnist neobhidno spirayetsya na piznannya Bagatorazove povtorennya virobnichogo procesu privodit do togo sho zdatnist riznih predmetiv zadovolnyati potrebi lyudej vidbivayetsya v yihnomu mozku lyudi navchayutsya i teoretichno vidriznyati zovnishni predmeti yaki sluzhat dlya zadovolennya yihnih potreb vid usih inshih predmetiv Lyudi pragnut zberegti predmeti sho zadovolnyayut yihni potrebi u svoyemu volodinni Voni nazivayut ci predmeti blagami abo she yakos sho oznachaye sho voni praktichno vzhivayut ci produkti sho produkti dlya nih korisni Sho zh do korisnosti to Marks zvernuv uvagu nasampered na yiyi ob yektivnist bo korisnist obumovlyuyetsya vlastivostyami samih rechej Korisnist rechi robit yiyi spozhivnoyu vartistyu Ale cya korisnist ne visit u povitri Zumovlena vlastivostyami tovarnogo tila vona ne isnuye poza cim ostannim Cherez ce tovarne tilo yak ot zalizo pshenicya almaz i pod samo ye spozhivna vartist chi blago Marksiv analiz cinnosti j korisnosti u filosofskomu plani posidav vazhlive misce v dialektiko materialistichnomu vchenni Dosit nagadati sho vidminnosti v potrebah ta organichno pov yazanih iz nimi interesah ye sutnisnim faktorom podilu suspilstva na protilezhni klasi Oskilki miljoni simej zhivut v ekonomichnih umovah sho vidriznyayut i vorozho protistavlyayut yihnij sposib zhittya interesi ta osvitu sposobovi zhittya interesam ta osviti inshih klasiv voni stanovlyat klas zauvazhiv Marks Sho stosuyetsya lyudini to Marks rozglyadav YiYi z sociologichnih zasad Vin v osnovnomu akcentuvav na tomu chim lyudina zobov yazana suspilstvu socialnomu seredovishu v nadrah yakogo vona formuyetsya i diye Na dumku Marksa sutnist lyudini viznachayetsya sukupnistyu vsih suspilnih vidnosin U suchasnu epohu poglyadi Kanta i Marksa nabuli rozvitku v mezhah antropologichnogo ta sociologichnogo pidhodiv do lyudini ta yiyi cinnostej Sociologiya nasliduyuchi Marksa shiroko zastosovuye strukturno funkcionalnij metod lyudina rozglyadayetsya yak nosij pevnih socialnih funkcij ta rolej i golovnoyu problemoyu vistupaye yiyi pristosuvannya do panivnih institutiv Zvidsi taka velika uvaga sho pridilyayetsya ciyeyu teoriyeyu pitannyam socializaciyi individa jogo adaptaciyi do suspilnogo seredovisha jogo integraciyi do tiyeyi chi inshoyi sistemi cinnostej Z cim pov yazani ambiciyi totalnoyi suspilnoyi pedagogiki suspilstvo povinne vihovuvati i perevihovuvati lyudinu a nove suspilstvo formuvati novu lyudinu v potribnomu sobi dusi Zvidsi vidome leninske vislovlyuvannya Ne mozhna zhiti u suspilstvi ta buti vilnim vid nogo U nashij krayini filosofiya ta etika zagalnogo samoviddanogo sluzhinnya panivnomu ladu pidporyadkuvannya chastkovogo zagalnomu individa kolektivu nabuli statusu bezzaperechnoyi ta neobgovoryuvanoyi normi na varti yakoyi stoyali vsi zasobi derzhavnoyi vladi Robilos use dlya togo shobi viklyuchiti bud yaki vidhilennya vid panivnoyi derzhavnoyi normi A cya ostannya traktuvalas yak yedino mozhliva oskilki vvazhalosya sho normi produkt suspilnogo ladu i zhodnih inshih normoutvoryuvalnih dzherel nema ta buti ne mozhe Ne vipadkovo v nashij krayini tak bezzhalno vikorinyuvalasya religiya progoloshuyuchi vishij transcendentnij harakter golovnih norm lyudskogo buttya vona bula pidstavoyu dlya kritichnoyi zdatnosti mislennya stosovno zemnoyi vladi obmezhuvala monopoliyu ostannoyi v sensotvirnij ta cinnisnij sferah Div takozhPravovi cinnostiPrimitkiYuridichna enciklopediyaDzherela ta literaturaV S Bigun Pravova antropologiya antropologiya prava 12 bereznya 2017 u Wayback Machine Yuridichna enciklopediya u 6 t red kol Yu S Shemshuchenko vidp red ta in K Ukrayinska enciklopediya im M P Bazhana 2003 T 5 P S S 34 ISBN 966 7492 05 2 Literatura Antropologiya prava Filosofskij enciklopedichnij slovnik V I Shinkaruk gol redkol ta in Kiyiv Institut filosofiyi imeni Grigoriya Skovorodi NAN Ukrayini Abris 2002 742 s 1000 ekz BBK 87ya2 ISBN 966 531 128 X PosilannyaAntropologiya yuridichna 25 lyutogo 2022 u Wayback Machine VUE