Azərbaycanca AzərbaycancaБеларускі БеларускіDansk DanskDeutsch DeutschEspañola EspañolaFrançais FrançaisIndonesia IndonesiaItaliana Italiana日本語 日本語Қазақ ҚазақLietuvos LietuvosNederlands NederlandsPortuguês PortuguêsРусский Русскийසිංහල සිංහලแบบไทย แบบไทยTürkçe TürkçeУкраїнська Українська中國人 中國人United State United StateAfrikaans Afrikaans
Підтримка
www.wikidata.uk-ua.nina.az

Схіархієпископ Антоній в мантії Димитрій у миру князь Давид Ілліч Абашидзе груз დავით ილიას ძე აბაშიძე 12 жовтня 1867 Ти

Антоній (Абашидзе)

Антоній (Абашидзе)

Схіархієпископ Антоній (в мантії Димитрій, у миру князь Давид Ілліч Абашидзе (груз. დავით ილიას ძე აბაშიძე); 12 жовтня 1867, Тифліська губернія — 1 листопада 1942, Київська область) — єпископ Православної російської церкви; з 25 червня 1912 року єпископ (з 6 травня 1915 року архієпископ) Таврійський та Сімферопольський, почесний голова Таврійського відділу Російських зборів

Антоній (Абашидзе)
image
Єпископ Туркестанський і Ташкентський
Наступник: Інокентій
 
Альма-матер: d, Імператорський Новоросійський університет[d] (1892) і Київська духовна академія (1896)
Науковий ступінь: кандидат богослов'я (1896)
Діяльність: священник
Ім'я при народженні: Давид Ілліч Абашидзе
Народження: 12 жовтня 1867(1867-10-12)[1] або 1 (13) жовтня 1867[2]
Веджіні, d, Тифліська губернія, Кавказьке намісництво, Російська імперія
Смерть: 1 листопада 1942(1942-11-01) (75 років)
Київська область, Українська РСР, СРСР
Похований: Києво-Печерська лавра
Чернецтво: 16 листопада 1891 року
Єп. хіротонія: 23 квітня 1902

image Антоній у Вікісховищі

Біографія

Давид Ілліч Абашидзе народився у родинному маєтку, в селі Веджіни, Сігнахського повіту Тифліської губернії. Належав до грузинського аристократичного роду: по батькові походив із князів Абашидзе, по материнській лінії був у спорідненості з княжим родом Багратіоні.

Освіта

Навчався у Тифліській класичній гімназії, яку закінчив у 1888 році. У 1891 році закінчив юридичний факультет Новоросійського університету. 15 вересня 1891 року вступив до Київської духовної академії. 16 листопада 1891 року був пострижений з ім'ям Димитрій. 21 листопада висвячений у сан ієродиякона.

У 1896 році Абашидзе закінчив академію зі ступенем кандидата богослов'я. Він написав статтю «Православна Іверська Церква у боротьбі з мусульманством у XVII столітті». У тому ж році був висвячений в ієромонаха і з 16 серпня 1896 став викладати Святе Письмо в Тифліській духовній семінарії . Потім був інспектором: з 1897 — Кутаїській семінарії, з 1898 — Тифліської семінарії.

У 1900 році був призначений ректором Олександрівської духовної семінарії у сані архімандрита .

16 березня 1902 року імператор Микола II призначив архімандрита Димитрія єпископом Алавердським, другим вікарієм Грузинської єпархії.

Єпископство

23 квітня 1902 року хіротонізований на єпископа Алавердського, вікарія Мцхето-Карталінської єпархії. Настоятель Тифліського Спасо-Преображенського монастиря, голова єпархіальної училищної ради. З 4 листопада 1903 року — він — єпископ Гурійсько-Мінгрельський, настоятель Мартвільського Успенського монастиря. З 16 червня 1905 — єпископ Балтський, вікарій Подільської єпархії. З 20 січня 1906 — єпископ Туркестанський і Ташкнтський.

Добився повернення у відання Туркестанської єпархії храмів, переданих за його попередника санкт-петербурзькому військовому протопресвітеру. Об'їздив усі міста та селища краю, особисто займався будівництвом нових храмів, кількість яких при ньому збільшилася вдвічі (з 78 до 161). Заснував перший у Туркестані духовний друкований орган — журнал «Туркестанські єпархіальні відомості». З його ініціативи в єпархії почали проводитися з'їзди духовенства. Голова Місіонерського комітету, почесний голова Туркестанського товариства релігійно-морального просвітництва.

Складні особисті стосунки між єпархіальним керівництвом та туркестанською адміністрацією заважали розвитку церковної справи у краї. Преосвященний Димитрій, прийнявши в 1906 р. в управління Туркестанську єпархію, зумів за порівняно короткий період (1906—1910 рр.) встановити в єпархії нормальне життя і заслужити глибоку повагу з боку православного населення Туркестану. Він заснував друковане видання, скликав 1-й єпархіальний з'їзд духовенства, організував по парафіях товариства тверезості, касу взаємодопомоги, похоронну касу, релігійно-освітні товариства (у Ташкенті та у Вірному), пастирські збори, оживив церковне проповідництво у єпархії, соборні храми, відкрив багато парафій у містах та селах з достатнім матеріальним забезпеченням духовенства, підтримав православну місію, підняв освітній ценз духовенства залученням найкращих сил із Центральної Росії, порушив клопотання перед св. Синодом про відкриття духовної семінарії».

З 25 червня 1912 року Антоній — настоятель Корсунського Богородичного монастиря, голова Таврійської тюремної інспекції.

6 травня 1915 року Антоній був зведений у сан архієпископа

У 1915–1916 роках судновий священник на броненосці «Святий Пантелеїмон» Чорноморського флоту.

У 1917 році — став членом Помісного собору православної російської церкви, брав участь в 1-й сесії, голова XVIII, член II, III, V, VII, VIII відділів та соборної делегації до Московського військово-революційного комітету. 7 грудня 1917 року обраний заступником членів Святішого синоду.

В 1919 — один з організаторів і товариш голови Південно-Східного Російського церковного собору, голова I відділу «Про організацію ВВЦУ», в 1920 голова Тимчасового вищого церковного управління південного сходу Росії .

Після інсульта Антоній осліп на праве око. З 14 вересня 1921 року перебував на спокої у Топлівському Параскевіївському монастирі у Феодосійському повіті. У 1922 засуджений на рік примусових робіт, згодом амністований. 11 квітня 1923 року було заарештовано та вислано з Криму органами ГПУ. Він оселився в Китаївській пустелі при Києво-Печерській лаврі, а після її закриття мешкав на приватних квартирах.

Деякі дослідники вважають його разом із отцем Анатолієм Жураковським автором антисергіанського Київського звернення: «До дітей Руської Церкви»

В 1928 році був пострижений у велику схиму з ім'ям Антоній — на честь Антонія Печерського.

У 1933 році був заарештований і засуджений до 5 років ув'язнення умовно. Він мешкав на Козловській вулиці, поблизу Києво-Печерської лаври.

Антоній проводив таємні служби та висвячення. Його вважали духовним главою київської групи катакомбної церкви. Також він був організатором Грузинської катакомбної церкви і її першоєрархом з 1926 року до смерті.

У 1937 році вчинив таємне відспівування екзарха України митрополита Київського Костянтина (Дьякова), закатованого у в'язниці.

Після відкриття Лаври 27 вересня 1941 року після заняття Києва німцями, переселився туди. Він поселився у будинку колишнього охоронця Ближніх печер. Для нього було відновлено невеликий храм. З кінця 1941 року Антоній — заступник голови Архієрейського Собору автономної Української Церкви.

Помер 1 листопада 1942 року, похований за вівтарною стіною Хрестовоздвиженського храму лаври біля входу у Ближні печери . Владика повторював: «Єпископська влада дана мені не для того, щоб карати, а щоб прощати».

Нагороди

Канонізація

21 червня 2011 року рішенням Священного синоду Української православної церкви канонізованийо як місцевошанований святий .

22 квітня 2012 року митрополит Київський Володимир (Сабодан) зарахував схиархієпископа Антонія до лику місцевошанованих святих Київської єпархії .

Бібліографія

  • Лист до А. В. Карташова // РДІА. Ф. 797. Оп. 86. Від. 3. Ст. 5. Д. 14. Л. 149.
  • Слово перед прощанням із вихованцями // Духовний вісник Грузинського екзархату. 1900. № 5.
  • Слово при оголошенні про початок військових дій з японцями // Духовний вісник Грузинського екзархату. 1904. № 4.
  • Відповідь на статтю «Чи інородці грузини» // Духовний вісник Грузинського екзархату. 1905. № 8.
  • Слова при освяченні прапора та храмів// Туркестанські єпархіальні відомості. 1906. № 5-6, 8.
  • Послання семиреченцям; Лист настоятелям церков Туркестанської єпархії; Слово до виборців; Слово після Літургії; Промови під час освячення храму та кафедрального собору // Туркестанські єпархіальні відомості. 1907. № 5, 8, 11, 14/15, 18.
  • Громадянам міста Вірного; Мова при відкритті вчительських курсів; Мова перед відкриттям єпархіального з'їзду; Причтам Туркестанської єпархії// Туркестанські єпархіальні відомості. 1909. № 4, 13, 16, 24.
  • Причтам та старостам церков; Звернення; Духовенству та учням у церковних школах; Мова // Туркестанські єпархіальні відомості. 1910. № 4, 7, 21.
  • Лист голові Всеросійського національного клубу // Церковні відомості. Приб. 1910. № 49.
  • Улюбленим братам; Промови// Туркестанські єпархіальні відомості. 1911. № 2, 4, 7.
  • Отцям благочинним та настоятелям; Відповідь д-ру Штокман; Окружний лист // Туркестанські єпархіальні відомості. 1912. № 3, 5, 8.
  • Мова перед молебнем з нагоди відкриття законоучительських курсів. Сімферополь, 1913.
  • Слово перед освяченням нової будівлі «Військових зборів». Сімферополь, 1913.
  • Проголошення єпископа Димитрія. Пг., 1914.
  • Слово при відкритті курсів сестер милосердя при Таврійському єпархіальному жіночому училищі. Сімферополь, 1915.
  • До православних парафіян та парафіяльних рад Таврійської єпархії. Сімферополь, 1917.
  • Послання пастві Таврійської.
  • Телеграми В. Н. Львову // Таврійський церковно-суспільний вісник. 1917. № 8/9.
  • Лист // Православне життя. 1996. № 3. С. 21.

Література

  • Біографічний словник для випускників Київської духовної академії. 1819—1920-ті роки. Т. 1: А-Й. — Київ, 2014. — С. 32-33 [ 3 березня 2022 у Wayback Machine.] .
  • Володимир, митрополит Ташкентський та Середньоазіатський. Життєпис схіархієпископа Антонія (Абашидзе) // Журнал Московської Патріархії. — 2003. — № 11. — С. 80-96.
  • Марущак В., протодіакон. Архієпископ Дмитро (у схимі Антоній) Абашидзе. — Сімферополь, 2005.
  • Архієпископ Димитрій, у схимі Антоній (Абашидзе). Життєпис. Слова, звернення та листи / Упоряд. протодіакон Василь Марущак. — Свято-Троїцька Сергієва Лавра, 2006.
  • Игум. Дамаскин (Орловский) Антоний (Абашидзе). Православная энциклопедия. — М. : Церковно-научный центр «Православная энциклопедия», 2001. — Т. II. — С. 615. — .(рос.)
  • Черниця Євтропія (Бобровнікова)

Примітки

  1. Слепынин О. Из Грузии с верой, или пересечение параллелей — 2005. — ISSN 1563-6437
    d:Track:Q1972759d:Track:Q4423376
  2. Слепынин О. Схиархиепископ Антоний (Абашидзе): «Возвеличьте Святую Русь делом» — 2009.
    d:Track:Q4423376d:Track:Q4376116
  3. . Архів оригіналу за 10 квітня 2018. Процитовано 26 листопада 2021.
  4. В это время в семинарии учился
  5. (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 3 листопада 2019. Процитовано 26 листопада 2021.
  6. «Святая Русь. Большая Энциклопедия Русского Народа. Русское Православие». М., Институт русской цивилизации, 2009. С. 109.
  7. . Архів оригіналу за 24 квітня 2012. Процитовано 26 листопада 2021.

Посилання

  • Антоній Абашидзе [ 19 лютого 2020 у Wayback Machine.] у бібліотеці Якова Кротова
  • Антоній (Абашидзе Давид Ілліч)
  • Біографія [ 26 листопада 2021 у Wayback Machine.] на сайті «Хронос»

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет

Shiarhiyepiskop Antonij v mantiyi Dimitrij u miru knyaz David Illich Abashidze gruz დავით ილიას ძე აბაშიძე 12 zhovtnya 1867 Tifliska guberniya 1 listopada 1942 Kiyivska oblast yepiskop Pravoslavnoyi rosijskoyi cerkvi z 25 chervnya 1912 roku yepiskop z 6 travnya 1915 roku arhiyepiskop Tavrijskij ta Simferopolskij pochesnij golova Tavrijskogo viddilu Rosijskih zborivAntonij Abashidze Yepiskop Turkestanskij i Tashkentskij Nastupnik Inokentij Alma mater d Imperatorskij Novorosijskij universitet d 1892 i Kiyivska duhovna akademiya 1896 Naukovij stupin kandidat bogoslov ya 1896 Diyalnist svyashennik Im ya pri narodzhenni David Illich Abashidze Narodzhennya 12 zhovtnya 1867 1867 10 12 1 abo 1 13 zhovtnya 1867 2 Vedzhini d Tifliska guberniya Kavkazke namisnictvo Rosijska imperiya Smert 1 listopada 1942 1942 11 01 75 rokiv Kiyivska oblast Ukrayinska RSR SRSR Pohovanij Kiyevo Pecherska lavra Chernectvo 16 listopada 1891 roku Yep hirotoniya 23 kvitnya 1902 Antonij u VikishovishiBiografiyaDavid Illich Abashidze narodivsya u rodinnomu mayetku v seli Vedzhini Signahskogo povitu Tifliskoyi guberniyi Nalezhav do gruzinskogo aristokratichnogo rodu po batkovi pohodiv iz knyaziv Abashidze po materinskij liniyi buv u sporidnenosti z knyazhim rodom Bagrationi Osvita Navchavsya u Tifliskij klasichnij gimnaziyi yaku zakinchiv u 1888 roci U 1891 roci zakinchiv yuridichnij fakultet Novorosijskogo universitetu 15 veresnya 1891 roku vstupiv do Kiyivskoyi duhovnoyi akademiyi 16 listopada 1891 roku buv postrizhenij z im yam Dimitrij 21 listopada visvyachenij u san iyerodiyakona U 1896 roci Abashidze zakinchiv akademiyu zi stupenem kandidata bogoslov ya Vin napisav stattyu Pravoslavna Iverska Cerkva u borotbi z musulmanstvom u XVII stolitti U tomu zh roci buv visvyachenij v iyeromonaha i z 16 serpnya 1896 stav vikladati Svyate Pismo v Tifliskij duhovnij seminariyi Potim buv inspektorom z 1897 Kutayiskij seminariyi z 1898 Tifliskoyi seminariyi U 1900 roci buv priznachenij rektorom Oleksandrivskoyi duhovnoyi seminariyi u sani arhimandrita 16 bereznya 1902 roku imperator Mikola II priznachiv arhimandrita Dimitriya yepiskopom Alaverdskim drugim vikariyem Gruzinskoyi yeparhiyi Yepiskopstvo 23 kvitnya 1902 roku hirotonizovanij na yepiskopa Alaverdskogo vikariya Mcheto Kartalinskoyi yeparhiyi Nastoyatel Tifliskogo Spaso Preobrazhenskogo monastirya golova yeparhialnoyi uchilishnoyi radi Z 4 listopada 1903 roku vin yepiskop Gurijsko Mingrelskij nastoyatel Martvilskogo Uspenskogo monastirya Z 16 chervnya 1905 yepiskop Baltskij vikarij Podilskoyi yeparhiyi Z 20 sichnya 1906 yepiskop Turkestanskij i Tashkntskij Dobivsya povernennya u vidannya Turkestanskoyi yeparhiyi hramiv peredanih za jogo poperednika sankt peterburzkomu vijskovomu protopresviteru Ob yizdiv usi mista ta selisha krayu osobisto zajmavsya budivnictvom novih hramiv kilkist yakih pri nomu zbilshilasya vdvichi z 78 do 161 Zasnuvav pershij u Turkestani duhovnij drukovanij organ zhurnal Turkestanski yeparhialni vidomosti Z jogo iniciativi v yeparhiyi pochali provoditisya z yizdi duhovenstva Golova Misionerskogo komitetu pochesnij golova Turkestanskogo tovaristva religijno moralnogo prosvitnictva Skladni osobisti stosunki mizh yeparhialnim kerivnictvom ta turkestanskoyu administraciyeyu zavazhali rozvitku cerkovnoyi spravi u krayi Preosvyashennij Dimitrij prijnyavshi v 1906 r v upravlinnya Turkestansku yeparhiyu zumiv za porivnyano korotkij period 1906 1910 rr vstanoviti v yeparhiyi normalne zhittya i zasluzhiti gliboku povagu z boku pravoslavnogo naselennya Turkestanu Vin zasnuvav drukovane vidannya sklikav 1 j yeparhialnij z yizd duhovenstva organizuvav po parafiyah tovaristva tverezosti kasu vzayemodopomogi pohoronnu kasu religijno osvitni tovaristva u Tashkenti ta u Virnomu pastirski zbori ozhiviv cerkovne propovidnictvo u yeparhiyi soborni hrami vidkriv bagato parafij u mistah ta selah z dostatnim materialnim zabezpechennyam duhovenstva pidtrimav pravoslavnu misiyu pidnyav osvitnij cenz duhovenstva zaluchennyam najkrashih sil iz Centralnoyi Rosiyi porushiv klopotannya pered sv Sinodom pro vidkrittya duhovnoyi seminariyi Z 25 chervnya 1912 roku Antonij nastoyatel Korsunskogo Bogorodichnogo monastirya golova Tavrijskoyi tyuremnoyi inspekciyi 6 travnya 1915 roku Antonij buv zvedenij u san arhiyepiskopa U 1915 1916 rokah sudnovij svyashennik na bronenosci Svyatij Panteleyimon Chornomorskogo flotu U 1917 roci stav chlenom Pomisnogo soboru pravoslavnoyi rosijskoyi cerkvi brav uchast v 1 j sesiyi golova XVIII chlen II III V VII VIII viddiliv ta sobornoyi delegaciyi do Moskovskogo vijskovo revolyucijnogo komitetu 7 grudnya 1917 roku obranij zastupnikom chleniv Svyatishogo sinodu V 1919 odin z organizatoriv i tovarish golovi Pivdenno Shidnogo Rosijskogo cerkovnogo soboru golova I viddilu Pro organizaciyu VVCU v 1920 golova Timchasovogo vishogo cerkovnogo upravlinnya pivdennogo shodu Rosiyi Pislya insulta Antonij oslip na prave oko Z 14 veresnya 1921 roku perebuvav na spokoyi u Toplivskomu Paraskeviyivskomu monastiri u Feodosijskomu poviti U 1922 zasudzhenij na rik primusovih robit zgodom amnistovanij 11 kvitnya 1923 roku bulo zaareshtovano ta vislano z Krimu organami GPU Vin oselivsya v Kitayivskij pusteli pri Kiyevo Pecherskij lavri a pislya yiyi zakrittya meshkav na privatnih kvartirah Deyaki doslidniki vvazhayut jogo razom iz otcem Anatoliyem Zhurakovskim avtorom antisergianskogo Kiyivskogo zvernennya Do ditej Ruskoyi Cerkvi V 1928 roci buv postrizhenij u veliku shimu z im yam Antonij na chest Antoniya Pecherskogo U 1933 roci buv zaareshtovanij i zasudzhenij do 5 rokiv uv yaznennya umovno Vin meshkav na Kozlovskij vulici poblizu Kiyevo Pecherskoyi lavri Antonij provodiv tayemni sluzhbi ta visvyachennya Jogo vvazhali duhovnim glavoyu kiyivskoyi grupi katakombnoyi cerkvi Takozh vin buv organizatorom Gruzinskoyi katakombnoyi cerkvi i yiyi pershoyerarhom z 1926 roku do smerti U 1937 roci vchiniv tayemne vidspivuvannya ekzarha Ukrayini mitropolita Kiyivskogo Kostyantina Dyakova zakatovanogo u v yaznici Pislya vidkrittya Lavri 27 veresnya 1941 roku pislya zanyattya Kiyeva nimcyami pereselivsya tudi Vin poselivsya u budinku kolishnogo ohoroncya Blizhnih pecher Dlya nogo bulo vidnovleno nevelikij hram Z kincya 1941 roku Antonij zastupnik golovi Arhiyerejskogo Soboru avtonomnoyi Ukrayinskoyi Cerkvi Pomer 1 listopada 1942 roku pohovanij za vivtarnoyu stinoyu Hrestovozdvizhenskogo hramu lavri bilya vhodu u Blizhni pecheri Vladika povtoryuvav Yepiskopska vlada dana meni ne dlya togo shob karati a shob proshati NagorodiOrden Svyatogo Volodimira 3 go stupenya 1903 Orden Svyatoyi Anni 1 go stupenya 1908 Orden Svyatogo Volodimira 2 go stupenya 1911 Panagiya na Georgiyivskij strichci za bojovi nagorodi 1915 Orden Svyatogo Oleksandra Nevskogo z mechami 1916 Kanonizaciya21 chervnya 2011 roku rishennyam Svyashennogo sinodu Ukrayinskoyi pravoslavnoyi cerkvi kanonizovanijo yak miscevoshanovanij svyatij 22 kvitnya 2012 roku mitropolit Kiyivskij Volodimir Sabodan zarahuvav shiarhiyepiskopa Antoniya do liku miscevoshanovanih svyatih Kiyivskoyi yeparhiyi BibliografiyaList do A V Kartashova RDIA F 797 Op 86 Vid 3 St 5 D 14 L 149 Slovo pered proshannyam iz vihovancyami Duhovnij visnik Gruzinskogo ekzarhatu 1900 5 Slovo pri ogoloshenni pro pochatok vijskovih dij z yaponcyami Duhovnij visnik Gruzinskogo ekzarhatu 1904 4 Vidpovid na stattyu Chi inorodci gruzini Duhovnij visnik Gruzinskogo ekzarhatu 1905 8 Slova pri osvyachenni prapora ta hramiv Turkestanski yeparhialni vidomosti 1906 5 6 8 Poslannya semirechencyam List nastoyatelyam cerkov Turkestanskoyi yeparhiyi Slovo do viborciv Slovo pislya Liturgiyi Promovi pid chas osvyachennya hramu ta kafedralnogo soboru Turkestanski yeparhialni vidomosti 1907 5 8 11 14 15 18 Gromadyanam mista Virnogo Mova pri vidkritti vchitelskih kursiv Mova pered vidkrittyam yeparhialnogo z yizdu Prichtam Turkestanskoyi yeparhiyi Turkestanski yeparhialni vidomosti 1909 4 13 16 24 Prichtam ta starostam cerkov Zvernennya Duhovenstvu ta uchnyam u cerkovnih shkolah Mova Turkestanski yeparhialni vidomosti 1910 4 7 21 List golovi Vserosijskogo nacionalnogo klubu Cerkovni vidomosti Prib 1910 49 Ulyublenim bratam Promovi Turkestanski yeparhialni vidomosti 1911 2 4 7 Otcyam blagochinnim ta nastoyatelyam Vidpovid d ru Shtokman Okruzhnij list Turkestanski yeparhialni vidomosti 1912 3 5 8 Mova pered molebnem z nagodi vidkrittya zakonouchitelskih kursiv Simferopol 1913 Slovo pered osvyachennyam novoyi budivli Vijskovih zboriv Simferopol 1913 Progoloshennya yepiskopa Dimitriya Pg 1914 Slovo pri vidkritti kursiv sester miloserdya pri Tavrijskomu yeparhialnomu zhinochomu uchilishi Simferopol 1915 Do pravoslavnih parafiyan ta parafiyalnih rad Tavrijskoyi yeparhiyi Simferopol 1917 Poslannya pastvi Tavrijskoyi Telegrami V N Lvovu Tavrijskij cerkovno suspilnij visnik 1917 8 9 List Pravoslavne zhittya 1996 3 S 21 LiteraturaBiografichnij slovnik dlya vipusknikiv Kiyivskoyi duhovnoyi akademiyi 1819 1920 ti roki T 1 A J Kiyiv 2014 S 32 33 3 bereznya 2022 u Wayback Machine Volodimir mitropolit Tashkentskij ta Serednoaziatskij Zhittyepis shiarhiyepiskopa Antoniya Abashidze Zhurnal Moskovskoyi Patriarhiyi 2003 11 S 80 96 Marushak V protodiakon Arhiyepiskop Dmitro u shimi Antonij Abashidze Simferopol 2005 Arhiyepiskop Dimitrij u shimi Antonij Abashidze Zhittyepis Slova zvernennya ta listi Uporyad protodiakon Vasil Marushak Svyato Troyicka Sergiyeva Lavra 2006 Igum Damaskin Orlovskij Antonij Abashidze Pravoslavnaya enciklopediya M Cerkovno nauchnyj centr Pravoslavnaya enciklopediya 2001 T II S 615 ISBN 5 89572 007 2 ros Chernicya Yevtropiya Bobrovnikova PrimitkiSlepynin O Iz Gruzii s veroj ili peresechenie parallelej 2005 ISSN 1563 6437 d Track Q1972759d Track Q4423376 Slepynin O Shiarhiepiskop Antonij Abashidze Vozvelichte Svyatuyu Rus delom 2009 d Track Q4423376d Track Q4376116 Arhiv originalu za 10 kvitnya 2018 Procitovano 26 listopada 2021 V eto vremya v seminarii uchilsya PDF Arhiv originalu PDF za 3 listopada 2019 Procitovano 26 listopada 2021 Svyataya Rus Bolshaya Enciklopediya Russkogo Naroda Russkoe Pravoslavie M Institut russkoj civilizacii 2009 S 109 Arhiv originalu za 24 kvitnya 2012 Procitovano 26 listopada 2021 PosilannyaAntonij Abashidze 19 lyutogo 2020 u Wayback Machine u biblioteci Yakova Krotova Antonij Abashidze David Illich Biografiya 26 listopada 2021 u Wayback Machine na sajti Hronos

Дата публікації:
Топ