Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Максим Антонович Антонюк (19 жовтня 1895, село Маци Пружанського повіту Гродненської губернії, тепер Пружанського району Брестської області, Республіка Білорусь — 30 липня 1961, Москва) — радянський військовий діяч, командувач військ Сибірського військового округу, генерал-лейтенант (4.06.1940). Депутат Верховної Ради СРСР 1-го скликання.
| Антонюк Максим Антонович | |
|---|---|
| біл. Максім Антонавіч Антанюк | |
 | |
| Народження | 19 жовтня 1895 Macy[d], Пружанський повіт, Гродненська губернія, Литовське генерал-губернаторство, Російська імперія |
| Смерть | 30 липня 1961 (65 років) Москва, СРСР |
| Поховання | Новодівичий цвинтар |
| Країна |  Російська імперія СРСР |
| Освіта | Військова академія імені М. В. Фрунзе |
| Партія | КПРС |
| Звання | генерал-лейтенант і підпоручик |
| Командування | d, d, d, 48-а армія (СРСР), 60-а армія (СРСР), 63-я армія і Сибірський військовий округ |
| Війни / битви | Перша світова війна, німецько-радянська війна і Громадянська війна в Росії |
| Нагороди |          |
 Антонюк Максим Антонович у Вікісховищі | |
Біографія
Народився в селянській родині. З дитячих років працював на торгових кораблях Ризького пароплавства, був юнгою, матросом, кочегаром.
З червня 1915 року служив у російській імператорській армії. Поступив на службу добровольцем в 20-й запасний мортирний дивізіон. У квітні 1916 року закінчив 3-ю Московську школу прапорщиків, направлений молодшим офіцером в маршовий запасний батальйон в Нарву. З жовтня 1916 року воював на Північному фронті, служив молодшим офіцером 56-го Сибірського стрілецького полку 3-ї Сибірської стрілецької дивізії 6-го Сибірського армійського корпусу, потім переведений в 72-й Сибірський стрілецький полк молодшим офіцером розвідки і зв'язку. Був поранений у бою, після лікування в госпіталі служив у тому ж полку начальником обозу.
Після Лютневої революції 1917 року служив помічником командира 72-го Сибірського стрілецького полку по господарській частині. Активно брав участь у революційних подіях на фронті в 12-й армії, був заарештований і сидів у в'язниці міста Валка, але звільнений під тиском солдат. Останнє звання в російській армії — підпоручник.
У Червоній гвардії з листопада 1917 року. Служив у червоногвардійському загоні матросів Кронштадта. Учасник Жовтневого перевороту 1917 року в Петрограді.
У Червоній армії з лютого 1918 року. Був направлений в Харків, де служив помічником командира й інструктором 2-го Харківського пролетарського полку. Проте незабаром до міста підійшли німецько-австрійські війська, завершити формування полку не встигли. Антонюк з групою командирів виїхав до Луганська, де сформував два батальйони шахтарів, в одному з яких сам став командиром. На чолі батальйону здійснив «Царицинський похід». Активний учасник громадянської війни в Росії.
З червня 1918 року — начальник топографічного відділу Царицинського фронту, помічник начальника і начальник штабу Південної групи військ 5-ї армії, помічник начальника Південної бойової ділянки, начальник 10-ї стрілецької дивізії, начальник Камишинської групи військ 10-ї армії, командир Камишинського полку. Брав участь в обороні Царицина від білогвардійців, був особисто знайомий з Ворошиловим і Сталіним. Під час бойових дій під Царицином Антонюка важко поранили.
Після одужання з січня 1919 року — помічник командира 2-го Таращанського полку 1-ї Української радянської дивізії Миколи Щорса, командир 4-го Ніжинського полку на Українському фронті. З червня 1919 року — командир бригади 44-ї стрілецької дивізії. З жовтня 1919 року — начальник групи військ Рівненського напряму, командир бригади 44-ї стрілецької дивізії, начальник Мозирської групи військ, командир 132-ї пластунської бригади 44-ї стрілецької дивізії. У боях за Україну був двічі поранений.
З жовтня 1920 року навчався у Військовій академії РСЧА. З червня по жовтень 1921 року командував 136-ю окремою прикордонною бригадою, потім знову повернувся до навчання в академії, яку закінчив у 1924 році. З липня 1924 року командував 4-ю Туркестанською стрілецькою дивізією, яка вела активні бойові дії проти басмачів, одночасно був начальником військ в Середній і Західній Бухарі.
З травня 1925 року — командир 5-ї Вітебської імені Чехословацького пролетаріату стрілецької дивізії, з жовтня 1927 року — командир 3-ї Кримської стрілецької дивізії. З жовтня 1930 року по лютий 1931 року — викладач Військової академії РСЧА імені Фрунзе.
З лютого 1931 року — командир і військовий комісар 8-го стрілецького корпусу в Українському військовому окрузі (штаб в місті Житомирі).
З червня 1937 по червень 1938 року — командувач військ Сибірського військового округу. У червні 1938 року на підставі свідчень колишнього коменданта Кремля П. Ткалуна про участь Антонюка в антирадянській організації був знятий з посади командувача СибВО і направлений в розпорядження Управління по командному складу. Шість місяців залишався без нового призначення.
З грудня 1938 року — викладач тактики Військової академії РСЧА імені Фрунзе. З червня 1940 року — начальник піхоти РСЧА. З 2 серпня 1940 року — заступник генерал-інспектора піхоти РСЧА.
Під час німецько-радянської війни займався комплектуванням, формуванням і розформуванням стрілецьких і кавалерійських з'єднань, підготовкою маршового поповнення. З серпня 1941 року — командувач Петрозаводської оперативної групи військ 7-ї армії, а з вересня 1941 року — 48-ю армією Ленінградського фронту, яка вела бої в районі міста Шліссельбург. 14 вересня 1941 року польове управління армії було розформоване, а Антонюк призначений командувачем групи військ 54-ї армії Ленінградського фронту на мгинському напрямі. Через місяць знятий з командування групою військ. З жовтня 1941 року знаходився у розпорядженні Маршала Радянського Союзу Ворошилова, був керівником групи контролю при Ворошилові.
З червня 1942 року — командувач 3-ї резервної армії, з 10 по 27 липня 1942 року — командувач створеної на її базі 60-ї армії Воронезького фронту. Під час Воронезько-Ворошиловградської операції Антонюк проявив себе не з кращого боку, був знятий з командування і два місяці знаходився у розпорядженні Військової ради Воронезького фронту. З вересня 1942 року — заступник, тимчасово виконувач обов'язків командувача 2-ї резервної армії Ставки ВГК.
З квітня по 10 липня 1943 року — заступник командувача військ Степового військового округу. З липня 1943 року упродовж чотирьох місяців не отримував нового призначення.
З жовтня 1943 року — помічник командувача з формування військ Прибалтійського (з 20 жовтня 1943 року — 2-го Прибалтійського) фронту. У червні 1944 року зарахований до групи офіцерів при Маршалові Радянського Союзу Жукові. З лютого 1945 року до кінця війни знаходився в розпорядженні Військової ради 1-го Білоруського фронту. З травня по жовтень 1945 року — в розпорядженні Головного управління кадрів Наркомату оборони СРСР.
З жовтня 1945 року по липень 1946 року — заступник командувача військ Львівського (з травня 1946 року — Прикарпатського) військового округу з вищих навчальних закладів.
З липня 1946 року був у розпорядженні управління кадрів Сухопутних військ СРСР. З січня 1947 року — у відставці через хворобу.
Помер 30 липня 1961 року в Москві, похований на Новодівочому цвинтарі.
Звання
- Комкор (20.11.1935)
- Генерал-лейтенант (4.06.1940)
Нагороди
- Орден Леніна (21.02.1945)
- Три ордени Червоного Прапора (1922, 3.11.1944)
- Орден Суворова II ст. (6.04.1945)
- Орден Вітчизняної війни I ст. (27.08.1943)
- Медаль «XX років Робітничо-Селянській Червоній Армії» (22.02.1938)
- Медалі
Джерела
- Великая Отечественная. Командармы. Военный биографический словарь / Под общей ред. М. Г. Вожакина. — М.: Жуковский: Кучково поле, 2005. (рос.)
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Shodo inshih lyudej z takim samim imenem ta prizvishem div Maksim Antonyuk Maksim Antonovich Antonyuk 19 zhovtnya 1895 18951019 selo Maci Pruzhanskogo povitu Grodnenskoyi guberniyi teper Pruzhanskogo rajonu Brestskoyi oblasti Respublika Bilorus 30 lipnya 1961 Moskva radyanskij vijskovij diyach komanduvach vijsk Sibirskogo vijskovogo okrugu general lejtenant 4 06 1940 Deputat Verhovnoyi Radi SRSR 1 go sklikannya Antonyuk Maksim Antonovichbil Maksim Antonavich AntanyukNarodzhennya19 zhovtnya 1895 1895 10 19 Macy d Pruzhanskij povit Grodnenska guberniya Litovske general gubernatorstvo Rosijska imperiyaSmert30 lipnya 1961 1961 07 30 65 rokiv Moskva SRSRPohovannyaNovodivichij cvintarKrayina Rosijska imperiya SRSROsvitaVijskova akademiya imeni M V FrunzePartiyaKPRSZvannyageneral lejtenant i pidporuchikKomanduvannyad d d 48 a armiya SRSR 60 a armiya SRSR 63 ya armiya i Sibirskij vijskovij okrugVijni bitviPersha svitova vijna nimecko radyanska vijna i Gromadyanska vijna v RosiyiNagorodi Antonyuk Maksim Antonovich u VikishovishiBiografiyaNarodivsya v selyanskij rodini Z dityachih rokiv pracyuvav na torgovih korablyah Rizkogo paroplavstva buv yungoyu matrosom kochegarom Z chervnya 1915 roku sluzhiv u rosijskij imperatorskij armiyi Postupiv na sluzhbu dobrovolcem v 20 j zapasnij mortirnij divizion U kvitni 1916 roku zakinchiv 3 yu Moskovsku shkolu praporshikiv napravlenij molodshim oficerom v marshovij zapasnij bataljon v Narvu Z zhovtnya 1916 roku voyuvav na Pivnichnomu fronti sluzhiv molodshim oficerom 56 go Sibirskogo strileckogo polku 3 yi Sibirskoyi strileckoyi diviziyi 6 go Sibirskogo armijskogo korpusu potim perevedenij v 72 j Sibirskij strileckij polk molodshim oficerom rozvidki i zv yazku Buv poranenij u boyu pislya likuvannya v gospitali sluzhiv u tomu zh polku nachalnikom obozu Pislya Lyutnevoyi revolyuciyi 1917 roku sluzhiv pomichnikom komandira 72 go Sibirskogo strileckogo polku po gospodarskij chastini Aktivno brav uchast u revolyucijnih podiyah na fronti v 12 j armiyi buv zaareshtovanij i sidiv u v yaznici mista Valka ale zvilnenij pid tiskom soldat Ostannye zvannya v rosijskij armiyi pidporuchnik U Chervonij gvardiyi z listopada 1917 roku Sluzhiv u chervonogvardijskomu zagoni matrosiv Kronshtadta Uchasnik Zhovtnevogo perevorotu 1917 roku v Petrogradi Chlen RKP b z 1918 roku U Chervonij armiyi z lyutogo 1918 roku Buv napravlenij v Harkiv de sluzhiv pomichnikom komandira j instruktorom 2 go Harkivskogo proletarskogo polku Prote nezabarom do mista pidijshli nimecko avstrijski vijska zavershiti formuvannya polku ne vstigli Antonyuk z grupoyu komandiriv viyihav do Luganska de sformuvav dva bataljoni shahtariv v odnomu z yakih sam stav komandirom Na choli bataljonu zdijsniv Caricinskij pohid Aktivnij uchasnik gromadyanskoyi vijni v Rosiyi Z chervnya 1918 roku nachalnik topografichnogo viddilu Caricinskogo frontu pomichnik nachalnika i nachalnik shtabu Pivdennoyi grupi vijsk 5 yi armiyi pomichnik nachalnika Pivdennoyi bojovoyi dilyanki nachalnik 10 yi strileckoyi diviziyi nachalnik Kamishinskoyi grupi vijsk 10 yi armiyi komandir Kamishinskogo polku Brav uchast v oboroni Caricina vid bilogvardijciv buv osobisto znajomij z Voroshilovim i Stalinim Pid chas bojovih dij pid Caricinom Antonyuka vazhko poranili Pislya oduzhannya z sichnya 1919 roku pomichnik komandira 2 go Tarashanskogo polku 1 yi Ukrayinskoyi radyanskoyi diviziyi Mikoli Shorsa komandir 4 go Nizhinskogo polku na Ukrayinskomu fronti Z chervnya 1919 roku komandir brigadi 44 yi strileckoyi diviziyi Z zhovtnya 1919 roku nachalnik grupi vijsk Rivnenskogo napryamu komandir brigadi 44 yi strileckoyi diviziyi nachalnik Mozirskoyi grupi vijsk komandir 132 yi plastunskoyi brigadi 44 yi strileckoyi diviziyi U boyah za Ukrayinu buv dvichi poranenij Z zhovtnya 1920 roku navchavsya u Vijskovij akademiyi RSChA Z chervnya po zhovten 1921 roku komanduvav 136 yu okremoyu prikordonnoyu brigadoyu potim znovu povernuvsya do navchannya v akademiyi yaku zakinchiv u 1924 roci Z lipnya 1924 roku komanduvav 4 yu Turkestanskoyu strileckoyu diviziyeyu yaka vela aktivni bojovi diyi proti basmachiv odnochasno buv nachalnikom vijsk v Serednij i Zahidnij Buhari Z travnya 1925 roku komandir 5 yi Vitebskoyi imeni Chehoslovackogo proletariatu strileckoyi diviziyi z zhovtnya 1927 roku komandir 3 yi Krimskoyi strileckoyi diviziyi Z zhovtnya 1930 roku po lyutij 1931 roku vikladach Vijskovoyi akademiyi RSChA imeni Frunze Z lyutogo 1931 roku komandir i vijskovij komisar 8 go strileckogo korpusu v Ukrayinskomu vijskovomu okruzi shtab v misti Zhitomiri Z chervnya 1937 po cherven 1938 roku komanduvach vijsk Sibirskogo vijskovogo okrugu U chervni 1938 roku na pidstavi svidchen kolishnogo komendanta Kremlya P Tkaluna pro uchast Antonyuka v antiradyanskij organizaciyi buv znyatij z posadi komanduvacha SibVO i napravlenij v rozporyadzhennya Upravlinnya po komandnomu skladu Shist misyaciv zalishavsya bez novogo priznachennya Z grudnya 1938 roku vikladach taktiki Vijskovoyi akademiyi RSChA imeni Frunze Z chervnya 1940 roku nachalnik pihoti RSChA Z 2 serpnya 1940 roku zastupnik general inspektora pihoti RSChA Pid chas nimecko radyanskoyi vijni zajmavsya komplektuvannyam formuvannyam i rozformuvannyam strileckih i kavalerijskih z yednan pidgotovkoyu marshovogo popovnennya Z serpnya 1941 roku komanduvach Petrozavodskoyi operativnoyi grupi vijsk 7 yi armiyi a z veresnya 1941 roku 48 yu armiyeyu Leningradskogo frontu yaka vela boyi v rajoni mista Shlisselburg 14 veresnya 1941 roku polove upravlinnya armiyi bulo rozformovane a Antonyuk priznachenij komanduvachem grupi vijsk 54 yi armiyi Leningradskogo frontu na mginskomu napryami Cherez misyac znyatij z komanduvannya grupoyu vijsk Z zhovtnya 1941 roku znahodivsya u rozporyadzhenni Marshala Radyanskogo Soyuzu Voroshilova buv kerivnikom grupi kontrolyu pri Voroshilovi Z chervnya 1942 roku komanduvach 3 yi rezervnoyi armiyi z 10 po 27 lipnya 1942 roku komanduvach stvorenoyi na yiyi bazi 60 yi armiyi Voronezkogo frontu Pid chas Voronezko Voroshilovgradskoyi operaciyi Antonyuk proyaviv sebe ne z krashogo boku buv znyatij z komanduvannya i dva misyaci znahodivsya u rozporyadzhenni Vijskovoyi radi Voronezkogo frontu Z veresnya 1942 roku zastupnik timchasovo vikonuvach obov yazkiv komanduvacha 2 yi rezervnoyi armiyi Stavki VGK Z kvitnya po 10 lipnya 1943 roku zastupnik komanduvacha vijsk Stepovogo vijskovogo okrugu Z lipnya 1943 roku uprodovzh chotiroh misyaciv ne otrimuvav novogo priznachennya Z zhovtnya 1943 roku pomichnik komanduvacha z formuvannya vijsk Pribaltijskogo z 20 zhovtnya 1943 roku 2 go Pribaltijskogo frontu U chervni 1944 roku zarahovanij do grupi oficeriv pri Marshalovi Radyanskogo Soyuzu Zhukovi Z lyutogo 1945 roku do kincya vijni znahodivsya v rozporyadzhenni Vijskovoyi radi 1 go Biloruskogo frontu Z travnya po zhovten 1945 roku v rozporyadzhenni Golovnogo upravlinnya kadriv Narkomatu oboroni SRSR Z zhovtnya 1945 roku po lipen 1946 roku zastupnik komanduvacha vijsk Lvivskogo z travnya 1946 roku Prikarpatskogo vijskovogo okrugu z vishih navchalnih zakladiv Z lipnya 1946 roku buv u rozporyadzhenni upravlinnya kadriv Suhoputnih vijsk SRSR Z sichnya 1947 roku u vidstavci cherez hvorobu Pomer 30 lipnya 1961 roku v Moskvi pohovanij na Novodivochomu cvintari ZvannyaKomkor 20 11 1935 General lejtenant 4 06 1940 NagorodiOrden Lenina 21 02 1945 Tri ordeni Chervonogo Prapora 1922 3 11 1944 Orden Suvorova II st 6 04 1945 Orden Vitchiznyanoyi vijni I st 27 08 1943 Medal XX rokiv Robitnicho Selyanskij Chervonij Armiyi 22 02 1938 MedaliDzherelaVelikaya Otechestvennaya Komandarmy Voennyj biograficheskij slovar Pod obshej red M G Vozhakina M Zhukovskij Kuchkovo pole 2005 ros