Анте Павелич (1869–1938)

Не плутати з Анте Павеличем — вождем хорватських фашистів.

Анте Павелич, у хорватській історіографії відомий як Анте Павелич старший, або іноді в літературі Анте Павелич стоматолог (нар. 19 травня 1869, Госпич — пом. 11 лютого 1938, Загреб) — хорватський та югославський політик, за родом занять стоматолог.

Анте Павелич
хорв. Ante Pavelić
Народився	19 травня 1869(1869-05-19)^[1] Госпич, Хорватія
Помер	11 лютого 1938(1938-02-11)^[1] (68 років) Загреб, Савська бановина, Королівство Югославія
Поховання	Мирогойське кладовище^[2]
Країна	Австро-Угорщина  Королівство Югославія
Національність	хорват
Діяльність	політик, лікар
Alma mater	Віденський університет
Знання мов	хорватська
Посада	Заступник голови Національної ради Держави Словенців, Хорватів і Сербів
Термін	29 жовтня 1918 — 1 грудня 1918
Попередник	посада запроваджена
Наступник	посада ліквідована
Партія	Югославська демократична партія
Медіафайли у Вікісховищі

У хорватських джерелах до його імені та прізвища зазвичай додають прикладку «старший» (хорв. stariji) або «зубар» (стоматолог), щоб відрізнити від його більш відомого повного тезка — хорватського політика і керівника профашистської Незалежної Держави Хорватія Анте Павелича, який був на двадцять років молодшим і членом іншої Партії права.

Життєпис

1896 року здобув ступінь доктора медицини у Відні. З 1897 року працював стоматологом у Загребі. З 1906 року був депутатом хорватського парламенту від Партії права, яка була відома як Мілінівці на честь її керівника Міле Старчевича.

2–3 березня 1918 року Павелич головував на конференції, яка виробила ​​Загребську резолюцію. 5 жовтня 1918 року він також головував на установчій сесії Національних зборів Держави словенців, хорватів і сербів. 19 жовтня він став заступником голови Національних зборів. Павелич був автором декларації хорватського парламенту від 29 жовтня 1918 року, яка офіційно визнала Національні збори верховною владою в Хорватії.

Як тільки Угорське королівство підписало перемир'я з союзниками 13 жовтня 1918 року, Павелич у числі інших почав переговори із сербським посланцем у Національних зборах Душаном Симовичем, який заявляв, що їхня військова перемога та договір з Угорщиною дали їм право на більшість території Держави словенців, хорватів і сербів, тоді як Павелич зазначив, що вони хочуть об'єднання з Сербією, але їм потрібна федеративна держава, а також чітке розмежування хорватського та сербського населення, що передбачало б акти переселення. Симович відкинув розмови про федералізацію, а Павелич поступився, і більше жодних обговорень не було.

1 грудня 1918 року він як делегат Зборів зачитав заяву про злуку Держави словенців, хорватів і сербів із Королівством Сербія в Королівство сербів, хорватів і словенців.

Пізніше Павелич вступив до Демократичної партії, а 1932 року став спікером Сенату Королівства Югославія.

Примітки

1. Brozović D., Ladan T. Hrvatska enciklopedija — LZMK, 1999. — 9272 с.
   d:Track:Q1264934d:Track:Q429032d:Track:Q18446d:Track:Q1789619
2. https://www.gradskagroblja.hr/trazilica-pokojnika/15
3. . Proleksis Encyclopedia (хорватською) . Архів оригіналу за 31 березня 2019. Процитовано 16 липня 2018.
4. Zlatko Matijević, Croatian Institute of History (листопад 2008). . Fontes (хорватською) . № 14. Хорватський державний архів. с. 35—36. ISSN 1330-6804. Архів оригіналу (PDF) за 31 березня 2019. Процитовано 21 лютого 2022.
5. Ante Pavelić, Hrvatska enciklopedija, pristupljeno 9. prosinca 2020. (хор.)

Посилання

• Вікіджерела: Ante Pavelić [Архівовано 21 лютого 2022 у Wayback Machine.]

Джерела

• Gross, Mirjana: Povijest pravaške ideologije, Zagreb: Institut za hrvatsku povijest, 1972. (хор.)
• Horvat, Josip: Politička povijest Hrvatske, Zagreb: August Cesarec, 1990. (2. izdanje) (хор.)
• (хор.)
• Krizman, Bogdan: Hrvatska u prvom svjetskom ratu. Hrvatsko-srpski politički odnosi, Zagreb: Globus, 1989. (хор.)