Azərbaycanca AzərbaycancaБеларускі БеларускіDansk DanskDeutsch DeutschEspañola EspañolaFrançais FrançaisIndonesia IndonesiaItaliana Italiana日本語 日本語Қазақ ҚазақLietuvos LietuvosNederlands NederlandsPortuguês PortuguêsРусский Русскийසිංහල සිංහලแบบไทย แบบไทยTürkçe TürkçeУкраїнська Українська中國人 中國人United State United StateAfrikaans Afrikaans
Підтримка
www.wikidata.uk-ua.nina.az

Антагоністом рецептора в біохімії та фармакології називається речовина яка не викликає біологічної відповіді при зв язув

Антагоніст (фармакологія)

Антагоніст (фармакологія)

Антагоністом рецептора в біохімії та фармакології називається речовина, яка не викликає біологічної відповіді при зв'язуванні з рецептором, але, при цьому, блокує або пригнічує відповідь, викликану агоністами даного рецептора.

image
Дія зростаючих концентрацій антагоніста на ефект рецептора (відсоток ефекту відкладено на вертикальній осі) за наявності в середовищі сталої концентрації агоніста

Загальні визначення

В фармакологічних моделях антагоністам притаманна афінність, але не притаманна відносно відповідних рецепторів; їхнє зв'язування пригнічує ефекти агоністів та зворотних агоністів на рецепторі. Антагоністи можуть зв'язуватись як з тим самим місцем зв'язування (сайтом) на рецепторі, що і агоніст (конкурентні антагоністи), так і з іншими рецепторними сайтами (неконкурентні та безконкурентні антагоністи). Залежно від сили зв'язування антагоніста з рецептором (тобто, фактично значення константи дисоціації комплекса рецептор-антагоніст) ефект антагоніста може бути зворотним або незворотним: останній випадок спостерігається, коли дисоціація антагоніста з рецептора є практично неможливою. Більшість антагоністів — лікарських засобів є конкурентними за природою своєї дії; окрім того, в фармакології пошук та вдосконалення лікарських засобів у випадку антагоністів ведеться переважно серед речовин-антагоністів з конкурентним типом дії: це обумовлено простішими математичними моделями, необхідними для передбачення характеристик їхніх ефектів. В нейрофармакології та нейрофізіології з огляду на те, що високоафінні антагоністи нейрорецепторів здатні порушувати зв'язки між нервовими клітинами, їхнє хронічне вживання вважається небезпечним.

Біохімічне визначення поняття «антагоніст» було запропоновано хіміками Арієнсом та Стівенсом в 1950-ті роки; сучасне визначення антагоніста базується на окупаційній моделі рецепторної дії. Воно визначає як антагоністів лише ті сполуки, що мають протилежні ефекти при дії на деякий рецептор. Також це визначення використовується для «фізіологічних антагоністів»: речовин, які мають протилежні фізіологічні ефекти, але реалізують їх завдяки дії на різні рецептори. Прикладом фізіологічного антагонізму можуть бути гістамін, котрий знижує артеріальний тиск завдяки розширенню кровоносних судин шляхом дії на гістаміновий рецептор Н1, та адреналін, який підвищує артеріальний тиск завдяки активації β-.

Розуміння механізмів рецепторної активації та деактивації, як і теорія рецепторів загалом, змінюються з часом разом з біохімічним визначенням поняття рецепторного антагоністу. Так, модель рецептора з двома станами (активним та неактивним) була пізніше замінена на модель з багатьма станами.

Окрім того, відкриття функціональної селективності лігандів та наявності ліганд-специфічних конформацій рецептора, що здатні впливати на взаємодію рецептора з наступними ланками біохімічного каскаду, який він активує, надає можливість синтезу речовин, здатних блокувати (або активувати) деякі з функцій конкретного рецептора, не впливаючі на інші. Це, в свою чергу, означає, що ефективність антагоніста залежить ві місця (клітинної або тканевої структури), де знаходиться рецептор, що суперечить досить усталеній тезі про ефективність, як сталу та незалежну властивість біологічно-активної речовини.

Фармакодинаміка

Ефективність та сила

За визначенням, антагоністи ефективності не виявляють. Після зв'язування з рецептором антагоніст пригнічує ефекти агоністів, зворотних агоністів, та інших антагоністів. При фармакологічному аналізі ефектів антагоністів використовується крива доза-ефект, яка ілюструє здатність різних концентрацій (або доз) антагоністів пригнічувати ефект агоніста.Ефективність антагоніста звичайно визначається за величиною його ІС50. Тобто, чим менша величина ІС50, тим менша концентрація антагоніста потрібна для досягнення бажаного ефекту; тому в фармакології пошук нових лікарських засобів часто ведеться в напрямку речовин з низькими ІС50: це дозволяє запобігати розвиненню побічних ефектів при їхньому застосуванні.

Афінність

Афінність антагоніста до його сайту зв'язування (Ki), тобто його здатність зв'язуватись з рецептором, визначає час та силу пригнічення антагоністом дії агоніста. Афінність антагоніста в досліді може бути визначена задопомогою регресії Шилда (), або, для конкурентних антагоністів, в досліді із застосуванням радіоактивно-міченої речовини з використанням рівняння Ченга-Прусова. Ізодинамічна крива може використовуватись для визначення природи дії антагоніста, та його афінності незалежно від афінності, концентрації та ефективності використаного агоніста; але для цього потрібне досягнення рівноважного ефекта, що не завжди можливе.

Типи антагоністів

Конкурентні

Конкурентний антагоніст — речовина, здатна зв'язуватись з рецептором на тому ж сайті зв'язування, що і агоніст або ендогенний ліганд, при цьому не активуючи рецептор, але блокуючи зв'язування агоніста. У випадку дії конкурентного антагоніста рівень активації рецепторів визначається співвідношенням афінностей антагоніста та агоніста, помножених на їхні концентрації: наявність в середовищі антагоніста з високою афінністю потребує більш високої, ніж у антагоніста, концентрації агоніста з нижчою афінністю для досягнення аналогічного ефекту. Конкурентний тип дії антагоніста виявляється при зсуванні кривої доза-ефект праворуч (тобто збільшенні значення ЕС50) агоніста без зміни його максимального можливого ефекту.

Прикладом конкурентного антагоніста є відносно ГАМКA-рецептора.

Конкурентні антагоністи часто (хоча і не завжди) за структурою молекули дуже близькі до агоністів.

Неконкурентні

Неконкурентні антагоністи зв'язується не з тим сайтом на рецепторі, з яким зв'язується агоніст. На відміну від конкурентних антагоністів, неконкурентні змінюють і ЕС50 агоніста, і його максимальний можливий ефект; тобто, дія неконкурентного антагоніста не буже бути знівельована при будь-якій концентрації агоніста, позаяк агоніст не витісняє антагоніст з рецептора. При цьому зсув кривої доза-ефект праворуч при дії неконкурентного антагоніста спостерігається лише за наявності резерву неактивованих рецепторів, а пригнічення максимального ефекту агоніста розпочинається при вичерпанні цього резерву.

Прикладом неконкурентного антагонізму є дія циклотіазиду на метаботропні глутаматні рецептори типу 1 (mGluR1).

Безконкурентні

Безконкурентні антагоністи відрізняються від неконкурентних тим, що потребують активації рецептора агоністом для того, щоб з ним зв'язатись. Ознакою безконкурентного механізму дії антагоністу є те, що та сама концентрація антагоніста блокує дію більш високих концентрацій агоніста краще, ніж нижчих.

Прикладом безконкурентного антагонізму є дія на NMDA-рецептор, або на ГАМКA-рецептор.

Часткові агоністи

Частковий агоніст — речовина, що здатна активувати рецептор, але з меншим максимально можливим ефектом, аніж природний агоніст рецептора. Хоча вони і є агоністами, їхній фармакологічний профіль, фактично, відповідає такому конкурентних антагоністів в присутності повного агоніста. В фармакології вони використовуються для активації деякого потрібного процесу, але із запобіганням занадто активнму його перебігу. Застосування часткових агоністів в клінічній практиці здатне запобігати розвитку адаптивних регуляторних механізмів («звикання») при його хронічному використанні.

Прикладом часткового агонізму є дія клінічного анальгетика бупренорфіну на μ-опіоїдний рецептор, при якій практично не розвивається звикання і, як наслідок, наркотична залежність.

Зворотні агоністи

Зворотний агоніст може демонструвати ефект, аналогічний такому в антагоніста, але при цьому активує інші біохімічні механізми для його досягнення. Рецептори, які з деякою імовірністю здатні перебувати в активованому стані, забезпечуючи деякий рівень «фонової» активності, звичайно мають речовини — зворотні агоністи, які не тільки блокують ефекти агоніста, але й придушують фонову активність рецептора, викликаючи «зворотний» ефект. Значна кількість речовин, котрі попередньо відносили до фармакологічного класу антагоністів, згодом були перекласифіковані в зворотні агоністи після відкриття наявності фонової активності у відповідних рецепторів.

Прикладом зворотніх агоністів є антигістамінні препарати.

Зворотність дії

Багато антагоністів зв'язуються з рецепторами зворотно, тобто рецепторно-лігандний комплекс в їхньому випадку може дисоціювати з імовірністю, що визначається параметрами фармакокінетики антагоніста.

В той же час, речовини, що утворюють ковалентний зв'язок з рецепторною молекулою, при наявності антагоністичного ефекту називаються «незворотніми антагоністами»: вивільнення рецептора та відновлення його ефектів в даному випадку можливе тільки шляхом деструкції молекули зв'язаного з антагоністом рецептора метаболічним шляхом, та синтезу нової.

Прикладом незворотного антагонізму є дія на адренергічні рецептори, при якій стає неможливою дія адреналіну та норадреналіну.

Дія незворотного антагоністу при побудові кривої доза-ефект виявляється в зменшенні максимального можливого ефекту агоніста, та зсуві кривої праворуч при наявності рецепторного резерву. Для розрізнення дії незворотного на зворотного неконкурентного антагоністу використовується відмивання антагоністу з середовища: у випадку зворотного антагоніста активність рецептора в цьому випадку відновлюється.

Примітки

  1. «Pharmacology Guide: In vitro pharmacology: concentration-response curves [ 26 липня 2019 у Wayback Machine.].» GlaxoWellcome. Retrieved on December 6, 2007.
  2. Hopkins AL, Groom CR (2002). The druggable genome. Nature reviews. Drug discovery. 1 (9): 727—30. doi:10.1038/nrd892. PMID 12209152.
  3. Dorph-Petersen, K-A, Pierri, J, Perel, J, Sun, Z, Sampson, A-R and Lewis, D (2005) The Influence of Chronic Exposure to Antipsychotic Medications on Brain Size before and after Tissue Fixation: A Comparison of Haloperidol and Olanzapine in Macaque Monkeys. [ 30 грудня 2011 у Wayback Machine.] Neuropsychopharmacology, 30, 1649—1661
  4. Ariëns EJ (1954). Affinity and intrinsic activity in the theory of competitive inhibition. I. Problems and theory. Archives internationales de pharmacodynamie et de thérapie. 99 (1): 32—49. PMID 13229418.
  5. Stephenson RP (1997). A modification of receptor theory. 1956. Br. J. Pharmacol. 120 (4 Suppl): 106—20, discussion 103–5. PMID 9142399. Повний текст на PMC: 1510558 of the original article.
  6. Vauquelin G, Van Liefde I (2005). G protein-coupled receptors: a count of 1001 conformations. Fundamental & clinical pharmacology. 19 (1): 45—56. doi:10.1111/j.1472-8206.2005.00319.x. PMID 15660959.
  7. Urban JD, Clarke WP, von Zastrow M та ін. (2007). Functional selectivity and classical concepts of quantitative pharmacology. J. Pharmacol. Exp. Ther. 320 (1): 1—13. doi:10.1124/jpet.106.104463. PMID 16803859. {{}}: Явне використання «та ін.» у: |author= ()
  8. Urban JD, Clarke WP, von Zastrow M та ін. (2007). Functional selectivity and classical concepts of quantitative pharmacology. J. Pharmacol. Exp. Ther. 320 (1): 1—13. doi:10.1124/jpet.106.104463. PMID 16803859. {{}}: Явне використання «та ін.» у: |author= ()
  9. T. Kenakin (2006) A Pharmacology Primer: Theory, Applications, and Methods. 2nd Edition Elsevier
  10. Lees P, Cunningham FM, Elliott J (2004). Principles of pharmacodynamics and their applications in veterinary pharmacology. J. Vet. Pharmacol. Ther. 27 (6): 397—414. doi:10.1111/j.1365-2885.2004.00620.x. PMID 15601436.
  11. Swinney DC (2004). Biochemical mechanisms of drug action: what does it take for success?. Nature reviews. Drug discovery. 3 (9): 801—8. doi:10.1038/nrd1500. PMID 15340390.
  12. Wyllie DJ, Chen PE (2007). Taking the time to study competitive antagonism. Br. J. Pharmacol. 150 (5): 541—51. doi:10.1038/sj.bjp.0706997. PMC 2189774. PMID 17245371.
  13. Colquhoun D (2007). Why the Schild method is better than Schild realised. Trends Pharmacol Sci. 28 (12): 608. doi:10.1016/j.tips.2007.09.011. PMID 18023486.
  14. Vauquelin G, Van Liefde I, Birzbier BB, Vanderheyden PM (2002). New insights in insurmountable antagonism. Fundamental & clinical pharmacology. 16 (4): 263—72. doi:10.1046/j.1472-8206.2002.00095.x. PMID 12570014.
  15. eds, David E. Golan, ed.-in-chief ; Armen H. Tashjian, Jr., deputy ed. ; Ehrin J. Armstrong, April W. Armstrong, associate (2008). (вид. 2nd ed.). Philadelphia, Pa., [etc.]: Lippincott Williams & Wilkins. с. 25. ISBN . Архів оригіналу за 4 липня 2014. Процитовано 5 лютого 2012.
  16. Lipton SA (2004). Failures and successes of NMDA receptor antagonists: molecular basis for the use of open-channel blockers like memantine in the treatment of acute and chronic neurologic insults. NeuroRx : the journal of the American Society for Experimental NeuroTherapeutics. 1 (1): 101—10. PMC 534915. PMID 15717010.
  17. Parsons CG, Stöffler A, Danysz W (2007). Memantine: a NMDA receptor antagonist that improves memory by restoration of homeostasis in the glutamatergic system - too little activation is bad, too much is even worse. Neuropharmacology. 53 (6): 699—723. doi:10.1016/j.neuropharm.2007.07.013. PMID 17904591.
  18. Principles and Practice of Pharmacology for Anaesthetists By Norton Elwy Williams, Thomas Norman Calvey Published 2001 Blackwell Publishing
  19. Patil PN (2002). Everhardus J. Ariëns (1918–2002): a tribute. Trends Pharmacol. Sci. 23 (7): 344—5. doi:10.1016/S0165-6147(02)02068-0.
  20. Bosier B, Hermans E (2007). Versatility of GPCR recognition by drugs: from biological implications to therapeutic relevance. Trends Pharmacol. Sci. 28 (8): 438—46. doi:10.1016/j.tips.2007.06.001. PMID 17629964.
  21. Pulvirenti L, Koob GF (2002). Being partial to psychostimulant addiction therapy. Trends Pharmacol. Sci. 23 (4): 151—3. doi:10.1016/S0165-6147(00)01991-X. PMID 11931978.
  22. Vadivelu N, Hines RL (2007). Buprenorphine: a unique opioid with broad clinical applications. J Opioid Manag. 3 (1): 49—58. PMID 17367094.
  23. Greasley PJ, Clapham JC (2006). Inverse agonism or neutral antagonism at G-protein coupled receptors: a medicinal chemistry challenge worth pursuing?. Eur. J. Pharmacol. 553 (1-3): 1—9. doi:10.1016/j.ejphar.2006.09.032. PMID 17081515.
  24. Kenakin T (2004). Efficacy as a vector: the relative prevalence and paucity of inverse agonism. Mol. Pharmacol. 65 (1): 2—11. doi:10.1124/mol.65.1.2. PMID 14722230.
  25. Frang H, Cockcroft V, Karskela T, Scheinin M, Marjamäki A (2001). Phenoxybenzamine binding reveals the helical orientation of the third transmembrane domain of adrenergic receptors. J. Biol. Chem. 276 (33): 31279—84. doi:10.1074/jbc.M104167200. PMID 11395517.{{}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом ()

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет

Antagonistom receptora v biohimiyi ta farmakologiyi nazivayetsya rechovina yaka ne viklikaye biologichnoyi vidpovidi pri zv yazuvanni z receptorom ale pri comu blokuye abo prignichuye vidpovid viklikanu agonistami danogo receptora Diya zrostayuchih koncentracij antagonista na efekt receptora vidsotok efektu vidkladeno na vertikalnij osi za nayavnosti v seredovishi staloyi koncentraciyi agonistaZagalni viznachennyaV farmakologichnih modelyah antagonistam pritamanna afinnist ale ne pritamanna vidnosno vidpovidnih receptoriv yihnye zv yazuvannya prignichuye efekti agonistiv ta zvorotnih agonistiv na receptori Antagonisti mozhut zv yazuvatis yak z tim samim miscem zv yazuvannya sajtom na receptori sho i agonist konkurentni antagonisti tak i z inshimi receptornimi sajtami nekonkurentni ta bezkonkurentni antagonisti Zalezhno vid sili zv yazuvannya antagonista z receptorom tobto faktichno znachennya konstanti disociaciyi kompleksa receptor antagonist efekt antagonista mozhe buti zvorotnim abo nezvorotnim ostannij vipadok sposterigayetsya koli disociaciya antagonista z receptora ye praktichno nemozhlivoyu Bilshist antagonistiv likarskih zasobiv ye konkurentnimi za prirodoyu svoyeyi diyi okrim togo v farmakologiyi poshuk ta vdoskonalennya likarskih zasobiv u vipadku antagonistiv vedetsya perevazhno sered rechovin antagonistiv z konkurentnim tipom diyi ce obumovleno prostishimi matematichnimi modelyami neobhidnimi dlya peredbachennya harakteristik yihnih efektiv V nejrofarmakologiyi ta nejrofiziologiyi z oglyadu na te sho visokoafinni antagonisti nejroreceptoriv zdatni porushuvati zv yazki mizh nervovimi klitinami yihnye hronichne vzhivannya vvazhayetsya nebezpechnim Biohimichne viznachennya ponyattya antagonist bulo zaproponovano himikami Ariyensom ta Stivensom v 1950 ti roki suchasne viznachennya antagonista bazuyetsya na okupacijnij modeli receptornoyi diyi Vono viznachaye yak antagonistiv lishe ti spoluki sho mayut protilezhni efekti pri diyi na deyakij receptor Takozh ce viznachennya vikoristovuyetsya dlya fiziologichnih antagonistiv rechovin yaki mayut protilezhni fiziologichni efekti ale realizuyut yih zavdyaki diyi na rizni receptori Prikladom fiziologichnogo antagonizmu mozhut buti gistamin kotrij znizhuye arterialnij tisk zavdyaki rozshirennyu krovonosnih sudin shlyahom diyi na gistaminovij receptor N1 ta adrenalin yakij pidvishuye arterialnij tisk zavdyaki aktivaciyi b Rozuminnya mehanizmiv receptornoyi aktivaciyi ta deaktivaciyi yak i teoriya receptoriv zagalom zminyuyutsya z chasom razom z biohimichnim viznachennyam ponyattya receptornogo antagonistu Tak model receptora z dvoma stanami aktivnim ta neaktivnim bula piznishe zaminena na model z bagatma stanami Okrim togo vidkrittya funkcionalnoyi selektivnosti ligandiv ta nayavnosti ligand specifichnih konformacij receptora sho zdatni vplivati na vzayemodiyu receptora z nastupnimi lankami biohimichnogo kaskadu yakij vin aktivuye nadaye mozhlivist sintezu rechovin zdatnih blokuvati abo aktivuvati deyaki z funkcij konkretnogo receptora ne vplivayuchi na inshi Ce v svoyu chergu oznachaye sho efektivnist antagonista zalezhit vi miscya klitinnoyi abo tkanevoyi strukturi de znahoditsya receptor sho superechit dosit ustalenij tezi pro efektivnist yak stalu ta nezalezhnu vlastivist biologichno aktivnoyi rechovini FarmakodinamikaEfektivnist ta sila Za viznachennyam antagonisti efektivnosti ne viyavlyayut Pislya zv yazuvannya z receptorom antagonist prignichuye efekti agonistiv zvorotnih agonistiv ta inshih antagonistiv Pri farmakologichnomu analizi efektiv antagonistiv vikoristovuyetsya kriva doza efekt yaka ilyustruye zdatnist riznih koncentracij abo doz antagonistiv prignichuvati efekt agonista Efektivnist antagonista zvichajno viznachayetsya za velichinoyu jogo IS50 Tobto chim mensha velichina IS50 tim mensha koncentraciya antagonista potribna dlya dosyagnennya bazhanogo efektu tomu v farmakologiyi poshuk novih likarskih zasobiv chasto vedetsya v napryamku rechovin z nizkimi IS50 ce dozvolyaye zapobigati rozvinennyu pobichnih efektiv pri yihnomu zastosuvanni Afinnist Afinnist antagonista do jogo sajtu zv yazuvannya Ki tobto jogo zdatnist zv yazuvatis z receptorom viznachaye chas ta silu prignichennya antagonistom diyi agonista Afinnist antagonista v doslidi mozhe buti viznachena zadopomogoyu regresiyi Shilda abo dlya konkurentnih antagonistiv v doslidi iz zastosuvannyam radioaktivno michenoyi rechovini z vikoristannyam rivnyannya Chenga Prusova Izodinamichna kriva mozhe vikoristovuvatis dlya viznachennya prirodi diyi antagonista ta jogo afinnosti nezalezhno vid afinnosti koncentraciyi ta efektivnosti vikoristanogo agonista ale dlya cogo potribne dosyagnennya rivnovazhnogo efekta sho ne zavzhdi mozhlive Tipi antagonistivKonkurentni Konkurentnij antagonist rechovina zdatna zv yazuvatis z receptorom na tomu zh sajti zv yazuvannya sho i agonist abo endogennij ligand pri comu ne aktivuyuchi receptor ale blokuyuchi zv yazuvannya agonista U vipadku diyi konkurentnogo antagonista riven aktivaciyi receptoriv viznachayetsya spivvidnoshennyam afinnostej antagonista ta agonista pomnozhenih na yihni koncentraciyi nayavnist v seredovishi antagonista z visokoyu afinnistyu potrebuye bilsh visokoyi nizh u antagonista koncentraciyi agonista z nizhchoyu afinnistyu dlya dosyagnennya analogichnogo efektu Konkurentnij tip diyi antagonista viyavlyayetsya pri zsuvanni krivoyi doza efekt pravoruch tobto zbilshenni znachennya ES50 agonista bez zmini jogo maksimalnogo mozhlivogo efektu Prikladom konkurentnogo antagonista ye vidnosno GAMKA receptora Konkurentni antagonisti chasto hocha i ne zavzhdi za strukturoyu molekuli duzhe blizki do agonistiv Nekonkurentni Nekonkurentni antagonisti zv yazuyetsya ne z tim sajtom na receptori z yakim zv yazuyetsya agonist Na vidminu vid konkurentnih antagonistiv nekonkurentni zminyuyut i ES50 agonista i jogo maksimalnij mozhlivij efekt tobto diya nekonkurentnogo antagonista ne buzhe buti znivelovana pri bud yakij koncentraciyi agonista pozayak agonist ne vitisnyaye antagonist z receptora Pri comu zsuv krivoyi doza efekt pravoruch pri diyi nekonkurentnogo antagonista sposterigayetsya lishe za nayavnosti rezervu neaktivovanih receptoriv a prignichennya maksimalnogo efektu agonista rozpochinayetsya pri vicherpanni cogo rezervu Prikladom nekonkurentnogo antagonizmu ye diya ciklotiazidu na metabotropni glutamatni receptori tipu 1 mGluR1 Bezkonkurentni Bezkonkurentni antagonisti vidriznyayutsya vid nekonkurentnih tim sho potrebuyut aktivaciyi receptora agonistom dlya togo shob z nim zv yazatis Oznakoyu bezkonkurentnogo mehanizmu diyi antagonistu ye te sho ta sama koncentraciya antagonista blokuye diyu bilsh visokih koncentracij agonista krashe nizh nizhchih Prikladom bezkonkurentnogo antagonizmu ye diya na NMDA receptor abo na GAMKA receptor Chastkovi agonisti Chastkovij agonist rechovina sho zdatna aktivuvati receptor ale z menshim maksimalno mozhlivim efektom anizh prirodnij agonist receptora Hocha voni i ye agonistami yihnij farmakologichnij profil faktichno vidpovidaye takomu konkurentnih antagonistiv v prisutnosti povnogo agonista V farmakologiyi voni vikoristovuyutsya dlya aktivaciyi deyakogo potribnogo procesu ale iz zapobigannyam zanadto aktivnmu jogo perebigu Zastosuvannya chastkovih agonistiv v klinichnij praktici zdatne zapobigati rozvitku adaptivnih regulyatornih mehanizmiv zvikannya pri jogo hronichnomu vikoristanni Prikladom chastkovogo agonizmu ye diya klinichnogo analgetika buprenorfinu na m opioyidnij receptor pri yakij praktichno ne rozvivayetsya zvikannya i yak naslidok narkotichna zalezhnist Zvorotni agonisti Zvorotnij agonist mozhe demonstruvati efekt analogichnij takomu v antagonista ale pri comu aktivuye inshi biohimichni mehanizmi dlya jogo dosyagnennya Receptori yaki z deyakoyu imovirnistyu zdatni perebuvati v aktivovanomu stani zabezpechuyuchi deyakij riven fonovoyi aktivnosti zvichajno mayut rechovini zvorotni agonisti yaki ne tilki blokuyut efekti agonista ale j pridushuyut fonovu aktivnist receptora viklikayuchi zvorotnij efekt Znachna kilkist rechovin kotri poperedno vidnosili do farmakologichnogo klasu antagonistiv zgodom buli pereklasifikovani v zvorotni agonisti pislya vidkrittya nayavnosti fonovoyi aktivnosti u vidpovidnih receptoriv Prikladom zvorotnih agonistiv ye antigistaminni preparati Zvorotnist diyiBagato antagonistiv zv yazuyutsya z receptorami zvorotno tobto receptorno ligandnij kompleks v yihnomu vipadku mozhe disociyuvati z imovirnistyu sho viznachayetsya parametrami farmakokinetiki antagonista V toj zhe chas rechovini sho utvoryuyut kovalentnij zv yazok z receptornoyu molekuloyu pri nayavnosti antagonistichnogo efektu nazivayutsya nezvorotnimi antagonistami vivilnennya receptora ta vidnovlennya jogo efektiv v danomu vipadku mozhlive tilki shlyahom destrukciyi molekuli zv yazanogo z antagonistom receptora metabolichnim shlyahom ta sintezu novoyi Prikladom nezvorotnogo antagonizmu ye diya na adrenergichni receptori pri yakij staye nemozhlivoyu diya adrenalinu ta noradrenalinu Diya nezvorotnogo antagonistu pri pobudovi krivoyi doza efekt viyavlyayetsya v zmenshenni maksimalnogo mozhlivogo efektu agonista ta zsuvi krivoyi pravoruch pri nayavnosti receptornogo rezervu Dlya rozriznennya diyi nezvorotnogo na zvorotnogo nekonkurentnogo antagonistu vikoristovuyetsya vidmivannya antagonistu z seredovisha u vipadku zvorotnogo antagonista aktivnist receptora v comu vipadku vidnovlyuyetsya Primitki Pharmacology Guide In vitro pharmacology concentration response curves 26 lipnya 2019 u Wayback Machine GlaxoWellcome Retrieved on December 6 2007 Hopkins AL Groom CR 2002 The druggable genome Nature reviews Drug discovery 1 9 727 30 doi 10 1038 nrd892 PMID 12209152 Dorph Petersen K A Pierri J Perel J Sun Z Sampson A R and Lewis D 2005 The Influence of Chronic Exposure to Antipsychotic Medications on Brain Size before and after Tissue Fixation A Comparison of Haloperidol and Olanzapine in Macaque Monkeys 30 grudnya 2011 u Wayback Machine Neuropsychopharmacology 30 1649 1661 Ariens EJ 1954 Affinity and intrinsic activity in the theory of competitive inhibition I Problems and theory Archives internationales de pharmacodynamie et de therapie 99 1 32 49 PMID 13229418 Stephenson RP 1997 A modification of receptor theory 1956 Br J Pharmacol 120 4 Suppl 106 20 discussion 103 5 PMID 9142399 Povnij tekst na PMC 1510558 of the original article Vauquelin G Van Liefde I 2005 G protein coupled receptors a count of 1001 conformations Fundamental amp clinical pharmacology 19 1 45 56 doi 10 1111 j 1472 8206 2005 00319 x PMID 15660959 Urban JD Clarke WP von Zastrow M ta in 2007 Functional selectivity and classical concepts of quantitative pharmacology J Pharmacol Exp Ther 320 1 1 13 doi 10 1124 jpet 106 104463 PMID 16803859 a href wiki D0 A8 D0 B0 D0 B1 D0 BB D0 BE D0 BD Cite journal title Shablon Cite journal cite journal a Yavne vikoristannya ta in u author dovidka Urban JD Clarke WP von Zastrow M ta in 2007 Functional selectivity and classical concepts of quantitative pharmacology J Pharmacol Exp Ther 320 1 1 13 doi 10 1124 jpet 106 104463 PMID 16803859 a href wiki D0 A8 D0 B0 D0 B1 D0 BB D0 BE D0 BD Cite journal title Shablon Cite journal cite journal a Yavne vikoristannya ta in u author dovidka T Kenakin 2006 A Pharmacology Primer Theory Applications and Methods 2nd Edition Elsevier ISBN 0 12 370599 1 Lees P Cunningham FM Elliott J 2004 Principles of pharmacodynamics and their applications in veterinary pharmacology J Vet Pharmacol Ther 27 6 397 414 doi 10 1111 j 1365 2885 2004 00620 x PMID 15601436 Swinney DC 2004 Biochemical mechanisms of drug action what does it take for success Nature reviews Drug discovery 3 9 801 8 doi 10 1038 nrd1500 PMID 15340390 Wyllie DJ Chen PE 2007 Taking the time to study competitive antagonism Br J Pharmacol 150 5 541 51 doi 10 1038 sj bjp 0706997 PMC 2189774 PMID 17245371 Colquhoun D 2007 Why the Schild method is better than Schild realised Trends Pharmacol Sci 28 12 608 doi 10 1016 j tips 2007 09 011 PMID 18023486 Vauquelin G Van Liefde I Birzbier BB Vanderheyden PM 2002 New insights in insurmountable antagonism Fundamental amp clinical pharmacology 16 4 263 72 doi 10 1046 j 1472 8206 2002 00095 x PMID 12570014 eds David E Golan ed in chief Armen H Tashjian Jr deputy ed Ehrin J Armstrong April W Armstrong associate 2008 vid 2nd ed Philadelphia Pa etc Lippincott Williams amp Wilkins s 25 ISBN 9780781783552 Arhiv originalu za 4 lipnya 2014 Procitovano 5 lyutogo 2012 Lipton SA 2004 Failures and successes of NMDA receptor antagonists molecular basis for the use of open channel blockers like memantine in the treatment of acute and chronic neurologic insults NeuroRx the journal of the American Society for Experimental NeuroTherapeutics 1 1 101 10 PMC 534915 PMID 15717010 Parsons CG Stoffler A Danysz W 2007 Memantine a NMDA receptor antagonist that improves memory by restoration of homeostasis in the glutamatergic system too little activation is bad too much is even worse Neuropharmacology 53 6 699 723 doi 10 1016 j neuropharm 2007 07 013 PMID 17904591 Principles and Practice of Pharmacology for Anaesthetists By Norton Elwy Williams Thomas Norman Calvey Published 2001 Blackwell Publishing ISBN 0 632 05605 3 Patil PN 2002 Everhardus J Ariens 1918 2002 a tribute Trends Pharmacol Sci 23 7 344 5 doi 10 1016 S0165 6147 02 02068 0 Bosier B Hermans E 2007 Versatility of GPCR recognition by drugs from biological implications to therapeutic relevance Trends Pharmacol Sci 28 8 438 46 doi 10 1016 j tips 2007 06 001 PMID 17629964 Pulvirenti L Koob GF 2002 Being partial to psychostimulant addiction therapy Trends Pharmacol Sci 23 4 151 3 doi 10 1016 S0165 6147 00 01991 X PMID 11931978 Vadivelu N Hines RL 2007 Buprenorphine a unique opioid with broad clinical applications J Opioid Manag 3 1 49 58 PMID 17367094 Greasley PJ Clapham JC 2006 Inverse agonism or neutral antagonism at G protein coupled receptors a medicinal chemistry challenge worth pursuing Eur J Pharmacol 553 1 3 1 9 doi 10 1016 j ejphar 2006 09 032 PMID 17081515 Kenakin T 2004 Efficacy as a vector the relative prevalence and paucity of inverse agonism Mol Pharmacol 65 1 2 11 doi 10 1124 mol 65 1 2 PMID 14722230 Frang H Cockcroft V Karskela T Scheinin M Marjamaki A 2001 Phenoxybenzamine binding reveals the helical orientation of the third transmembrane domain of adrenergic receptors J Biol Chem 276 33 31279 84 doi 10 1074 jbc M104167200 PMID 11395517 a href wiki D0 A8 D0 B0 D0 B1 D0 BB D0 BE D0 BD Cite journal title Shablon Cite journal cite journal a Obslugovuvannya CS1 Storinki iz nepoznachenim DOI z bezkoshtovnim dostupom posilannya

Дата публікації:
Топ