Анрі Мішель

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Мішель.

Анрі Мішель (фр. Henri Michel, 28 жовтня 1947, Екс-ан-Прованс — 24 квітня 2018, там само) — французький футболіст, що грав на позиції півзахисника. Виступав, зокрема, за клуб «Нант», а також національну збірну Франції. По завершенні ігрової кар'єри — футбольний тренер. Значною мірою працював із збірними.

Анрі Мішель
Особисті дані
Народження	28 жовтня 1947(1947-10-28)^[4]^[2]
	Екс-ан-Прованс^[2]
Смерть	24 квітня 2018(2018-04-24)^[2](70 років)
	Гарданн^[2]
Зріст	175 см
Громадянство	Франція
Позиція	півзахисник
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г) 1964–1966 «Екс» 33 (3) 1966–1982 «Нант» 531 (81)
Національна збірна
Роки Збірна І (г) 1967–1980 Франція 58 (4)
Тренерська діяльність**
Роки Команда Посада 1982–1984 Франція (U-21) 1984–1988 Франція 1990–1991 «Парі Сен-Жермен» 1994 Камерун 1995 «Аль-Айн» 1995–2000 Марокко 2000–2001 ОАЕ 2001 «Аріс» 2001–2002 Туніс 2003–2004 «Раджа» (Касабланка) 2004–2006 Кот-д'Івуар 2006 «Аль-Арабі» 2007 «Замалек» 2007–2008 Марокко 2008–2009 «Мамелоді Сандаунз» 2009 «Замалек» 2010–2011 «Раджа» (Касабланка) 2011 Екваторіальна Гвінея 2012 Кенія
Звання, нагороди
Нагороди
* Ігри та голи за професіональні клуби враховуються лише в національному чемпіонаті.
** Тільки на посаді головного тренера.

Клубна кар'єра

У дорослому футболі дебютував 1964 року виступами за команду «Екс» з Дивізіону 2, в якій провів два сезони, взявши участь у 38 матчах чемпіонату.

Влітку 1966 року перейшов до «Нанта», за який відіграв 16 сезонів. Більшість часу, проведеного у складі «Нанта», виступав на позиції опорного півзахисника і був лідером та капітаном команди. За цей час у складі «канарок» тричі виборював титул чемпіона Франції, кубок Франції і вийшов у півфінал Кубка кубків. В останні роки своєї кар'єри, Мішель грав на позиції ліберо в клубі. Всього за «Нант» Мішель провів 532 матчі в чемпіонаті країни, що є рекордом клубу, разом з Жаном-Полем Бертран-Деманом. Завершив професійну кар'єру футболіста виступами за «Нант» у 1982 році.

Виступи за збірну

1967 року дебютував в офіційних матчах у складі національної збірної Франції. Протягом кар'єри у національній команді, яка тривала 14 років, провів у формі головної команди країни 58 матчів, забивши 4 голи. Тривалий час був капітаном збірної

У складі збірної був учасником чемпіонату світу 1978 року в Аргентині, на якому зіграв у двох матчах.

Кар'єра тренера

Розпочав тренерську кар'єру відразу ж по завершенні кар'єри гравця, 1982 року, очоливши тренерський штаб молодіжної збірної Франції, яку через два роки привів до золотих медалей на Олімпіаді в Лос-Анджелесі. В тому ж році Анрі Мішель замінив Мішеля Ідальго на посаді головного тренера збірної Франції, з якою виграв 1985 року Кубок Артеміо Франкі та здобув бронзові медалі чемпіонату світу 1986 у Мексиці, але через два роки Франція не змогла кваліфікуватися на чемпіонат Європи, а потім зіграла внічию 1:1 зі збірною Кіпру в кваліфікації до чемпіонату світу 1990 року, після якої Мішель був звільнений.

Потім Мішель недовго керував «Парі Сен-Жерменом», а в січні 1994 року очолив збірну Камеруну, якою того ж року керував на чемпіонаті світу у США, де камерунці один раз зіграли внічию та двічі програли. Збірна Камеруну на тому турнірі запам'яталися лише поразкою 1:6 від збірної Росії, після чого французький наставник відправився на роботу в один з клубів Саудівської Аравії «Аль-Айн».

У жовтні 1995 року Мішель очолив збірну Марокко, яку вивів на чемпіонат світу 1998 року у Франції, де марокканці вибули на груповій стадії. Також керував збірною на Кубку африканських націй 1998 року у Буркіна Фасо та Кубку африканських націй 2000 року у Гані та Нігерії, проте і тут його підопічні не показали високих результатів — чвертьфінал та невихід з групи відповідно.

Після цього Мішель працював зі збірною ОАЕ, грецьким клубом «Аріс» (Салоніки) та збірною Тунісу, з якої його звільнили, незважаючи на кваліфікацію на чемпіонат світу 2002 року, оскільки напередодні турніру тунісці під керівництвом Мішеля не спромоглия виграти жодного матчу ну Кубку африканських націй 2002 року у Малі.

У 2003 році Мішель став головним тренером клубу «Раджа», з яким виграв .

З 2004 року Мішель працював зі збірною Кот-д'Івуару, яку вивів у фінал Кубка африканських націй 2006 року в Єгипті і на чемпіонат світу 2006 у Німеччині, де «помаранчеві» не вийшли з групи.

Згодом французький фахівець Мішель тренував катарський клуб «Аль-Арабі» та єгипетський «Замалек».

У серпні 2007 року Мішель знову очолив збірну Марокко, але вже 7 лютого 2008 року він був звільнений після безвольного виступу на Кубку африканських націй 2008 року у Гані, де команда, що до початку турніру була претендентом на чемпіонський титул, вилетіла вже в першому раунді змагання.

2008 року Мішель очолив південноафриканський клуб «Мамелоді Сандаунз», але вже в березні 2009 року він подав у відставку через критику фанатів, незадоволених грою команди. Потім Анрі знову тренував «Замалек».

У грудні 2010 року Мішель очолив збірну Екваторіальної Гвінеї. У жовтні француз подав у відставку, але президент країни, Теодоро Обіанг Нгема Мбасого, умовив його залишитися. У грудні 2011 року Мішель залишив посаду головного тренера команди через спроби футбольної асоціації країни втручатися в його роботу.

Наразі останнім місцем тренерської роботи Мішеля була збірна Кенії, яку він недовго очолював як головний тренер 2012 року.

Титули і досягнення

Як гравця

• Чемпіон Франції (3):

«Нант»: 1972–73, 1976–77, 1979–80

• Володар Кубка Франції (1):

«Нант»:

Як тренера

• Олімпійський чемпіон: 1984
• Бронзовий призер чемпіонату світу: 1986
• Володар Кубка Артеміо Франкі: 1985
• Володар : 2003
• Срібний призер Кубка африканських націй: 2006

Примітки

1. L'ancien sélectionneur des Bleus Henri Michel est décédé à l'âge de 70 ans
2. Fichier des personnes décédées
   d:Track:Q80900474
3. Who's Who in France — Paris: 1953. — ISSN 0083-9531; 2275-0908
   d:Track:Q5924723d:Track:Q90
4. https://www.fff.fr/equipe-nationale/joueur/9658-michel-henri/fiche.html
5. . Архів оригіналу за 20 серпня 2016. Процитовано 31 липня 2016.
6. . Архів оригіналу за 20 серпня 2016. Процитовано 31 липня 2016.
7. . Архів оригіналу за 5 серпня 2010. Процитовано 31 липня 2016.
8. Henri Michel aux Mameli Sundowns. Архів оригіналу за 4 червня 2012. Процитовано 31 липня 2016.
9. . Архів оригіналу за 5 листопада 2013. Процитовано 31 липня 2016.
10. . Архів оригіналу за 1 вересня 2017. Процитовано 31 липня 2016.
11. Збірну Екваторіальної Гвінеї очолив француз Мішель^{[недоступне посилання з лютого 2019]}
12. . Архів оригіналу за 24 травня 2012. Процитовано 31 липня 2016.
13. . BBC Sport. 17 грудня 2012. Архів оригіналу за 2 січня 2013. Процитовано 15 лютого 2013.
14. Тренери не отримують нагород

Посилання

• Профіль [ 6 серпня 2016 у Wayback Machine.] на сайті Французької футбольної федерації (фр.)
• Анрі Мішель на сайті National-Football-Teams.com (англ.)
• Анрі Мішель на сайті worldfootball.net (англ.) (нім.) (фр.) (ісп.) (порт.) (італ.) (нід.) (пол.)
• Профіль гравця на сайті pari-et-gagne.com [ 27 вересня 2018 у Wayback Machine.] (фр.)