Андрієвський Вадим Олексійович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Андрієвський.

Вадим Олексійович Андрієвський (нар. 26 грудня 1912(19121226), Брест-Литовськ — 12 січня 1994, Львів) — радянський фехтувальник, чемпіон СРСР 1948 р. з фехтування на шаблях, заслужений майстер спорту СРСР, український тренер, творець , Заслужений тренер СРСР (1957), ректор Львівського державного університету фізичної культури з 1967 по 1974 р., професор (1981).

Вадим Олексійович Андрієвський

Загальна інформаціяГромадянство Російська імперія
 СРСР
 УкраїнаНародження26 грудня 1912(1912-12-26)
Брест-Литовськ, Брестський повіт, Гродненська губернія, Російська імперіяСмерть12 січня 1994(1994-01-12) (81 рік)
Львів, УкраїнаПохованняЛичаківський цвинтарAlma materРосійський державний університет фізичної культури, спорту, молоді та туризмуСпортКраїна СРСР УкраїнаВид спортуфехтуванняДисциплінашабляСпортивне звання

Заслужений майстер спорту СРСР

ТренериПетро Антонович ЗаковоротЗавершення виступів1952Участь і здобуткиНаціональні змаганнячемпіон СРСР 1948 р. Тренує

Нагороди

Біографія

Вадим Олексійович Андрієвський народився 26 грудня 1912 року у м. Брест-Литовськ. Дитячі та юнацькі роки провів у Харкові. 1930 р. закінчив курси інструкторів фізкультури. Перші уроки фехтування брав у славетного майстра Петра Заковорота, фіналіста Олімпійських ігор 1900 р. у Парижі.

1936 р. закінчив , працював викладачем, а згодом завідувачем кафедри фехтування і рукопашного бою Харківського інституту фізичної культури.

У роки другої світової війни пішов на фронт добровольцем. Командував окремим лижним батальйоном, який вів бої під Старою Русою. Після тяжкого поранення продовжував службу в Наркоматі оборони, а пізніше очолював кафедру фехтування і рукопашного бою військового факультету Московського інституту фізкультури.

З 1946 року працював у Львівському інституті фізичної культури завідувачем кафедри, ректором, професором.

Помер 12 січня 1994 року у Львові, похований на 80 полі Личаківського цвинтаря.

Спортивні досягнення

До 1952 року діючий спортсмен, неодноразовий призер СРСР. 1948 року, не зважаючи на інвалідність, став чемпіоном СРСР з фехтування на шаблях.

Тренерська кар'єра

Більше 20-ти років Вадим Олексійович був головним тренером збірної команди України, підготував понад 50 майстрів спорту. Серед них призери та чемпіони світу і Олімпійських ігор, відомі тренери. Одному з перших йому у 1957 році було присвоєно звання «Заслужений тренер СРСР». Серед вихованців Андрієвського: Ю. Перженцев, , В. Станкович, , , Ф. Кота, .

Педагогічна робота

Вадим Андрієвський зробив вагомий внесок і у розвиток науково-методичних основ фехтування. Його кандидатська дисертація лягла в основу вітчизняної методики навчання і тренування фехтувальників. Він є автором багатьох наукових праць, підручників, навчальних посібників.

Нагороди

• Орден Червоного Прапора (1944)
• Медаль «За оборону Москви» (1945)
• Медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» (1945)
• Орден «Знак Пошани» (1961)
• Орден Трудового Червоного Прапора (1971)
• Медаль «За трудову відзнаку» (1975)

Вшанування пам'яті

1994 року у Львові започатковано міжнародний турнір пам'яті В. О. Андрієвського.

Джерела

• Вадим Олексійович Андрієвський на сайті Львівського державного університету фізичної культури (укр.)^{[недоступне посилання з червня 2019]}
• Ірина Свістельник. Біобібліографічний покажчик наукових праць ректорів Львівського державного університету фізичної культури^{[недоступне посилання]}(укр.)^{[недоступне посилання з червня 2019]}
• Березень 2010 ^{[недоступне посилання з червня 2019]}
• (рос.)

Посилання

• (рос.)
• Династия золотого клинка (Про В. О. Андрієвського розповідає його учень ) [ 4 березня 2016 у Wayback Machine.] (рос.)