Ангальт нім Anhalt історичне князівство на території сучасної Німеччини у складі Священної Римської імперії що виникло в

Ангальт (нім. Anhalt) — історичне князівство на території сучасної Німеччини у складі Священної Римської імперії, що виникло в XI—XII століттях під владою Асканіїв. Свою назву князівство отримало на честь фортеці Асканіїв «Ангальт» недалеко від Гарцгероде. Водночас назва роду сходить своїм корінням до латинського імені їх резиденції в Ашерслебені (лат. Ascaria).

Grafschaft (Fürstentum) Anhalt
Князівство Ангальт

васал Священної Римської Імперії

1218–1806

Герб Ангальту (13 століття)

Мапа Ангальту (Цербст, Дессау, Кьотен, Бернбург) в 1793

Столиця

Дессау (за об'єднання)

Форма правління

Феодальна монархія

- 1218–1252

Історичний період

Середні віки

- Виділено з Саксонії

1212

- набуло статусу князівства

1218

- Поділ

1252–1570

- Поділ

1603–1863

- Князівство набуло статусу Герцогства

1806

Сьогодні є частиною

1: 13 століття поділилось на Ангальт-Ашерслебен, і .
2: 17th-century partition into , Ангальт-Дессау, , і .
3: , Ангальт-Дессау і .

За відсутності прімогенітури держава неодноразово розпадалася в результаті спадкових поділів на кілька дрібних держав, наприклад, Ангальт-Ашерслебен, , Ангальт-Дессау, , та інші. Єдине князівство Ангальт було відновлене в 1570 році, але вже в 1603 році воно знову розпалося на Ангальт-Бернбург, Ангальт-Дессау, Ангальт-Кьотен, Ангальт-Цербст (і в 1611 році — в результаті розділу князівства Ангальт-Бернбург). В 1665 році Ангальт-Плецкауська князівська лінія отримала у володіння Ангальт-Кьотен після згасання лінії місцевих князів. Ангальт-Плецкау в результаті цього одночасно повернувся в склад Ангальт-Бернбурга.

У 1797 році після згасання правлячої князівської лінії Ангальт-Цербст був розділений між іншими ангальтскими князями. У 1806 році князь Ангальт-Бернбурга отримав від останнього імператора Священної Римської імперії Франца II право іменуватися герцогом, в 1807 році статус герцогств також отримали від Наполеона Ангальт-Дессау і Ангальт-Кьотен, вступивши 18 квітня 1807 року в Рейнський союз. Після закінчення Визвольних війн ці герцогства увійшли до складу Німецького союзу.

Література

Johann Christoph Beckmann: Historie des Fürstenthums Anhalt, 2 Bde. Zerbst: Zimmermann 1710; Erg.-Bd. Accessiones, Zerbst 1716 (Ndr. Dessau 1995)
Walther Eggert: Anhaltisches Mosaik: Landschafts — und Kulturbilder aus dem ehemaligen Land Anhalt. Frankfurt/Main: Weidlich 1971
Otto von Heinemann: Codex diplomaticus Anhaltinus 6 Tle. 1867-83
Johannes Jansson: Das Fürstentum Anhalt und das Erzbistum Magdeburg — 1647. (Historische Karte: Principatus Anhaldinus et Magdeburgensis Archiepiscopatu). Reprint Bad Langensalza: Rockstuhl 2003.
Wilhelm van Kempen: Schlösser und Herrensitze in Provinz Sachsen und in Anhalt. Frankfurt/Main: Weidlich 1961
Gottlieb Krause (Hrsg.): Urkunden, Aktenstücke und Briefe zur Geschichte der anhaltischen Lande, 7 Tle. in 5 Bdn. Leipzig 1861-66
Heinrich Lindner: Geschichte und Beschreibung des Landes Anhalt. Dessau 1833
Lorenz, Hermann: Die Geschichte Anhalts in Wort und Bild, Cöthen: Verlag Otto von Schulze 1900
Norbert Michels, Hrsg.: Anhalt in alten Ansichten: Landschaft, Baukunst, Lebenswelten. Halle: Mitteldeutscher Verlag 2006.
Reinhold Specht: Bibliographie zur Geschichte Anhalts, 1930/35
Hermann Wäschke: Anhaltische Geschichte, 3 Bände, Cöthen 1912/13
J. Wütschke: Territorialentwicklung Anhalts (Atlas des Saale — und mittleren Elbegebiets) 1958

Посилання

Історія Ангальту (нім.) [ 9 Лютого 2010 у Wayback Machine.]
Руїни замку Ангальт (нім.) [ 11 Червня 2017 у Wayback Machine.]