Аналізуюче схрещування

Аналізуюче схрещування — схрещування особин із домінантною ознакою у фенотипі і невідомим генотипом із рецесивною гомозиготою, з метою визначити генотип першої особини. Вперше аналізуючі схрещування проводив Грегор Мендель для підтвердження своєї моделі спадковості. Такий тип гібридизації може використовуватись як інструмент у селекційній роботі і генетичних дослідженнях.

Моногібридні схрещування

У схемах схрещування особин із домінантною ознакою у фенотипі і невідомим генотипом записують у вигляді так званого фенотипвого радикала A_. Таке позначення означає, що в організму точно є один алель, що визначає домінантний стан ознаки, а другий алель є невідомим. При гібридизації такої особини із рецесивною гомозиготою можливі два результати:

• Якщо усе потомство виявиться одноманітним, це свідчитиме про те, що аналізована особина утворює тільки один тип гамет, а отже є гомозиготою (AA). Схематично схрещування можна записати так:

P:	AA	×	aa
G:	A		a
F1:	Aa

• Якщо у потомстві спостерігатиметься розщеплення 1:1, то це означатиме, що аналізована особина утворює два типи гамет (A і a), тобто є гетерозиготою (Aa). Схематичний запис схрещування:

P:	Aa	×	aa
G:	A, a		a
F1:	1Aa : 1aa

Ди- і полігібридні схрещування

Схрещування із рецесивними ди- (або полі-) гомозиготами можуть бути використані і в тих випадках, коли аналізується кілька генів одночасно і потрібно з'ясувати генотип домінантної за всіма ознаками особинами. Наприклад, для дигібридних аналізуючих схерщувань Мендель використовував таку схему:

AABB	Обидві домінантні ознаки зберігаються у всього потомства
AABb	У всього потомства проявляється домінантна ознака, що визначається алелем A, за ознакою B спостерігається розщеплення
AaBB	За ознакою A спостерігається розщеплення, у всього потомства проявляється домінантна ознака, що визначається алелем B
AaBb	Жодна із домінантних ознак не зберігається у всього потомства

Джерела

• Campbell NA, Reece JB (2008). (вид. 8th). Benjamin Cammings. с. 267. ISBN . Архів оригіналу за 3 березня 2011. Процитовано 18 серпня 2013.
• Griffiths A.J.F., Wessler S.R. та ін. (2004). (вид. 8th). W. H. Freeman. с. 33. ISBN . Архів оригіналу за 26 лютого 2015. Процитовано 18 серпня 2013. {{}}: Явне використання «та ін.» у: |author= ()
• Raven P, Johnson G, Singer S, Losos J (2004). Biology (вид. 7th). McGraw-Hill. с. 250. ISBN .
• Tamarin RH (2001). Principles of Genetics (вид. 7th). Mcgraw-Hill. с. 22. ISBN .
• Сиволоб А.В., Рушковський С.Р., Кир’яченко С.С. та ін. Генетика: підручник. — Київ : ВПЦ "Київський університет", 2008. — С. 92—93. — ISBN 975-966-439-108-2.