Ампурдан

Ампурдан (від офіційної назви каталонською: Empordà) — каталонський природний та історичний регіон, що розташовано у північно-східній частині Іспанії, між гірськими хребтами Альбера та ^[ca]

Ампурдан
Адм. центр	Фігерас і Ла-Бісбал-д'Ампурда
Країна	Іспанія
Регіон	Жирона
Населення
- повне
Етнікон	ампурданці
Площа
- повна	2261,62 км²
Висота
- максимальна	43 м
- мінімальна	43 м
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Ампурдан

Після поділу території країни на округи у 1936 році, який враховував економічні та ринкові критерії, територія Ампурдан було поділено на два адміністративні комарки: Альт-Ампурда та Баш-Ампурда, а також дюжину муніципалітетів, що знаходяться у графствах Жирунес і Пла-де-л'Астані.

Місто Фігерас, головний міський центр та економічний і комерційний центр Ампурда, було визначено столицею Альт Ампурда, а центр промислового виробництва кераміки та винної корки Ла-Бісбаль-д'Ампурда став столицею Баш-Ампурда. Муніципалітети. Сан-Феліу-де-Гішольс і ^[ca] були приєднані до Баш-Ампурда через сильні історичні зв'язки та економічну порідненість (коркова промисловість).

Мешканці Ампурда загалом називають себе ампурданцями, здебільшого ігноруючи адміністративні кордони.

Ампурда була колискою для багатьох живописних шкіл, серед яких виділявся сюрреалізм, зокрема такі художники, як Сальвадор Далі, Анхель Планельс, Жоан Массане та Еваріст Валлес.

Етимологія

Назва регіону походить від Empúries давньогрецькою мовою, що означає «ринки».

Ампурда отримала свою назву через послідовні фонетичні похідні від стародавнього графства Ампурдіс, спочатку зі столицею в нинішньому ^[ca], а пізніше в Кастельо д'Ампурієс, місті, яке було справжньою середньовічною столицею Ампурда протягом століть, під час найбільшого політичного розквіту цього графства. Графство одне з останніх приєдналось до Арагонської корони, впливало на перенаправлення течії річки Тер та будівництво барвистого ^[ca] каталонськими королями на вершині однойменного масиву.

Історія

Територія Ампурда була заселена ще з доісторичних часів. В печерах Каталонського прибережного хребта, а саме на масиві Монтгрі знайдені докази присутності людини нижнього та середнього палеоліту. Найвідоміші з них знайдені у Торроеллі та Уллі. Важливі мегалітичні комплекси були знайдені в масиві Гаваррес та масиві ^[ca]. Численні дольмени розташовані в центральній частині хребта Гаваррес.

Греки в регіоні мали поселення в Розас у 8 столітті до нашої ери та в Емпоріоні на початку 6 століття до нашої ери.

Іберійці побудували одне зі своїх головних міст в Улястрет в 6 столітті до нашої ери. Але з приходом римлян почався процес трансформації, який змінив систему зайнятості та економічне використовування ресурсів території, що призвело до залишення іберійцями Улястрет у 2 столітті до нашої ери. Після цього Територія Ампурда була в складі Римської Імперії. У 3-му та 5-му століттях нашої ери територія мала вторгнення варварів, що призвело до значного збідніння регіону та зменшення кількості міських центрів.

Попри те, що в регіоні залишилося багато слідів романізації, на його розвиток почали впливати вестготи та араби. Близькість до Франкського королівства призвела до швидкого створення незалежних графств під командуванням феодалів. Мусульманське вторгнення в регіон тривало не більше шістдесяти років (714-785 рр. ).

Адміністративний поділ імперії Каролінгів поділяв завойовану територію Каталонії на графства. У той час територія сучасного Ампурда належала графам Ампурієс, феодалам єпископа Жирони, баронів гілок Кардони. В той час Ампурда стає морською територією. Перші верфі було зроблено в 10 столітті.

Гастрономія

Кухню Ампурда називають кухнею моря і гір, а іноді і «гастрономічним заповідником» Каталонії.

Гастрономія Ампурда сформувалась морською природою, що доповнюється посушливими районами, гірськими лісами та водно-болотними угіддями річок Муга, Флувіа та Тер. Основними елементами гастрономії є риба, свинина, птиця та овочі. Розвиток туризму створив великий ресторанний сектор, який мав кілька ресторанів високого класу, наприклад, El Bulli в Розас.

Примітки

1. Enric Lluch i Oriol Nel•lo (a cura de) (1983). La gènesi de la Divisió Territorial de Catalunya. (1931-1936). Edició de documents de l'Arxiu de la Ponència. Barcelona: Diputació de Barcelona,. с. 413. ISBN .
2. Diccionario de la Lengua española - Vigésima segunda edición. Real Academia Española
3. La Jonquera a l’època dels romans (I). InfoJonquera (Catalan) . Процитовано 31 липня 2023.
4. La Jonquera a l’època dels romans (II). InfoJonquera (Catalan) . Процитовано 31 липня 2023.
5. Abadal i de Vinyals, Ramon (1926-55). Catalunya carolíngia. I. nstitut d'Estudis Catalans.
6. Inici. Turisme - La Bisbal d'Empordà (es-es) . Процитовано 31 липня 2023.
7. Terradas Muntañola, Robert (2009). Las Atarazanas de Barcelona: Trazado, construcción, y restauración (castellà) . Editorial Enginyeria i Arquitectura La Salle. с. 20. ISBN .
8. gastronomia, Turisme Baix Empordà. Consell Comarcal (ред.). Cuina empordanesa. Процитовано 7 agost 2014. {{}}: |archive-date= вимагає |archive-url= ()
9. Fàbrega, Jaume (1990). La cuina de l'Empordà i la Costa Brava. Magrana. с. 19.
10. 'Alt Empordà', guia publicada per la Generalitat de Catalunya, 2004

Джерела

• Jesús Revelles. La interpretació portuguesa de Josep Pla. Treball de recerca del Doctorat d’Humanitats, Universitat Autònoma de Barcelona, 2008 Escrits empordanesos. Front Cover. Josep Pla. Destino, 1980 - Ampurdán (Spain:Region) - 526 pages
• Padrosa Gorgot, Inés. Diccionari biogràfic de l’Alt Empordà. – Girona: Diputació, 2009. – 912 p.: il. – 17 x 24 cm – DL: GI-000/0000. ISBN: 978-84-96747-54-8
• Montserrat Llorens, Rosa Ortega y Joan Roig (1993). Història de Catalunya (en catalán). Editorial Vicens Vives. ISBN 84-316-2624-0.
• VV.AA., El llibre d'or de Catalunya. Editado por El Periódico de Catalunya, Barcelona, 1996. Depósito legal: B 33160-1996.