У Вікіпедії є статті про інших людей з таким ім ям Аліпій Архієпископ Аліпій в миру Микола Михайлович Гамановіч 19 грудн

У Вікіпедії є статті про інших людей з таким ім'ям: Аліпій.

Архієпископ Аліпій (в миру Микола Михайлович Гамановіч; 19 грудня 1926 року, село Нова Маячка, Херсонський округ, УРСР, СРСР — 28 квітня 2019, Чикаго, США) — єпископ Російської православної церкви закордоном, архієпископ Чиказький і Середньо-Американський (1987—2016). Іконописець, автор підручника «Граматика церковнослов'янської мови», автор служби новомучеників і сповідників Російських.

Аліпій (Гаманович)

Архієпископ Чиказький і Середньо-Американський

травень 1994 — 1 липня 2016

Церква:

Російська православна церква закордоном

Попередник:

Серафим (Іванов)

Наступник:

Петро (Лук'янів)

Архієпископ Сіднейський та Австралійсько-Новозеландський

квітень — 1 липня 2016

Попередник:

Данило (Олександров) (в/у)

Наступник:

Іларіон (Капрал)

Єпископ Чиказький і Детройтський

25 липня 1987 — квітень 1994

Наступник:

Серафим (Іванов)

Єпископ Кливлендський,
вікарий Чиказької і Детройтської єпархій

11 жовтня 1974 — 25 липня 1987

Попередник:

вікариатство засновано

Наступник:

Петро (Лук'янів

Діяльність:

ієромонах, іконописець

Народження:

19 грудня 1926
Нова Маячка, Олешківський район, Херсонська округа, Українська СРР, СРСР

Смерть:

28 квітня 2019 (92 роки)
Чикаго

Батько:

Михайло Гаманович

Мати:

Людмила Гаманович (народжена Мартинова)

Священство:

11 жовтня 1954

Єп. хіротонія:

11 жовтня 1974

Нагороди:

Біографія

Народився 19 грудня 1926 року в селі Нова Маячка Херсонської округи (нині — Херсонська область, Україна) в сім'ї коваля. Після 4-класної школи закінчив у сусідньому селі Кучерявоволодимирівка 8-річну школу.

Під час Великої Вітчизняної війни на початку грудня 1942 року забрано німецькою окупаційною владою на роботу в Німеччину. Разом зі своїми односельцями виявився в таборі для східних робітників — «Ostarbeiter».

Коли було можливо в цих табірних умовах, Микола їздив до церкви в Берлін. Там він зустрівся з ієромонахом Кіпріяном (Пижов), який познайомив його з настоятелем та братією монастиря преподобного Іова Почаївського, евакуювалися з Словаччини перед наступом радянських військ. Микола виявив бажання приєднатися до чернечої братії, і настоятель архімандрит Серафим (Іванов) погодився прийняти його. Залишив нелегально «остовскій табір» і 3 лютого 1945 приєднався до братії. Через 5 днів братія залишила Берлін і оселилася на півдні Німеччини.

Після капітуляції Німеччини братія переїхала в Женеву, де 23 вересня 1946 року послушник Микола пострижений в рясофор з нареченням ім'ям Аліпій в честь Аліпія Печерського, іконописця. Займався іконописом під керівництвом Кипріяна (Пижова).

1 грудня 1946 року братія прибула в США, на проживання у Свято-Троїцький монастир.

19 березня 1948 року разом був пострижений архієпископом Віталієм (Максименко) в мантію (разом з Лавром (Шкурли) і Флором (Ванько).

У 1950 році висвячений митрополитом Анастасієм (Грибановський) у ієродиякони, а 11 жовтня 1954 року — у ієроманахи.

Закінчив Свято-Троїцьку духовну семінарію в Джорданвілі при монастирі, після чого викладав в ній церковнослов'янську мову, грецьку мову та інші предмети. На основі підготовленого ним навчального курсу був складений один з кращих підручників церковнослов'янської мови «Граматика церковнослов'янської мови», виданий вперше в 1964 році. «Граматика» корисна як додаткова допомога для дорослих учнів, автор не пояснює значення категорій церковнослов'янської граматики, відсутніх в сучасній російській мові.

У 1966 році возведений у сан ігумена.

Архієрейство

11 жовтня 1974 року в Чикаго митрополитом Філаретом (Вознесенським), архієпископами Серафимом (Івановому) і Віталієм (Устиновим) і єпископом Лавром (Шкурли) був хіротонізований на єпископа Клівлендського, вікарія Чиказької й Детройтської єпархій.

Крім виконання своїх обов'язків по єпархії продовжував займатися іконописною творчістю. Ним була розписана Свято-Сергіївська церква в Клівленді і частково церква Всіх Святих в землі Російської просіяли в Денвере (шт. Колорадо) і Покровський собор в Чикаго.

Після кончини архієпископа Серафима (Іванова) в 1987 році єпископ Аліпій був призначений єпископом Чикаго і Детройтським.

У 1990 році возведений у сан архієпископа.

У 1992 році, після розпаду СРСР, приїжджав на батьківщину, де відвідував родичів.

У 1994 році був переведений на Австралійсько-Новозеландську кафедру, але, по причині його хворобливого стану, Австралійське консульство зволікав із дозволом на постійне проживання. Прибув до Сіднея 7 квітня 1994 року, але вже через 3 тижні повернувся в США, щоб взяти участь в канонізації Іоанна Шанхайського.

За клопотанням парафіян Покровського собору в Чикаго він був повернутий на колишню кафедру.

У 1998 році Архієрейський Синод нагородив архієпископа Аліпія правом носіння діамантового хреста на клобуку.

У жовтні 1999 року зазначалося святкування 25-річчя архієрейського служіння архієпископа Аліпія.

18 квітня 2002 архієпископ Аліпій, готуючись до святкування Великодня, вирішив підрізати гілки високого дерева біля Покровського собору в Чикаго і впав з висоти, ударившись головою і отримавши серйозну травму хребта, в результаті якої не зміг самостійно пересуватися.

У 2003 році в допомогу Владиці в єпископа Клівлендського був хіротонізований архімандрит Петро (Лук'янов), колишній Начальник Російської духовної місії в Єрусалимі.

Підтримав відновлення канонічного спілкування з Московським Патріархатом:

Для нас поділ було хворобою. Ну а хто може не радіти одужання? Ми ж завжди відчували себе частиною єдиного організму, навіть будучи розділеними.

11 жовтня 2004 року Чиказька і Детройтська єпархія урочисто відзначила 50-річчя священства і 30-річчя єпископської хіротонії архієпископа Аліпія.

У червні 2008 року не прибув на Архієрейський собор Російської православної церкви через хворобу.

19 грудня 2011 року в зв'язку з 85-річчям нагороджений Орденом преподобного Сергія Радонезького II ступеня

Архієрейський Синод РПЦЗ на засіданні 30 червня — 1 липня 2016 постановив:

Довідавшись про те, що в нинішньому році Високопреосвященнішому Аліпію, архієпископу Чиказькому і Середньо-Американському, виповнюється 90 років і заслухавши доповідь Предстоятеля Руської Зарубіжної Церкви про своє нещодавнє відвідання цього поважного старця архиєпископ, всіма шанованого і шанованого за багаторічне і ревне служіння Христової Церкви, Архієрейський Синод благословив останнього на заслужений відпочинок, визначивши Його Високопреосвященство на спокій, з правом перебування в Архієрейському будинку в Чикаго, на утриманні єпархії, якій він віддав всі свої сили. Архієрейський Синод висловив глибоку і сердечну вдячність архієпископу Аліпію за щедрість його любові, вірність Російської Зарубіжної Церкви.

Помер 28 квітня 2019 року, в день Світлого Христового Воскресіння. Згідно з волею покійного, похований на кладовищі Свято-Троїцького монастиря в Джорданвілі 3 травня того ж року.

Публікації

Конспект по церковно-славянскому языку. Джорданвилль, 1955.
Грамматика церковно-славянского языка. Джорданвилль, 1964.
Грамматика церковно-славянского языка. — М.: Паломник, 1991. — 272 с.

Примітки

Archbishop Alypy is Hospitalized Following an Accident--May 2002 [ 25 червня 2020 у Wayback Machine.] // официальный сайт РПЦЗ
. Архів оригіналу за 17 липня 2019. Процитовано 13 липня 2020.
. Архів оригіналу за 8 січня 2020. Процитовано 13 липня 2020.
. Архів оригіналу за 25 червня 2020. Процитовано 13 липня 2020.
. Архів оригіналу за 14 липня 2020. Процитовано 13 липня 2020.
. Архів оригіналу за 9 листопада 2016. Процитовано 13 липня 2020.
. . 29 квітня 2019. Архів оригіналу за 25 червня 2020. Процитовано 29 квітня 2019.

[1] Archbishop Alypy is Hospitalized Following an Accident--May 2002 [ 25 червня 2020 у Wayback Machine.] // официальный сайт РПЦЗ

[2] . Архів оригіналу за 17 липня 2019. Процитовано 13 липня 2020.

[3] . Архів оригіналу за 8 січня 2020. Процитовано 13 липня 2020.

[4] . Архів оригіналу за 25 червня 2020. Процитовано 13 липня 2020.

[5] . Архів оригіналу за 14 липня 2020. Процитовано 13 липня 2020.

[6] . Архів оригіналу за 9 листопада 2016. Процитовано 13 липня 2020.

[7] . . 29 квітня 2019. Архів оригіналу за 25 червня 2020. Процитовано 29 квітня 2019.