Альфредо Феррарі

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Феррарі.

Альфредо (Діно) Феррарі (італ. Alfredo "Dino" Ferrari; 19 січня 1932 — 30 червня 1956) — італійський інженер, старший син автоконструктора Енцо Феррарі. Діно страждав на м'язову дистрофію Дюшена, невиліковну хворобу, і помер у віці 24 років. Після смерті автомобіль Ferrari з двигуном, над яким Діно працював за життя, було названо на його честь.

Альфредо Феррарі
італ. Alfredo Ferrari
Народився	19 січня 1932(1932-01-19) Модена, Емілія-Романья, Королівство Італія
Помер	30 червня 1956(1956-06-30) (24 роки) Модена, Емілія-Романья, Італія ·м'язова дистрофія Дюшена
Поховання	^d
Громадянство	Італія
Діяльність	інженер
Знання мов	італійська
Батько	Енцо Феррарі
Брати, сестри	П'єро Феррарі
Медіафайли у Вікісховищі

Дитинство та юність

Альфредо Феррарі народився 19 січня 1932 року в Модені в родині Енцо Феррарі та Лаури Домініки Гарелло. Альфредо був названий на честь свого діда по батькові. Енцо, який тоді був гонщиком Alfa Romeo, поклявся припинити перегони, якщо в нього народиться син. Він дотримав свого слова і пішов з перегонів у 1932 році, щоб зосередитися на управлінні новоствореною гоночною командою Scuderia Ferrari.

Енцо з раннього дитинства виховував Альфредо як свого наступника. Його син вивчав економіку в Болоньї, а потім переїхав до Швейцарії вивчати машинобудування.

Кар'єра в Ferrari

П'ятнадцятирічний Діно з батьком, 1947 рік

За свою коротку кар'єру у Ferrari Альфредо прославився завдяки гоночному автомобілю 750 Monza та 1,5-літровому двигуну V6 Ferrari Dino, який згодом використовувався командою Scuderia Ferrari у ранніх перегонах Формули-2. Через два роки, у 1957 році, Енцо представив серію гоночних спорткарів Dino з цим двигуном V6, названу на його честь. Згодом під цією ж маркою почали випускати та дорожні автомобілі.

Джино Ранкаті, друг Енцо Феррарі, розповідає: «Діно завжди відігравав активну роль у Ferrari, попри своє слабке здоров'я. Його цікавило все, але я думаю, що найбільше його цікавили двигуни».

Смерть

Під час роботи у Ferrari в Альфредо почались проблеми зі здоров'ям. Його тіло ставало все більш скутим, і він часто не міг втримати рівновагу. У Модені йому поставили діагноз — м'язова дистрофія Дюшена. У лікарні Діно обговорював технічні деталі 1,5-літрового V6 з колегою-інженером Вітторіо Джано та своїм батьком Енцо Феррарі. Енцо високо оцінював інтенсивність, розум і уважність Альфредо. Діно помер у Модені 30 червня 1956 року у віці 24 років, так і не побачивши двигуна, який він розробляв.

Смерть Альфредо вплинула на шлюб його батьків. Мати Лаура Домініка Гарелло, не в змозі змиритися з втратою єдиного сина, її стан дедалі більше ставав нестабільним.

П'єро Феррарі, зведений брат Діно, народжений поза шлюбом 22 травня 1945 року в родині Енцо Феррарі та його коханки Ліни Ларді, і наступник Енцо після смерті Діно, сказав: «Я ніколи не знав Діно, але я ніколи не відчував себе жертвою його пам'яті або болю, яку завжди відчував мій батько Енцо через його смерть. І я був би нечесним, якби не сказав, що коли я дізнався про це [після смерті Лаури, в 1978 році], у мене було багато почуттів».

Джино Ранкаті, давній друг Альфредо та Енцо Феррарі, сказав: «П'єро тепер чоловік зі своєю сім'єю, але наполягання його батька на збереженні пам'яті про Діно, мабуть, наклало на нього відбиток».

Спадщина

Діно та Енцо Феррарі з механіками, імовірно 1947 рік

Енцо і Діно Феррарі в Маранелло, 1955 рік

Альфредо Феррарі найбільш відомий завдяки розробленому ним двигуну, пізніше названому Ferrari Dino, серії V-подібних шести- і восьмициліндрових двигунів Dino, що випускалися компанією Ferrari з кінця 1950-х до початку 2000-х років. Автомобільна марка Dino найбільш відома завдяки середньомоторним задньопривідним спортивним автомобілям, що випускалися Ferrari з 1957 по 1976 рік.

Автомобільний бренд Dino народився наприкінці 1956 року з випуском гоночного автомобіля Формули-2 з передньомоторною компоновкою. Автомобіль був оснащений новим двигуном Dino V6 від Ferrari. Назву Dino також використовували для моделей з двигунами менш як 12 циліндрів, намагаючись створити відносно недорогий спортивний автомобіль; назва Ferrari використовувалася лише для преміум-моделей з V12 і плоскими12-циліндровими двигунами до 1976 року, коли виробництво Dino було припинено.

У 1950-х Альфредо разом з інженером Вітторіо Яно переконав Енцо Феррарі створити серію гоночних автомобілів з двигунами V6 та V8. Написи, що прикрашали значки та кришки головок циліндрів, були засновані на підписі Діно.

У 1962 році Енцо Феррарі заснував Премію Діно Феррарі (Premio Giornalistico Dino Ferrari) в пам'ять про свого сина з призом у 500 000 лір. Пізніше премія була збільшена до 1 мільйона лір, а також була представлена невелика бронзова статуетка коня, що скаче — емблема Ferrari. Серед лауреатів премії — письменники Джино Ранкаті, Джованні Арпіно та Альберто Бевілаква.

Автодром Енцо і Діно Феррарі в Імолі спочатку мав назву Автодром Діно Феррарі, а ім'я Енцо було додано лише в 1988 році, після його смерті. 16 вересня 1979 року там пройшов позаліковий Гран-прі Діно Феррарі.

Зведений брат Діно, П'єро також активно підтримує Centro Dino Ferrari, дослідницький центр при Міланському університеті з вивчення нейродегенеративних і м'язових захворювань, розташований в Інституті клінічної неврології університетської лікарні Мілана. Центр був заснований їхнім батьком, Енцо Феррарі, разом з професором Гульєльмо Скарлато в 1978 році.

Примітки

1. Rancati, 1988, с. 21.
2. Rancati, 1988, с. 87–88.
3. Rancati, 1988, с. 88.
4. Rancati, 1988, с. 7.
5. Rancati, 1988, с. 107–108.
6. Rancati, 1988, с. 109–110.
7. Rancati, 1988, с. 110.

Література

• Rancati, Gino. Enzo Ferrari: The Man : ( )[англ.]. — Haynes Publishing, 1988. — 198 p. — .