Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
| Альфред Вернер | |
|---|---|
| нім. Alfred Werner | |
 | |
| Народився | 12 грудня 1866[1][2][…] Мюлуз |
| Помер | 15 листопада 1919[4][1][…] (52 роки) Цюрих, Швейцарія[4] |
| Поховання | d[5] |
| Країна |  Німецька імперія |
| Національність | німець |
| Діяльність | хімік, викладач університету |
| Alma mater | Цюрихський університет, Федеральна вища технічна школа Цюриха |
| Галузь | неорганічна хімія, координаційна хімія |
| Заклад | Цюрихський університет |
| Науковий керівник | Марселен Бертло |
| Відомий завдяки: | координаційною теорією |
| У шлюбі з | d |
| Нагороди |  Нобелівська премія з хімії (1913) |
 Альфред Вернер у Вікісховищі | |
А́льфред Ве́рнер (нім. Alfred Werner; 12 грудня 1866, Мюлуз — 15 листопада 1919, Цюрих) — швейцарський хімік, створив координаційну теорію, яка лягла в основу хімії комплексних сполук, лауреат Нобелівської премії з хімії ().
Біографія
Швейцарський хімік Альфред Вернер народився в м. Мюлуз, розташованому у французькій провінції Ельзас. Він був останнім з чотирьох дітей токаря Жана Адама Вернера і Соломії Жанетт (Теше) Вернер. Сім'я залишилася жити в Мюлузі, коли в 1871 році, після франко-пруської війни, Ельзас став частиною Німецької імперії, проте Вернери продовжували вважати себе французами. Хлопчика віддали на навчання в католицьку школу, де він звернув на себе увагу завдяки таким рисам характеру, як незвичайна самовпевненість і прагнення до незалежності. З 1878 по 1885 рік він вивчав хімію в технічному училищі. Проходячи протягом року військову службу в німецькій армії, Вернер відвідував лекції з органічної хімії в Технічному університеті в Карлсруе.
Відслуживши військову службу, Вернер вступив до Федеральної вищої технічної школи в Цюриху, де в 1889 році здобув диплом хіміка-технолога, а наступного року — докторський ступінь. Попри те, що в школі він не дуже добре встигав з математики, в хімії він був надзвичайно талановитий. Його докторська дисертація стосувалася просторового розташування атомів в азотовмісних сполуках.
Провівши рік у Парижі, де він вивчав термохімію під керівництвом Марселена Бертло, Вернер у 1892 році повернувся до Цюриха і почав читати лекції з органічної хімії у Федеральній вищій технічній школі. Наступного року він став там ад'юнкт-професором і керівником хімічної лабораторії. У 1895 році Вернер обирається професором органічної хімії. Лекції з цього предмету він почав читати з 1902 року.
У Вернера за час його роботи було понад 200 докторантів, серед яких він зажив слави вимогливого наставника. Будучи товариською людиною, із задоволенням грав у більярд, шахи, карти, проводив осінні канікули в Альпах. Незабаром після того, як ученому була присуджена Нобелівська премія, у нього виявили атеросклероз мозку. Він вийшов у відставку й за місяць, 15 листопада 1919 року, помер у 52-річному віці.
Родина
У 1894 році, коли Вернер став громадянином Швейцарії, він одружився з Еммою Вільгельміною Гіскер. У них народилися син і дочка.
Наукова діяльність
У 1874 році Жозеф Ашіль Ле Бель і Якоб Вант-Гофф довели, що коли атом Карбону пов'язаний з іншими атомами, навколо нього виникає тетраедр. Було відомо, що Нітроген, як правило, утворює три зв'язки. Наприклад, в молекулі аміаку атом Нітрогену розташований у вершині тригранної піраміди, а в кутах її заснування знаходяться три атоми Гідрогену. Вернер і його науковий керівник Артур Ганч довели, що атом Нітрогену також може бути зв'язаним тетраедрично.
Уявлення про можливість існування «додаткових валентностей», що зародилися при вивченні четвертинних амінів, Вернер застосовує і до так званих «комплексних сполук». У статті «До теорії спорідненості і валентності», опублікованої в 1891 році, Вернер визначає спорідненість як «силу, що виходить з центру атома і рівномірно поширюється на всіх напрямках, геометричний вираз якої є не визначеним числом основних напрямків, а сферичною поверхнею». Через два роки після в статті «Про будову неорганічних сполук» Вернер висунув координаційну теорію, згідно з якою в неорганічних молекулярних сполуках центральне ядро складають комплексоутворюючі атоми. Навколо цих центральних атомів розташоване у формі простого геометричного поліедра певне число інших атомів або молекул. Число атомів, згрупованих навколо центрального ядра, Вернер назвав координаційним числом. Він вважав, що при координаційному зв'язку існує загальна пара електронів, яку одна молекула або атом віддає іншій. Оскільки Вернер припустив існування сполук, які ніхто ніколи не спостерігав і не синтезував, його теорія викликала недовіру з боку багатьох відомих хіміків, які вважали, що вона без всякої необхідності ускладнює уявлення про хімічну структуру і зв'язки. Тому протягом наступних двох десятиліть Вернер і його співробітники створювали нові координаційні сполуки, існування яких передбачалося його теорією. У числі створених ними сполук були молекули, які виявляють оптичну активність, тобто здатність відхиляти поляризоване світло, але не містять атомів вуглецю, які, як вважали, були необхідні для оптичної активності молекул. У 1911 році здійснення Вернером синтезу більш ніж 40 оптично активних молекул, що не містять атомів Карбону, переконало хімічне співтовариство в справедливості його теорії.
Нагороди
У році Вернеру була присуджена Нобелівська премія з хімії «на знак визнання його робіт про природу зв'язків атомів у молекулах, які дозволили по-новому поглянути на результати раніше проведених досліджень і відкривали нові можливості для науково-дослідної роботи, особливо в галузі неорганічної хімії». За словами Теодора Нордстрема, який представляв його від імені Шведської королівської академії наук, робота Вернера «дала імпульс розвитку неорганічної хімії», стимулювавши відродження інтересу до цієї області після того, як вона якийсь час перебувала в забутті.
Крім Нобелівської премії, Вернер був нагороджений Французького хімічного товариства. Він був почесним професором Женевського університету, членом Британського хімічного товариства, Геттінгенської академії наук і багатьох інших наукових товариств.
Джерела
- Лауреаты Нобелевской премии: Энциклопедия. Пер. с англ. — М.: Прогресс, 1992.(рос.)
Примітки
- Kauffman G. B. Encyclopædia Britannica
- SNAC — 2010.
- Nationalencyklopedin — 1999.
- Вернер Альфред // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохоров — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
- https://www.stadt-zuerich.ch/content/dam/stzh/prd/Deutsch/Bevoelkerungsamt/tod/friedhoefe/prominenteverstorbene/Promi_Alpha.pdf
- The Nobel Prize in Chemistry 1913. Нобелівський комітет. Архів оригіналу за 7 липня 2013. Процитовано 14 травня 2012.(англ.)
Посилання
- Альфред Вернер [ 29 квітня 2012 у Wayback Machine.] на сайті Нобелівського комітету.(англ.)
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
im ya movoyu originala Alfred Vernernim Alfred WernerNarodivsya12 grudnya 1866 1866 12 12 1 2 MyuluzPomer15 listopada 1919 1919 11 15 4 1 52 roki Cyurih Shvejcariya 4 Pohovannyad 5 Krayina Nimecka imperiyaNacionalnistnimecDiyalnisthimik vikladach universitetuAlma materCyurihskij universitet Federalna visha tehnichna shkola CyurihaGaluzneorganichna himiya koordinacijna himiyaZakladCyurihskij universitetNaukovij kerivnikMarselen BertloVidomij zavdyaki koordinacijnoyu teoriyeyuU shlyubi zdNagorodiNobelivska premiya z himiyi 1913 Alfred Verner u Vikishovishi U Vikipediyi ye statti pro inshih lyudej iz prizvishem Verner A lfred Ve rner nim Alfred Werner 12 grudnya 1866 18661212 Myuluz 15 listopada 1919 Cyurih shvejcarskij himik stvoriv koordinacijnu teoriyu yaka lyagla v osnovu himiyi kompleksnih spoluk laureat Nobelivskoyi premiyi z himiyi BiografiyaShvejcarskij himik Alfred Verner narodivsya v m Myuluz roztashovanomu u francuzkij provinciyi Elzas Vin buv ostannim z chotiroh ditej tokarya Zhana Adama Vernera i Solomiyi Zhanett Teshe Verner Sim ya zalishilasya zhiti v Myuluzi koli v 1871 roci pislya franko pruskoyi vijni Elzas stav chastinoyu Nimeckoyi imperiyi prote Verneri prodovzhuvali vvazhati sebe francuzami Hlopchika viddali na navchannya v katolicku shkolu de vin zvernuv na sebe uvagu zavdyaki takim risam harakteru yak nezvichajna samovpevnenist i pragnennya do nezalezhnosti Z 1878 po 1885 rik vin vivchav himiyu v tehnichnomu uchilishi Prohodyachi protyagom roku vijskovu sluzhbu v nimeckij armiyi Verner vidviduvav lekciyi z organichnoyi himiyi v Tehnichnomu universiteti v Karlsrue Vidsluzhivshi vijskovu sluzhbu Verner vstupiv do Federalnoyi vishoyi tehnichnoyi shkoli v Cyurihu de v 1889 roci zdobuv diplom himika tehnologa a nastupnogo roku doktorskij stupin Popri te sho v shkoli vin ne duzhe dobre vstigav z matematiki v himiyi vin buv nadzvichajno talanovitij Jogo doktorska disertaciya stosuvalasya prostorovogo roztashuvannya atomiv v azotovmisnih spolukah Provivshi rik u Parizhi de vin vivchav termohimiyu pid kerivnictvom Marselena Bertlo Verner u 1892 roci povernuvsya do Cyuriha i pochav chitati lekciyi z organichnoyi himiyi u Federalnij vishij tehnichnij shkoli Nastupnogo roku vin stav tam ad yunkt profesorom i kerivnikom himichnoyi laboratoriyi U 1895 roci Verner obirayetsya profesorom organichnoyi himiyi Lekciyi z cogo predmetu vin pochav chitati z 1902 roku U Vernera za chas jogo roboti bulo ponad 200 doktorantiv sered yakih vin zazhiv slavi vimoglivogo nastavnika Buduchi tovariskoyu lyudinoyu iz zadovolennyam grav u bilyard shahi karti provodiv osinni kanikuli v Alpah Nezabarom pislya togo yak uchenomu bula prisudzhena Nobelivska premiya u nogo viyavili ateroskleroz mozku Vin vijshov u vidstavku j za misyac 15 listopada 1919 roku pomer u 52 richnomu vici RodinaU 1894 roci koli Verner stav gromadyaninom Shvejcariyi vin odruzhivsya z Emmoyu Vilgelminoyu Gisker U nih narodilisya sin i dochka Naukova diyalnistOb yemna model molekuli amiaku U 1874 roci Zhozef Ashil Le Bel i Yakob Vant Goff doveli sho koli atom Karbonu pov yazanij z inshimi atomami navkolo nogo vinikaye tetraedr Bulo vidomo sho Nitrogen yak pravilo utvoryuye tri zv yazki Napriklad v molekuli amiaku atom Nitrogenu roztashovanij u vershini trigrannoyi piramidi a v kutah yiyi zasnuvannya znahodyatsya tri atomi Gidrogenu Verner i jogo naukovij kerivnik Artur Ganch doveli sho atom Nitrogenu takozh mozhe buti zv yazanim tetraedrichno Uyavlennya pro mozhlivist isnuvannya dodatkovih valentnostej sho zarodilisya pri vivchenni chetvertinnih aminiv Verner zastosovuye i do tak zvanih kompleksnih spoluk U statti Do teoriyi sporidnenosti i valentnosti opublikovanoyi v 1891 roci Verner viznachaye sporidnenist yak silu sho vihodit z centru atoma i rivnomirno poshiryuyetsya na vsih napryamkah geometrichnij viraz yakoyi ye ne viznachenim chislom osnovnih napryamkiv a sferichnoyu poverhneyu Cherez dva roki pislya v statti Pro budovu neorganichnih spoluk Verner visunuv koordinacijnu teoriyu zgidno z yakoyu v neorganichnih molekulyarnih spolukah centralne yadro skladayut kompleksoutvoryuyuchi atomi Navkolo cih centralnih atomiv roztashovane u formi prostogo geometrichnogo poliedra pevne chislo inshih atomiv abo molekul Chislo atomiv zgrupovanih navkolo centralnogo yadra Verner nazvav koordinacijnim chislom Vin vvazhav sho pri koordinacijnomu zv yazku isnuye zagalna para elektroniv yaku odna molekula abo atom viddaye inshij Oskilki Verner pripustiv isnuvannya spoluk yaki nihto nikoli ne sposterigav i ne sintezuvav jogo teoriya viklikala nedoviru z boku bagatoh vidomih himikiv yaki vvazhali sho vona bez vsyakoyi neobhidnosti uskladnyuye uyavlennya pro himichnu strukturu i zv yazki Tomu protyagom nastupnih dvoh desyatilit Verner i jogo spivrobitniki stvoryuvali novi koordinacijni spoluki isnuvannya yakih peredbachalosya jogo teoriyeyu U chisli stvorenih nimi spoluk buli molekuli yaki viyavlyayut optichnu aktivnist tobto zdatnist vidhilyati polyarizovane svitlo ale ne mistyat atomiv vuglecyu yaki yak vvazhali buli neobhidni dlya optichnoyi aktivnosti molekul U 1911 roci zdijsnennya Vernerom sintezu bilsh nizh 40 optichno aktivnih molekul sho ne mistyat atomiv Karbonu perekonalo himichne spivtovaristvo v spravedlivosti jogo teoriyi NagorodiU roci Verneru bula prisudzhena Nobelivska premiya z himiyi na znak viznannya jogo robit pro prirodu zv yazkiv atomiv u molekulah yaki dozvolili po novomu poglyanuti na rezultati ranishe provedenih doslidzhen i vidkrivali novi mozhlivosti dlya naukovo doslidnoyi roboti osoblivo v galuzi neorganichnoyi himiyi Za slovami Teodora Nordstrema yakij predstavlyav jogo vid imeni Shvedskoyi korolivskoyi akademiyi nauk robota Vernera dala impuls rozvitku neorganichnoyi himiyi stimulyuvavshi vidrodzhennya interesu do ciyeyi oblasti pislya togo yak vona yakijs chas perebuvala v zabutti Krim Nobelivskoyi premiyi Verner buv nagorodzhenij Francuzkogo himichnogo tovaristva Vin buv pochesnim profesorom Zhenevskogo universitetu chlenom Britanskogo himichnogo tovaristva Gettingenskoyi akademiyi nauk i bagatoh inshih naukovih tovaristv DzherelaLaureaty Nobelevskoj premii Enciklopediya Per s angl M Progress 1992 ros PrimitkiKauffman G B Encyclopaedia Britannica d Track Q5375741 SNAC 2010 d Track Q29861311 Nationalencyklopedin 1999 d Track Q1165538 Verner Alfred Bolshaya sovetskaya enciklopediya v 30 t pod red A M Prohorov 3 e izd Moskva Sovetskaya enciklopediya 1969 d Track Q649d Track Q17378135 https www stadt zuerich ch content dam stzh prd Deutsch Bevoelkerungsamt tod friedhoefe prominenteverstorbene Promi Alpha pdf The Nobel Prize in Chemistry 1913 Nobelivskij komitet Arhiv originalu za 7 lipnya 2013 Procitovano 14 travnya 2012 angl PosilannyaAlfred Verner 29 kvitnya 2012 u Wayback Machine na sajti Nobelivskogo komitetu angl