Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Гендрік Гансович Аллік (15 березня 1901, волость Аб'я Ввльяндиського повіту Естляндської губернії, тепер Естонія — 8 травня 1989, місто Таллінн, тепер Естонія) — радянський та естонський державний діяч, заступник голови Ради міністрів Естонської РСР, голова Державної планової комісії при Раді міністрів Естонської РСР. Депутат Верховної ради Естонської РСР. Депутат Верховної Ради СРСР 7-го скликання.
| Аллік Гендрік Гансович | |
|---|---|
| ест. Hendrik Allik | |
 | |
| Народився | 15 березня 1901[1] Аб'я, Вільяндімаа, Естонія |
| Помер | 8 травня 1989[1] (88 років) Таллінн, Естонська РСР, СРСР |
| Поховання | Метсакальмісту |
| Країна |  Естонія |
| Національність | естонець |
| Діяльність | політик |
| Alma mater | Талліннський університет |
| Учасник | німецько-радянська війна |
| Посада | d |
| Партія | КПРС |
| У шлюбі з | Лаурістін Ольга Антонівна |
| Діти | d |
| Нагороди | |
| |
Життєпис
Народився в родині сільськогосподарського робітника. Мати працювала старостою приходу лютеранської церкви у Халлісті. Зі шкільних років, крім російської та естонської, Гендрік Аллік володів англійською, німецькою та французькою мовами. До 1916 року був наймитом і чорноробом на залізниці та льонофабриці.
У 1916—1922 роках працював рахівником на «Балтійській мануфактурі» (бавовняній фабриці) в Таллінні, де в жовтні 1917 року став членом РСДРП(б). У 1917—1918 роках — член редколегії журналу робітничої молоді «Noor Sotsialist». Брав участь у створенні Талліннського клубу соціал-демократичної молоді. У 1918 році обраний членом Ради робітничих депутатів Таллінна, а в 1920 році — заступником голови Ради робітничих старост «Балтійської мануфактури» та членом правління Всеестонської спілки молодих пролетарів. У 1922—1924 роках працював у редакції робітничих газет.
У серпні 1923 року керував Всеестонською конференцією робітничої молоді, а у листопаді 1923 року — з'їздом робітничих спортивних товариств Естонії. На виборах талліннської міської ради 1923 року був обраний міським радником Таллінна за списком «Союзу робітників». У 1923 році обраний депутатом естонського Рійгікогу ІІ-го скликання від «Єдиного фронту», увійшов до складу робітничої фракції. У 1923 році кооптований до складу ЦК Комуністичної партії Естонії і ЦК Комуністичної спілки молоді Естонії.
У січні 1924 року, виступаючи на робітничих зборів, Аллік був заарештований поліцією і звинувачений в «організації антидержавної змови». 27 листопада 1924 року відбувся «Процес 149 комуністів», на якому Гендріка Алліка було засуджено до довічної каторги. У в'язниці продовжував брати участь у робітничому русі. Був членом Тюремного бюро («Вабе») — всеестонського керівного центру політв'язнів-комуністів. Крім того, редагував випуск нелегальної газети «Вангімая кійр» («Тюремний промінь»). Газета, що виходила раз на місяць у 1927—1929 роках, писалася хімічним олівцем на найтоншому папері і передавалася по камерах.
Навесні 1938 року за загальною політичною амністією Алліка було випущено на волю. Влітку 1938 року обраний секретарем створеного керівного центру естонських комуністів — Нелегального бюро, яке до квітня 1940 року фактично виконувало функції Центрального Комітету Комуністичної партії Естонії.
У червні 1940 року був учасником радянської окурпації Естонії, керував захопленням будівлі політичної поліції Естонської республіки. У 1940 році був призначений головою комітету з керівництва торгівлею Естонії. З вересня 1940 по червень 1941 року — народний комісар торгівлі Естонської РСР. На початку німецько-радянської війни був одночасно призначений уповноваженим із продовольчих питань республіканського комітету оборони Естонської РСР.
На початку 1942 року брав участь в організації партизанської боротьби на тимчасово окупованій території Естонії. Пізніше входив до складу комісій військового округу як член народного комісаріату оборони Естонської РСР, Центрального комітету КП(б) Естонії та Ради народних комісарів Естонської РСР, де займався мобілізацією громадян Естонської РСР до 7-ї Естонської стрілецької дивізії.
У вересні 1942 року призначений секретарем партійної комісії і начальником політичного відділу щойно сформованого 8-го Естонського стрілецького корпусу. З грудня 1942 року на цій посаді брав участь у бойових діях під Великими Луками, Невелем, Новосокольниками Калінінського фронту.
У липні 1943 року призначений уповноваженим Центрального комітету КП(б) Естонії і Ради народних комісарів Естонської РСР при командуванні 3-го Прибалтійського фронту. Займався підтримкою зв'язку з Червоною армією, керував діяльністю оперативних груп південних повітів Естонської РСР.
30 грудня 1943 року призначений заступником голови Ради народних комісарів (з 1946 року — Ради міністрів) Естонської РСР (до осені 1944 року РНК Естонської РСР працював у Москві). Одночасно з 15 вересня 1945 по 19 квітня 1946 року був народним комісаром сільського господарства Естонської РСР.
У 1948 році закінчив заочно Таллінський політехнічний інститут.
27 грудня 1950 року знятий з посади заступника голови Ради міністрів Естонської РСР і виключений з партії, а за кілька днів заарештований і засуджений до 25 років в'язниці. Звільнений у 1955 році, реабілітований.
У 1955—1957 роках — міністр лісової промисловості Естонської РСР.
З 1957 року працював 1-м заступником, а з 28 січня 1961 по 19 березня 1973 року — головою Державної планової комісії при Раді міністрів Естонської РСР. Одночасно з жовтня 1965 по 19 березня 1973 року — заступник голови Ради міністрів Естонської РСР.
З 1973 року — персональний пенсіонер союзного значення в місті Таллінні.
Помер 8 травня 1989 року в Таллінні після важкої тривалої хвороби. Похований на Лісовому цвинтарі Таллінна.
Родина
Був одружений із Ольгою Лаурістін, революціонеркою та естонською радянською державною діячкою.
Син Яака Алліка.
Звання
- старший батальйонний комісар (1942)
- підполковник (28.02.1943)
Нагороди та відзнаки
- два ордени Леніна (1950, 1965)
- орден Жовтневої Революції (1971)
- орден Червоного Прапора (1943)
- орден Вітчизняної війни І ст.
- орден Вітчизняної війни ІІ ст. (11.03.1985)
- орден Дружби народів (13.03.1981)
- медалі
- Почесний громадянин міста Таллінна (1980)
Примітки
- Eesti biograafiline andmebaas ISIK
Джерела
- Hendrik Allik
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Gendrik Gansovich Allik 15 bereznya 1901 19010315 volost Ab ya Vvlyandiskogo povitu Estlyandskoyi guberniyi teper Estoniya 8 travnya 1989 misto Tallinn teper Estoniya radyanskij ta estonskij derzhavnij diyach zastupnik golovi Radi ministriv Estonskoyi RSR golova Derzhavnoyi planovoyi komisiyi pri Radi ministriv Estonskoyi RSR Deputat Verhovnoyi radi Estonskoyi RSR Deputat Verhovnoyi Radi SRSR 7 go sklikannya Allik Gendrik Gansovichest Hendrik AllikNarodivsya15 bereznya 1901 1901 03 15 1 Ab ya Vilyandimaa EstoniyaPomer8 travnya 1989 1989 05 08 1 88 rokiv Tallinn Estonska RSR SRSRPohovannyaMetsakalmistuKrayina EstoniyaNacionalnistestonecDiyalnistpolitikAlma materTallinnskij universitetUchasniknimecko radyanska vijnaPosadadPartiyaKPRSU shlyubi zLauristin Olga AntonivnaDitidNagorodid 1980 Mediafajli u Vikishovishi U Vikipediyi ye statti pro inshih lyudej iz prizvishem ZhittyepisNarodivsya v rodini silskogospodarskogo robitnika Mati pracyuvala starostoyu prihodu lyuteranskoyi cerkvi u Hallisti Zi shkilnih rokiv krim rosijskoyi ta estonskoyi Gendrik Allik volodiv anglijskoyu nimeckoyu ta francuzkoyu movami Do 1916 roku buv najmitom i chornorobom na zaliznici ta lonofabrici U 1916 1922 rokah pracyuvav rahivnikom na Baltijskij manufakturi bavovnyanij fabrici v Tallinni de v zhovtni 1917 roku stav chlenom RSDRP b U 1917 1918 rokah chlen redkolegiyi zhurnalu robitnichoyi molodi Noor Sotsialist Brav uchast u stvorenni Tallinnskogo klubu social demokratichnoyi molodi U 1918 roci obranij chlenom Radi robitnichih deputativ Tallinna a v 1920 roci zastupnikom golovi Radi robitnichih starost Baltijskoyi manufakturi ta chlenom pravlinnya Vseestonskoyi spilki molodih proletariv U 1922 1924 rokah pracyuvav u redakciyi robitnichih gazet U serpni 1923 roku keruvav Vseestonskoyu konferenciyeyu robitnichoyi molodi a u listopadi 1923 roku z yizdom robitnichih sportivnih tovaristv Estoniyi Na viborah tallinnskoyi miskoyi radi 1923 roku buv obranij miskim radnikom Tallinna za spiskom Soyuzu robitnikiv U 1923 roci obranij deputatom estonskogo Rijgikogu II go sklikannya vid Yedinogo frontu uvijshov do skladu robitnichoyi frakciyi U 1923 roci kooptovanij do skladu CK Komunistichnoyi partiyi Estoniyi i CK Komunistichnoyi spilki molodi Estoniyi U sichni 1924 roku vistupayuchi na robitnichih zboriv Allik buv zaareshtovanij policiyeyu i zvinuvachenij v organizaciyi antiderzhavnoyi zmovi 27 listopada 1924 roku vidbuvsya Proces 149 komunistiv na yakomu Gendrika Allika bulo zasudzheno do dovichnoyi katorgi U v yaznici prodovzhuvav brati uchast u robitnichomu rusi Buv chlenom Tyuremnogo byuro Vabe vseestonskogo kerivnogo centru politv yazniv komunistiv Krim togo redaguvav vipusk nelegalnoyi gazeti Vangimaya kijr Tyuremnij promin Gazeta sho vihodila raz na misyac u 1927 1929 rokah pisalasya himichnim olivcem na najtonshomu paperi i peredavalasya po kamerah Navesni 1938 roku za zagalnoyu politichnoyu amnistiyeyu Allika bulo vipusheno na volyu Vlitku 1938 roku obranij sekretarem stvorenogo kerivnogo centru estonskih komunistiv Nelegalnogo byuro yake do kvitnya 1940 roku faktichno vikonuvalo funkciyi Centralnogo Komitetu Komunistichnoyi partiyi Estoniyi U chervni 1940 roku buv uchasnikom radyanskoyi okurpaciyi Estoniyi keruvav zahoplennyam budivli politichnoyi policiyi Estonskoyi respubliki U 1940 roci buv priznachenij golovoyu komitetu z kerivnictva torgivleyu Estoniyi Z veresnya 1940 po cherven 1941 roku narodnij komisar torgivli Estonskoyi RSR Na pochatku nimecko radyanskoyi vijni buv odnochasno priznachenij upovnovazhenim iz prodovolchih pitan respublikanskogo komitetu oboroni Estonskoyi RSR Na pochatku 1942 roku brav uchast v organizaciyi partizanskoyi borotbi na timchasovo okupovanij teritoriyi Estoniyi Piznishe vhodiv do skladu komisij vijskovogo okrugu yak chlen narodnogo komisariatu oboroni Estonskoyi RSR Centralnogo komitetu KP b Estoniyi ta Radi narodnih komisariv Estonskoyi RSR de zajmavsya mobilizaciyeyu gromadyan Estonskoyi RSR do 7 yi Estonskoyi strileckoyi diviziyi U veresni 1942 roku priznachenij sekretarem partijnoyi komisiyi i nachalnikom politichnogo viddilu shojno sformovanogo 8 go Estonskogo strileckogo korpusu Z grudnya 1942 roku na cij posadi brav uchast u bojovih diyah pid Velikimi Lukami Nevelem Novosokolnikami Kalininskogo frontu U lipni 1943 roku priznachenij upovnovazhenim Centralnogo komitetu KP b Estoniyi i Radi narodnih komisariv Estonskoyi RSR pri komanduvanni 3 go Pribaltijskogo frontu Zajmavsya pidtrimkoyu zv yazku z Chervonoyu armiyeyu keruvav diyalnistyu operativnih grup pivdennih povitiv Estonskoyi RSR 30 grudnya 1943 roku priznachenij zastupnikom golovi Radi narodnih komisariv z 1946 roku Radi ministriv Estonskoyi RSR do oseni 1944 roku RNK Estonskoyi RSR pracyuvav u Moskvi Odnochasno z 15 veresnya 1945 po 19 kvitnya 1946 roku buv narodnim komisarom silskogo gospodarstva Estonskoyi RSR U 1948 roci zakinchiv zaochno Tallinskij politehnichnij institut 27 grudnya 1950 roku znyatij z posadi zastupnika golovi Radi ministriv Estonskoyi RSR i viklyuchenij z partiyi a za kilka dniv zaareshtovanij i zasudzhenij do 25 rokiv v yaznici Zvilnenij u 1955 roci reabilitovanij U 1955 1957 rokah ministr lisovoyi promislovosti Estonskoyi RSR Z 1957 roku pracyuvav 1 m zastupnikom a z 28 sichnya 1961 po 19 bereznya 1973 roku golovoyu Derzhavnoyi planovoyi komisiyi pri Radi ministriv Estonskoyi RSR Odnochasno z zhovtnya 1965 po 19 bereznya 1973 roku zastupnik golovi Radi ministriv Estonskoyi RSR Z 1973 roku personalnij pensioner soyuznogo znachennya v misti Tallinni Pomer 8 travnya 1989 roku v Tallinni pislya vazhkoyi trivaloyi hvorobi Pohovanij na Lisovomu cvintari Tallinna RodinaBuv odruzhenij iz Olgoyu Lauristin revolyucionerkoyu ta estonskoyu radyanskoyu derzhavnoyu diyachkoyu Sin Yaaka Allika Zvannyastarshij bataljonnij komisar 1942 pidpolkovnik 28 02 1943 Nagorodi ta vidznakidva ordeni Lenina 1950 1965 orden Zhovtnevoyi Revolyuciyi 1971 orden Chervonogo Prapora 1943 orden Vitchiznyanoyi vijni I st orden Vitchiznyanoyi vijni II st 11 03 1985 orden Druzhbi narodiv 13 03 1981 medali Pochesnij gromadyanin mista Tallinna 1980 PrimitkiEesti biograafiline andmebaas ISIK d Track Q25504413DzherelaHendrik Allik