Снайперська алея босн хорв та сербською Snajperska aleja Снајперска алеја обидва варіанти написання прийнятні це неофіці

«Снайперська алея» (босн., хорв. та сербською: Snajperska aleja / Снајперска алеја, обидва варіанти написання прийнятні) − це неофіційна назва вулиці Дракона з Боснії або Ulica Zmaja od Bosne (в оригіналі улица Змаја од Босне, її було названо на честь Хусейна Градашчевича). Це головний проспект у боснійській столиці Сараєво, яка під час Боснійської війни перебувала під перехресним вогнем зі снайперських позицій, тому й здобула сумнівну славу вкрай небезпечного місця. Ця дорога поєднує промислові райони (а тепер і Сараєвський аеропорт) зі старим містом, де містяться історичні та культурні пам'ятки. Сама ж місцевість розташована посеред багатьох високих будівель і тому дає снайперам хорошу позицію для бою.

**Алея Снайперів** у 1996 р., фото з авто миротворців IFOR.

Гори, що оточують Сараєво, використовувались для розміщення снайперів. Достатня відстань до цілей забезпечувала безпечність таких позицій та хорошу видимість пересічних людей і транспорту. Окрім того, місто було в облозі югославськими (фактично сербськими) військами та російськими добровольцями, тому місцевим жителям, незважаючи на небезпеку, доводилось активно пересуватися Сараєвом у пошуках їжі та прихистку.

Напис «Pazi — Snajper!» («Обережно – снайпер!») був поширений у цих місцях упродовж війни. Люди мали або бігцем перетинати вулицю, або чекати на війська SFOR NATO на бронетехніці і йти за ними, прикриваючись технікою як щитом. Згідно зі статистикою 1995 р., снайпери поранили 1.030 осіб і вбили 225, з яких 60 були дітьми.

Пам'ять

Хусейн Градашчевич, іменем якого названо вулицю

2011 року, у річницю початку війни, адміністрація Сараєва вшанувала пам'ять загиблих тут мешканців, виставивши на цій вулиці 11.541 стілець, за числом загиблих під час війни.

У ЗМІ

Алею снайперів було зображено у фільмі «Миротворець».
У фільмі 1997 року «Вітаємо в Сараєві» режисера Майкла Вінтерботтома можна побачити кілька сцен і справжні снайперські позиції, з яких розстрілювали мешканців міста.
Художник Енкі Білаль зображає цю частину Сараєва у графічній новелі «Le Sommeil du monstre» (укр. Сон монстра).
Документальне кіно 2008 року «Знімаючи Роберта Кінґа» містить сцену, де головний герой згадує, як він робив знімки посеред Алеї снайперів, незважаючи на небезпеку.
У фільмі «В краю крові і меду» (In the Land of Blood and Honey) є кадри, де люди переходять цю вулицю.
У 2014 році вийшла відеогра This War of Mine (укр. «Моя війна»), в якій локація Снайперський перехід (Sniper Junction) відображає Алею снайперів, де гравцеві доводиться бігти відкритою місцевістю і ховатися під усілякі об'єкти, аби вберегтися від снайперських пострілів із готелю.

Див. також

Примітки

Ridding down Sniper's Alley [ 29 березня 2012 у Wayback Machine.], The Prague Post, November 10, 1999
Dr N Thomas, K Mikulan (2006). The Yugoslav Wars (2). Bosnia, Kosovo and Macedonia 1992—2001 (англійська) . Osprey Publishing. с. 48. ISBN .
. . 6 квітня 1992. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 5 квітня 2012.
. CNN. Архів оригіналу за 16 березня 2016. Процитовано 16 січня 2016.

[1] Ridding down Sniper's Alley [ 29 березня 2012 у Wayback Machine.], The Prague Post, November 10, 1999

[2] Dr N Thomas, K Mikulan (2006). The Yugoslav Wars (2). Bosnia, Kosovo and Macedonia 1992—2001 (англійська) . Osprey Publishing. с. 48. ISBN .

[3] . . 6 квітня 1992. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 5 квітня 2012.

[4] . CNN. Архів оригіналу за 16 березня 2016. Процитовано 16 січня 2016.