Алессандро I Піко делла Мірандола (італ. Alessandro I Pico della Mirandola; 15 травня 1566 — 2 вересня 1637) — 1-й герцог Мірандоли у 1607—1637 роках.
Алессандро I Піко делла Мірандола | |
---|---|
Народився | 15 травня 1566 Мірандола, Провінція Модена, Емілія-Романья |
Помер | 2 грудня 1637 (71 рік) Мірандола, Провінція Модена, Емілія-Романья |
Поховання | d |
Діяльність | військовослужбовець |
Титул | принц і герцог |
Посада | d |
Рід | d |
Батько | d |
Мати | d |
У шлюбі з | d |
Діти | d, d і d |
|
Життєпис
Походив з італійського шляхетського роду . Молодший син , сеньйора Мірандоли і графа Конкордія, та його другої дружини графині Фульвії да Корреджо. Народився у Мірандолі 1566 року. Для нього було обрано церквону кар'єру. 1568 року помирає батько, з цього часу виховувався матір'ю. Владу успадковував старший брат принца . Алессандро вивчав гуманітарні дисципліни у Феррарському університеті. Потім, разом із середнім братом Федеріко, вивчав юриспруденцію у Падуанському університеті. З 1592 року Федеріко стає новим сеньйором Мірандолли.
Потім перебував на службі у французького короля Генріха IV, представляючи його інтереси в Римі перед двором папи римського Климента VIII. Намагався 1597 року стати кардиналом, але його родинні зв'зки з династією Есте завадили цьому (в цей час відбувся конфлікт через Феррарське герцогство).
1602 року після раптово смерті брата Федеріко II успадкував родинні володіння. Підтверджений в статусі князя Мірандоли і маркіза Конкордії імператором Рудольфом II Своє правління новий князь і маркграф розпочав з реконструкції княжого палацу та запрошення в Мірандолу відомих живописців, зокрема Санто Перанда. підтвердив давній союз родів Піко і Есте, оженившись на доньці Чезаре, герцога Можени і Реджо.
Провів реформи у цивільній, адміністративній, економічній та церковній сферах. Заснував нотаріальний архів. Прийняв законодавчі акти, що регулювали поведінку державних службовців, насамперед розмір їх винагороди та подарунків, а також право на звільнення. Підписав закони про ступені заподіяної шкоди та хід кримінальних справ. За проектом математика Ніколо Коррадіні розпочав будівництво судноплавного каналу між Мірандолою та Конкордією.
В 1605 за службу Іспанії отримав від короля Філіппа III орден Золотого руна. У 1611 році князь і маркграф запросив у свої володіння єзуїтів та капуцинів. 1612 року підозрювався про участьу змові проти , герцога Парми. За підсумками розслідування в 1612 був обезголовлений Піо Тореллі, граф Монтекьяруголо, а Алессандро I було повністю реабілітовано.
1617 року купив за 100 тис. флоринів в імператора Матвія Габсбурга титул герцога Мірандоли та узаконив (незважаючи на спротив спадкоємців сеньйора і моденського герцога Чезаре) незаконнонародженого сина Алессандро I — .
У 1619 відкрив Позичковий банк. Їм також було розширено монетний двір у Мірандолі. Він реконструював будівлю семінарії, збудував ораторій Святих Дарів при соборі. Проте не зміг домогтися від Папського претсолу заснування єпископської кафедри у Мірандолі. В 1620 розпочав будівництво церкви Іль-Джезу з будинком єзуїтської колегії. Його економічна політика дозволила Мірандолі спокійно пережити голод 1621 і 1630 роках.
У 1626 року герцог Алесандро I офіційно оголосив сина Галеотто своїм спадкоємцем. 1628 року з початком війни за мантуанську спадщину намагався триматися нейтралітету. Незважаючи на це, в 1629 році імперська армія спустошила сільську місцевість навколо Мірандоли, яка уникла окупації, завдяки втручанню герцога, що заплатив золотом і сімейним сріблом заставу. У цей час у Мірандолі почалася епідемія чуми, яка забрала життя понад 1/3 населення герцогства. Серед померлих від хвороби в 1630 році була дружина, яка майже все їх подружнє життя страждала на психічний розлад. Після завершення епідемії на знак подяки у церкві Святого Франциска герцог збудував каплицю Богоматері Г'ярської. Наприкінці війни Франція запропонувало Алессандро I союз, але він зберіг лояльність до Священної Римської імперії, збільшивши обсяг виплат від імператора в 1636 році.
Раптова смерть спадкоємця Галеоото в червні 1637 потрясла герцога. Через кілька місяців, 1 вересня 1637 року, він оголосив своїм спадкоємцем неповнолітнього онука , призначивши регентську раду. Алессандро I помер наступного дня і був похований поруч із дружиною у церкві Святого Франциска. Його рештки мали перенести до церкви Іль-Джезу, але цього так і не сталося. Спроба , герцога Модени і Реджо, приєднати володіння роду Піко після смерті Алессандро I виявилися марними.
Кулінарія
Був витонченим гурманом. На його кухні служили відомі кухарі того часу: Маттео Беллоні, Вітторіо Ланчеллотті з Камерино і Джанфранческо Ваччеллі.
Родина
Дружина — Лаура, донька Чезаре д'Есте, герцога Модени і Реджо
Діти:
- Фульвія (1607—1679), дружина Альберіко II Чибо-Маласпіна, герцога Маси і князя Каррари
- Джулія (1611—1647), дружина Франческо Марією Чезі, герцога Чері і Сальче
- Марія (1613—1682), регент герцогства Мірандола
- Катерина (1614 — д/н)
Коханка — Елеонора Сен'ї, феррарська шляхтянка
Діти:
- (1603—1637)
Джерела
- Ghidoni En. Ottavio Bolognesi e la «disperata successione» di ALessandro I Pico // Corti e diplomazia nell'Europa del Seicento: Correggio e Ottavio Bolognesi/ Raviola B. A.. — Mantova: Universitas Studiorum, 2014. — P. 93—126. — 270 p. — .
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Alessandro I Piko della Mirandola ital Alessandro I Pico della Mirandola 15 travnya 1566 2 veresnya 1637 1 j gercog Mirandoli u 1607 1637 rokah Alessandro I Piko della MirandolaNarodivsya15 travnya 1566 Mirandola Provinciya Modena Emiliya RomanyaPomer2 grudnya 1637 1637 12 02 71 rik Mirandola Provinciya Modena Emiliya RomanyaPohovannyadDiyalnistvijskovosluzhbovecTitulprinc i gercogPosadadRiddBatkodMatidU shlyubi zdDitid d i d Mediafajli u VikishovishiZhittyepisPohodiv z italijskogo shlyahetskogo rodu Molodshij sin senjora Mirandoli i grafa Konkordiya ta jogo drugoyi druzhini grafini Fulviyi da Korredzho Narodivsya u Mirandoli 1566 roku Dlya nogo bulo obrano cerkvonu kar yeru 1568 roku pomiraye batko z cogo chasu vihovuvavsya matir yu Vladu uspadkovuvav starshij brat princa Alessandro vivchav gumanitarni disciplini u Ferrarskomu universiteti Potim razom iz serednim bratom Federiko vivchav yurisprudenciyu u Paduanskomu universiteti Z 1592 roku Federiko staye novim senjorom Mirandolli Potim perebuvav na sluzhbi u francuzkogo korolya Genriha IV predstavlyayuchi jogo interesi v Rimi pered dvorom papi rimskogo Klimenta VIII Namagavsya 1597 roku stati kardinalom ale jogo rodinni zv zki z dinastiyeyu Este zavadili comu v cej chas vidbuvsya konflikt cherez Ferrarske gercogstvo 1602 roku pislya raptovo smerti brata Federiko II uspadkuvav rodinni volodinnya Pidtverdzhenij v statusi knyazya Mirandoli i markiza Konkordiyi imperatorom Rudolfom II Svoye pravlinnya novij knyaz i markgraf rozpochav z rekonstrukciyi knyazhogo palacu ta zaproshennya v Mirandolu vidomih zhivopisciv zokrema Santo Peranda pidtverdiv davnij soyuz rodiv Piko i Este ozhenivshis na donci Chezare gercoga Mozheni i Redzho Proviv reformi u civilnij administrativnij ekonomichnij ta cerkovnij sferah Zasnuvav notarialnij arhiv Prijnyav zakonodavchi akti sho regulyuvali povedinku derzhavnih sluzhbovciv nasampered rozmir yih vinagorodi ta podarunkiv a takozh pravo na zvilnennya Pidpisav zakoni pro stupeni zapodiyanoyi shkodi ta hid kriminalnih sprav Za proektom matematika Nikolo Korradini rozpochav budivnictvo sudnoplavnogo kanalu mizh Mirandoloyu ta Konkordiyeyu V 1605 za sluzhbu Ispaniyi otrimav vid korolya Filippa III orden Zolotogo runa U 1611 roci knyaz i markgraf zaprosiv u svoyi volodinnya yezuyitiv ta kapuciniv 1612 roku pidozryuvavsya pro uchastu zmovi proti gercoga Parmi Za pidsumkami rozsliduvannya v 1612 buv obezgolovlenij Pio Torelli graf Montekyarugolo a Alessandro I bulo povnistyu reabilitovano 1617 roku kupiv za 100 tis floriniv v imperatora Matviya Gabsburga titul gercoga Mirandoli ta uzakoniv nezvazhayuchi na sprotiv spadkoyemciv senjora i modenskogo gercoga Chezare nezakonnonarodzhenogo sina Alessandro I U 1619 vidkriv Pozichkovij bank Yim takozh bulo rozshireno monetnij dvir u Mirandoli Vin rekonstruyuvav budivlyu seminariyi zbuduvav oratorij Svyatih Dariv pri sobori Prote ne zmig domogtisya vid Papskogo pretsolu zasnuvannya yepiskopskoyi kafedri u Mirandoli V 1620 rozpochav budivnictvo cerkvi Il Dzhezu z budinkom yezuyitskoyi kolegiyi Jogo ekonomichna politika dozvolila Mirandoli spokijno perezhiti golod 1621 i 1630 rokah U 1626 roku gercog Alesandro I oficijno ogolosiv sina Galeotto svoyim spadkoyemcem 1628 roku z pochatkom vijni za mantuansku spadshinu namagavsya trimatisya nejtralitetu Nezvazhayuchi na ce v 1629 roci imperska armiya spustoshila silsku miscevist navkolo Mirandoli yaka unikla okupaciyi zavdyaki vtruchannyu gercoga sho zaplativ zolotom i simejnim sriblom zastavu U cej chas u Mirandoli pochalasya epidemiya chumi yaka zabrala zhittya ponad 1 3 naselennya gercogstva Sered pomerlih vid hvorobi v 1630 roci bula druzhina yaka majzhe vse yih podruzhnye zhittya strazhdala na psihichnij rozlad Pislya zavershennya epidemiyi na znak podyaki u cerkvi Svyatogo Franciska gercog zbuduvav kaplicyu Bogomateri G yarskoyi Naprikinci vijni Franciya zaproponuvalo Alessandro I soyuz ale vin zberig loyalnist do Svyashennoyi Rimskoyi imperiyi zbilshivshi obsyag viplat vid imperatora v 1636 roci Raptova smert spadkoyemcya Galeooto v chervni 1637 potryasla gercoga Cherez kilka misyaciv 1 veresnya 1637 roku vin ogolosiv svoyim spadkoyemcem nepovnolitnogo onuka priznachivshi regentsku radu Alessandro I pomer nastupnogo dnya i buv pohovanij poruch iz druzhinoyu u cerkvi Svyatogo Franciska Jogo reshtki mali perenesti do cerkvi Il Dzhezu ale cogo tak i ne stalosya Sproba gercoga Modeni i Redzho priyednati volodinnya rodu Piko pislya smerti Alessandro I viyavilisya marnimi KulinariyaBuv vitonchenim gurmanom Na jogo kuhni sluzhili vidomi kuhari togo chasu Matteo Belloni Vittorio Lanchellotti z Kamerino i Dzhanfranchesko Vachchelli RodinaDruzhina Laura donka Chezare d Este gercoga Modeni i Redzho Diti Fulviya 1607 1679 druzhina Alberiko II Chibo Malaspina gercoga Masi i knyazya Karrari Dzhuliya 1611 1647 druzhina Franchesko Mariyeyu Chezi gercoga Cheri i Salche Mariya 1613 1682 regent gercogstva Mirandola Katerina 1614 d n Kohanka Eleonora Sen yi ferrarska shlyahtyanka Diti 1603 1637 DzherelaGhidoni En Ottavio Bolognesi e la disperata successione di ALessandro I Pico Corti e diplomazia nell Europa del Seicento Correggio e Ottavio Bolognesi Raviola B A Mantova Universitas Studiorum 2014 P 93 126 270 p ISBN 978 8 89 768364 3