Алепізавр

Алепізавр Час існування: Середній міоцен — наш час
Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota) Царство: Тварини (Animalia) Підцарство: Справжні багатоклітинні (Eumetazoa) Тип: Хордові (Chordata) Підтип: Черепні (Craniata) Надклас: Щелепні (Gnathostomata) Клас: Променепері (Actinopterygii) Підклас: Новопері (Neopterygii) Інфраклас: Костисті риби (Teleostei) Надряд: Циклоскамати (Cyclosquamata) Ряд: Авлопоподібні (Aulopiformes) Родина: Алепізаврові (Alepisauridae) Regan, 1911 Рід: Алепізавр (Alepisaurus) R. T. Lowe, 1833
Посилання
Вікісховище: Alepisaurus ITIS: 162524 NCBI: 88652 Fossilworks: 35554

Алепізавр (Alepisaurus) — рід авлопоподібних риб, єдиний в родині алепізаврові (Alepisauridae). Включає два види. Алепізаври — великі, до 2 м, хижі риби, що мешкають в пелагіалі відкритого океану.

Поширення

Зустрічаються вони і біля поверхні, і на глибині 200 м і більше. Географічне поширення їх дуже широко: ці риби відсутні, мабуть, тільки в полярних басейнах.

Опис

Алепізавр у Національному Музеї Природознавства у Вашингтоні, округ Колумбія, США

Найбільш характерні в зовнішньому вигляді алепізаврів слабке, в'яле, позбавлене луски змієподібне тіло і величезний спинний плавець. У передній частині тіло трохи стисле з боків, в хвостовій — майже циліндричне, з боків його з кожного боку проходить подовжній жировий кіль. Голова також дещо стисла з боків, при закритому роті має клиноподібну форму. Рот величезний, тягнеться далеко за вертикаль заднього краю ока. Окрім зубів на щелепах, є потужні кинжалоподібні ікла на піднебінних кістках. Плавального міхура і органів, що світяться, не мають. Голова, тіло і деякі плавники алепізаврів мають дуже красивий металевий відблиск. Загальний тон їх забарвлення сіро-синьо-чорний. Спина майже чорна, боки зеленувато-сині, черево сріблясто-сіре. Великий спинний плавець — чорно-синій. Анальний плавець — чорний, з веселковим відливом і вузькою білою облямівкою.

Усе тіло риби здається таким, що просвічується. Найбільший з відомих екземплярів мав довжину майже 210 см, а риби завдовжки 1-1,5 м зустрічаються дуже часто в уловах тунцевих ярусів. Цікаво, що в різних колекціях алепізаври представлені саме такими великими екземплярами; риби менше 40 см зустрічаються в них набагато рідше, і отримані вони головним чином з шлунків інших, більших особин свого ж виду.

Спосіб життя

Алепізаври — дуже ненажерливі хижаки і шлунки спійманих риб зазвичай бувають наповнені найрізноманітнішою їжею: тут можна зустріти риб, восьминогів, кальмарів, сальп, різних ракоподібних.

Завдяки тому, що у алепізаврів переварювання їжі відбувається тільки в кишківнику, вміст їх шлунків є цікавим матеріалом для іхтіологів-систематиків. І немало нових для науки видів риб було отримано саме з цього джерела.

Самі ж алепізаври служать їжею тунцям, деяким пелагічним акулам і своїм більшим побратимам.

Розмноження

Про розмноження алепізаврів відомо мало що. Мабуть, вони гермафродити і в тілі кожної риби розвиваються і жіночі і чоловічі статеві продукти.

Значення

Алепізаври постійно попадаються як прилов при ярусному лові тунців. Навряд чи часто вживаються вони в їжу, але м'ясо їх, незважаючи на деяку в'ялість, відрізняється чудовим смаком.

Класифікація

В роді описано два види:

• , 1960
• , 1833

Примітки

1. Sepkoski, Jack (2002). . Bulletins of American Paleontology. 364: p.560. Архів оригіналу за 23 липня 2011. Процитовано 8 січня 2008. {{}}: |pages= має зайвий текст ()
2. A. S. Jensen (1948). Contributions to the ichthyofauna of Greenland. Spolia Zool. Mus. Havn. Shriff Univ. Zool. Mus. Københaven. 9: 1—182.
3. T. Kubota & T. Uyeno (1978). On some meristic characters of lancetfish, Alepisaurus, collected from Suruga Bay, Japan. Journal of Faculty of Marine Science and Technology, Tokai University. 11: 63—69.
4. Froese, Rainer, and Daniel Pauly, eds. (2012). Види роду Alepisaurus на FishBase. Версія за February 2012 року.