Алексейчук Владислав Володимирович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Алексейчук.

Владислав Володимирович Алексейчук (18 липня 1977, Умань, Черкаська область — 20 січня 2015, Донецький аеропорт) — український військовик, молодший сержант 81-ї окремої аеромобільної бригади (90-й окремий аеромобільний батальйон). Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно). Нагороджений нагрудним знаком «За оборону Донецького аеропорту» (посмертно). Один із «кіборгів».

Алексейчук Владислав Володимирович
Молодший сержант
Загальна інформація
Народження	18 липня 1977(1977-07-18) Умань, Черкаська область, Українська РСР, СРСР
Смерть	20 січня 2015(2015-01-20) (37 років) Донецьк, Україна
Поховання	Умань
Псевдо	Елвіс
Військова служба
Приналежність	Україна
Вид ЗС	Збройні сили
Рід військ	Десантні війська
Формування	90 ОАеМБ
Війни / битви	Війна на сході України Бої за Донецький аеропорт
Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня Нагрудний знак «За оборону Донецького аеропорту» Медаль «За жертовність і любов до України»

Життєпис

Народився 18 липня 1977 року в місті Умань Черкаської області. Закінчив загальноосвітню школу № 7 (нині — загальноосвітня школа № 7 — колегіум) міста Умань, потім — Уманський державний аграрний університет (нині — Уманський національний університет садівництва).

Проходив строкову військову службу в Аеромобільних військах Збройних Сил України.

Проживав у місті Умань. Був активним громадським діячем, засновником мистецького проєкту «Підвал Шекспіра».

21 серпня 2014 року мобілізований Уманським об'єднаним міським військовим комісаріатом Черкаської області до лав Збройних Сил України. Служив в 90-му окремому аеромобільному батальйоні.

З листопада 2014 року брав участь в антитерористичній операції на Сході України.

Зник безвісти 20 січня 2015 р. під час бою з російськими збройними формуваннями в районі аеропорту Донецька під час прориву для евакуації поранених. Через місяць тіло Владислава Алексейчука вдалося вивезти із ДАП разом з тілами Дмитра Ґудзика, Олексія Марченка, Петра Савчука та Миколи Самака.

До жовтня 2015 року був у списках зниклих безвісти, після експертизи ДНК було встановлено, що він похований взимку 2015 року, як невідомий солдат, на Краснопільському кладовищі міста Дніпропетровськ (нині — місто Дніпро).

27 жовтня 2015 року перепохований на кладовищі «Софіївська Слобідка» міста Умань.

Залишились батьки.

Нагороди та вшанування

• Указом Президента України № 9/2016 від 16 січня 2016 року, «за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі», нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).
• Нагороджений нагрудним знаком «За оборону Донецького аеропорту» (посмертно).
• Нагороджений медаллю «За жертовність і любов до України» (посмертно).
• Присвоєно звання «Почесний громадянин м. Умань» (посмертно).
• Нагороджений Почесною відзнакою «За заслуги перед Черкащиною» (посмертно).
• Нагороджений пам'ятною медаллю «Ніхто крім нас» 90-го окремого аеромобільного батальйону імені Героя України старшого лейтенанта Івана Зубкова 81-ї окремої аеромобільної бригади.
• Вшановується в меморіальному комплексі «Зала пам'яті», в щоденному ранковому церемоніалі 20 січня.

Примітки

1. . Архів оригіналу за 6 жовтня 2016. Процитовано 19 вересня 2016.
2. . memorybook.org.ua. Книга пам'яті полеглих за Україну. Архів оригіналу за 25 вересня 2016. Процитовано 19 вересня 2016.
3. . Архів оригіналу за 23 вересня 2016. Процитовано 19 вересня 2016.
4. Указ Президента України від 16 січня 2016 року № 9/2016 «Про відзначення державними нагородами України»
5. . uman-rada.gov.ua. Офіційний сайт Уманської міської ради. Архів оригіналу за 20 січня 2022.
6. . mil.gov.ua. Офіційний сайт Міністерства оборони України. Архів оригіналу за 20 січня 2022. Процитовано 20 січня 2022.
7.  Ранковий церемоніал вшанування загиблих українських героїв 20 січня на YouTube

Джерела

• Алексейчук Владислав Володимирович [ 20 січня 2022 у Wayback Machine.] // Книга пам'яті полеглих за Україну
• Алексейчук Владислав Володимирович [ 20 січня 2022 у Wayback Machine.] // Український меморіал