Александр Волларі

Александр Волларі (2 квітня 1850, Стамбул — 2 травня 1921, там само) — французько-османський архітектор, який заснував архітектурну освіту і читав лекції в Школі образотворчих мистецтв у Константинополі (Стамбул), Османської імперії.

Александр Волларі
фр. Alexandre Vallaury
Народження	2 квітня 1850(1850-04-02)^[1] Стамбул, Османська імперія
Смерть	2 травня 1921(1921-05-02) (71 рік) Стамбул, Османська імперія
Країна (підданство)	Османська імперія
Навчання	Національна вища школа красних мистецтв (1878)
Діяльність	архітектор
Нагороди
Александр Волларі у Вікісховищі

Листівка із зображенням будівлі державного управління боргами

Біографія

Волларі народився в 1850 році в (Левантійській) родині (Стамбул). Його батько, Франческо Волларі, був відомим шеф-кухарем, дуже шанованим у придворних колах. Громадянство Волларі точно не відомо, однак прийнято вважати його французом через його спорідненість з французькою культурою.

Александр Волларі провів певний час (1869—1878 рр.) у Парижі, Франція, де вивчав архітектуру в Національній вищій школі красних мистецтв. Повернувшись до Стамбулу в 1880 році, він зустрів (Османа Хамді-бея), який був на той час куратором новоствореного «Музею імперії» (тур. Müze-i Humayun), сьогодні Стамбульський археологічний музей, під час виставки його рельєфних малюнків різних архітектурних пам'яток. Два художника тісно співпрацювали в галузі археології, музейної роботи та освіти в образотворчому мистецтві.

Після заснування першої школи образотворчих мистецтв (тур. Sanayi-i Nefise Mektebi) в Туреччині 1 січня 1882 р. Александр Волларі розпочав свою роботу на архітектурному факультеті школи. Сьогодні це . Алексадр читав лекції в школі до виходу на пенсію в 1908 році — 25 років. У 1896 році Волларі нагородили французьким Орденом Печесного легіону. Взагалі архітектор мав і багато інших медалей та нагород від французького та османського урядів.

Після року Александр працював у складі комісій з планування міста. Згадуваний Осман Беєм як «міський архітектор» (Mimar-ı Şehir), Волларі став архітектором вищих османських та французьких високопосадовців. У деяких проектах співпрацював з італійським архітектором , головним архітектором султанського палацу.

Волларі поєднав традиційну османську архітектуру з елементами архітектури боз-ар у проектах палацових споруд та будівель високопоставлених посадовців Стамбула. Його архітектурний підхід широкого спектру — від синтезу ісламської та османської архітектур до архітектури неокласицизму. Також Волларі у своїх роботах використовував мотиви міжнародного орієнталізму для деяких неоренесансних та неоосманських елементів. Зокрема, у його будівлях неоосманського дизайну проглядаються деталі необароко та модерну .

Роботи

• Кафе Лебон, Café Lebon (з 1940 р. Café Marquise — Markiz Pastanesi) (1880 р.) — Бейоолу, Стамбул
• Будинок Декугі (сьогодні Готель Galata Antique) (1881) — , Стамбул
• (Готель Pera Palace) (1881—1891) — Стамбул
• Мечеть Хідаєт (1887) — Еміненю, Стамбул
• Штаб-квартира (1890) — (Каракьой), Стамбул
• Головна будівля Стамбульського археологічного музею (1891—1907) — Султанахмет, Стамбул
• Імператорська військова медична школа (згодом Ліцей Гайдарпаша, сьогодні Університет Мармара, юридичний факультет) (з Раймондо Томмазо Д'Аронсо) (1893—1902) — , Стамбул
• Будівля османського державного управління боргами (сьогодні Стамбульський ліцей) (1897) — Стамбул
• (Ром Орфанаж) (грецький сиротинець) (1898—1899) — , Стамбул
• Хезарен Хан (1902) — (Каракьой), Стамбул
• Омер Абед Хан (1902) — Каракьой, Стамбул
• Мечеть Османа Рейса (1903—1904) — , Стамбул
• Будинок Афіф Паші (Muhayyes Yalı), (близько 1910) — , Стамбул

Роботи

• Мечеть Хідайет
• Османський Банк
• Корпус Університету Мармара
• Археологічний музей Стамбула
• (Готель Пера Пелес)
• Дім Декугіс, Бейоолу

Посилання

1. AGORHA — 2009.
   d:Track:Q21994367