Аероживопис

Аероживопис (Aeropittura) був головним вираженням другого покоління італійського футуризму - з 1929 по початок 1940-х років. Більшість аероживописців захоплювались польотами та новими технологіями, і, в свою чергу запропонували літаки та як нові теми творчості.

Аеровтілення Муссоліні Авіатора, Альфредо Амбросі, 1930 рік

Аероживопис був напрочуд різноманітним за тематикою та настроєм, включаючи реалізм (особливо у пропагандистських творах), абстракцію, динамізм, тихі умбрійські пейзажі, портрети Беніто Муссоліні (наприклад, Портрет Дотторі іль Дуче ), релігійні картини та ін. декоративне мистецтво.

Витоки

Аероживопис був започаткований в маніфесті 1929 р. « Перспективи польоту», підписаному , Фортунато Деперо, Джерардо Дотторі, , Філіппо Томмазо Марінетті, , і Гульєльмо Сансоні (Тато). Художники констатували, що "мінливі перспективи польоту являють собою абсолютно нову реальність, яка не має нічого спільного з реальністю, традиційно складеною земною перспективою", і що "Живопис з огляду на цю нову реальність вимагає глибокої зневаги до деталей і необхідності синтезу і перетворення всього ". Мистецтвознавець / історик виділяє три основні "позиції" в аерографічній картині: "бачення космічної проєкції, що є найбільш типовим для" космічного ідеалізму "Прамполіні ...;" ревізія "повітряних фантазій, що іноді опираються на казку ( наприклад, у Дотторі ...) і свого роду авіаційний документалізм, який запаморочливо наближається до прямого поклоніння техніці (зокрема, у , але також у Тато та Амбросі) ".

Художники

Загалом була понад сотня аероживописців. Найбільш здібними були Балла, Деперо, Прамполіні, Дотторі та Кралі.

Фортунато Деперо був співавтором разом із Балла "Футуристської реконструкції Всесвіту" (1915 р.) - радикального маніфесту революції повсякденного життя. Він займався живописом, дизайном, скульптурою, графічним мистецтвом, ілюстрацією, дизайном інтер'єру, сценографією та керамікою. Декоративний елемент виходить на перший план у подальшому живописі Деперо, напр Поїзд Народжений з сонця (1924). Він застосував такий підхід у дизайні театрів та комерційному мистецтві - наприклад, нереалізовані дизайни для « Chant du Rossignol » (1916) Стравинського , його великий гобелен « Двір великої ляльки » (1920) та багато його плакатів.

Енріко Прамполіні проводив програму абстрактного і квазі-абстрактного живопису, поєднануючи це з кар'єрою в сценографії. Його Просторово-Ландшафтна Конструкція (1919) є квазі-абстрактною з великими плоскими ділянками насичених кольорів, переважно червоного, оранжевого, синього та темно-зеленого. Його Одночасний Пейзаж (1922) абсолютно абстрактний, з плоскими кольорами і без спроби створити перспективу. У своєму Умбрійському ландшафті (1929), створеному в рік Маніфесту аероживопису, Прамполіні повертається до образотворчості, представляючи пагорби Умбрії. Але до 1931 р. він перейшов до «космічного ідеалізму», біоморфного абстракціонізму, що сильно відрізняєлось від його творів попереднього десятиліття, наприклад у « Пілоті Нескінченного» (1931 р.) Та « Біологічному викладі» (1940 р.).

Херардо Дотторі вніс конкретний футуристський внесок у пейзажний живопис, який він часто демонструє з повітряної точки зору. Деякі його пейзажі здаються більш звичайними, ніж футуристські, наприклад, його Пейзаж на схилі гори (1925). Інші - драматичні та ліричні, наприклад "Чудо світла" (1931-2), яке використовує характерну високу точку зору на схематизований пейзаж з плямами блискучого кольору та ненатуралістичною перспективою, що нагадує доренесансний живопис. Більш типово футуристським є його головний твір - Триптих швидкості 1925 року.

Дотторі був одним з основних прихильників футуристського сакрального мистецтва. Його картина Святий Франциск, що помирає у Порсюнколі, має сильний ландшафтний елемент і містичний настрій, переданий спотворенням, драматичним світлом і кольором.

Розпис фресок посів місце у творчому доробку футуристів та знайшов теоретичне обґрунтування в Маніфесті фрескового пластицизму в той час, коли в Італії обговорювалося відродження фрескового живопису. Дотторі здійснив безліч фресок, включаючи Альтро Мондо в Перуджі (1927-8) та гідропорт в Остії (1928).

, художник-самоучка, приєднався до футуризму досить пізно, 1929 року. Він відзначається своїми реалістичним відтворенням літаків, які поєднують "швидкість, повітряну механізацію та механіку ведення повітряної війни". Його найбільш ранні аероживописні твори Повітряна ескадра та Повітряна дуель (обидва 1929 р.) змальовують військові літаки та зовні мало відрізняються від творів Прамполіні чи інших художників-футуристів. У 30-х роках його картини стали реалістичними, маючи намір передати глядачеві досвід польоту. Його найвідоміший твір « Круте піке над містом» (1939) демонструє повітряне занурення з точки зору пілота, будівлі внизу намальовані в запаморочливій перспективі. Кралі продовжував випускати картини з аеротематикою в 1980-х роках.

Список художників

• Феделе Азарі
• Джакомо Балла
• "Барбара"
• Маріса Морі
• Уберто Бонетті
• Ніно Коста
• Джуліо Д'Анна
• Фортунато Деперо
• Джерардо Дотторі
• Леандра Анжелуччі Коміназзіні
• Піппо Оріані
• Освальдо Перуцці
• Уго Поццо
• Альдо Рігетті
• Міно Россо
• Міно Соменці
• Тато

Примітки

1. " ... dal realismo esasperato e compiaciuto (in particolare delle opere propagandistiche) alle forme asatratte (come in Dottori: Trittico della velocità), dal dinamismo alle quieti lontane dei paesaggi umbri di Dottori ... ." L'aeropittura futurista http://users.libero.it/macbusc/id22.htm [ 2 грудня 2020 у Wayback Machine.]
2. Crispolti, E., "Aeropainting", in Hulten, P., Futurism and Futurisms, Thames and Hudson, 1986, p.413
3. Tisdall, C. and Bozzola A., Futurism, Thames and Hudson, 1993, p.198
4. Martin, S., Futurism, Taschen, n.d.
5. Hulten, P., Futurism and Futurisms, Thames and Hudson, 1986, p.468
6. Da notare il fatto che sebbene Деперо sottoscrisse il Manifesto dell'Aeropittura futurista nel 1929, non ne condivise del tutto i principi né realizzo opere di questo genere. Fonte: Maurizio Scudiero. Fortunato Depero attraverso il Futurismo. Opere 1913-1958 (catalogo della mostra). Firenze, Galleria Poggiali & Forconi, 1998.
7. his painting Air and Sea Battle (1939), was highlighted by the New York Times in their notable books of 2013 roundup, in which they mention the book, Art and the Second World War, by Monica Bohm-Duchen