Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Адольф Бруно Генріх Ернст Гойзінгер (4 серпня 1897, Гольцмінден — 30 листопада 1982, Кельн) — німецький воєначальник, генерал-лейтенант вермахту (1 січня 1943), генерал бундесверу (1 червня 1957).
| Адольф Гойзінгер | |||||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Adolf Bruno Heinrich Ernst Heusinger | |||||||||||||||||||||
 Генерал Гойзінгер (1960) | |||||||||||||||||||||
| Народження | 4 серпня 1897 Гольцмінден | ||||||||||||||||||||
| Смерть | 30 листопада 1982 (85 років) Кельн | ||||||||||||||||||||
| Країна | Німецька імперія  Веймарська республіка  Третій Рейх  ФРН | ||||||||||||||||||||
| Приналежність |  Райхсгеер  Рейхсвер  Вермахт  Бундесвер | ||||||||||||||||||||
| Освіта | d (1910), d (1915) і Геттінгенський університет | ||||||||||||||||||||
| Звання |  Генерал-лейтенант генерал (Бундесвер) | ||||||||||||||||||||
| Війни / битви | |||||||||||||||||||||
| Нагороди |
| ||||||||||||||||||||
 Адольф Гойзінгер у Вікісховищі | |||||||||||||||||||||
)
)
Біографія
Перша світова війна
Під час Першої світової війни у червні 1915 пішов добровольцем на військову службу в 96-ий піхотний полк, з липня 1916 — лейтенант, поранений під Верденом. Нагороджений Залізними хрестами обох ступенів та двома орденами. Наприкінці липня 1917 у Фландрії потрапив важкопораненим у британський полон.
Між світовими війнами
У листопаді 1919 року відпущений з полону. В Рейхсвері з 1921. У 1920–1931 роках служив у піхотних частинах на штабних посадах, аж до штабу округу. З квітня 1925 — обер-лейтенант.
З жовтня 1931 до серпня 1934 — в оперативному відділі Рейхсверу. З жовтня 1932 — капітан.
З серпня 1934 по жовтень 1935 — командир роти в 18-му піхотному полку. Потім з жовтня 1935 до серпня 1937 — начальник штабу 1-ї піхотної дивізії. З березня 1936 — майор.
З серпня 1937 — в 1-му (оперативному) відділі Генерального штабу сухопутних сил. З квітня 1939 — підполковник.
Друга світова війна
Підполковник Гойзінгер брав участь у плануванні операцій військових кампаній в Польщі, Данії, Норвегії, Франції та Нідерландах. Отримав планки до Залізних хрестів обох ступенів (повторне нагородження). З серпня 1940 — полковник.
З 15 жовтня 1940 — полковник Гойзінгер призначений начальником оперативного відділу Генерального штабу сухопутних сил. Таким чином, він став третім у ієрархії планування військових операцій сухопутних сил, після начальника генерального штабу Гальдера і 1-го обер-квартирмейстера Паулюса.
Після вторгнення в СРСР 22 червня 1941, Верховне командування сухопутних сил (ОКХ) стало відповідальним за планування операцій на цьому театрі воєнних дій, а Верховне командування Вермахту (ОКВ) — відповідальним за інші театри. У вересні 1942 року Гальдер був замінений Цейцлером, а Паулюса з січня 1942 змінив Блюментрітт. У вересні 1942 посада 1-го обер-квартирмейстера була скасована.
Гойзінгер продовжував керувати оперативними відділом ОКХ. З січня 1942 року він став генерал-майором, а з січня 1943 — генерал-лейтенантом.
У червні 1944 Цейцлер захворів, і з 10 червня 1944 генерал-лейтенант Гойзінгер став виконуючим обов'язки начальника Генштабу ОКХ. У цій якості Гойзінгер був присутній на нараді в штаб-квартирі Гітлера. 20 липня 1944 Гойзінгер стояв поруч з останнім, коли там вибухнула бомба, підкладена полковником фон Штауффенберґом.
Через отримані поранення Гойзінгера було шпиталізовано, а 22 липня 1944 заарештовано Гестапо за підозрою в причетності до змови. Доказів цього Гестапо не змогло виявити, тому в жовтні 1944 Гойзінгера відпустили. Проте він був відправлений у резерв фюрера. Лише 25 березня 1945 Гойзінгеру дали конкретну, але незначну посаду — начальника картографічної служби ОКВ.
Після Другої світової війни
У полоні Гойзінгер притягувався як свідок на Нюрнберзькому процесі. 30 червня 1947 він був звільнений з полону.
У 1950 році Гойзінгер став радником з військових питань канцлера ФРН Аденауера.
У 1955 році були організовані збройні сили ФРН — Бундесвер, і Гойзінгер повернувся на військову службу. У званні генерал-лейтенанта він став головою військової керівної ради (Military leadership).
У червні 1957 року Гойзінгер був підвищений до звання повного генерала і став першим генеральним інспектором Бундесверу.
У квітні 1961 року Гойзінгер був призначений головою Військового комітету НАТО у Вашингтоні. У грудні 1961 року СРСР безуспішно вимагав від США видачі Гойзінгера, оголосивши його військовим злочинцем.
У березні 1964 Гойзінгер вийшов у відставку з військової служби.
Звання
- Унтер-офіцер (18 жовтня 1915)
- Фенріх (31 березня 1916)
- Лейтенант (4 липня 1916)
- Обер-лейтенант (31 липня 1925)
- Гауптман (1 жовтня 1932)
- Майор (1 березня 1936)
- Оберст-лейтенант (1 квітня 1939)
- Оберст (1 серпня 1940)
- Генерал-майор (1 грудня 1941)
- Генерал-лейтенант вермахту (1 січня 1943)
- Генерал-лейтенант бундесверу (12 листопада 1955)
- Генерал бундесверу (1 червня 1957)
Нагороди
Перша світова війна
- Залізний хрест 2-го класу (8 червня 1916)
- Хрест «За військові заслуги» (Брауншвейг) для фронтовиків 2-го класу (22 січня 1917)
- Залізний хрест 1-го класу (24 грудня 1917)
- Срібна медаль «За заслуги» князівського дому Ройссів з мечами
- Почесний хрест (Ройсс) 3-го класу з мечами
- Нагрудний знак «За поранення» в чорному
Міжвоєнний період
- Почесний хрест ветерана війни з мечами
- Медаль «За вислугу років у Вермахті»
- 4-го, 3-го і 2-го класу (18 років; 2 жовтня 1936) — отримав 3 медалі одночасно.
- 1-го класу (25 років)
Друга світова війна
- Застібка до Залізного хреста 2-го класу (6 жовтня 1939)
- Застібка до Залізного хреста 1-го класу (5 червня 1940)
- Командор ордена Корони Італії (1940)
- Орден Заслуг (Угорщина), командорський хрест (1941)
- Німецький хрест в золоті (січень 1942)
- Хрест Воєнних заслуг 2-го і 1-го класу з мечами
- Орден Хреста Свободи 1-го класу з мечами (Фінляндія; 25 березня 1942)
- Нагрудний знак «За поранення 20 липня 1944» в сріблі (20 липня 1944)
Гойзінгер був представлений до нагородження Лицарським хрестом Залізного хреста і Лицарського хреста Хреста Воєнних заслуг з мечами, але не отримав цих нагород.
Після Другої світової війни
- Командор Легіону Заслуг (15 жовтня 1960)
- Великий хрест ордена «За заслуги перед Федеративною Республікою Німеччина» з зіркою та плечовою стрічкою (1963)
Галерея
-
![image]()
Гойзінгер (ліворуч) з Теодором Бланком та Гансом Шпіделем (1955) -
![image]()
Генерал-інспектор бундесверу Адольф Гойзінгер (ліворуч) і контр-адмірал Бернгард Рогге (праворуч) (8 жовтня 1957).
Джерела
- Bundesministerium der Verteidigung — Führungsstab der Streitkräfte I 3 (Hrsg.): Adolf Heusinger — ein deutscher Soldat im 20. Jahrhundert. Bonn 1987 (Schriftenreihe Innere Führung. Beiheft 3/87, ISSN 0171-3981)
- Dermot Bradley, Heinz-Peter Würzenthal, Hansgeorg Model: Die Generale und Admirale der Bundeswehr. 1955—1999. die militärischen Werdegänge (= Deutschlands Generale und Admirale; Teil VIb). Band 2, 1: Gaedcke — Hoff. Biblio-Verlag, Osnabrück 2000, ISBN 978-3-7648-2369-6, S. 345—348.
- Gerhard P. Groß: Mythos und Wirklichkeit. Geschichte des operativen Denkens im deutschen Heer von Moltke d. Ä. bis Heusinger. Ferdinand Schöningh, Paderborn 2012, ISBN 978-3-506-77554-2.
- Georg Meyer: Adolf Heusinger. Dienst eines deutschen Soldaten 1915 bis 1964. Mittler, Hamburg u. a. 2001, ISBN 3-8132-0769-2.
- Dieter Lent: Heusinger, Adolf. In: Horst-Rüdiger Jarck, Günter Scheel (Hrsg.): Braunschweigisches Biographisches Lexikon: 19. und 20. Jahrhundert.Hahnsche Buchhandlung, Hannover 1996, ISBN 3-7752-5838-8, S. 271 f.
- Адольф Гойзінгер на сайті Traces of War [ 15 серпня 2018 у Wayback Machine.]
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Adolf Bruno Genrih Ernst Gojzinger 4 serpnya 1897 Golcminden 30 listopada 1982 Keln nimeckij voyenachalnik general lejtenant vermahtu 1 sichnya 1943 general bundesveru 1 chervnya 1957 Adolf GojzingerAdolf Bruno Heinrich Ernst HeusingerGeneral Gojzinger 1960 Narodzhennya4 serpnya 1897 1897 08 04 GolcmindenSmert30 listopada 1982 1982 11 30 85 rokiv KelnKrayina Nimecka imperiya Vejmarska respublika Tretij Rejh FRNPrinalezhnist Rajhsgeer Rejhsver Vermaht BundesverOsvitad 1910 d 1915 i Gettingenskij universitetZvannya General lejtenant general Bundesver Vijni bitviPersha svitova vijna Druga svitova vijnaNagorodiZolotij nimeckij hrest Zastibka do Zaliznogo hresta 1 go klasu Zastibka do Zaliznogo hresta 2 go klasu Zaliznij hrest 1 go klasu Zaliznij hrest 2 go klasu Hrest Za vijskovi zaslugi Braunshvejg Pochesnij hrest Rojss Pochesnij hrest veterana vijni dlya uchasnikiv bojovih dij Medal Za vislugu rokiv u Vermahti Medal Za vislugu rokiv u Vermahti Medal Za vislugu rokiv u Vermahti Medal Za vislugu rokiv u Vermahti 4 go klasu Komandor ordena Koroni Italiyi Komandorskij hrest ordena Zaslug Ugorshina Orden Hresta Svobodi 1 go klasu z mechami Hrest Voyennih zaslug I klasu z mechami Hrest Voyennih zaslug II klasu z mechami Nagrudnij znak Za poranennya v sribli Legion Zaslug Komandor SShA Kavaler Velikogo Hresta 2 klasu ordena Za zaslugi pered FRN Adolf Gojzinger u VikishovishiBiografiyaPersha svitova vijna Pid chas Pershoyi svitovoyi vijni u chervni 1915 pishov dobrovolcem na vijskovu sluzhbu v 96 ij pihotnij polk z lipnya 1916 lejtenant poranenij pid Verdenom Nagorodzhenij Zaliznimi hrestami oboh stupeniv ta dvoma ordenami Naprikinci lipnya 1917 u Flandriyi potrapiv vazhkoporanenim u britanskij polon Mizh svitovimi vijnami U listopadi 1919 roku vidpushenij z polonu V Rejhsveri z 1921 U 1920 1931 rokah sluzhiv u pihotnih chastinah na shtabnih posadah azh do shtabu okrugu Z kvitnya 1925 ober lejtenant Z zhovtnya 1931 do serpnya 1934 v operativnomu viddili Rejhsveru Z zhovtnya 1932 kapitan Z serpnya 1934 po zhovten 1935 komandir roti v 18 mu pihotnomu polku Potim z zhovtnya 1935 do serpnya 1937 nachalnik shtabu 1 yi pihotnoyi diviziyi Z bereznya 1936 major Z serpnya 1937 v 1 mu operativnomu viddili Generalnogo shtabu suhoputnih sil Z kvitnya 1939 pidpolkovnik Druga svitova vijna Gojzinger livoruch na naradi z Gitlerom 1 chervnya 1942 Pidpolkovnik Gojzinger brav uchast u planuvanni operacij vijskovih kampanij v Polshi Daniyi Norvegiyi Franciyi ta Niderlandah Otrimav planki do Zaliznih hrestiv oboh stupeniv povtorne nagorodzhennya Z serpnya 1940 polkovnik Z 15 zhovtnya 1940 polkovnik Gojzinger priznachenij nachalnikom operativnogo viddilu Generalnogo shtabu suhoputnih sil Takim chinom vin stav tretim u iyerarhiyi planuvannya vijskovih operacij suhoputnih sil pislya nachalnika generalnogo shtabu Galdera i 1 go ober kvartirmejstera Paulyusa Pislya vtorgnennya v SRSR 22 chervnya 1941 Verhovne komanduvannya suhoputnih sil OKH stalo vidpovidalnim za planuvannya operacij na comu teatri voyennih dij a Verhovne komanduvannya Vermahtu OKV vidpovidalnim za inshi teatri U veresni 1942 roku Galder buv zaminenij Cejclerom a Paulyusa z sichnya 1942 zminiv Blyumentritt U veresni 1942 posada 1 go ober kvartirmejstera bula skasovana Gojzinger prodovzhuvav keruvati operativnimi viddilom OKH Z sichnya 1942 roku vin stav general majorom a z sichnya 1943 general lejtenantom U chervni 1944 Cejcler zahvoriv i z 10 chervnya 1944 general lejtenant Gojzinger stav vikonuyuchim obov yazki nachalnika Genshtabu OKH U cij yakosti Gojzinger buv prisutnij na naradi v shtab kvartiri Gitlera 20 lipnya 1944 Gojzinger stoyav poruch z ostannim koli tam vibuhnula bomba pidkladena polkovnikom fon Shtauffenbergom Cherez otrimani poranennya Gojzingera bulo shpitalizovano a 22 lipnya 1944 zaareshtovano Gestapo za pidozroyu v prichetnosti do zmovi Dokaziv cogo Gestapo ne zmoglo viyaviti tomu v zhovtni 1944 Gojzingera vidpustili Prote vin buv vidpravlenij u rezerv fyurera Lishe 25 bereznya 1945 Gojzingeru dali konkretnu ale neznachnu posadu nachalnika kartografichnoyi sluzhbi OKV Pislya Drugoyi svitovoyi vijni Adolf Gojzinger livoruch z ministrom oboroni Robertom Maknamaroyu Pentagon Vashington okrug Kolumbiya 1964 U poloni Gojzinger prityaguvavsya yak svidok na Nyurnberzkomu procesi 30 chervnya 1947 vin buv zvilnenij z polonu U 1950 roci Gojzinger stav radnikom z vijskovih pitan kanclera FRN Adenauera U 1955 roci buli organizovani zbrojni sili FRN Bundesver i Gojzinger povernuvsya na vijskovu sluzhbu U zvanni general lejtenanta vin stav golovoyu vijskovoyi kerivnoyi radi Military leadership U chervni 1957 roku Gojzinger buv pidvishenij do zvannya povnogo generala i stav pershim generalnim inspektorom Bundesveru U kvitni 1961 roku Gojzinger buv priznachenij golovoyu Vijskovogo komitetu NATO u Vashingtoni U grudni 1961 roku SRSR bezuspishno vimagav vid SShA vidachi Gojzingera ogolosivshi jogo vijskovim zlochincem U berezni 1964 Gojzinger vijshov u vidstavku z vijskovoyi sluzhbi ZvannyaUnter oficer 18 zhovtnya 1915 Fenrih 31 bereznya 1916 Lejtenant 4 lipnya 1916 Ober lejtenant 31 lipnya 1925 Gauptman 1 zhovtnya 1932 Major 1 bereznya 1936 Oberst lejtenant 1 kvitnya 1939 Oberst 1 serpnya 1940 General major 1 grudnya 1941 General lejtenant vermahtu 1 sichnya 1943 General lejtenant bundesveru 12 listopada 1955 General bundesveru 1 chervnya 1957 NagorodiPersha svitova vijna Zaliznij hrest 2 go klasu 8 chervnya 1916 Hrest Za vijskovi zaslugi Braunshvejg dlya frontovikiv 2 go klasu 22 sichnya 1917 Zaliznij hrest 1 go klasu 24 grudnya 1917 Sribna medal Za zaslugi knyazivskogo domu Rojssiv z mechami Pochesnij hrest Rojss 3 go klasu z mechami Nagrudnij znak Za poranennya v chornomu Mizhvoyennij period Pochesnij hrest veterana vijni z mechami Medal Za vislugu rokiv u Vermahti 4 go 3 go i 2 go klasu 18 rokiv 2 zhovtnya 1936 otrimav 3 medali odnochasno 1 go klasu 25 rokiv Druga svitova vijna Zastibka do Zaliznogo hresta 2 go klasu 6 zhovtnya 1939 Zastibka do Zaliznogo hresta 1 go klasu 5 chervnya 1940 Komandor ordena Koroni Italiyi 1940 Orden Zaslug Ugorshina komandorskij hrest 1941 Nimeckij hrest v zoloti sichen 1942 Hrest Voyennih zaslug 2 go i 1 go klasu z mechami Orden Hresta Svobodi 1 go klasu z mechami Finlyandiya 25 bereznya 1942 Nagrudnij znak Za poranennya 20 lipnya 1944 v sribli 20 lipnya 1944 Gojzinger buv predstavlenij do nagorodzhennya Licarskim hrestom Zaliznogo hresta i Licarskogo hresta Hresta Voyennih zaslug z mechami ale ne otrimav cih nagorod Pislya Drugoyi svitovoyi vijni Komandor Legionu Zaslug 15 zhovtnya 1960 Velikij hrest ordena Za zaslugi pered Federativnoyu Respublikoyu Nimechchina z zirkoyu ta plechovoyu strichkoyu 1963 GalereyaGojzinger livoruch z Teodorom Blankom ta Gansom Shpidelem 1955 General inspektor bundesveru Adolf Gojzinger livoruch i kontr admiral Berngard Rogge pravoruch 8 zhovtnya 1957 DzherelaBundesministerium der Verteidigung Fuhrungsstab der Streitkrafte I 3 Hrsg Adolf Heusinger ein deutscher Soldat im 20 Jahrhundert Bonn 1987 Schriftenreihe Innere Fuhrung Beiheft 3 87 ISSN 0171 3981 Dermot Bradley Heinz Peter Wurzenthal Hansgeorg Model Die Generale und Admirale der Bundeswehr 1955 1999 die militarischen Werdegange Deutschlands Generale und Admirale Teil VIb Band 2 1 Gaedcke Hoff Biblio Verlag Osnabruck 2000 ISBN 978 3 7648 2369 6 S 345 348 Gerhard P Gross Mythos und Wirklichkeit Geschichte des operativen Denkens im deutschen Heer von Moltke d A bis Heusinger Ferdinand Schoningh Paderborn 2012 ISBN 978 3 506 77554 2 Georg Meyer Adolf Heusinger Dienst eines deutschen Soldaten 1915 bis 1964 Mittler Hamburg u a 2001 ISBN 3 8132 0769 2 Dieter Lent Heusinger Adolf In Horst Rudiger Jarck Gunter Scheel Hrsg Braunschweigisches Biographisches Lexikon 19 und 20 Jahrhundert Hahnsche Buchhandlung Hannover 1996 ISBN 3 7752 5838 8 S 271 f Adolf Gojzinger na sajti Traces of War 15 serpnya 2018 u Wayback Machine Komanduvannya vijskovimi formuvannyami ustanovami Bundesveru Poperednik posada stvorena 1 chervnya 1957 31 bereznya 1961 Nastupnik general Fridrih Ferch