Адаптивна фізична культура

Загальні відомості

Адаптивна фізична культура - це напрям фізичної культури, об'єктом пізнання, впливу й оздоровлення якого є хворі люди назва підкреслює призначення засобів фізичної культури для осіб з відхиленнями у стані здоров'я . Це передбачає, що фізична культура у всіх її проявах повинна стимулювати позитивні морфофункціональні зрушення в організмі, формуючи цим необхідні рухові координації, фізичні якості та здібності, спрямовані на життєзабезпечення, розвиток та вдосконалення організму.

Фундаментальним напрямом адаптивної фізичної культури є формування рухової активності, як біологічного та соціального факторів впливу на організм та особистість людини.Дослідження у цьому напрямі охоплюють знання з фізичної культури, медицини, медико-біологічних та соціально-психологічних наукових і навчальних дисциплін. Пізнання сутності цього явища – методологічний фундамент адаптивної фізичної культури. Вперше у Санкт-Петербурзькій Академії фізичної культури ім. П. Ф. Лесгафта відкрився факультет адаптивної фізичної культури, завданням якого є підготовка висококваліфікованих спеціалістів для роботи у сфері фізичної культури інвалідів, потім кафедра адаптивної фізичної культури була створена у Московському міському педагогічному університеті на факультеті Педагогічний інститут фізичної культури.

Передумови створення

Закон РФ «Про освіту» (1996) висунув на перший план проблему застосування у практику роботи освітніх установ комплексу заходів, спрямованих на своєчасне забезпечення кожній дитині адекватних умов розвитку та формування повноцінної особистості, включаючи фізкультурне виховання. Вирішення цієї проблеми набуває особливої соціальної та педагогічної значущості у роботі з дітьми, які мають порушення у розвитку (слуху, зору, інтелекту, опорно-рухового апарату (ураження спинного мозку, ампутації, церебральні паралічі) тощо. Методика адаптивної фізичної культури має суттєві відмінності, зумовлені аномальним розвитком фізичної та психічної сфери дитини. Загальні завдання адаптивної фізичної культури: мобілізація духовних сил, формування усвідомленого ставлення до реальності та своїх можливостей, розвиток вольових якостей, самореалізація; оптимізація функціонального стану організму; профілактика захворювань, ускладнень, дистрофічних процесів; створення позитивних компенсацій, а також ліквідація патологічних компенсацій; формування життєво необхідних знань, умінь і навичок для збереження й підтримки організму в активному функціональному стані. Саме ці базові положення, що стосуються медико-фізіологічних та психологічних особливостей дітей різних нозологічних груп, типових та специфічних порушень рухової сфери, спеціально-методичні засади роботи з цією категорією дітей, корекційна спрямованість педагогічного процесу визначають концептуальні підходи до побудови та утримання приватних методик адаптивної фізичної культури. . 1997 року було затверджено держстандарт вищої професійної освіти за спеціальністю "адаптивна фізична культура". Проект держстандарту було розроблено на кафедрі теорії та методики АФК СПБГУ фізичної культури ім. П. Ф. Лісгафт.

Окремі дисципліни

…при серцево-судинних захворюваннях

. . . при дитячому церебральному паралічі

Підготовка кадрів

Навчання спеціалістів з адаптивної фізичної культури ведеться на основі Державного освітнього стандарту другого покоління (2000 р.) за спеціальністю 032102 – «Фізична культура для осіб з відхиленнями у стані здоров'я (адаптивна фізична культура)». Спеціальні завдання адаптивної фізичної культури залежать від форми хвороби та зумовлених нею функціональних і рухових порушень. З адаптивної фізичної культури має право працювати з особами, які мають відхилення у стані здоров'я, а також з усіма категоріями осіб, які мають порушення у розвитку та здійснювати спортивно-педагогічну; рекреаційно-дозвільну та оздоровчо-реабілітаційну; корекційну, науково-методичну організаційно-управлінську види професійної діяльності.

Здебільшого вони пов’язані з проблемою взаємодії людини з навколишнім середовищем: сприймання простору, цілеспрямоване пересування, можливість здійснювати рухи, використовуючи різні предмети, тощо. В даний час одним з провідних ВНЗ, які здійснюють підготовку фахівців з цієї спеціальності, є Сибірський державний університет фізичної культури та спорту . Підготовка студентів ведеться на кафедрі адаптивної фізичної культури, починаючи з 1999 року.

У листопаді 2009 року в Росії, в рамках роботи з удосконалення нормативно-правового та кадрового забезпечення діяльності в галузі фізичного виховання дітей-інвалідів Міносвіти, було затверджено федеральні державні освітні стандарти середньої та вищої професійної освіти за спеціальностями: 050142 «Адаптивна фізична культура», 034400 осіб із відхиленнями у стані здоров'я» (Адаптивна фізична культура) (кваліфікація (ступінь) «бакалавр», «магістр»). У процесі фізкультурної освіти здійснюється вплив не тільки на рухові здібності людини, а й на його почуття і свідомість, психіку та інтелект, що забезпечує формування соціально-психологічних проявів (Бальсевич В.К., Лубишева А.І., 1995).

Завдання

У людей яких спостерігаються відхилення у фізичному чи психічному здоров'ї адаптивна фізкультура формує:

• усвідомлене ставлення до своїх сил у порівнянні з силами середньої здорової людини;
• здатність до подолання як фізичних, так і психологічних бар'єрів, що перешкоджають повноцінному життю;
• компенсаторні навички, тобто дозволяє використовувати функції різних систем та органів замість відсутніх чи порушених;
• здатність до подолання необхідних повноцінного функціонування у суспільстві фізичних навантажень;
• потреба бути здоровим, наскільки це можливо, і вести здоровий спосіб життя ;
• усвідомлення необхідності свого особистого внеску в життя суспільства;
• бажання покращувати свої особисті якості;
• прагнення до підвищення розумової та фізичної працездатності.

Література

1. Євсєєв С.П., Шапкова Л.В., Адаптивна фізична культура: Навчальний посібник. - М: Радянський спорт, 2000
2. Кесарєв Є.Д., Навчання дітей із проблемами у розвитку у різних країнах світу. - Спб.: 1997
3. Матвєєв Л.П., Теорія та методика фізичної культури: Навч. Для інститутів фізичної культури. - М.: Фізкультура та спорт, 1991
4. Самилічев А.С., До питання про теоретичні основи методики фізичного виховання учнів// Дефектологія, 1997
5. Літош Н.Л., Адаптивна фізична культура: Психолого-педагогічна характеристика дітей з порушеннями у розвитку: Навчальний посібник.-М: СпортАкадемПрес, 2002. - 140 с.
6. Борис Оськин (10.01.2005). . №01. «Совершенно секретно - версия в Питере»:. Архів оригіналу за 23 травня 2005. Процитовано 25 жовтня 2009. {{}}: Cite має пустий невідомий параметр: |description= (); Недійсний |deadurl=404 ()