Авторемінісценція

Авторемінісценція (від грец. α τός — сам і лат. reminiscentia — спогад) — мимовільне запозичення, відгомін у творі письменника раніше використаних власних образів, мотивів, ритмомелодійних синтаксичних конструкцій, висловів тощо.

Приклад

Авторемінісценція має творчий характер:

Минають дні, минає літо,

Настала осінь, шелестить

Пожовкле листя; мов убогий,

Старий під хатою сидить (Тарас Шевченко).

Щоб визначити авторемінсценцію, варто ці рядки порівняти з початком іншого вірша Т. Шевченка:

Минають дні, минають ночі,

Минає літо. Шелестить

Пожовкле листя, гаснуть очі,

Заснули думи, серце спить,

І все заснуло, і не знаю,

Чи я живу, чи доживаю,

Чи то по світу волочусь.

Схожі рядки наявні також у його поемі «Гайдамаки»:

Минають дні, минає літо,

А Україна, знай, горить;

По селах голі плачуть діти —

Батьків немає. Шелестить

Пожовкле листя на діброві;

Гуляють хмари; сонце спить;

Нігде не чуть людської мови;

Звір тілько виє по селу.

Література

• Святовець В. Словник тропів і стилістичних фігур. — «Академія», 2011