Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Автомати́чний літа́к Г'ю́їтта-Спе́ррі (англ. Hewitt-Sperry Automatic Airplane), також відомий як «Літаюча бомба» Сперрі (англ. Sperry «Flying Bomb») — безпілотний літак-снаряд (ударний БПЛА), здатний нести вибухівку до своєї цілі, розроблений на замовлення ВМФ США у роки Першої світової війни. Деякі вважають його попередником крилатої ракети.
| Автоматичний літак Г'юїтта-Сперрі англ. Hewitt-Sperry Automatic Airplane | |
|---|---|
 Автоматичний літак Г'юїтта-Сперрі | |
| Тип | безпілотний літак-снаряд |
| Головний конструктор | Елмер Сперрі [en] |
| Перший політ | вересень 1917 року |
| Статус | розроблення припинене у 1922 |
| Основні експлуатанти | ВМС США |
| Базова модель | [en] |
 Автоматичний літак Г'юїтта-Сперрі у Вікісховищі | |
Призначався для запуску з військових кораблів по берегових об'єктах (портах та прибережних містах) на дистанцію до 80 км. З 1917 по 1922 рік було проведено низку випробувань, але через численні невдачі програму було закрито.
Історія
Ще до початку Першої світової війни ідея повітряної зброї, керованої без участі пілота, привертала увагу конструкторів. У 1849 році, австрійці намагалися використовувати для бомбардування Венеції повітряні кулі з годинниковим механізмом скидання бомб, що запускаються за напрямком вітру до обложеного міста для скидання на нього запалювальних і розривних боєприпасів. Спроба загалом виявилася невдалою, але ідея створення безпілотного літального апарату для ураження цілей противника продовжувала розвиватися.
У 1910 році, американський інженер і винахідник Елмер А. Сперрі, що працював над гіроскопічними системами для військових кораблів, запропонував використати гіроскоп для автоматичного керування польотом літака. Він розраховував за допомогою адаптування морських гіроскопічних компасів до літака, вдасться добитись стійкого польоту без втручання людини. Флот зацікавився пропозицією Сперрі і у 1913 році провів низку дослідів з гіроскопічною стабілізацією звичайного гідроплана.
У 1914 році, коли в Європі розпочиналася війна, Елмер Сперрі та його син Лоуренс спостерігали за першими спробами застосування бойової авіації. Повернувшись до Америки, Сперрі спільно з винахідником [en] запропонували у 1916 році на розгляд керівництвом флоту детально опрацьований проект «повітряної торпеди». Сперрі пропонував запускати «повітряну торпеду» з борту корабля або з води у напрямку військових кораблів супротивника — апарат мав летіти на малій висоті, автоматично утримуючи курс і в розрахунковий момент часу переходити у піке, вражаючи ворожий корабель у борт чи надбудову. Пропозиція викликала помітний інтерес ВМФ і бюро боєприпасів (англ. Bureau of Ordance), під керівництвом лейтенанта Т. С. Вілкінсона детально вивчило проект і представлений конструкторами зразок автопілота. Комісія визнала, що система не забезпечує точності, необхідної для попадання навіть у нерухомий корабель (не кажучи вже про маневруючий), але представляє певний інтерес щодо можливості бомбардування берегових об'єктів. Ймовірність вступу США у війну була досить висока і ВМФ був вкрай зацікавлений у створенні нової зброї, здатної забезпечити переваги у війні, що й без того вже знецінила всі старі військові доктрини і допущення.
Коли США в 1917 році оголосили війну Німеччині, Сперрі, підтримуваний консультаційною радою ВМФ, направив свою пропозицію секретареві з військово-морських справ з проханням про виділення 50 тис. доларів на проведення конструкторських робіт. Ідея настільки зацікавила сенаторів, що уряд без вагань схвалив розробку навіть двох видів літаючих бомб — керованої по радіо та іншого, цілком безпілотного. 17 травня 1917 року, секретаріат ВМФ погодився виділити 200 тис. доларів на проведення експериментів, а ВМФ надав п'ять літаючих човнів [en] для експериментів з автопілотом.
Експерименти розпочалися у вересні 1917 року. Оснащені автопілотом гідроплани показували себе загалом, досить добре. Було продемонстровано точність досягнення заданої точки з відхиленням 3,2 км на дальності 50 км. Флот вважав ці досліди достатньою мірою вдалими, щоб відразу ж після випробувань замовити партію з шести зразків «літаючих бомб» на фірмі «Кертіс».
Конструкція
«Літаюча бомба Сперрі» була досить великим суцільно дерев'яним біпланом, з решітчастим хвостом і тягнучим дволопатевим повітряним гвинтом, що приводився у рух поршневим двигуном [en], потужністю у 100 кінських сил. При розмаху крила близько 7,6 метра та масі 680 кілограмів, «бомба» могла летіти зі швидкістю до 145 км/год на відстань до 80 кілометрів.
У корпусі «літаючої бомби» мав розміщуватись заряд вибухової речовини масою близько 450 кг (1000 фунтів). Управління польотом здійснювалося за допомогою двох механічних гіроскопів: один стабілізував апарат в польоті (по крену), інший утримував його на заданому курсі. Для регулювання висоти польоту, літаюча бомба була оснащена барометрічним альтиметром, що попередньо виставлявся (до запуску) на певне фіксоване значення.
Слід зазначити, що ніяких попередніх продувок моделей в аеродинамічній трубі чи інших заходів, характерних для стадії відпрацювання літальних апаратів, не виконувалося.
Випробування
Першу спробу запустити «бомбу» було здійснено у листопаді 1917 року. Для її старту Сперрі використовував спочатку підвішування бомби на довгому натягнутому між стовпами тросі. Бомба ковзала тросом, що мав ухил вниз по схилу пагорба і набравши достатню швидкість, від'єднувалася від нього. У листопаді-грудні 1917 року були проведені три спроби запуску, але всі вони виявилися невдалими, в основному через проблеми з механізмом запуску.
Відмовившись від троса, Сперрі вирішив повернутися до раніше запропонованої (але знехтуваної на користь «простого» рішення) гравітаційної катапульти. Тепер «бомби» мали запускатися з рейкового візка, що рухався рейками завдовжки 46 метрів за допомогою троса, який натягувався через механічну передачу тритонним вантажем, що падав з дев'ятиметрової вежі. Декілька практичних перевірок показали працездатність такої системи, але спроба запустити, власне, «бомбу», знову завершилася невдачею: при запуску апарат зіскочив з візка, зачепився за рейку і пошкодив пропелер.
Нарешті, після тривалих експериментів, у січні 1918 року Сперрі вдалося підняти «бомбу» у повітря. Але політ тривав лише декілька секунд: апарат втратив керування і впав. Стало ясно, що без пілотованих випробувань відпрацювати механізм неможливо, два зразки бомби були оснащені кріслом пілота і примітивними приладами управління, контролювати які вирішив сам Сперрі. Один із цих зразків розбився відразу після старту (винахідник не постраждав), але другому вдалося здійснити пілотований політ на невелику дистанцію.
Вирішивши відпрацювати аеродинаміку та систему управління літаючої бомби, Сперрі встановив її на корпусі автомобіля компанії «Marmon». На рівній трасі, машина розганялася до 130 кілометрів на годину і зустрічний потік повітря взаємодіяв з аеродинамічними площинами «бомби» приблизно так само, як і у випадку справжнього польоту. За допомогою цієї випробувальної платформи, Сперрі вдалося вирішити низку проблем з регулюванням автопілота і зрештою, 6 березня 1918 року, саме з розігнаного автомобіля «Marmon» літаюча бомба була запущена в свій перший вдалий політ. У ході цього випробування, снаряд стабільно пролетів 910 метрів, ставши першим безпілотним апаратом, який здійснив керований політ.
Сперрі продовжував випробування літаючих бомб до вересня 1918 року, коли внаслідок аварій було остаточно витрачено усі виготовлені снаряди. На виготовлення нової партії через незадовільні результати флот грошей не виділив. Сперрі довелося повернутися до дослідів з модернізованими човнами N-9, і в жовтні один з них (зі змонтованим автопілотом) був піднятий у повітря без пілота на борту. Автопілот працював відмінно, стабілізувавши машину в повітрі, але таймерний пристрій, який мав спрямувати човна донизу після досягнення розрахункової дистанції у 12800 метрів, не спрацював. N-9 продовжувала політ заданим курсом, доки не зникла з поля зору над океаном.
Подальші експерименти
Після закінчення війни флот, проте, зберіг інтерес до програми. Фінансування проекту тривало до 1922 року, але неспроможність автоматики того часу забезпечити повністю стабільний політ призвела до того, що у результаті проект було закрито.
Льотно-технічні характеристики
Джерело: Werrell, Kenneth P. The Evolution of the Cruise Missile. — Maxwell Air Force Base, Alabama: Air University Press, 1985. — P. 235 — 289 p.
- Розмах крила — 7620 мм (25 футів)
- Довжина — 4572 мм (15 футів)
- Маса бойової частини — 453,6 кг (1000 фунтів)
- Марка двигуна — Curtis OX-5
- Потужність двигуна — 100 амер. к.с.
- Маршова швидкість — 145 км/год (90 миль/год)
Примітки
- Curtiss/Sperry "Flying Bomb" // Directory of U.S. Military Rockets and Missiles
Джерела
- Werrell, Kenneth P. The Evolution of the Cruise Missile. — Maxwell Air Force Base, Alabama : Air University Press, 1985. — 289 p.
- Laurence R. Newcome. Unmanned Aviation: A Brief History of Unmanned Aerial Vehicles. — 2004. — 172 p. — .
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Avtomati chnij lita k G yu yitta Spe rri angl Hewitt Sperry Automatic Airplane takozh vidomij yak Litayucha bomba Sperri angl Sperry Flying Bomb bezpilotnij litak snaryad udarnij BPLA zdatnij nesti vibuhivku do svoyeyi cili rozroblenij na zamovlennya VMF SShA u roki Pershoyi svitovoyi vijni Deyaki vvazhayut jogo poperednikom krilatoyi raketi Avtomatichnij litak G yuyitta Sperri angl Hewitt Sperry Automatic AirplaneAvtomatichnij litak G yuyitta SperriTipbezpilotnij litak snaryadGolovnij konstruktorElmer Sperri en Pershij politveresen 1917 rokuStatusrozroblennya pripinene u 1922Osnovni ekspluatantiVMS SShABazova model en Avtomatichnij litak G yuyitta Sperri u Vikishovishi Priznachavsya dlya zapusku z vijskovih korabliv po beregovih ob yektah portah ta priberezhnih mistah na distanciyu do 80 km Z 1917 po 1922 rik bulo provedeno nizku viprobuvan ale cherez chislenni nevdachi programu bulo zakrito IstoriyaShe do pochatku Pershoyi svitovoyi vijni ideya povitryanoyi zbroyi kerovanoyi bez uchasti pilota privertala uvagu konstruktoriv U 1849 roci avstrijci namagalisya vikoristovuvati dlya bombarduvannya Veneciyi povitryani kuli z godinnikovim mehanizmom skidannya bomb sho zapuskayutsya za napryamkom vitru do oblozhenogo mista dlya skidannya na nogo zapalyuvalnih i rozrivnih boyepripasiv Sproba zagalom viyavilasya nevdaloyu ale ideya stvorennya bezpilotnogo litalnogo aparatu dlya urazhennya cilej protivnika prodovzhuvala rozvivatisya U 1910 roci amerikanskij inzhener i vinahidnik Elmer A Sperri sho pracyuvav nad giroskopichnimi sistemami dlya vijskovih korabliv zaproponuvav vikoristati giroskop dlya avtomatichnogo keruvannya polotom litaka Vin rozrahovuvav za dopomogoyu adaptuvannya morskih giroskopichnih kompasiv do litaka vdastsya dobitis stijkogo polotu bez vtruchannya lyudini Flot zacikavivsya propoziciyeyu Sperri i u 1913 roci proviv nizku doslidiv z giroskopichnoyu stabilizaciyeyu zvichajnogo gidroplana U 1914 roci koli v Yevropi rozpochinalasya vijna Elmer Sperri ta jogo sin Lourens sposterigali za pershimi sprobami zastosuvannya bojovoyi aviaciyi Povernuvshis do Ameriki Sperri spilno z vinahidnikom en zaproponuvali u 1916 roci na rozglyad kerivnictvom flotu detalno opracovanij proekt povitryanoyi torpedi Sperri proponuvav zapuskati povitryanu torpedu z bortu korablya abo z vodi u napryamku vijskovih korabliv suprotivnika aparat mav letiti na malij visoti avtomatichno utrimuyuchi kurs i v rozrahunkovij moment chasu perehoditi u pike vrazhayuchi vorozhij korabel u bort chi nadbudovu Propoziciya viklikala pomitnij interes VMF i byuro boyepripasiv angl Bureau of Ordance pid kerivnictvom lejtenanta T S Vilkinsona detalno vivchilo proekt i predstavlenij konstruktorami zrazok avtopilota Komisiya viznala sho sistema ne zabezpechuye tochnosti neobhidnoyi dlya popadannya navit u neruhomij korabel ne kazhuchi vzhe pro manevruyuchij ale predstavlyaye pevnij interes shodo mozhlivosti bombarduvannya beregovih ob yektiv Jmovirnist vstupu SShA u vijnu bula dosit visoka i VMF buv vkraj zacikavlenij u stvorenni novoyi zbroyi zdatnoyi zabezpechiti perevagi u vijni sho j bez togo vzhe znecinila vsi stari vijskovi doktrini i dopushennya Koli SShA v 1917 roci ogolosili vijnu Nimechchini Sperri pidtrimuvanij konsultacijnoyu radoyu VMF napraviv svoyu propoziciyu sekretarevi z vijskovo morskih sprav z prohannyam pro vidilennya 50 tis dolariv na provedennya konstruktorskih robit Ideya nastilki zacikavila senatoriv sho uryad bez vagan shvaliv rozrobku navit dvoh vidiv litayuchih bomb kerovanoyi po radio ta inshogo cilkom bezpilotnogo 17 travnya 1917 roku sekretariat VMF pogodivsya vidiliti 200 tis dolariv na provedennya eksperimentiv a VMF nadav p yat litayuchih chovniv en dlya eksperimentiv z avtopilotom Eksperimenti rozpochalisya u veresni 1917 roku Osnasheni avtopilotom gidroplani pokazuvali sebe zagalom dosit dobre Bulo prodemonstrovano tochnist dosyagnennya zadanoyi tochki z vidhilennyam 3 2 km na dalnosti 50 km Flot vvazhav ci doslidi dostatnoyu miroyu vdalimi shob vidrazu zh pislya viprobuvan zamoviti partiyu z shesti zrazkiv litayuchih bomb na firmi Kertis Konstrukciya Litayucha bomba Sperri bula dosit velikim sucilno derev yanim biplanom z reshitchastim hvostom i tyagnuchim dvolopatevim povitryanim gvintom sho privodivsya u ruh porshnevim dvigunom en potuzhnistyu u 100 kinskih sil Pri rozmahu krila blizko 7 6 metra ta masi 680 kilogramiv bomba mogla letiti zi shvidkistyu do 145 km god na vidstan do 80 kilometriv U korpusi litayuchoyi bombi mav rozmishuvatis zaryad vibuhovoyi rechovini masoyu blizko 450 kg 1000 funtiv Upravlinnya polotom zdijsnyuvalosya za dopomogoyu dvoh mehanichnih giroskopiv odin stabilizuvav aparat v poloti po krenu inshij utrimuvav jogo na zadanomu kursi Dlya regulyuvannya visoti polotu litayucha bomba bula osnashena barometrichnim altimetrom sho poperedno vistavlyavsya do zapusku na pevne fiksovane znachennya Slid zaznachiti sho niyakih poperednih produvok modelej v aerodinamichnij trubi chi inshih zahodiv harakternih dlya stadiyi vidpracyuvannya litalnih aparativ ne vikonuvalosya ViprobuvannyaPershu sprobu zapustiti bombu bulo zdijsneno u listopadi 1917 roku Dlya yiyi startu Sperri vikoristovuvav spochatku pidvishuvannya bombi na dovgomu natyagnutomu mizh stovpami trosi Bomba kovzala trosom sho mav uhil vniz po shilu pagorba i nabravshi dostatnyu shvidkist vid yednuvalasya vid nogo U listopadi grudni 1917 roku buli provedeni tri sprobi zapusku ale vsi voni viyavilisya nevdalimi v osnovnomu cherez problemi z mehanizmom zapusku Vidmovivshis vid trosa Sperri virishiv povernutisya do ranishe zaproponovanoyi ale znehtuvanoyi na korist prostogo rishennya gravitacijnoyi katapulti Teper bombi mali zapuskatisya z rejkovogo vizka sho ruhavsya rejkami zavdovzhki 46 metriv za dopomogoyu trosa yakij natyaguvavsya cherez mehanichnu peredachu tritonnim vantazhem sho padav z dev yatimetrovoyi vezhi Dekilka praktichnih perevirok pokazali pracezdatnist takoyi sistemi ale sproba zapustiti vlasne bombu znovu zavershilasya nevdacheyu pri zapusku aparat ziskochiv z vizka zachepivsya za rejku i poshkodiv propeler Nareshti pislya trivalih eksperimentiv u sichni 1918 roku Sperri vdalosya pidnyati bombu u povitrya Ale polit trivav lishe dekilka sekund aparat vtrativ keruvannya i vpav Stalo yasno sho bez pilotovanih viprobuvan vidpracyuvati mehanizm nemozhlivo dva zrazki bombi buli osnasheni krislom pilota i primitivnimi priladami upravlinnya kontrolyuvati yaki virishiv sam Sperri Odin iz cih zrazkiv rozbivsya vidrazu pislya startu vinahidnik ne postrazhdav ale drugomu vdalosya zdijsniti pilotovanij polit na neveliku distanciyu Virishivshi vidpracyuvati aerodinamiku ta sistemu upravlinnya litayuchoyi bombi Sperri vstanoviv yiyi na korpusi avtomobilya kompaniyi Marmon Na rivnij trasi mashina rozganyalasya do 130 kilometriv na godinu i zustrichnij potik povitrya vzayemodiyav z aerodinamichnimi ploshinami bombi priblizno tak samo yak i u vipadku spravzhnogo polotu Za dopomogoyu ciyeyi viprobuvalnoyi platformi Sperri vdalosya virishiti nizku problem z regulyuvannyam avtopilota i zreshtoyu 6 bereznya 1918 roku same z rozignanogo avtomobilya Marmon litayucha bomba bula zapushena v svij pershij vdalij polit U hodi cogo viprobuvannya snaryad stabilno proletiv 910 metriv stavshi pershim bezpilotnim aparatom yakij zdijsniv kerovanij polit Sperri prodovzhuvav viprobuvannya litayuchih bomb do veresnya 1918 roku koli vnaslidok avarij bulo ostatochno vitracheno usi vigotovleni snaryadi Na vigotovlennya novoyi partiyi cherez nezadovilni rezultati flot groshej ne vidiliv Sperri dovelosya povernutisya do doslidiv z modernizovanimi chovnami N 9 i v zhovtni odin z nih zi zmontovanim avtopilotom buv pidnyatij u povitrya bez pilota na bortu Avtopilot pracyuvav vidminno stabilizuvavshi mashinu v povitri ale tajmernij pristrij yakij mav spryamuvati chovna donizu pislya dosyagnennya rozrahunkovoyi distanciyi u 12800 metriv ne spracyuvav N 9 prodovzhuvala polit zadanim kursom doki ne znikla z polya zoru nad okeanom Podalshi eksperimentiPislya zakinchennya vijni flot prote zberig interes do programi Finansuvannya proektu trivalo do 1922 roku ale nespromozhnist avtomatiki togo chasu zabezpechiti povnistyu stabilnij polit prizvela do togo sho u rezultati proekt bulo zakrito Lotno tehnichni harakteristikiDzherelo Werrell Kenneth P The Evolution of the Cruise Missile Maxwell Air Force Base Alabama Air University Press 1985 P 235 289 p Rozmah krila 7620 mm 25 futiv Dovzhina 4572 mm 15 futiv Masa bojovoyi chastini 453 6 kg 1000 funtiv Marka dviguna Curtis OX 5 Potuzhnist dviguna 100 amer k s Marshova shvidkist 145 km god 90 mil god PrimitkiCurtiss Sperry Flying Bomb Directory of U S Military Rockets and MissilesDzherelaWerrell Kenneth P The Evolution of the Cruise Missile Maxwell Air Force Base Alabama Air University Press 1985 289 p Laurence R Newcome Unmanned Aviation A Brief History of Unmanned Aerial Vehicles 2004 172 p ISBN 1563476444