Аврелій Пруденцій

Пруде́нцій (лат. Prudentius; 348(0348) — після 410) — давньоримський поет часів пізньої Римської імперії. Вважається творцем латинської християнської поезії. Автор «Перістефанона» (404—405), збірника гімнів і поем на честь християнських мучеників. Повне ім'я — Аврелій Пруденцій Клемент (лат. Aurelius Prudentius Clemens

Пруденцій
лат. Aurelius Prudentius Clemens
Сторінка з «Психомахії» Пруденція
Народився	348(0348) Тарроконіка
Помер	після 410 Рим
Країна	Стародавній Рим
Діяльність	поет
Галузь	література^[1], право^[1] і політика^[1]
Знання мов	латина^[1]^[2]
Жанр	поезія
Magnum opus	^d, ^d, ^d, ^d, ^d, Liber Peristephanon і ^d
Конфесія	християнство
Останнє творіння поета — 49 гексаметріческіх чотиривіршів на теми Старого і Нового Завітів під загальною назвою «Подвійне підкріплення» (Dittochaeon). Кожний чотиривірш забезпечено заголовком. Ймовірно, вони слугували поясненнями до картин на стінах храму. Ось одне з них Мова Завдяки Пруденція християнська лексична традиція почала поповнюватися за рахунок грецької церковної лексики (anathema «відлучення», charisma «благодать» та т.ін.), архаїзмів, які отримали в поезії Пруденція нове життя, неологізмів і різних зворотів повсякденній мови. Лексичному багатству відповідає достаток віршованих метрів. Однак Пруденцій не завжди дотримується метричних схем і, якщо необхідно, нехтує просодією, наприклад, скорочує довгі голосні наприкінці слова. З не меншою свободою він використовує синтаксис, використовує характерні для розмовної мови сурядні і безсполучникові конструкції. У своїй творчості Пруденция широко використовує спадщина поганських поетів. Мова йде не про просте поновлення окремих образів і виразів, а про органічне засвоєння художнього досвіду римських класиків: Лукреція, Катулла, Вергілія, Горація, Овідія та інших. При цьому Пруденцій ніколи не забуває головного свого завдання — оспівувати нові християнські ідеали. Про результати можна судити вже по «Книзі щоденних гімнів», в якій він орієнтувався на «Оди» Горація. Але особливо помітно вплив Вергілія на творчість Пруденція, яке в різному ступені відчувається всюди, а найбільше — у «Психомахії». Іноді має місце відверта імітація відомих рядків творця «Енеїди». Неначе християнський поет запрошує читача порівняти свої вірші із віршами, що слугували йому зразком. У Лукреція його приваблює скептичне ставлення до традиційної міфології і культів; у Катулла — майстерне використання зменшувальних форм, що мають безліч стилістичних відтінків. У Овідія він вчиться іронії, у Ювенала — сарказму. Примітки Czech National Authority Database d:Track:Q13550863 CONOR.Sl d:Track:Q16744133 Джерела Lejay, Paul. Aurelius Clemens Prudentius [ 30 жовтня 2012 у Wayback Machine.] // The Catholic Encyclopedia. Vol. 12. New York: Robert Appleton Company, 1911. Klara Pollmann: Prudentius. // Der Neue Pauly (DNP). Band 10, Metzler, Stuttgart 2001, , Sp. 488—489. Eckhard Reichert. Prudentius, Clemens Aurelius. // Biographisch-Bibliographisches Kirchenlexikon., Sp. 1010–1013}}. Посилання Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Пруденцій Грушевський М. Пруденцій // Виїмки з жерел до історії України-Руси до половини XI віку / Грушевський М. С. Твори у 50 томах. — Львів: Світ, 2004. — Т. 6. — С. 24–26. Твори Пруденція // Project Gutenberg