Абд аль-Кадир

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Абд аль.

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Кадір.

Абд аль-Ка́дір (Абд аль-Кадер, Насір ад-Дін ібн Мухіддін аль-Хасані; 6 вересня 1808 — 26 травня †1883) — керівник повстання алжирців проти французьких колонізаторів у 1832-47 роках, національний герой Алжиру. Поет, оратор, знавець арабо-мусульманської культури, збирач рідкісних книг та рукописів.

Насір ад-Дін ібн Мухіддін аль-Хасані
араб. عبد القادر الجزائري‎
Фото Абд аль-Кадіра
Ім'я при народженні	мар.-араб. عبدالقادر‎
Народився	6 вересня 1808(1808-09-06)
Помер	26 травня 1883(1883-05-26) (74 роки) Дамаск
Поховання	Дамаск і ^d
Країна	Османська імперія
Діяльність	Поет, оратор, знавець арабо-мусульманської культури, збирач рідкісних книг та рукописів, керівник повстання алжирців проти французьких колонізаторів у 1832-47 роках.
Відомі учні	^d
Знання мов	арабська
Учасник	^d, Q28717526?, ^d, Q28717513?, ^d, ^d, ^d, ^d, ^d, ^d, Q28717524?, Q28717511?, ^d, ^d, ^d, Q20089803?, Q20089710?, Q22249018?, ^d, ^d, ^d, ^d, Q27250853? і ^d
Суспільний стан	^d
Титул	султан
Посада	емір
Військове звання	емір
Конфесія	сунізм
Родичі	^d, ^d і ^d
Брати, сестри	^d
Нагороди	Великий Хрест ордена Почесного легіону Кавалер Великого Хреста ордена Святих Маврикія й Лазаря
Висловлювання у Вікіцитатах  Медіафайли у Вікісховищі

Біографія

Народився в містечку , поблизу Маскари. Аль-Кадір походив з сім'ї , шейха племені хашим, керівник (мукаддама) алжирської гілки релігійного братства кадірія (); фактично успадкував його владу. Отримав релігійно-філософську освіту в Алжирі, здійснив разом з батьком в 1825-28 роках поїздку по країнам арабського Сходу. Сприяв створенню народних шкіл.

З 1831 року брав участь у збройній боротьбі з французькими колонізаторами. У листопаді 1832 року був вибраний племенами західного Алжиру еміром та створив державу (Держава Абд аль-Кадіра), яка протистояла французьким колонізаторам до 1847 року (формально визнав себе васалом та намісником марокканського султана Абд ар-Рахмана, що надавав йому підтримку). Прийняв титул емір аль-мумінін (повелитель правовірних).

Зазнав поразки в 1843 році від Франції, відступив зі своїми військами в Марокко, з 1845 року знову вів військові дії на території Алжиру. У 1847-52 роках в полоні у Франції. В 1853-55 роках жив в Бурсі (Османська імперія), потім до кінці життя — в Дамаску, займаючись літературою та богослов'ям. У часи християнського погрому в Дамаску в 1860 році виступив за зупинення ворожнечі між друзами та маронітами та врятував від смерті тисячі християн Дамаска.

Див. також

• Повстання Абд аль-Кадіра

Література

• Африка. Енциклопедичний довідник. Т.1-2. Москва, 1986
• Большой энциклопедический словарь. В 2 т. Т. 1 / под ред. А. М. Прохорова. — М. : Советская энциклопедия, 1991. — С. 6. — . — .(рос.)
• Оганисян Ю. С. Абд-эль-Кадир. — Москва : Молодая гвардия, 1968. — Т. 478. — 176 с. — (Жизнь замечательных людей) — 100 000 прим.

Посилання

• Абд аль-Кадір [ 25 лютого 2022 у Wayback Machine.] // ВУЕ