Ішшіакум

Енсі (шумерською, аккадською — ішшіаку(м), чи ішшаку(м) старе шумерське читання, яке зустрічається в історичній літературі — патесі) — правитель міста в стародавньому Шумері, аккадський термін ішшіакум використовувався також у Вавилонії та Ассирії.

Відбиток шумерської циліндричної печатки на якому зображено, як енсі та його помічник годують священне стадо. Близько 3200 до Р. Х.

Етимологічно слово енсі походить від двох шумерських слів ен — пан, але як титул жрець і сі — насипати, закладати. Тож енсі буквально — жрець закладки. В назві відображається первісна функція енсі як жерця який керує закладкою та будівництвом храмів та інших споруд. Усі найдавніші надписи шумерських правителів присвячені будівництву чи перебудові або ж ремонту храмів, каналів тощо навіть якщо сам правитель був воїном. Лише з середини ІІІ тисячоліття до нашої ери починають з'являтися згадки про війни.

Хоч за походження енсі жрецький титул, але слід розуміти, що в Межиріччі життя міста будувалося навколо храму місцевого божества. Тому енсі частіше згадуються не як жерці енсі такого-то бога, а як організатори культу та масових заходів свого міста — енсі такого-то міста. В архетипічних уявленнях давнього Межиріччя енсі є намісником бога в певному місті. Якщо саме місто вважалося маєтністю бога, то енсі управителем цієї маєтності, але аж ніяк не її самовладним паном.

Джерела

• Идеология царской власти в эпоху Саргонидов, Владимир Сазонов, Магистерская работа, Тартуский университет, Тарту 2005