Ітаґа́кі Та́йсуке (яп. 板垣退助, いたがきたいすけ; 21 травня 1837 — 16 липня 1919) — японський політичний, військовий і державний діяч. Один з командирів Імператорських сил в громадянській війні Босін (1868—1869), керівник демократичного (1874—1890). Засновник Патріотичної громадської партії (1874), Товариства самодопомоги (1874), Патріотичного товариства (1875) та (1890). Голова Ліберальної партії (1881—1884) і Конституційно-ліберальної партії (1891 — 1898). (14 квітня 1896 — 20 вересня 1896, 30 червня 1898 — 8 листопада 1898). Граф. Справжнє ім'я — Інуї́ Масака́та (яп. 乾正形). Псевдонім — Мукей.
Ітаґакі Тайсуке | |
---|---|
яп. 板垣退助 | |
Ім'я при народженні | яп. 正躬 яп. 正形 |
Псевдо | 猪之助 |
Народився | 21 травня 1837[1] Кочі, Японія |
Помер | 16 липня 1919[1] (82 роки) Префектура Токіо[d], Японія |
Поховання | d |
Країна | Японія |
Діяльність | політик |
Вчителі | d |
Знання мов | японська |
Учасник | Війна Босін |
Суспільний стан | Кадзоку |
Титул | граф[d] |
Посада | Міністр внутрішніх справ Японії[d] |
Військове звання | генерал |
Партія | Патріотична громадська партія, Товариство самодопомоги, Ліберальна партія Японії, d і d |
Батько | d |
Родичі | d, d, d, d, d, d, d, d, d, d, d, d і d |
У шлюбі з | d і d |
Діти | d, d і d |
Нагороди | |
|
Короткі відомості
Молоді роки
Ітаґакі Тайсуке народився 21 травня 1837 в призамковому містечку Накадзіма Тоса-хану, в самурайській родині. Його батько був гвардійцем володаря хану і мав щорічний дохід у 220 коку. 1860 року, після смерті батька, Тайсуке успадкував гвардійський пост.
На початку 1861 року Тайсуке став завідувачем ханських комор. В листопаді того ж року, завдяки протекції володаря хану , його призначили заступником володаря Тоса-хану в Едо. Наприкінці того ж року молодий адміністратор обіймав посаду таємного слуги володаря, а 1862 року — посаду його приватного радника.
В юності Тайсуке був прихильником радикальної ідеї вигнання іноземців з Японії, однак з часом змінив свою позицію на помірковану. Він перебував у конфронтації з радикальною під керівництвом . 1865 року, разом із Ґото Сьодзіро, Тайсуке виконував обов'язки старшого слідчого на судовому процесі над цією партією. Після суду її провідників піддали тортурам і стратили.
В червні 1867 року, повертаючись додому з Едо через Кіото, Тайсуке познайомився із Сайґо Такаморі завдяки посередництву . Він уклав таємний договір між Сацума-ханом і Тоса-ханом про повалення сьоґунату Токуґава. Повернувшись до Тоси, 30-літній політик розпочав підготовку до збройного виступу.
Реставрація Мейджі
Після проголошення ліквідації сьоґунату та реставрації Мейджі в січні 1868 року в Японії спалахнула громадянська війна, в якій Тайсуке виступив на боці нового Імператорського уряду. Він сформував «блискавичний загін» із тисячі самураїв Тоса-хану й вирушив до Кіото на підтримку монархії. На своєму шляху «блискавичні» розбили сили прибічників відновлення сьоґунату — війська , , та інших, і на початок лютого прибули до японської столиці. В Кіото уряд призначив Тайсуке головним генералом передового фронту в регіоні Тосан, доручивши йому військові загони близько 600 проурядових ханів. Саме в цей період генерал змінив своє родове ім'я Інуї Іносуке на Ітаґакі Тайсуке. До грудня 1868 року він підкорив , провінцію Сінано, , , і , які опиралися Імператору, і повернувся на батьківщину в Тосу.
1869 року Тайсуке взяв участь в адміністративній реформі, що мала на меті ліквідацію автономії ханів та централізацію країни. 1871 року за заслуги його призначили на посаду Імператорського радника. 1873 року, разом із Сайґо Такаморі, Тайсуке наполягав на необхідності завоювання Кореї. Проте його група зазнала поразки під час урядових дебатів, у зв'язку з чим він склав з себе повноваження радника і пішов у відставку.
В молодості | В зрілому віці | Пам'ятник в Ґіфу | В літах |
Громадський діяч
З 1874 року Тайсуке очолив громадський , який вимагав демократизації країни. В січні того ж року він спільно із Ґото Сьодзіро заснував Патріотичну громадську партію і подав уряду . В березні 1875 року Тайсуке знову обіймав посаду Імператорського радника, але через розходження в поглядах з іншими урядовцями вийшов зі складу уряду в жовтні того ж року. Після цього він повністю присвятив себе участі в русі за волю і народні права.
В жовтні 1881 року Тайсуке став одним із засновників і лідерів Ліберальної партії Японії. У квітні 1882 року під час прогулянки в Ґіфу на нього було скоєно замах. Поранений Тайсуке звернувся до злочинця зі словами, які стали крилатим висловом в Японії: «Можеш вбити мене, але свобода — безсмертна!».
З листопада 1882 по червень 1883 року Тайсуке подорожував країнами Європи та США. По поверненню в Японії він став прихильником розпуску Ліберальної партії та, після нарад із її керівництвом в жовні 1884 року, взяв участь у її ліквідації. В травні 1887 року за заслуги перед троном Імператор надав Тайсуке титул графа і прирівняв до японської титулованої шляхти. Той тричі відмовлявся від титулу, але врешті-решт в липні погодився прийняти його за умови, що титул не передаватиметься його нащадкам у спадок. З серпня того ж року Тайсуке розробив і подав Імператору свої проєкти про заснування Парламенту, впровадження свободи слова та системи вихідних, нарощування потужності воєнно-морського флоту, перегляд нерівноправних договорів з іноземними державами тощо. Після цього він полишив Токіо, переїхавши на батьківщину в Коті.
«Можеш вбити мене, але свобода — безсмертна!» | 100 єн (1953) |
В березні 1889 року, в громадському , який очолював Ґото Сьодзіро, стався розкол між прибічниками співпраці з урядом Куроди Кійотаки та його непримиримими опонентами. За намовлянням Ґото, Тайсуке прибув до Токіо і в травні 1890 року вирішив реорганізувати рух на базі Патріотично-публічної партії. У вересні того ж року він об'єднав цю партію із залишками Ліберальної партії та , і утворив . Вона виступала з гострою критикою уряду, вимагала встановлення системи вихідних днів та скорочення витрат на урядову адміністрацію. Проте в лютому 1891 року, на першому з'їзді партії, Тайсуке довідався, що її делегати від Тоси підкуплені урядом і, відчуваючи свою відповідальність за це, склав свій партійний квиток. За місяць він повернувся до керівництва Конституційно-ліберальної партії й був обраний її головою.
1895 року Тайсуке розпочав переговори з урядом Іто Хіробумі і у квітні 1896 року увійшов до його складу, зайнявши пост міністра внутрішніх справ. Однак вже в вересні того ж року він полишив посаду і зосередився на партійній діяльності. В червні 1898 року Тайсуке повторно зайняв пост міністра внутрішніх справ в уряді , але в жовтні вдруге пішов у відставку. Згодом він покинув політику і зайнявся соціальними проблемами. 1904 року Тайсуке організував , яке видавало журнал «Дружба і любов», а 1907 року опублікував свою роботу «Шляхтич на одне покоління», в якій закликав припинити практику успадковування титулів і посад для суспільного стану кадзоку.
Примітки
- Brozović D., Ladan T. Hrvatska enciklopedija — LZMK, 1999. — 9272 с.
- яп. 無形.
- сучасне місто Коті префектури Коті.
- яп. 御納戸方, о-нандо-ката.
- яп. 江戸留守居, едо-русуї.
- яп. 御内用役, ґо-най-йояку.
- яп. 御側用役, о-соба-йояку.
- яп. 迅衝隊, дзінськотай.
- яп. 吾死スルトモ自由ハ死セン ([1] [Архівовано 6 жовтня 2011 у Wayback Machine.], [2] [Архівовано 6 жовтня 2011 у Wayback Machine.])
- яп. 友愛.
- яп. 一代華族論.
Джерела та література
- Рубель В. А. Японська цивілізація: традиційне суспільство і державність. — К. : «Аквілон-Прес», 1997. — 256 с. — .
- Рубель В. А. Історія середньовічного Сходу: Курс лекцій: Навч. посібник. — К. : Либідь, 1997. — 462 с. — .
- Рубель В. А. Нова історія Азії та Африки: Постсередньовічний Схід (XVIII — друга половина XIX ст.). — К. : Либідь, 2007. — 560 с. —
Посилання
- (яп.) Ітаґакі Тайсуке. Японські новітні портрети // Національна парламентська бібліотека Японії [Архівовано 5 грудня 2010 у Wayback Machine.]
- (яп.) Твори Ітаґакі Тайсуке онлайн // Національна парламентська бібліотека Японії. Електронна бібліотека[недоступне посилання з червня 2019]
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Itaga ki Ta jsuke yap 板垣退助 いたがきたいすけ 21 travnya 1837 16 lipnya 1919 yaponskij politichnij vijskovij i derzhavnij diyach Odin z komandiriv Imperatorskih sil v gromadyanskij vijni Bosin 1868 1869 kerivnik demokratichnogo 1874 1890 Zasnovnik Patriotichnoyi gromadskoyi partiyi 1874 Tovaristva samodopomogi 1874 Patriotichnogo tovaristva 1875 ta 1890 Golova Liberalnoyi partiyi 1881 1884 i Konstitucijno liberalnoyi partiyi 1891 1898 14 kvitnya 1896 20 veresnya 1896 30 chervnya 1898 8 listopada 1898 Graf Spravzhnye im ya Inuyi Masaka ta yap 乾正形 Psevdonim Mukej Itagaki Tajsukeyap 板垣退助Im ya pri narodzhenniyap 正躬 yap 正形Psevdo猪之助Narodivsya21 travnya 1837 1837 05 21 1 Kochi YaponiyaPomer16 lipnya 1919 1919 07 16 1 82 roki Prefektura Tokio d YaponiyaPohovannyadKrayina YaponiyaDiyalnistpolitikVchitelidZnannya movyaponskaUchasnikVijna BosinSuspilnij stanKadzokuTitulgraf d PosadaMinistr vnutrishnih sprav Yaponiyi d Vijskove zvannyageneralPartiyaPatriotichna gromadska partiya Tovaristvo samodopomogi Liberalna partiya Yaponiyi d i dBatkodRodichid d d d d d d d d d d d i dU shlyubi zd i dDitid d i dNagorodiVislovlyuvannya u Vikicitatah Mediafajli u VikishovishiKorotki vidomostiMolodi roki Itagaki Tajsuke narodivsya 21 travnya 1837 v prizamkovomu mistechku Nakadzima Tosa hanu v samurajskij rodini Jogo batko buv gvardijcem volodarya hanu i mav shorichnij dohid u 220 koku 1860 roku pislya smerti batka Tajsuke uspadkuvav gvardijskij post Na pochatku 1861 roku Tajsuke stav zaviduvachem hanskih komor V listopadi togo zh roku zavdyaki protekciyi volodarya hanu jogo priznachili zastupnikom volodarya Tosa hanu v Edo Naprikinci togo zh roku molodij administrator obijmav posadu tayemnogo slugi volodarya a 1862 roku posadu jogo privatnogo radnika V yunosti Tajsuke buv prihilnikom radikalnoyi ideyi vignannya inozemciv z Yaponiyi odnak z chasom zminiv svoyu poziciyu na pomirkovanu Vin perebuvav u konfrontaciyi z radikalnoyu pid kerivnictvom 1865 roku razom iz Goto Sodziro Tajsuke vikonuvav obov yazki starshogo slidchogo na sudovomu procesi nad ciyeyu partiyeyu Pislya sudu yiyi providnikiv piddali torturam i stratili V chervni 1867 roku povertayuchis dodomu z Edo cherez Kioto Tajsuke poznajomivsya iz Sajgo Takamori zavdyaki poserednictvu Vin uklav tayemnij dogovir mizh Sacuma hanom i Tosa hanom pro povalennya sogunatu Tokugava Povernuvshis do Tosi 30 litnij politik rozpochav pidgotovku do zbrojnogo vistupu Restavraciya Mejdzhi Pislya progoloshennya likvidaciyi sogunatu ta restavraciyi Mejdzhi v sichni 1868 roku v Yaponiyi spalahnula gromadyanska vijna v yakij Tajsuke vistupiv na boci novogo Imperatorskogo uryadu Vin sformuvav bliskavichnij zagin iz tisyachi samurayiv Tosa hanu j virushiv do Kioto na pidtrimku monarhiyi Na svoyemu shlyahu bliskavichni rozbili sili pribichnikiv vidnovlennya sogunatu vijska ta inshih i na pochatok lyutogo pribuli do yaponskoyi stolici V Kioto uryad priznachiv Tajsuke golovnim generalom peredovogo frontu v regioni Tosan doruchivshi jomu vijskovi zagoni blizko 600 prouryadovih haniv Same v cej period general zminiv svoye rodove im ya Inuyi Inosuke na Itagaki Tajsuke Do grudnya 1868 roku vin pidkoriv provinciyu Sinano i yaki opiralisya Imperatoru i povernuvsya na batkivshinu v Tosu 1869 roku Tajsuke vzyav uchast v administrativnij reformi sho mala na meti likvidaciyu avtonomiyi haniv ta centralizaciyu krayini 1871 roku za zaslugi jogo priznachili na posadu Imperatorskogo radnika 1873 roku razom iz Sajgo Takamori Tajsuke napolyagav na neobhidnosti zavoyuvannya Koreyi Prote jogo grupa zaznala porazki pid chas uryadovih debativ u zv yazku z chim vin sklav z sebe povnovazhennya radnika i pishov u vidstavku V molodosti V zrilomu vici Pam yatnik v Gifu V litah Gromadskij diyach Z 1874 roku Tajsuke ocholiv gromadskij yakij vimagav demokratizaciyi krayini V sichni togo zh roku vin spilno iz Goto Sodziro zasnuvav Patriotichnu gromadsku partiyu i podav uryadu V berezni 1875 roku Tajsuke znovu obijmav posadu Imperatorskogo radnika ale cherez rozhodzhennya v poglyadah z inshimi uryadovcyami vijshov zi skladu uryadu v zhovtni togo zh roku Pislya cogo vin povnistyu prisvyativ sebe uchasti v rusi za volyu i narodni prava V zhovtni 1881 roku Tajsuke stav odnim iz zasnovnikiv i lideriv Liberalnoyi partiyi Yaponiyi U kvitni 1882 roku pid chas progulyanki v Gifu na nogo bulo skoyeno zamah Poranenij Tajsuke zvernuvsya do zlochincya zi slovami yaki stali krilatim vislovom v Yaponiyi Mozhesh vbiti mene ale svoboda bezsmertna Z listopada 1882 po cherven 1883 roku Tajsuke podorozhuvav krayinami Yevropi ta SShA Po povernennyu v Yaponiyi vin stav prihilnikom rozpusku Liberalnoyi partiyi ta pislya narad iz yiyi kerivnictvom v zhovni 1884 roku vzyav uchast u yiyi likvidaciyi V travni 1887 roku za zaslugi pered tronom Imperator nadav Tajsuke titul grafa i pririvnyav do yaponskoyi titulovanoyi shlyahti Toj trichi vidmovlyavsya vid titulu ale vreshti resht v lipni pogodivsya prijnyati jogo za umovi sho titul ne peredavatimetsya jogo nashadkam u spadok Z serpnya togo zh roku Tajsuke rozrobiv i podav Imperatoru svoyi proyekti pro zasnuvannya Parlamentu vprovadzhennya svobodi slova ta sistemi vihidnih naroshuvannya potuzhnosti voyenno morskogo flotu pereglyad nerivnopravnih dogovoriv z inozemnimi derzhavami tosho Pislya cogo vin polishiv Tokio pereyihavshi na batkivshinu v Koti Mozhesh vbiti mene ale svoboda bezsmertna 100 yen 1953 V berezni 1889 roku v gromadskomu yakij ocholyuvav Goto Sodziro stavsya rozkol mizh pribichnikami spivpraci z uryadom Kurodi Kijotaki ta jogo neprimirimimi oponentami Za namovlyannyam Goto Tajsuke pribuv do Tokio i v travni 1890 roku virishiv reorganizuvati ruh na bazi Patriotichno publichnoyi partiyi U veresni togo zh roku vin ob yednav cyu partiyu iz zalishkami Liberalnoyi partiyi ta i utvoriv Vona vistupala z gostroyu kritikoyu uryadu vimagala vstanovlennya sistemi vihidnih dniv ta skorochennya vitrat na uryadovu administraciyu Prote v lyutomu 1891 roku na pershomu z yizdi partiyi Tajsuke dovidavsya sho yiyi delegati vid Tosi pidkupleni uryadom i vidchuvayuchi svoyu vidpovidalnist za ce sklav svij partijnij kvitok Za misyac vin povernuvsya do kerivnictva Konstitucijno liberalnoyi partiyi j buv obranij yiyi golovoyu 1895 roku Tajsuke rozpochav peregovori z uryadom Ito Hirobumi i u kvitni 1896 roku uvijshov do jogo skladu zajnyavshi post ministra vnutrishnih sprav Odnak vzhe v veresni togo zh roku vin polishiv posadu i zoseredivsya na partijnij diyalnosti V chervni 1898 roku Tajsuke povtorno zajnyav post ministra vnutrishnih sprav v uryadi ale v zhovtni vdruge pishov u vidstavku Zgodom vin pokinuv politiku i zajnyavsya socialnimi problemami 1904 roku Tajsuke organizuvav yake vidavalo zhurnal Druzhba i lyubov a 1907 roku opublikuvav svoyu robotu Shlyahtich na odne pokolinnya v yakij zaklikav pripiniti praktiku uspadkovuvannya tituliv i posad dlya suspilnogo stanu kadzoku 16 lipnya 1919 roku 83 richnij Itagaki Tajsuke pomer v Tokio PrimitkiBrozovic D Ladan T Hrvatska enciklopedija LZMK 1999 9272 s d Track Q1264934d Track Q429032d Track Q18446d Track Q1789619 yap 無形 suchasne misto Koti prefekturi Koti yap 御納戸方 o nando kata yap 江戸留守居 edo rusuyi yap 御内用役 go naj joyaku yap 御側用役 o soba joyaku yap 迅衝隊 dzinskotaj yap 吾死スルトモ自由ハ死セン 1 Arhivovano 6 zhovtnya 2011 u Wayback Machine 2 Arhivovano 6 zhovtnya 2011 u Wayback Machine yap 友愛 yap 一代華族論 Dzherela ta literaturaRubel V A Yaponska civilizaciya tradicijne suspilstvo i derzhavnist K Akvilon Pres 1997 256 s ISBN 966 7209 05 9 Rubel V A Istoriya serednovichnogo Shodu Kurs lekcij Navch posibnik K Libid 1997 462 s ISBN 5 325 00775 0 Rubel V A Nova istoriya Aziyi ta Afriki Postserednovichnij Shid XVIII druga polovina XIX st K Libid 2007 560 s ISBN 966 06 0459 9PosilannyaVikishovishe maye multimedijni dani za temoyu Itagaki Tajsuke yap Itagaki Tajsuke Yaponski novitni portreti Nacionalna parlamentska biblioteka Yaponiyi Arhivovano 5 grudnya 2010 u Wayback Machine yap Tvori Itagaki Tajsuke onlajn Nacionalna parlamentska biblioteka Yaponiyi Elektronna biblioteka nedostupne posilannya z chervnya 2019