Історія Алжиру тісно пов'язана з історією Північної Африки, яку також часто називають Магриб. Магриб часто служив транзитним регіоном при пересуванні в напрямку Європи чи Близького Сходу. Таким чином, на мешканців країни сильно впливало населення інших регіонів.
Історія Алжиру | |
Країна | Алжир |
---|---|
Історія Алжиру у Вікісховищі |
Перші мешканці
Перші знахідки залишків людини відносяться до 200000 р. до н. е. З 6000 до 2000 р. до н. е. на місці Алжиру розвивалася неолітична культура. З зуміші різних племін утворилися бербери. Оскільки вони не мали своєї писемності, про давніх берберів мало що відомо.
Античний період
Карфаген
Фінікійські купці досягли узбережжя Алжиру близько 900 р. до н. е. Близько 800 р. до н. е. переселенці з фінікійського міста Тір осіли на території сучасного Тунісу і з часом утворили незалежну державу Карфаген. Розташовані на захід від міста Аннаба Скікда й Алжир, відомий карфагенянам під назвою Ікосім (Оул або, можливо, Торн), були торговими факторіями Карфагену, що знаходилися на шляху до Іспанії.
Нумідійські царства
У 146 до н. е. Карфаген був зруйнований римлянами. На території Нумідії, як тоді називався Алжир, утворилося два царства. Одне з них знаходилось на заході, столицею другого, розташованого на сході, було місто Цирта (сучасна Константина). Двома найвідомішими нумідійськими царями були Масінісса (238–148 рр. до н. е.), який з допомогою римлян об'єднав обидва царства, і його онук Югурта, який вступив у війну з римлянами, зазнав поразки і був страчений у Римі в
Римська імперія
Згодом вся територія Алжиру стала володінням Римської імперії. Почався процес будівництва великих міст, були споруджені дороги, мости і акведуки. У період римського правління населення країни прийняло християнство, при цьому багато з християн стали прибічниками донатистського релігійного руху. Донатизм є формою духовно-політичного протесту проти римського правління. Найвпливовішою фігурою церковної і літературної історії римського Алжиру був св. Августин (354–430). У 429, вже після падіння Римської імперії, по території Алжиру пройшли орди вандалів, що рухалися з Іспанії в Туніс. Хоча у VI ст. Візантії вдалося встановити відносний порядок на території Тунісу і в районі узбережжя, в самому Алжирі панував безлад. Внутрішні райони країни перебували в руках берберських племінних вождів.
Середні віки
Завоювання Алжиру мусульманами
Наприкінці VII ст. н. е. на території Північної Африки з'явилися араби-мусульмани. Відносно швидко, у цьому ж столітті, вони покінчили із залишками візантійського правління, але тільки після жорстокої боротьби змогли підпорядкувати берберів. Завойовники примусили місцеве населення прийняти іслам, нав'язали свою мову, культуру, систему правління, створивши арабо-берберську цивілізацію, яка проіснувала до наших днів.
В період арабських завоювань в Іспанії і Сицилії основним центром арабської могутності був Туніс, пізніше сама Іспанія і Марокко. Хоча в період арабського правління на території Алжиру (700–1500 рр.) виникали незначні державні утворення, вони, як правило, підпорядковувались правителям Тунісу, якщо знаходилися у східній частині країни, або ж правителям Марокко, якщо знаходилися на заході.
Османське правління
Наприкінці XV ст. християнська Іспанія, розгромивши на своїй території останню мусульманську державу Гранаду, направила війська в Африку і захопила алжирські порти , Оран, Алжир, Аннаба і . Місцеві арабські правителі звернулися за допомогою до падишахів Османської імперії. Османи вигнали іспанців з Північної Африки, але після цього відсторонили від влади арабів і почали правити самостійно.
Засновниками воєнної колонії Алжир, пізніше відомої в Європі під назвою Алжирського регентства, були брати Барбаросса. Старший з них, Орудж, у 1516 р. встановив контроль над Алжиром, а після цього поширив свою владу на Тлемсен. Його молодший брат і наступник Хайраддін розширив кордони володінь, приєднавши Аннабу, Константину, Біскру та оази Уаргла і Туггурт. У 1553 р., після тривалих сутичок між арабами, іспанцями і османами, був приєднаний Тлемсен.
Протягом більше ніж 100 років країною управляли губернатори (паші), які призначалися зі Стамбула. Після 1671 р. Алжир як османське володіння почав користуватися значною автономією на чолі з правителем, який довічно обирався вищими чиновниками і офіцерами цивільної, військової і морської служб Алжиру. Однак, корпус яничарів, що був найважливішою частиною Османської армії в Алжирі, набирався з жителів Анатолії, і якщо в XVII ст. чисельність яничарів становила близько 20 тис. осіб, то до 1830 р. їх залишилося приблизно 5 тис. Правитель Алжиру визнавав себе васалом султана Османської імперії, і у випадку військових дій алжирський флот був зобов'язаний допомагати османському. Упродовж XVI ст. алжирський флот являв собою грізну силу, і коли у 1543 р. Франциск I вступив у союзницькі відносини з Османською імперією, французький порт Тулон був наданий алжирським морякам як зимова стоянка. Османська мова використовувалася в системі управління країни, лише османи могли обіймати відповідальні адміністративні посади.
Традиції корсарства, закладені ще братами Барбаросса, зберігалися в Алжирі протягом трьохсот років османського правління. Розквіт корсарства припав на XVI і XVII ст.ст., після цього, у міру вдосконалення мореплавних якостей і озброєння європейських суден, цей промисел почав зводитися нанівець. Тим не менше, аж до захоплення Алжиру у 1830 р. французами місцеві корсари становили загрозу для суден торгового флоту.
У період османського володіння Алжир був поділений на три провінції (бейліки) — Константину, Тіттері (Медеа) і Маскару (сучасн. Оран). Місцеві арабські племена і бербери фактично отримали змогу діяти самостійно. Земля в Алжирі XVI–XVII ст., як правило, перебувала у володінні всього племені, ніхто не мав особистих наділів, але в Кабілії та інших місцях розселення берберів вже почали з'являтися перші села. Здійснювався значний за обсягом експорт пшениці, а також родзинок, фініків, ткацьких виробів, тютюну, шкіри і бджолиного воску. Вироби алжирських ремісників надходили на місцевий ринок. Ввезення дешевих промислових товарів, що почалося після захоплення Алжиру Францією, призвело до майже повного занепаду місцевого ремісничого виробництва. У період османського правління європейський імпорт становили в основному предмети розкоші. Французьким підприємцям належала концесія на добування коралів та деякі інші види промислів.
В цей час укладалися договори з іноземними державами і створювалися посольства і консульства. Чеканилася власна алжирська монета, при правителі функціонувала рада, що складалася з міністра у справах зовнішньої політики і флоту (Увакіль аль-харіфк), військового міністра (ага) і міністра, який відповідав за державну скарбницю і внутрішні справи (хазнаджі).
Французьке правління
Завоювання Алжиру французами (1830–1850)
Висадка французьких військ в Алжирі у 1830 р. ознаменувала поновлення французької експансії у Північній Африці, перерваної у кінці періоду правління Наполеона. Агресія розгорталася на тлі загострення давніх конфліктів через затримки Францією платежів за придбане на початку XIX ст. алжирське зерно. Ситуація посилювалася тим, що під час публічної аудієнції 29 квітня 1827 р. розлючений дей злегка вдарив опахалом французького консула Деваля, який зухвало поводився. Цей інцидент став приводом для подальшої ескалації конфлікту між країнами. Французький уряд Карла X побоювався втрати торгових факторій в Ла-Калі, Аннабі і Колло та мав намір зміцнити свої позиції з допомогою військової сили. Ліквідація влади дея була представлена зовнішньому світу як бажання покласти край піратству алжирських моряків, що не могло не викликати позитивної реакції з боку європейських держав. 14 червня 1830 р. французькі війська під командуванням генерала де Бурмона висадилися у містечку Сіді-Фарруш за 21 км на захід від Алжиру і швидко розгромили армію дея. 5 липня дей проголосив капітуляцію.
Французькі війська поступово зайняли всі прибережні райони поблизу Алжиру, Беджаії, Аннаби, Мостаганема, Арзева й Орану, у внутрішніх областях країни утворилася незалежна племінна держава на чолі з еміром Абд аль-Кадиром, яка чинила жорстокий опір французькій окупації. У 1834 р. статус нового володіння був визнаний за договором Демішеля, а пізніше, у травні 1837 р., уточнений відповідно до договору, підписаного у Тафні.
Французький уряд схвалив план захоплення території всього Алжиру, і протягом наступних семи років французькі війська під командуванням генерала Бюжо вели збройні дії проти загонів Абд аль-Кадіра. У 1844 р. Абд аль-Кадір звернувся за допомогою до султана Марокко Мулай Абд-ар-Рахмана, і марроканські війська вирушили до кордону з Алжиром. У серпні 1844 р. у битві на р. Іслі поблизу м. Уджди марокканці зазнали нищівної поразки від французів. 10 вересня султан Марокко був змушений підписати Танжерський договір, згідно з яким зобов'язувався не надавати підтримки Абд аль-Кадіру. У 1847 р. емір був змушений здатися, але потрібен був ще не один похід французьких військ, щоб завоювати Кабілію і райони крайнього півдня, де у період 1849–1850 рр. були знищені дві оази — Зааджа і Нара.
У 1848 р. Алжир був проголошений французькою територією, три його провінції перетворилися у департаменти на чолі з префектами, що здійснювали адміністративні функції. У 1858–1860 рр. Алжир перебував під безпосереднім управлінням міністра у справах колоній у Парижі, після цього був переданий військовій адміністрації.
Народження національного руху
Алжирський національний рух зародився у період після закінчення Першої світової війни. Перша політична партія в Алжирі була створена у 1923 р. Мессалі Хаджем. Національно-революційний рух мав на меті боротьбу за поліпшення умов праці робочих в усій Північній Африці. Після цього він почав називатися Партією алжирського народу, а дещо пізніше був перейменований у Рух за торжество демократичних свобод.
Фархат Аббас, фармацевт із Сетифу, спершу виступав за повну асиміляцію мусульман і поширення на них прав у галузі освіти і політичних прав в цілому, якими до тих пір користувалися в країні лише європейці. Цьому політичному діячу належить ініціатива створення партії, відомої під назвою Демократичний союз Алжирського маніфесту. У 1956 р. Фархат Аббас вступив у лави Фронту національного звільнення (ФНЗ), а пізніше став першим прем'єр-міністром тимчасового уряду Алжирської Республіки (ТУАР). Третім політичним об'єднанням, яке ставило за мету національне звільнення, була створена приблизно у 1935 р. Асоціація алжирських улемів-реформаторів, на чолі якої стояв шейх Абд аль-Хамід Бен Бадіс. Об'єднання виступало за очищення ісламу і звільнення його від адміністративної залежності від французьких владних інститутів, ратувало за створення шкіл з викладанням лише арабською мовою.
Під час Другої світової війни у результаті закликів союзницьких військ до самовизначення, розгрому Франції, підйому арабського націоналізму в цілому, до присутності на території країни англійських та американських військ національні почуття загострилися. У травні 1945 р. всі ці чинники, а також голод і жебрацтво воєнного часу, спровокували стихійні народні виступи у Сетифі, під час яких були вбиті 88 французів. У відповідь почалися репресії з боку влади, внаслідок яких французькими солдатами і європейськими поселенцями були вбиті 8 тис. алжирських мусульман.
У 1947 р. французький уряд, відмовившись обговорювати пропозиції Ферхата Аббаса щодо федерації, нав'язав Алжиру Органічний статут, відповідно до якого Алжир оголошувався групою департаментів з власним громадянством і фінансовою автономією. Статут передбачав створення Алжирських зборів у кількості 120 членів, при цьому в них повинні були брати участь представники європейців і мусульман; надання повного французького громадянства 30 тис. мусульман, які відповідали певним освітнім і громадянським вимогам, а також задоволення багатьох серйозних претензій мусульманської громади.
Боротьба за незалежність
У 1954 р. у керованому Мессалі Хаджем Рухові за торжество демократичних свобод відбувся розкол на три фракції. Одна з них на чолі з Мессалі виступала за відмову від будь-якого співробітництва з Францією, друга була готова співпрацювати з французами у муніципальних та інших органах, третя закликала до збройної боротьби і створення нового союзу. У ніч на 1 листопада 1954 р. у районі Батни і більше ніж 30 населених пунктах у департаменті Константина члени третього угруповання реалізували ідею збройного опору, почавши з нападів на поліцейські пости, поштові відділення тощо. До весни 1956 р. рух втягнув у свої ряди майже всіх політичних лідерів Алжиру, крім Мессалі Хаджа, а також чималу частину молоді, що забезпечило йому широку підтримку серед населення. Під контролем повсталого населення перебували просторі сільські райони, створювалися особливі фонди для підтримки борців за свободу.
13 травня 1958 р. військова верхівка французької армії в Алжирі спільно з європейськими поселенцями підняли бунт, побоюючись, що новий прем'єр-міністр піде на переговори з ФНЗ. Їхні об'єднані зусилля привели до ліквідації Четвертої республіки і повернення до влади генерала Шарля де Голля.
У 1959 р. Париж зробив нові кроки у своїй алжирській політиці: лідерам національного руху було запропоновано визначитися з питання про можливий статус країни. Йшлося або про інтеграцію з Францією, або про автономію, або про відділення; в останньому випадку передбачалися збереження французького контролю над пустелею Сахара і розподіл інших частин Алжиру за етнічним принципом. Тим часом ФНЗ за підтримки урядів Марокко і Тунісу утворив в еміграції тимчасовий уряд Алжирської Республіки (ТУАР). Новий уряд підтримав принцип самовизначення і заявив про готовність обговорити умови припинення вогню за умови, що будуть вироблені відповідні гарантії для справді вільного народного волевиявлення.
У 1954–1961 рр. Алжир був відрізаний як від Марокко, так і від Тунісу подвійною дротяною загорожею уздовж кожного кордону із забороненою зоною між рядами, що ретельно контролювалася французькими вартовими. Лінія середземноморського узбережжя патрулювалася французькими військовими кораблями, а територія Сахари — з повітря. Близько 150 тис. мусульман служили у допоміжних частинах французької армії і в загонах сільської самооборони. На початку 1960 р. під час бойових дій було вбито принаймні 100 тис. бійців алжирського опору і близько 10 тис. французьких військовослужбовців. У таборах біженців на території Марокко і Тунісу знаходилось 150 тис. алжирців, приблизно 1,1 млн людей залишилися без житла.
Незалежність (1962)
Лише з середини 1961 р. почали з'являтися надії на мирне вирішення алжирського питання. Ряд взаємних поступок під час переговорів, що відбулися 18 березня 1962 р. у французькому місті Евіан-ле-Бене між ФНЗ і Францією, привів до припинення воєнних дій. Евіанські угоди передбачали створення тимчасового виконавчого органу, що складався з алжирців, французів і верховного комісара Франції, а також проведення референдуму з питання про самовизначення Алжиру, вибори уряду країни і виведення протягом трьох років французьких військ, збереження французького громадянства для уродженців Франції, які протягом трьох років мали подвійне громадянство і пропорційне представництво в усіх алжирських законодавчих органах; участь Алжиру в зоні франка; преференції у торгівлі з Францією за умови, що вони не обмежуватимуть незалежність Алжиру, і спільне, під суверенітетом Алжиру, використання пустелі Сахара; право Франції на оренду військових баз терміном на 15 років і проведення ядерних випробовувань у Сахарі терміном на 5 років.
Евіанські угоди поклали край жорстокій збройній боротьбі, що тривала протягом семи з половиною років. Після їх підписання Секретна військова організація (ОАС), створена екстремістськи налаштованими поселенцями і незадоволеними військовослужбовцями, зробила останню спробу зірвати надання незалежності Алжиру, яка була невдалою. Під час референдуму 1 липня 1962 р. з питання про самовизначення 91% алжирців висловилися за незалежність. 3 липня 1962 р. Алжир став незалежною державою. Влада від французької адміністрації перейшла до тимчасового виконавчого органу на чолі з Абд ар-Рахманом Фаресом. На час здобуття незалежності прем'єр-міністром ТУАР був призначений Юсеф бен Хедда. Жодний з цих урядів не володів достатньою владою для контролю над ситуацією в країні. Владні повноваження бен Хедди заперечувалися радикальнішим крилом ФНЗ на чолі з Ахмедом Бен Беллою, на стороні якого виступив полковник Хуарі Бумедьєн. Між тим, протягом 1962 р. 850 тис. європейських поселенців залишили Алжир. Після від'їзду європейських поселенців значні земельні масиви залишилися безгосподарними, і на початку 1963 р. близько 2 млн га перейшли селянам, які почали створювати комітети з управління землею.
Незалежна країна
Ахмед Бен Белла швидко домігся контролю над партією, армією і масовими робітничими і студентськими організаціями. На засіданні Національних народних зборів, що відбулися у вересні, Фархат Аббас був обраний їх президентом, а Бен Белла — прем'єр-міністром уряду. Міністром оборони став Хуарі Бумедьєн. У 1963 р. була ухвалена нова Конституція, відповідно до якої Алжир став президентською республікою. У вересні 1963 р. Бен Белла був обраний першим президентом країни.
Алжир як і раніше існував за рахунок щорічних субсидій Франції і допомоги інших країн, включаючи позики СРСР і КНР, а також постачання продовольства зі США. Після здобуття незалежності продовжував функціонувати лише один сектор економіки — нафтодобування у районі Сахари. Відповідно до угоди, укладеної у 1965 р. між Алжиром і Францією, Алжиру були гарантовані більші надходження від експорту нафти і газу, а також надання йому фінансової допомоги у розмірі 400 млн дол. на реалізацію планів розвитку у найближчі п'ять років. В країні наростали вимоги націоналізувати приватні нафтові компанії, що належали переважно французькому капіталу.
У 1969 р. Алжир став членом Організації країн-експортерів нафти (ОПЕК) і відіграв важливу роль у чотириразовому підвищенні цін на нафту у 1973–1974 рр. і встановленні ембарго на продаж нафти Ізраїлю.
У 1970-х роках різко збільшилися державні надходження Алжиру від продажу нафти і природного газу. Режим Бумедьєна вживав заходів для реформування сільського господарства, розвитку промислового виробництва і вирішення проблеми безробіття. Тим не менше, економіка країни залишалася у великій залежності від нафтогазового сектора. На з'їзді ФНЗ наступником Бумедьєна (помер у 1978 р.) на посади президента і генерального секретаря партії був обраний виконувач обов'язків міністра оборони Шадлі Бенджедід. У 1979 р. з метою зменшення концентрації влади в руках президента були внесені поправки до конституції.
У 1980–1981 рр. Алжир сприяв проведенню переговорів про звільнення 52 американських заручників, захоплених Іраном у листопаді 1979 р. У 1986 р. відбулося позитивне зрушення у відносинах з Лівією, а у 1988 р. закінчилася тривала суперечка з Марокко з питання про Західну Сахару. До тих пір Алжир надавав підтримку партизанам, які виступали проти приєднання до Марокко цієї колишньої іспанської колонії. Покращення відносин між сусідніми державами створило умови для проголошення Союзу Арабського Магрибу, організації, спрямованої на зміцнення політичних і економічних зв'язків північноафриканських держав (Алжиру, Лівії, Мавританії, Марокко і Тунісу).
У 1988 р. під впливом широкомасштабних рухів протесту правляча партія ФНЗ передала частину влади народним зборам і прем'єр-міністру. Рух по шляху демократизації суспільства ознаменувався ухваленням у 1989 р. нової Конституції, відповідно до якої населення одержувало право створювати політичні партії, що насправді означало ліквідацію монополії ФНЗ. Значну підтримку населення невдовзі отримав Ісламський фронт порятунку (ІФП), що стояв на платформі фундаменталізму. На місцевих виборах у червні 1990 р. він отримав 54% голосів виборців, що дозволило йому встановити контроль у 32 з 48 провінційних народних зібрань. Коли ІФП переміг у першому турі виборів до законодавчих органів Алжиру у грудні 1991 р., армія втрутилася у розвиток подій, змусила Бенджедіда піти у відставку та анулювала підсумки виборів. Призначений на січень 1992 р. другий тур виборів був скасований, влада в країні перейшла до Державної ради. Ісламський фронт порятунку був заборонений, а підконтрольні йому місцеві народні зібрання розпущені. Протягом 1993 р. рух ісламських фундаменталістів продовжував збройну боротьбу проти уряду, поєднуючи напади на військові і поліцейські об'єкти з терористичною кампанією проти світської інтелігенції, журналістів та іноземців. Армія відповідала терором, знищуючи бойовиків-фундаменталістів. У пошуку політичного вирішення кризи державна рада протягом року вела діалог з різноманітними політичними партіями і громадськими організаціями. Нарешті, вона ухвалила рішення про передачу влади в країні відставному генералу і екс-міністру оборони Ламіну Зеруалю, який у січні 1994 р. став главою алжирської держави.
У 1995 р. уряд вийшов з пропозицією провести у листопаді президентські вибори. Незважаючи на погрози забороненого Фронту ісламського порятунку знищити кожного, хто візьме участь у голосуванні, на виборчі дільниці прийшло близько 75% виборців. Самі вибори, на яких Зеруаль отримав підтримку 61% алжирців, які взяли участь у голосуванні, розцінювалися як демонстрація підтримки населенням діючого уряду.
На хвилі успіху на президентських виборах у листопаді 1995 р. президент Ламін Зеруаль вийшов з ініціативою провести у квітні 1996 р. ряд дискусій з політичними лідерами щодо перспектив розвитку країни. Він проголосив триетапну програму політичних дій, що передбачала проведення загальнонаціональної конференції в середині 1996 р., референдум з конституційної реформи і вибори у законодавчий орган в середині 1997 р.
Конституційні реформи, якими насамперед передбачалося прийняття нового закону про вибори, згідно з яким від участі у них відсторонювалися політичні партії, створені на мовній або релігійній основі; крім того, всі партії, які беруть участь у виборах, повинні були користуватися загальнонаціональною підтримкою. Згідно з новою Конституцією, президент не міг обіймати свою посаду більше двох п'ятирічних термінів. Передбачалося формування нового двопалатного законодавчого органу у складі нижньої палати, всі 380 депутатів якої повинні обиратися на основі принципу пропорційного представництва, і верхньої палати у складі 144 членів, третину яких призначає сам президент, а дві третини обираються під час непрямих виборів у 48 місцевих органах управління. ІФП, який не був запрошений до участі в консультаціях, виступив проти ініціатив уряду. Тим не менше, пропозиції влади були підтримані на національній конференції, проведеній у вересні 1996 р. Нова Конституція здобула повну підтримку населення також на референдумі у листопаді, що, щоправда, не завадило опозиції заявити про підтасовку результатів.
Упродовж всього 1997 р., незважаючи на заяви уряду про те, що він тримає внутрішньополітичну ситуацію під контролем, почастішали кровопролитні сутички у центральних районах країни. Їх кульмінацією стали тривалі інциденти у передмістях столиці і відповідні дії армії в останні дні 1997 р.
Вбивства стали наслідком боротьби між президентом і командуванням збройних сил за владу в країні. Подальші розбіжності всередині правлячої верхівки були прискорені прийняттям у липні рішення про визволення з в'язниці двох керівників Ісламського фронту порятунку — Аббассі Мадані і Абд аль-Кадер Хашані та досягненням у жовтні перемир'я між урядом і Армією ісламського порятунку, другим впливовим ісламістським збройним угрупованням
27 квітня 1999 року Абделазіз Бутефліка, отримавши 70% голосів виборців, був інагурований президентом на 5-річний термін. У своєму першому телевізійному зверненні до свого народу в липні 1999 року він взяв на себе зобов'язання докласти всіх зусиль задля національного примирення. Протягом першого терміну свого президентства, йому вдалося значно покращити стан громадської безпеки в країні. Наступні президентські вибори відбулися 8 квітня 2004 року, де Абделазіз Бутефліка отримав 84,99% голосів.
На початку 2011 року країною прокотилася хвиля протестів, спричинених економічними та політичними проблемами.
Примітки
Література
- (англ.) Gordon D., The passing of French Algeria, L., 1966.
- (англ.) Heggoy A. Insurgency and counterinsurgency in Algeria, Bloomington, 1972.
- (рос.) Национальная хартия Алжирской Народной Демократической Республики. — М., 1979.
- (рос.) Горнунг М. Б. Алжирия. — М., 1958.
- (рос.) История национально-освободительной борьбы народов Африки в новое время. — М., 1976.
- (рос.) История национально-освободительной борьбы народов Африки в новейшее время. — М., 1978.
- (рос.) Кондратьев Г. С. Армия алжирской революции. — М., 1979.
- (рос.) Ланда Р. Г. Национально-освободительное движение в Алжире (1939—1962 гг.). — М., 1962.
- (рос.) Ланда Р. Г. Борьба алжирского народа против европейской колонизации (1830—1918). — М., 1976.
- (рос.) Ланда Р. Г. Подъем антиколониального движения в Алжире в 1918—1931. — М., 1977.
- (рос.) Ланда Р. Г. Кризис колониального режима в Алжире, 1931—1954. — М., 1980.
- (рос.) Ланда Р. Г. История алжирской революции. 1954—1962. — М., 1983.
- (рос.) Луцкий В. Б. Новая история арабских стран. — М., 1966.
- (рос.) Малашенко А. В. Официальная идеология современного Алжира. — М., 1983.
- (рос.) Новейшая история арабских стран (1917—1966). — М., 1968.
- (рос.) Потемкин Ю. В. Алжир: проблемы развития (опыт национально-демократической революции). — М., 1978.
- (рос.) Траскунова А. М. Печать алжирской революции. — М., 1979.
- (рос.) Вирабов А. Г. Очерки экономического и социального развития Алжира. — Л., 1981.
- (рос.) Светлов В. С. Алжир сегодня. — М., 1981.
- (рос.) Смирнов И. И. Алжир: индустриализация и социально-экономический прогресс. — М., 1981.
- (рос.) Жансон К. и Ф. Алжир вне закона. — М., 1957.
- (рос.) Жгольен Ш.-А. История Северной Африки, т. 1—2. — М., 1961.
- (рос.) Капо-Рей Р. Французская Сахара. — М., 1958.
- (рос.) Эгрето М. Алжирская нация существует. — М., 1958.
- (серб.) Pecar Z., Alzir do nezavisnosti. Beograd, 1967.
- (фр.) Ageron Ch.-R., Histoire de Agerie conlemporaino, 5 ed. P., 1974.
- (фр.) Ageron Ch.-R., Les Algeriens muslimans et la France (1871—1919), t. 1—2, P., 1968.
- (фр.) Benissad M. E., Economie du developpement de l'Algerie (1932—1978), P., 1979.
- (фр.) Berque J., Le Maghreb entre deux guerres. P., 1970.
- (фр.) Bourdieu P., Sociologie de lAlgerie, 2 ed., P., 1961.
- (фр.) Gaid M., L'Algerie sous les Turcs, Tunis, 1975.
- (фр.) Despois J., Raunal R., Geographie de L'Afrique du Nord-Ouest., P., 1967.
- (фр.) Julien Ch. A., Histoire de lAlgerie contemporairie, t. 1. P., 1964.
- (фр.) Julien Ch. A., L'Afrique du Nord an marehe, P., 1972.
- (фр.) Hadjeres S., Culture, independance et revolution en Algerie. 1880—1980, P., 1981.
- (фр.) Kaddache M., Histoire du nalionalisme algerien, t. 1—2, Alger, 1980.
- (фр.) Kaddache M., La vie politique a Alger de 1919 a 1939, Alger, 1970.
- (фр.) Lacherat M., L'Algerie: nation et societe, P., 1965.
- (фр.) Lacoste V., Nousehi A., Prenant A., L'Algerie, passe et present…. P., 1960.
- (фр.) Merad A., Le retormisme musulman en Algerie de 1925 a 1940, P. — La Haye, 1967.
- (фр.) Le Tourneau R., Evolution politique de L'Afrique du Nord musulmane, 1920—1961. P., 1962.
- (фр.) Harbi M., Aux engines du FLN…, P., 1975.
- (фр.) Valensi L., Le Maghreb avant la prise d'Alger (1790—1830), P., 1969.
- (фр.) Vatin J.-C., L'Algerie politique: histoire et societe. P., 1974.
Ця стаття містить , але походження тверджень у ній через практично повну відсутність . (серпень 2016) |
Ця стаття має кілька недоліків. Будь ласка, допоможіть удосконалити її або обговоріть ці проблеми на .
|
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Istoriya Alzhiru tisno pov yazana z istoriyeyu Pivnichnoyi Afriki yaku takozh chasto nazivayut Magrib Magrib chasto sluzhiv tranzitnim regionom pri peresuvanni v napryamku Yevropi chi Blizkogo Shodu Takim chinom na meshkanciv krayini silno vplivalo naselennya inshih regioniv Istoriya Alzhiru Krayina Alzhir Istoriya Alzhiru u VikishovishiPershi meshkanciPershi znahidki zalishkiv lyudini vidnosyatsya do 200000 r do n e Z 6000 do 2000 r do n e na misci Alzhiru rozvivalasya neolitichna kultura Z zumishi riznih plemin utvorilisya berberi Oskilki voni ne mali svoyeyi pisemnosti pro davnih berberiv malo sho vidomo Antichnij periodKarfagen Finikijski kupci dosyagli uzberezhzhya Alzhiru blizko 900 r do n e Blizko 800 r do n e pereselenci z finikijskogo mista Tir osili na teritoriyi suchasnogo Tunisu i z chasom utvorili nezalezhnu derzhavu Karfagen Roztashovani na zahid vid mista Annaba Skikda j Alzhir vidomij karfagenyanam pid nazvoyu Ikosim Oul abo mozhlivo Torn buli torgovimi faktoriyami Karfagenu sho znahodilisya na shlyahu do Ispaniyi Numidijski carstva Masinissa U 146 do n e Karfagen buv zrujnovanij rimlyanami Na teritoriyi Numidiyi yak todi nazivavsya Alzhir utvorilosya dva carstva Odne z nih znahodilos na zahodi stoliceyu drugogo roztashovanogo na shodi bulo misto Cirta suchasna Konstantina Dvoma najvidomishimi numidijskimi caryami buli Masinissa 238 148 rr do n e yakij z dopomogoyu rimlyan ob yednav obidva carstva i jogo onuk Yugurta yakij vstupiv u vijnu z rimlyanami zaznav porazki i buv strachenij u Rimi v Rimska imperiya Zgodom vsya teritoriya Alzhiru stala volodinnyam Rimskoyi imperiyi Pochavsya proces budivnictva velikih mist buli sporudzheni dorogi mosti i akveduki U period rimskogo pravlinnya naselennya krayini prijnyalo hristiyanstvo pri comu bagato z hristiyan stali pribichnikami donatistskogo religijnogo ruhu Donatizm ye formoyu duhovno politichnogo protestu proti rimskogo pravlinnya Najvplivovishoyu figuroyu cerkovnoyi i literaturnoyi istoriyi rimskogo Alzhiru buv sv Avgustin 354 430 U 429 vzhe pislya padinnya Rimskoyi imperiyi po teritoriyi Alzhiru projshli ordi vandaliv sho ruhalisya z Ispaniyi v Tunis Hocha u VI st Vizantiyi vdalosya vstanoviti vidnosnij poryadok na teritoriyi Tunisu i v rajoni uzberezhzhya v samomu Alzhiri panuvav bezlad Vnutrishni rajoni krayini perebuvali v rukah berberskih pleminnih vozhdiv Seredni vikiZavoyuvannya Alzhiru musulmanami Naprikinci VII st n e na teritoriyi Pivnichnoyi Afriki z yavilisya arabi musulmani Vidnosno shvidko u comu zh stolitti voni pokinchili iz zalishkami vizantijskogo pravlinnya ale tilki pislya zhorstokoyi borotbi zmogli pidporyadkuvati berberiv Zavojovniki primusili misceve naselennya prijnyati islam nav yazali svoyu movu kulturu sistemu pravlinnya stvorivshi arabo berbersku civilizaciyu yaka proisnuvala do nashih dniv V period arabskih zavoyuvan v Ispaniyi i Siciliyi osnovnim centrom arabskoyi mogutnosti buv Tunis piznishe sama Ispaniya i Marokko Hocha v period arabskogo pravlinnya na teritoriyi Alzhiru 700 1500 rr vinikali neznachni derzhavni utvorennya voni yak pravilo pidporyadkovuvalis pravitelyam Tunisu yaksho znahodilisya u shidnij chastini krayini abo zh pravitelyam Marokko yaksho znahodilisya na zahodi Osmanske pravlinnya Naprikinci XV st hristiyanska Ispaniya rozgromivshi na svoyij teritoriyi ostannyu musulmansku derzhavu Granadu napravila vijska v Afriku i zahopila alzhirski porti Oran Alzhir Annaba i Miscevi arabski praviteli zvernulisya za dopomogoyu do padishahiv Osmanskoyi imperiyi Osmani vignali ispanciv z Pivnichnoyi Afriki ale pislya cogo vidstoronili vid vladi arabiv i pochali praviti samostijno Hajraddin Barbarossa Zasnovnikami voyennoyi koloniyi Alzhir piznishe vidomoyi v Yevropi pid nazvoyu Alzhirskogo regentstva buli brati Barbarossa Starshij z nih Orudzh u 1516 r vstanoviv kontrol nad Alzhirom a pislya cogo poshiriv svoyu vladu na Tlemsen Jogo molodshij brat i nastupnik Hajraddin rozshiriv kordoni volodin priyednavshi Annabu Konstantinu Biskru ta oazi Uargla i Tuggurt U 1553 r pislya trivalih sutichok mizh arabami ispancyami i osmanami buv priyednanij Tlemsen Protyagom bilshe nizh 100 rokiv krayinoyu upravlyali gubernatori pashi yaki priznachalisya zi Stambula Pislya 1671 r Alzhir yak osmanske volodinnya pochav koristuvatisya znachnoyu avtonomiyeyu na choli z pravitelem yakij dovichno obiravsya vishimi chinovnikami i oficerami civilnoyi vijskovoyi i morskoyi sluzhb Alzhiru Odnak korpus yanichariv sho buv najvazhlivishoyu chastinoyu Osmanskoyi armiyi v Alzhiri nabiravsya z zhiteliv Anatoliyi i yaksho v XVII st chiselnist yanichariv stanovila blizko 20 tis osib to do 1830 r yih zalishilosya priblizno 5 tis Pravitel Alzhiru viznavav sebe vasalom sultana Osmanskoyi imperiyi i u vipadku vijskovih dij alzhirskij flot buv zobov yazanij dopomagati osmanskomu Uprodovzh XVI st alzhirskij flot yavlyav soboyu griznu silu i koli u 1543 r Francisk I vstupiv u soyuznicki vidnosini z Osmanskoyu imperiyeyu francuzkij port Tulon buv nadanij alzhirskim moryakam yak zimova stoyanka Osmanska mova vikoristovuvalasya v sistemi upravlinnya krayini lishe osmani mogli obijmati vidpovidalni administrativni posadi Tradiciyi korsarstva zakladeni she bratami Barbarossa zberigalisya v Alzhiri protyagom trohsot rokiv osmanskogo pravlinnya Rozkvit korsarstva pripav na XVI i XVII st st pislya cogo u miru vdoskonalennya moreplavnih yakostej i ozbroyennya yevropejskih suden cej promisel pochav zvoditisya nanivec Tim ne menshe azh do zahoplennya Alzhiru u 1830 r francuzami miscevi korsari stanovili zagrozu dlya suden torgovogo flotu U period osmanskogo volodinnya Alzhir buv podilenij na tri provinciyi bejliki Konstantinu Titteri Medea i Maskaru suchasn Oran Miscevi arabski plemena i berberi faktichno otrimali zmogu diyati samostijno Zemlya v Alzhiri XVI XVII st yak pravilo perebuvala u volodinni vsogo plemeni nihto ne mav osobistih nadiliv ale v Kabiliyi ta inshih miscyah rozselennya berberiv vzhe pochali z yavlyatisya pershi sela Zdijsnyuvavsya znachnij za obsyagom eksport pshenici a takozh rodzinok finikiv tkackih virobiv tyutyunu shkiri i bdzholinogo vosku Virobi alzhirskih remisnikiv nadhodili na miscevij rinok Vvezennya deshevih promislovih tovariv sho pochalosya pislya zahoplennya Alzhiru Franciyeyu prizvelo do majzhe povnogo zanepadu miscevogo remisnichogo virobnictva U period osmanskogo pravlinnya yevropejskij import stanovili v osnovnomu predmeti rozkoshi Francuzkim pidpriyemcyam nalezhala koncesiya na dobuvannya koraliv ta deyaki inshi vidi promisliv V cej chas ukladalisya dogovori z inozemnimi derzhavami i stvoryuvalisya posolstva i konsulstva Chekanilasya vlasna alzhirska moneta pri praviteli funkcionuvala rada sho skladalasya z ministra u spravah zovnishnoyi politiki i flotu Uvakil al harifk vijskovogo ministra aga i ministra yakij vidpovidav za derzhavnu skarbnicyu i vnutrishni spravi haznadzhi Francuzke pravlinnyaZavoyuvannya Alzhiru francuzami 1830 1850 Bombarduvannya Alzhiru eskadroyu admirala Dyupre 3 chervnya 1830 Visadka francuzkih vijsk v Alzhiri u 1830 r oznamenuvala ponovlennya francuzkoyi ekspansiyi u Pivnichnij Africi perervanoyi u kinci periodu pravlinnya Napoleona Agresiya rozgortalasya na tli zagostrennya davnih konfliktiv cherez zatrimki Franciyeyu platezhiv za pridbane na pochatku XIX st alzhirske zerno Situaciya posilyuvalasya tim sho pid chas publichnoyi audiyenciyi 29 kvitnya 1827 r rozlyuchenij dej zlegka vdariv opahalom francuzkogo konsula Devalya yakij zuhvalo povodivsya Cej incident stav privodom dlya podalshoyi eskalaciyi konfliktu mizh krayinami Francuzkij uryad Karla X poboyuvavsya vtrati torgovih faktorij v La Kali Annabi i Kollo ta mav namir zmicniti svoyi poziciyi z dopomogoyu vijskovoyi sili Likvidaciya vladi deya bula predstavlena zovnishnomu svitu yak bazhannya poklasti kraj piratstvu alzhirskih moryakiv sho ne moglo ne viklikati pozitivnoyi reakciyi z boku yevropejskih derzhav 14 chervnya 1830 r francuzki vijska pid komanduvannyam generala de Burmona visadilisya u mistechku Sidi Farrush za 21 km na zahid vid Alzhiru i shvidko rozgromili armiyu deya 5 lipnya dej progolosiv kapitulyaciyu Francuzki vijska postupovo zajnyali vsi priberezhni rajoni poblizu Alzhiru Bedzhaiyi Annabi Mostaganema Arzeva j Oranu u vnutrishnih oblastyah krayini utvorilasya nezalezhna pleminna derzhava na choli z emirom Abd al Kadirom yaka chinila zhorstokij opir francuzkij okupaciyi U 1834 r status novogo volodinnya buv viznanij za dogovorom Demishelya a piznishe u travni 1837 r utochnenij vidpovidno do dogovoru pidpisanogo u Tafni Emir Abd al Kadir Francuzkij uryad shvaliv plan zahoplennya teritoriyi vsogo Alzhiru i protyagom nastupnih semi rokiv francuzki vijska pid komanduvannyam generala Byuzho veli zbrojni diyi proti zagoniv Abd al Kadira U 1844 r Abd al Kadir zvernuvsya za dopomogoyu do sultana Marokko Mulaj Abd ar Rahmana i marrokanski vijska virushili do kordonu z Alzhirom U serpni 1844 r u bitvi na r Isli poblizu m Udzhdi marokkanci zaznali nishivnoyi porazki vid francuziv 10 veresnya sultan Marokko buv zmushenij pidpisati Tanzherskij dogovir zgidno z yakim zobov yazuvavsya ne nadavati pidtrimki Abd al Kadiru U 1847 r emir buv zmushenij zdatisya ale potriben buv she ne odin pohid francuzkih vijsk shob zavoyuvati Kabiliyu i rajoni krajnogo pivdnya de u period 1849 1850 rr buli znisheni dvi oazi Zaadzha i Nara U 1848 r Alzhir buv progoloshenij francuzkoyu teritoriyeyu tri jogo provinciyi peretvorilisya u departamenti na choli z prefektami sho zdijsnyuvali administrativni funkciyi U 1858 1860 rr Alzhir perebuvav pid bezposerednim upravlinnyam ministra u spravah kolonij u Parizhi pislya cogo buv peredanij vijskovij administraciyi Narodzhennya nacionalnogo ruhu Alzhirskij nacionalnij ruh zarodivsya u period pislya zakinchennya Pershoyi svitovoyi vijni Persha politichna partiya v Alzhiri bula stvorena u 1923 r Messali Hadzhem Nacionalno revolyucijnij ruh mav na meti borotbu za polipshennya umov praci robochih v usij Pivnichnij Africi Pislya cogo vin pochav nazivatisya Partiyeyu alzhirskogo narodu a desho piznishe buv perejmenovanij u Ruh za torzhestvo demokratichnih svobod Farhat Abbas farmacevt iz Setifu spershu vistupav za povnu asimilyaciyu musulman i poshirennya na nih prav u galuzi osviti i politichnih prav v cilomu yakimi do tih pir koristuvalisya v krayini lishe yevropejci Comu politichnomu diyachu nalezhit iniciativa stvorennya partiyi vidomoyi pid nazvoyu Demokratichnij soyuz Alzhirskogo manifestu U 1956 r Farhat Abbas vstupiv u lavi Frontu nacionalnogo zvilnennya FNZ a piznishe stav pershim prem yer ministrom timchasovogo uryadu Alzhirskoyi Respubliki TUAR Tretim politichnim ob yednannyam yake stavilo za metu nacionalne zvilnennya bula stvorena priblizno u 1935 r Asociaciya alzhirskih ulemiv reformatoriv na choli yakoyi stoyav shejh Abd al Hamid Ben Badis Ob yednannya vistupalo za ochishennya islamu i zvilnennya jogo vid administrativnoyi zalezhnosti vid francuzkih vladnih institutiv ratuvalo za stvorennya shkil z vikladannyam lishe arabskoyu movoyu Pid chas Drugoyi svitovoyi vijni u rezultati zaklikiv soyuznickih vijsk do samoviznachennya rozgromu Franciyi pidjomu arabskogo nacionalizmu v cilomu do prisutnosti na teritoriyi krayini anglijskih ta amerikanskih vijsk nacionalni pochuttya zagostrilisya U travni 1945 r vsi ci chinniki a takozh golod i zhebractvo voyennogo chasu sprovokuvali stihijni narodni vistupi u Setifi pid chas yakih buli vbiti 88 francuziv U vidpovid pochalisya represiyi z boku vladi vnaslidok yakih francuzkimi soldatami i yevropejskimi poselencyami buli vbiti 8 tis alzhirskih musulman U 1947 r francuzkij uryad vidmovivshis obgovoryuvati propoziciyi Ferhata Abbasa shodo federaciyi nav yazav Alzhiru Organichnij statut vidpovidno do yakogo Alzhir ogoloshuvavsya grupoyu departamentiv z vlasnim gromadyanstvom i finansovoyu avtonomiyeyu Statut peredbachav stvorennya Alzhirskih zboriv u kilkosti 120 chleniv pri comu v nih povinni buli brati uchast predstavniki yevropejciv i musulman nadannya povnogo francuzkogo gromadyanstva 30 tis musulman yaki vidpovidali pevnim osvitnim i gromadyanskim vimogam a takozh zadovolennya bagatoh serjoznih pretenzij musulmanskoyi gromadi Borotba za nezalezhnist U 1954 r u kerovanomu Messali Hadzhem Ruhovi za torzhestvo demokratichnih svobod vidbuvsya rozkol na tri frakciyi Odna z nih na choli z Messali vistupala za vidmovu vid bud yakogo spivrobitnictva z Franciyeyu druga bula gotova spivpracyuvati z francuzami u municipalnih ta inshih organah tretya zaklikala do zbrojnoyi borotbi i stvorennya novogo soyuzu U nich na 1 listopada 1954 r u rajoni Batni i bilshe nizh 30 naselenih punktah u departamenti Konstantina chleni tretogo ugrupovannya realizuvali ideyu zbrojnogo oporu pochavshi z napadiv na policejski posti poshtovi viddilennya tosho Do vesni 1956 r ruh vtyagnuv u svoyi ryadi majzhe vsih politichnih lideriv Alzhiru krim Messali Hadzha a takozh chimalu chastinu molodi sho zabezpechilo jomu shiroku pidtrimku sered naselennya Pid kontrolem povstalogo naselennya perebuvali prostori silski rajoni stvoryuvalisya osoblivi fondi dlya pidtrimki borciv za svobodu 13 travnya 1958 r vijskova verhivka francuzkoyi armiyi v Alzhiri spilno z yevropejskimi poselencyami pidnyali bunt poboyuyuchis sho novij prem yer ministr pide na peregovori z FNZ Yihni ob yednani zusillya priveli do likvidaciyi Chetvertoyi respubliki i povernennya do vladi generala Sharlya de Gollya U 1959 r Parizh zrobiv novi kroki u svoyij alzhirskij politici lideram nacionalnogo ruhu bulo zaproponovano viznachitisya z pitannya pro mozhlivij status krayini Jshlosya abo pro integraciyu z Franciyeyu abo pro avtonomiyu abo pro viddilennya v ostannomu vipadku peredbachalisya zberezhennya francuzkogo kontrolyu nad pusteleyu Sahara i rozpodil inshih chastin Alzhiru za etnichnim principom Tim chasom FNZ za pidtrimki uryadiv Marokko i Tunisu utvoriv v emigraciyi timchasovij uryad Alzhirskoyi Respubliki TUAR Novij uryad pidtrimav princip samoviznachennya i zayaviv pro gotovnist obgovoriti umovi pripinennya vognyu za umovi sho budut virobleni vidpovidni garantiyi dlya spravdi vilnogo narodnogo voleviyavlennya U 1954 1961 rr Alzhir buv vidrizanij yak vid Marokko tak i vid Tunisu podvijnoyu drotyanoyu zagorozheyu uzdovzh kozhnogo kordonu iz zaboronenoyu zonoyu mizh ryadami sho retelno kontrolyuvalasya francuzkimi vartovimi Liniya seredzemnomorskogo uzberezhzhya patrulyuvalasya francuzkimi vijskovimi korablyami a teritoriya Sahari z povitrya Blizko 150 tis musulman sluzhili u dopomizhnih chastinah francuzkoyi armiyi i v zagonah silskoyi samooboroni Na pochatku 1960 r pid chas bojovih dij bulo vbito prinajmni 100 tis bijciv alzhirskogo oporu i blizko 10 tis francuzkih vijskovosluzhbovciv U taborah bizhenciv na teritoriyi Marokko i Tunisu znahodilos 150 tis alzhirciv priblizno 1 1 mln lyudej zalishilisya bez zhitla Nezalezhnist 1962 Lishe z seredini 1961 r pochali z yavlyatisya nadiyi na mirne virishennya alzhirskogo pitannya Ryad vzayemnih postupok pid chas peregovoriv sho vidbulisya 18 bereznya 1962 r u francuzkomu misti Evian le Bene mizh FNZ i Franciyeyu priviv do pripinennya voyennih dij Evianski ugodi peredbachali stvorennya timchasovogo vikonavchogo organu sho skladavsya z alzhirciv francuziv i verhovnogo komisara Franciyi a takozh provedennya referendumu z pitannya pro samoviznachennya Alzhiru vibori uryadu krayini i vivedennya protyagom troh rokiv francuzkih vijsk zberezhennya francuzkogo gromadyanstva dlya urodzhenciv Franciyi yaki protyagom troh rokiv mali podvijne gromadyanstvo i proporcijne predstavnictvo v usih alzhirskih zakonodavchih organah uchast Alzhiru v zoni franka preferenciyi u torgivli z Franciyeyu za umovi sho voni ne obmezhuvatimut nezalezhnist Alzhiru i spilne pid suverenitetom Alzhiru vikoristannya pusteli Sahara pravo Franciyi na orendu vijskovih baz terminom na 15 rokiv i provedennya yadernih viprobovuvan u Sahari terminom na 5 rokiv Evianski ugodi poklali kraj zhorstokij zbrojnij borotbi sho trivala protyagom semi z polovinoyu rokiv Pislya yih pidpisannya Sekretna vijskova organizaciya OAS stvorena ekstremistski nalashtovanimi poselencyami i nezadovolenimi vijskovosluzhbovcyami zrobila ostannyu sprobu zirvati nadannya nezalezhnosti Alzhiru yaka bula nevdaloyu Pid chas referendumu 1 lipnya 1962 r z pitannya pro samoviznachennya 91 alzhirciv vislovilisya za nezalezhnist 3 lipnya 1962 r Alzhir stav nezalezhnoyu derzhavoyu Vlada vid francuzkoyi administraciyi perejshla do timchasovogo vikonavchogo organu na choli z Abd ar Rahmanom Faresom Na chas zdobuttya nezalezhnosti prem yer ministrom TUAR buv priznachenij Yusef ben Hedda Zhodnij z cih uryadiv ne volodiv dostatnoyu vladoyu dlya kontrolyu nad situaciyeyu v krayini Vladni povnovazhennya ben Heddi zaperechuvalisya radikalnishim krilom FNZ na choli z Ahmedom Ben Belloyu na storoni yakogo vistupiv polkovnik Huari Bumedyen Mizh tim protyagom 1962 r 850 tis yevropejskih poselenciv zalishili Alzhir Pislya vid yizdu yevropejskih poselenciv znachni zemelni masivi zalishilisya bezgospodarnimi i na pochatku 1963 r blizko 2 mln ga perejshli selyanam yaki pochali stvoryuvati komiteti z upravlinnya zemleyu Nezalezhna krayinaAhmed Ben Bella shvidko domigsya kontrolyu nad partiyeyu armiyeyu i masovimi robitnichimi i studentskimi organizaciyami Na zasidanni Nacionalnih narodnih zboriv sho vidbulisya u veresni Farhat Abbas buv obranij yih prezidentom a Ben Bella prem yer ministrom uryadu Ministrom oboroni stav Huari Bumedyen U 1963 r bula uhvalena nova Konstituciya vidpovidno do yakoyi Alzhir stav prezidentskoyu respublikoyu U veresni 1963 r Ben Bella buv obranij pershim prezidentom krayini Alzhir yak i ranishe isnuvav za rahunok shorichnih subsidij Franciyi i dopomogi inshih krayin vklyuchayuchi poziki SRSR i KNR a takozh postachannya prodovolstva zi SShA Pislya zdobuttya nezalezhnosti prodovzhuvav funkcionuvati lishe odin sektor ekonomiki naftodobuvannya u rajoni Sahari Vidpovidno do ugodi ukladenoyi u 1965 r mizh Alzhirom i Franciyeyu Alzhiru buli garantovani bilshi nadhodzhennya vid eksportu nafti i gazu a takozh nadannya jomu finansovoyi dopomogi u rozmiri 400 mln dol na realizaciyu planiv rozvitku u najblizhchi p yat rokiv V krayini narostali vimogi nacionalizuvati privatni naftovi kompaniyi sho nalezhali perevazhno francuzkomu kapitalu U 1969 r Alzhir stav chlenom Organizaciyi krayin eksporteriv nafti OPEK i vidigrav vazhlivu rol u chotirirazovomu pidvishenni cin na naftu u 1973 1974 rr i vstanovlenni embargo na prodazh nafti Izrayilyu U 1970 h rokah rizko zbilshilisya derzhavni nadhodzhennya Alzhiru vid prodazhu nafti i prirodnogo gazu Rezhim Bumedyena vzhivav zahodiv dlya reformuvannya silskogo gospodarstva rozvitku promislovogo virobnictva i virishennya problemi bezrobittya Tim ne menshe ekonomika krayini zalishalasya u velikij zalezhnosti vid naftogazovogo sektora Na z yizdi FNZ nastupnikom Bumedyena pomer u 1978 r na posadi prezidenta i generalnogo sekretarya partiyi buv obranij vikonuvach obov yazkiv ministra oboroni Shadli Bendzhedid U 1979 r z metoyu zmenshennya koncentraciyi vladi v rukah prezidenta buli vneseni popravki do konstituciyi U 1980 1981 rr Alzhir spriyav provedennyu peregovoriv pro zvilnennya 52 amerikanskih zaruchnikiv zahoplenih Iranom u listopadi 1979 r U 1986 r vidbulosya pozitivne zrushennya u vidnosinah z Liviyeyu a u 1988 r zakinchilasya trivala superechka z Marokko z pitannya pro Zahidnu Saharu Do tih pir Alzhir nadavav pidtrimku partizanam yaki vistupali proti priyednannya do Marokko ciyeyi kolishnoyi ispanskoyi koloniyi Pokrashennya vidnosin mizh susidnimi derzhavami stvorilo umovi dlya progoloshennya Soyuzu Arabskogo Magribu organizaciyi spryamovanoyi na zmicnennya politichnih i ekonomichnih zv yazkiv pivnichnoafrikanskih derzhav Alzhiru Liviyi Mavritaniyi Marokko i Tunisu U 1988 r pid vplivom shirokomasshtabnih ruhiv protestu pravlyacha partiya FNZ peredala chastinu vladi narodnim zboram i prem yer ministru Ruh po shlyahu demokratizaciyi suspilstva oznamenuvavsya uhvalennyam u 1989 r novoyi Konstituciyi vidpovidno do yakoyi naselennya oderzhuvalo pravo stvoryuvati politichni partiyi sho naspravdi oznachalo likvidaciyu monopoliyi FNZ Znachnu pidtrimku naselennya nevdovzi otrimav Islamskij front poryatunku IFP sho stoyav na platformi fundamentalizmu Na miscevih viborah u chervni 1990 r vin otrimav 54 golosiv viborciv sho dozvolilo jomu vstanoviti kontrol u 32 z 48 provincijnih narodnih zibran Koli IFP peremig u pershomu turi viboriv do zakonodavchih organiv Alzhiru u grudni 1991 r armiya vtrutilasya u rozvitok podij zmusila Bendzhedida piti u vidstavku ta anulyuvala pidsumki viboriv Priznachenij na sichen 1992 r drugij tur viboriv buv skasovanij vlada v krayini perejshla do Derzhavnoyi radi Islamskij front poryatunku buv zaboronenij a pidkontrolni jomu miscevi narodni zibrannya rozpusheni Protyagom 1993 r ruh islamskih fundamentalistiv prodovzhuvav zbrojnu borotbu proti uryadu poyednuyuchi napadi na vijskovi i policejski ob yekti z teroristichnoyu kampaniyeyu proti svitskoyi inteligenciyi zhurnalistiv ta inozemciv Armiya vidpovidala terorom znishuyuchi bojovikiv fundamentalistiv U poshuku politichnogo virishennya krizi derzhavna rada protyagom roku vela dialog z riznomanitnimi politichnimi partiyami i gromadskimi organizaciyami Nareshti vona uhvalila rishennya pro peredachu vladi v krayini vidstavnomu generalu i eks ministru oboroni Laminu Zerualyu yakij u sichni 1994 r stav glavoyu alzhirskoyi derzhavi U 1995 r uryad vijshov z propoziciyeyu provesti u listopadi prezidentski vibori Nezvazhayuchi na pogrozi zaboronenogo Frontu islamskogo poryatunku znishiti kozhnogo hto vizme uchast u golosuvanni na viborchi dilnici prijshlo blizko 75 viborciv Sami vibori na yakih Zerual otrimav pidtrimku 61 alzhirciv yaki vzyali uchast u golosuvanni rozcinyuvalisya yak demonstraciya pidtrimki naselennyam diyuchogo uryadu Na hvili uspihu na prezidentskih viborah u listopadi 1995 r prezident Lamin Zerual vijshov z iniciativoyu provesti u kvitni 1996 r ryad diskusij z politichnimi liderami shodo perspektiv rozvitku krayini Vin progolosiv trietapnu programu politichnih dij sho peredbachala provedennya zagalnonacionalnoyi konferenciyi v seredini 1996 r referendum z konstitucijnoyi reformi i vibori u zakonodavchij organ v seredini 1997 r Konstitucijni reformi yakimi nasampered peredbachalosya prijnyattya novogo zakonu pro vibori zgidno z yakim vid uchasti u nih vidstoronyuvalisya politichni partiyi stvoreni na movnij abo religijnij osnovi krim togo vsi partiyi yaki berut uchast u viborah povinni buli koristuvatisya zagalnonacionalnoyu pidtrimkoyu Zgidno z novoyu Konstituciyeyu prezident ne mig obijmati svoyu posadu bilshe dvoh p yatirichnih terminiv Peredbachalosya formuvannya novogo dvopalatnogo zakonodavchogo organu u skladi nizhnoyi palati vsi 380 deputativ yakoyi povinni obiratisya na osnovi principu proporcijnogo predstavnictva i verhnoyi palati u skladi 144 chleniv tretinu yakih priznachaye sam prezident a dvi tretini obirayutsya pid chas nepryamih viboriv u 48 miscevih organah upravlinnya IFP yakij ne buv zaproshenij do uchasti v konsultaciyah vistupiv proti iniciativ uryadu Tim ne menshe propoziciyi vladi buli pidtrimani na nacionalnij konferenciyi provedenij u veresni 1996 r Nova Konstituciya zdobula povnu pidtrimku naselennya takozh na referendumi u listopadi sho shopravda ne zavadilo opoziciyi zayaviti pro pidtasovku rezultativ Uprodovzh vsogo 1997 r nezvazhayuchi na zayavi uryadu pro te sho vin trimaye vnutrishnopolitichnu situaciyu pid kontrolem pochastishali krovoprolitni sutichki u centralnih rajonah krayini Yih kulminaciyeyu stali trivali incidenti u peredmistyah stolici i vidpovidni diyi armiyi v ostanni dni 1997 r Vbivstva stali naslidkom borotbi mizh prezidentom i komanduvannyam zbrojnih sil za vladu v krayini Podalshi rozbizhnosti vseredini pravlyachoyi verhivki buli priskoreni prijnyattyam u lipni rishennya pro vizvolennya z v yaznici dvoh kerivnikiv Islamskogo frontu poryatunku Abbassi Madani i Abd al Kader Hashani ta dosyagnennyam u zhovtni peremir ya mizh uryadom i Armiyeyu islamskogo poryatunku drugim vplivovim islamistskim zbrojnim ugrupovannyam Abdelaziz Buteflika 2006 27 kvitnya 1999 roku Abdelaziz Buteflika otrimavshi 70 golosiv viborciv buv inagurovanij prezidentom na 5 richnij termin U svoyemu pershomu televizijnomu zvernenni do svogo narodu v lipni 1999 roku vin vzyav na sebe zobov yazannya doklasti vsih zusil zadlya nacionalnogo primirennya Protyagom pershogo terminu svogo prezidentstva jomu vdalosya znachno pokrashiti stan gromadskoyi bezpeki v krayini Nastupni prezidentski vibori vidbulisya 8 kvitnya 2004 roku de Abdelaziz Buteflika otrimav 84 99 golosiv Na pochatku 2011 roku krayinoyu prokotilasya hvilya protestiv sprichinenih ekonomichnimi ta politichnimi problemami PrimitkiLiteratura angl Gordon D The passing of French Algeria L 1966 angl Heggoy A Insurgency and counterinsurgency in Algeria Bloomington 1972 ros Nacionalnaya hartiya Alzhirskoj Narodnoj Demokraticheskoj Respubliki M 1979 ros Gornung M B Alzhiriya M 1958 ros Istoriya nacionalno osvoboditelnoj borby narodov Afriki v novoe vremya M 1976 ros Istoriya nacionalno osvoboditelnoj borby narodov Afriki v novejshee vremya M 1978 ros Kondratev G S Armiya alzhirskoj revolyucii M 1979 ros Landa R G Nacionalno osvoboditelnoe dvizhenie v Alzhire 1939 1962 gg M 1962 ros Landa R G Borba alzhirskogo naroda protiv evropejskoj kolonizacii 1830 1918 M 1976 ros Landa R G Podem antikolonialnogo dvizheniya v Alzhire v 1918 1931 M 1977 ros Landa R G Krizis kolonialnogo rezhima v Alzhire 1931 1954 M 1980 ros Landa R G Istoriya alzhirskoj revolyucii 1954 1962 M 1983 ros Luckij V B Novaya istoriya arabskih stran M 1966 ros Malashenko A V Oficialnaya ideologiya sovremennogo Alzhira M 1983 ros Novejshaya istoriya arabskih stran 1917 1966 M 1968 ros Potemkin Yu V Alzhir problemy razvitiya opyt nacionalno demokraticheskoj revolyucii M 1978 ros Traskunova A M Pechat alzhirskoj revolyucii M 1979 ros Virabov A G Ocherki ekonomicheskogo i socialnogo razvitiya Alzhira L 1981 ros Svetlov V S Alzhir segodnya M 1981 ros Smirnov I I Alzhir industrializaciya i socialno ekonomicheskij progress M 1981 ros Zhanson K i F Alzhir vne zakona M 1957 ros Zhgolen Sh A Istoriya Severnoj Afriki t 1 2 M 1961 ros Kapo Rej R Francuzskaya Sahara M 1958 ros Egreto M Alzhirskaya naciya sushestvuet M 1958 serb Pecar Z Alzir do nezavisnosti Beograd 1967 fr Ageron Ch R Histoire de Agerie conlemporaino 5 ed P 1974 fr Ageron Ch R Les Algeriens muslimans et la France 1871 1919 t 1 2 P 1968 fr Benissad M E Economie du developpement de l Algerie 1932 1978 P 1979 fr Berque J Le Maghreb entre deux guerres P 1970 fr Bourdieu P Sociologie de lAlgerie 2 ed P 1961 fr Gaid M L Algerie sous les Turcs Tunis 1975 fr Despois J Raunal R Geographie de L Afrique du Nord Ouest P 1967 fr Julien Ch A Histoire de lAlgerie contemporairie t 1 P 1964 fr Julien Ch A L Afrique du Nord an marehe P 1972 fr Hadjeres S Culture independance et revolution en Algerie 1880 1980 P 1981 fr Kaddache M Histoire du nalionalisme algerien t 1 2 Alger 1980 fr Kaddache M La vie politique a Alger de 1919 a 1939 Alger 1970 fr Lacherat M L Algerie nation et societe P 1965 fr Lacoste V Nousehi A Prenant A L Algerie passe et present P 1960 fr Merad A Le retormisme musulman en Algerie de 1925 a 1940 P La Haye 1967 fr Le Tourneau R Evolution politique de L Afrique du Nord musulmane 1920 1961 P 1962 fr Harbi M Aux engines du FLN P 1975 fr Valensi L Le Maghreb avant la prise d Alger 1790 1830 P 1969 fr Vatin J C L Algerie politique histoire et societe P 1974 Cya stattya mistit perelik posilan ale pohodzhennya tverdzhen u nij zalishayetsya nezrozumilim cherez praktichno povnu vidsutnist vnutrishnotekstovih dzherel vinosok Bud laska dopomozhit polipshiti cyu stattyu peretvorivshi dzherela z pereliku posilan na dzherela vinoski u samomu teksti statti serpen 2016 Cya stattya maye kilka nedolikiv Bud laska dopomozhit udoskonaliti yiyi abo obgovorit ci problemi na storinci obgovorennya Cyu stattyu treba vikifikuvati dlya vidpovidnosti standartam yakosti Vikipediyi Bud laska dopomozhit dodavannyam dorechnih vnutrishnih posilan abo vdoskonalennyam rozmitki statti lipen 2016