Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Іоан Іліч (серб. Јован Илић, в миру Йордан Іліч, серб. Јордан А. Илић; 27 грудня 1883, Дойкинці, Пірот, Сербія — 5 лютого 1975, Ниш, Сербія) — єпископ Сербської православної церкви, єпископ Ніський. Доктор богослов'я.
| Іоан Іліч Јован Илић | ||
| ||
|---|---|---|
| 13 червня 1933 — 5 лютого 1975 | ||
| Інтронізація: | 24 вересня 1933 | |
| Попередник: | Досифей Васич | |
| Наступник: | Іриней Гаврилович | |
| ||
| з 23 січня 1932 | ||
| Обрання: | 2 жовтня 1931 | |
| Інтронізація: | 23 січня 1932 | |
| ||
| 13 лютого 1930 — 2 жовтня 1931 | ||
| ||
| 23 грудня 1927 — 1929 | ||
| ||
| з 5 грудня 1925 | ||
| Інтронізація: | 25 квітня 1926 | |
| Альма-матер: | Духовна семінарія в Белграді, Бернський університет | |
| Науковий ступінь: | доктор богослов'я | |
| Діяльність: | священник | |
| Ім'я при народженні: | Йордан Іліч Јордан Илић | |
| Народження: | 27 грудня 1883 d, Королівство Сербія | |
| Смерть: | 5 лютого 1975 (91 рік) Ниш, СФРЮ | |
| Чернецтво: | 20 березня 1926 | |
| Єп. хіротонія: | 8 травня 1911 | |
| Хто висвятив у єпископа | Єпископ Доменітіан Попович | |
| | ||
Біографія
Народився 27 грудня 1883 року (за старим календарем) в Дойкинцях (нині громада Пірот) на Старій планині в старому дойкинацькому роду «Лілчинів» на день святого Стефана в родині Апостола і Марії Іліч. Через слабке здоров'я хрещений вже 31 грудня з ім'ям Йордан, як і його двоюрідний брат, який народився на півроку раніше (згодом професор Богословського факультету в Белграді).
У 1894 році закінчив початкову школу в рідному селі, а в 1898 році — чотири класи гімназії в Піроті. У 1902 році закінчив Духовну семінарію в Белграді. Так як в цей час однією з умов для висвячення було досягнення 25-річного віку, Йордан пішов працювати вчителем служби у віддалених селах Піротського округу: Завій, Дойкинці (1904-1905), Кам'яниця і Рсовці.
Як учитель, 1 (14) серпня 1905 року вписаний у штат в званні сержанта (3-я рота 3-го батальйону 3-го полку в Піроті).
17 (30) жовтня 1906 по закінченні терміну служби отримав звання резервного піхотного поручика.
Після відходу на спокій єпископа Ніського Никанора Ружичича в 1911 році виконав останню умову для отримання пресвітерського сану -одружився, взявши шлюб із Лубіцею, донькою Симеона Ніколича, купця з Білої Паланки.
25 квітня / 8 травня того ж року в Белграді на Марковдан хіротонізований єпископом Доменітіаном Поповичем в сан диякона, а 27 квітня / 10 травня, в день спалення мощей святого Сави — в сан пресвітера і призначений священиком на прихід в Рсовці, де раніше був учителем.
Восени 1913 року отримує благословення нового єпископа Ніського Досифея Васича заочно вступити як парафіяльний рсовацький священик на старокатолицький богословський факультет Бернського університету, куди був зарахований 14 листопада того ж року.
Перша світова війна застала його у Швейцарії. У тому ж році перериває навчання і через Бріндізі прибуває в Салоніки, звідки повернувся до Сербії, але за наказом сербського уряду їде в Невшатель, де Йован Цвіїч доручає йому як священику сербської колонії біженців турботу за дітьми сербських біженців.
Разом з тим, збирає добровільні пожертвування для Сербської армії, в усній і письмовій формі публікує страждання мирних жителів в Сербії, пояснює обгрунтованість сербської боротьби і роль Сербської православної церкви в ній. Одночасно продовжує навчання.
У той же час його молодший брат, Георгій, жив у Відо, а болгарські війська в Білій Паланці до крові побили Любіцу перед матір'ю і трирічним сином. Припинилися муки коли через Швейцарський Червоний хрест в Паланку прийшла одна з його депеш, де повідомлялося, що з ним все добре. Після закінчення війни він дізнався про тяжкий стан дружини після тортур і відразу повернувся до свого приходу. Любіца так і не оговталася після тортур і померла в 1920 році в 30-річному віці.
Як державний стипендіат, ієрей Йордан мав завершити навчання. Він їде в Берн і 21 травня 1921 року захищає дисертацію «Богомилі в своєму історичному розвитку» на здобуття наукового ступеня доктора богослов'я під керівництвом старокатолицького єпископа професора доктора Едуарда Херцога.
Продовжує служити на парафії у Рсовці. Подає поспіль дві заяви для переведення його спочатку на Крупац, потім на одну з Ніьких парафій. Єпископ Досифей обидва рази відмовляв, але наприкінці 1921 року дає йому канонічний відпуст.
Після цього Йордан був призначений на посаду референта Священного Архієрейського Синоду Сербської православної церкви в Белграді, де включився в роботу по розробці нового Статуту Сербської православної церкви.
14 січня 1922 року призначений секретарем Архієрейського Синоду, 9 вересня того ж року возведений у сан протоієрея.
Залишався на цій посаді до 5 грудня 1925 року, коли був обраний єпископом Захумсько-Герцеговацьким. Наступні 3 місяці протоієрей Йордан провів у якості послушника в Монастирі Раковіца, де його у Федорову суботу 1926 року єпископом Шабацьким і Валевським Михайлом Урошевичем був пострижений у чернецтво, наречений іменем Іоанн і возведений у сан архімандрита.
На наступний день 8/21 березня в Соборній церкві в Белграді Патріарх Сербський Димитрій у співслужінні з єпископом Бацьким Іринеєм Чиричем і єпископом Рашко-Призренським Михайлом Шиляком хіротонізував архімандрита Іоанна в єпископа Захумсько-Герцеговинського. Єпископ Іоанн став першим єпископом на цій кафедрі після об'єднання Сербської церкви в 1920 році. Його кафедра розташувалася в Мостарі. У той же день указом царя Олександра I цей вибір затверджений.
12/25 квітня 1926 єпископ Бацький Іриней Чирич в Соборній церкві в Мостарі очолив його інтронізацію.
23 грудня 1927 року призначений адміністратором (тимчасовим керуючим) Зворницько-Тузланської єпархії до поставлення єпископа Нектарія в 1929 році.
13 лютого 1930 року призначений адміністратором Бранічевської єпархії.
2 жовтня 1931 року обраний єпископом Бранічевським. Його інтронізація відбулася в Пожареваці 23 січня 1932 року.
13 червня 1933 року обраний єпископом Ніським, при цьому зберіг за собою тимчасове управління Бранічевською єпархією до інтронізації єпископа Злетовсько-Струміцького Веніаміна, яка відбулася 7 жовтня 1934 року.
24 вересня 1933 року в Ниші митрополит Скопський Йосип Цвійович у співслужінні з єпископом Тімоцьким Еміліаном Піперковичем звершив його інтронізацію.
Під час Другої світової війни був членом так званого «Військового Синоду» в якому під час відсутності Патріарха Гавриїла головував митрополит Скопський Йосип.
Коли після війни нова влада вигнали митрополита Йосипа, спочатку зі Скоп'є, а потім і з Вранє, тобто із вранської частини Скопської митрополії, єпископ Іоанн бере на себе неофіційне управління цією частиною Скопської митрополії. У листопаді 1958 Архієрейський Синод ухвалив рішення призначити єпископа Ніського Іоанна адміністратором частини Скопської митрополії, яка розташовувалася на території Сербії; ввірена єпископу Іоанну територія включала наступні архієрейські намісництва: Пчиньське з центром у Вранє, Масуріцько-Поляніцьке з центром у Владичиному Хані, Прешевське з центром у Буяноваці і Босільградське з центром в Босільграді).
Наприкінці 1971 року через фізичну неміч і похилий вік єпископ Іоанн попросив єпископа Жицького Василя про допомогу у здійсненні єпархіальних обов'язків. Єпископ Василь погодився, і з благословення Архієрейського Синоду, починаючи з 1972 року був заступником єпископа Іоанна.
Єпископ Іоанн помер уві сні 5 лютого 1975 в 2.15 ранку в будинку родини свого сина. Тіло владики Іоанна в той же день було перенесено в Соборний храм міста Ниш.
Наступного дня, 6 лютого, єпископ Жицький Василь Костич відслужив заупокійну літургію. На відспівуванні о другій годині дня служив Патріарх Герман у співслужінні з митрополитом Чорногорсько-Приморським Данилом і єпископом Славонським Еміліаном і в присутності єпископів Жицького Василя, Бранічевського Хризостома і Шабацько-Валевського Іоанна.
Владика Іоанн був похований в єпископській гробниці в Соборній церкві в Ниші поруч з єпископом Нестором, Ієронімом і Доментіаном, який 64 роки тому висвятив його на диякона і пресвітера.
Публікації
- Jеванђелске вести: Речи и посланице. Ниш, 1928—1931. Књ. 1-2;
- Говор разним jезицима. Ниш, 1936;
- Српска правосл. црква: Њена улога и њени задаци // «Гласник». 1947. С. 258—260;
- О васпитању: Родитељи, школа, црква и друштво // «Гласник». 1948. С. 6-7;
- Спаситељ у бури // «Гласник». 1958. С. 31-34;
- Беседа на гори: Стара истина у новом времену. Ниш, 1959.
Примітки
- Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
Джерела
- Петар В. Гагулић, протојереј: Епископ нишки Др Јован Илић (1883—1975), ГЛАСНИК, Службени лист Српске православне цркве, број 3 — Свети архијерејски синод, Београд, март 1975.
- Петар В. Гагулић, протојереј: Велики нишки Саборни храм, Издаје Српска православна , Штампа: «Графика» — , 1961.
- Петар В. Гагулић, протојереј: , «Просвета» — Ниш, 1978.
- Епископ : Српски јерарси од деветог до двадесетог века, «Евро» — Београд, «Унирекс» — , — .
- , Одбор за проучавање села — Београд, 1997.
- Глас епархије нишке, пета серија, број 5 — Ниш, октобар 2006
- Оливера Милосављевић: «Потиснута истина — у Србији 1941—1944», ОГЛЕДИ 7, Издаје: , за издавача: . Штампа: «Загорац» — Београд, 2006.
- Велибор Џомић, протојереј: Србска црква, и љотићевци, — Београд и — Подгорица, 2009.
- Владимир Вучковић: Нишка епархија (кратак историјски преглед), , — Ниш, 2011.
- Споменица епархије захумско-херцеговачке 1918—1928, Издање епархијске управе, Штампа: — Ниш, 1929.
- Српска православна црква 1920—1970 — Споменица о 50-годишњици васпостављања Српске патријаршије, Издање Светог архијерејског синода Српске православне цркве, Штампа Космос — Београд, 1971.
- Глас православне епархије нишке, јануар — март 1972, бр. 1, година 6, Штампа: — Ниш, 1972.
- Вељко Ђурић Мишина, Летопис Српске православне цркве 1946—1958. године — Време (1946—1950) и (1950—1958), 1, СКД Зора, Книн-Београд, 2000.
Посилання
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Ioan Ilich serb Јovan Iliћ v miru Jordan Ilich serb Јordan A Iliћ 27 grudnya 1883 Dojkinci Pirot Serbiya 5 lyutogo 1975 Nish Serbiya yepiskop Serbskoyi pravoslavnoyi cerkvi yepiskop Niskij Doktor bogoslov ya Ioan Ilich Јovan IliћYepiskop Niskij13 chervnya 1933 5 lyutogo 1975Intronizaciya 24 veresnya 1933Poperednik Dosifej VasichNastupnik Irinej GavrilovichYepiskop Branichevskijz 23 sichnya 1932Obrannya 2 zhovtnya 1931Intronizaciya 23 sichnya 1932Administrator Branichevskoyi yeparhiyi13 lyutogo 1930 2 zhovtnya 1931Administrator timchas ker Zvornicko Tuzlanskoyi yeparhiyi23 grudnya 1927 1929Yepiskop Zahumsko Gercegovackijz 5 grudnya 1925Intronizaciya 25 kvitnya 1926 Alma mater Duhovna seminariya v Belgradi Bernskij universitetNaukovij stupin doktor bogoslov yaDiyalnist svyashennikIm ya pri narodzhenni Jordan Ilich Јordan IliћNarodzhennya 27 grudnya 1883 1883 12 27 d Korolivstvo SerbiyaSmert 5 lyutogo 1975 1975 02 05 91 rik Nish SFRYuChernectvo 20 bereznya 1926Yep hirotoniya 8 travnya 1911Hto visvyativ u yepiskopa Yepiskop Domenitian Popovich Ioan Ilich u VikishovishiU Vikipediyi ye statti pro inshih lyudej z takim im yam Ioann BiografiyaNarodivsya 27 grudnya 1883 roku za starim kalendarem v Dojkincyah nini gromada Pirot na Starij planini v staromu dojkinackomu rodu Lilchiniv na den svyatogo Stefana v rodini Apostola i Mariyi Ilich Cherez slabke zdorov ya hreshenij vzhe 31 grudnya z im yam Jordan yak i jogo dvoyuridnij brat yakij narodivsya na pivroku ranishe zgodom profesor Bogoslovskogo fakultetu v Belgradi U 1894 roci zakinchiv pochatkovu shkolu v ridnomu seli a v 1898 roci chotiri klasi gimnaziyi v Piroti U 1902 roci zakinchiv Duhovnu seminariyu v Belgradi Tak yak v cej chas odniyeyu z umov dlya visvyachennya bulo dosyagnennya 25 richnogo viku Jordan pishov pracyuvati vchitelem sluzhbi u viddalenih selah Pirotskogo okrugu Zavij Dojkinci 1904 1905 Kam yanicya i Rsovci Yak uchitel 1 14 serpnya 1905 roku vpisanij u shtat v zvanni serzhanta 3 ya rota 3 go bataljonu 3 go polku v Piroti 17 30 zhovtnya 1906 po zakinchenni terminu sluzhbi otrimav zvannya rezervnogo pihotnogo poruchika Pislya vidhodu na spokij yepiskopa Niskogo Nikanora Ruzhichicha v 1911 roci vikonav ostannyu umovu dlya otrimannya presviterskogo sanu odruzhivsya vzyavshi shlyub iz Lubiceyu donkoyu Simeona Nikolicha kupcya z Biloyi Palanki 25 kvitnya 8 travnya togo zh roku v Belgradi na Markovdan hirotonizovanij yepiskopom Domenitianom Popovichem v san diyakona a 27 kvitnya 10 travnya v den spalennya moshej svyatogo Savi v san presvitera i priznachenij svyashenikom na prihid v Rsovci de ranishe buv uchitelem Voseni 1913 roku otrimuye blagoslovennya novogo yepiskopa Niskogo Dosifeya Vasicha zaochno vstupiti yak parafiyalnij rsovackij svyashenik na starokatolickij bogoslovskij fakultet Bernskogo universitetu kudi buv zarahovanij 14 listopada togo zh roku Persha svitova vijna zastala jogo u Shvejcariyi U tomu zh roci pererivaye navchannya i cherez Brindizi pribuvaye v Saloniki zvidki povernuvsya do Serbiyi ale za nakazom serbskogo uryadu yide v Nevshatel de Jovan Cviyich doruchaye jomu yak svyasheniku serbskoyi koloniyi bizhenciv turbotu za ditmi serbskih bizhenciv Razom z tim zbiraye dobrovilni pozhertvuvannya dlya Serbskoyi armiyi v usnij i pismovij formi publikuye strazhdannya mirnih zhiteliv v Serbiyi poyasnyuye obgruntovanist serbskoyi borotbi i rol Serbskoyi pravoslavnoyi cerkvi v nij Odnochasno prodovzhuye navchannya U toj zhe chas jogo molodshij brat Georgij zhiv u Vido a bolgarski vijska v Bilij Palanci do krovi pobili Lyubicu pered matir yu i tririchnim sinom Pripinilisya muki koli cherez Shvejcarskij Chervonij hrest v Palanku prijshla odna z jogo depesh de povidomlyalosya sho z nim vse dobre Pislya zakinchennya vijni vin diznavsya pro tyazhkij stan druzhini pislya tortur i vidrazu povernuvsya do svogo prihodu Lyubica tak i ne ogovtalasya pislya tortur i pomerla v 1920 roci v 30 richnomu vici Yak derzhavnij stipendiat iyerej Jordan mav zavershiti navchannya Vin yide v Bern i 21 travnya 1921 roku zahishaye disertaciyu Bogomili v svoyemu istorichnomu rozvitku na zdobuttya naukovogo stupenya doktora bogoslov ya pid kerivnictvom starokatolickogo yepiskopa profesora doktora Eduarda Hercoga Prodovzhuye sluzhiti na parafiyi u Rsovci Podaye pospil dvi zayavi dlya perevedennya jogo spochatku na Krupac potim na odnu z Nikih parafij Yepiskop Dosifej obidva razi vidmovlyav ale naprikinci 1921 roku daye jomu kanonichnij vidpust Pislya cogo Jordan buv priznachenij na posadu referenta Svyashennogo Arhiyerejskogo Sinodu Serbskoyi pravoslavnoyi cerkvi v Belgradi de vklyuchivsya v robotu po rozrobci novogo Statutu Serbskoyi pravoslavnoyi cerkvi 14 sichnya 1922 roku priznachenij sekretarem Arhiyerejskogo Sinodu 9 veresnya togo zh roku vozvedenij u san protoiyereya Zalishavsya na cij posadi do 5 grudnya 1925 roku koli buv obranij yepiskopom Zahumsko Gercegovackim Nastupni 3 misyaci protoiyerej Jordan proviv u yakosti poslushnika v Monastiri Rakovica de jogo u Fedorovu subotu 1926 roku yepiskopom Shabackim i Valevskim Mihajlom Uroshevichem buv postrizhenij u chernectvo narechenij imenem Ioann i vozvedenij u san arhimandrita Na nastupnij den 8 21 bereznya v Sobornij cerkvi v Belgradi Patriarh Serbskij Dimitrij u spivsluzhinni z yepiskopom Backim Irineyem Chirichem i yepiskopom Rashko Prizrenskim Mihajlom Shilyakom hirotonizuvav arhimandrita Ioanna v yepiskopa Zahumsko Gercegovinskogo Yepiskop Ioann stav pershim yepiskopom na cij kafedri pislya ob yednannya Serbskoyi cerkvi v 1920 roci Jogo kafedra roztashuvalasya v Mostari U toj zhe den ukazom carya Oleksandra I cej vibir zatverdzhenij 12 25 kvitnya 1926 yepiskop Backij Irinej Chirich v Sobornij cerkvi v Mostari ocholiv jogo intronizaciyu 23 grudnya 1927 roku priznachenij administratorom timchasovim keruyuchim Zvornicko Tuzlanskoyi yeparhiyi do postavlennya yepiskopa Nektariya v 1929 roci 13 lyutogo 1930 roku priznachenij administratorom Branichevskoyi yeparhiyi 2 zhovtnya 1931 roku obranij yepiskopom Branichevskim Jogo intronizaciya vidbulasya v Pozharevaci 23 sichnya 1932 roku 13 chervnya 1933 roku obranij yepiskopom Niskim pri comu zberig za soboyu timchasove upravlinnya Branichevskoyu yeparhiyeyu do intronizaciyi yepiskopa Zletovsko Strumickogo Veniamina yaka vidbulasya 7 zhovtnya 1934 roku 24 veresnya 1933 roku v Nishi mitropolit Skopskij Josip Cvijovich u spivsluzhinni z yepiskopom Timockim Emilianom Piperkovichem zvershiv jogo intronizaciyu Pid chas Drugoyi svitovoyi vijni buv chlenom tak zvanogo Vijskovogo Sinodu v yakomu pid chas vidsutnosti Patriarha Gavriyila golovuvav mitropolit Skopskij Josip Koli pislya vijni nova vlada vignali mitropolita Josipa spochatku zi Skop ye a potim i z Vranye tobto iz vranskoyi chastini Skopskoyi mitropoliyi yepiskop Ioann bere na sebe neoficijne upravlinnya ciyeyu chastinoyu Skopskoyi mitropoliyi U listopadi 1958 Arhiyerejskij Sinod uhvaliv rishennya priznachiti yepiskopa Niskogo Ioanna administratorom chastini Skopskoyi mitropoliyi yaka roztashovuvalasya na teritoriyi Serbiyi vvirena yepiskopu Ioannu teritoriya vklyuchala nastupni arhiyerejski namisnictva Pchinske z centrom u Vranye Masuricko Polyanicke z centrom u Vladichinomu Hani Preshevske z centrom u Buyanovaci i Bosilgradske z centrom v Bosilgradi Naprikinci 1971 roku cherez fizichnu nemich i pohilij vik yepiskop Ioann poprosiv yepiskopa Zhickogo Vasilya pro dopomogu u zdijsnenni yeparhialnih obov yazkiv Yepiskop Vasil pogodivsya i z blagoslovennya Arhiyerejskogo Sinodu pochinayuchi z 1972 roku buv zastupnikom yepiskopa Ioanna Yepiskop Ioann pomer uvi sni 5 lyutogo 1975 v 2 15 ranku v budinku rodini svogo sina Tilo vladiki Ioanna v toj zhe den bulo pereneseno v Sobornij hram mista Nish Nastupnogo dnya 6 lyutogo yepiskop Zhickij Vasil Kostich vidsluzhiv zaupokijnu liturgiyu Na vidspivuvanni o drugij godini dnya sluzhiv Patriarh German u spivsluzhinni z mitropolitom Chornogorsko Primorskim Danilom i yepiskopom Slavonskim Emilianom i v prisutnosti yepiskopiv Zhickogo Vasilya Branichevskogo Hrizostoma i Shabacko Valevskogo Ioanna Vladika Ioann buv pohovanij v yepiskopskij grobnici v Sobornij cerkvi v Nishi poruch z yepiskopom Nestorom Iyeronimom i Domentianom yakij 64 roki tomu visvyativ jogo na diyakona i presvitera PublikaciyiJevanђelske vesti Rechi i poslanice Nish 1928 1931 Kњ 1 2 Govor raznim jezicima Nish 1936 Srpska pravosl crkva Њena uloga i њeni zadaci Glasnik 1947 S 258 260 O vaspitaњu Roditeљi shkola crkva i drushtvo Glasnik 1948 S 6 7 Spasiteљ u buri Glasnik 1958 S 31 34 Beseda na gori Stara istina u novom vremenu Nish 1959 PrimitkiBibliotheque nationale de France BNF platforma vidkritih danih 2011 d Track Q19938912d Track Q54837d Track Q193563DzherelaPetar V Gaguliћ protoјereј Episkop nishki Dr Јovan Iliћ 1883 1975 GLASNIK Sluzhbeni list Srpske pravoslavne crkve broј 3 Sveti arhiјereјski sinod Beograd mart 1975 Petar V Gaguliћ protoјereј Veliki nishki Saborni hram Izdaјe Srpska pravoslavna Shtampa Grafika 1961 Petar V Gaguliћ protoјereј Prosveta Nish 1978 Episkop Srpski јerarsi od devetog do dvadesetog veka Evro Beograd Unireks Odbor za prouchavaњe sela Beograd 1997 Glas eparhiјe nishke peta seriјa broј 5 Nish oktobar 2006 Olivera Milosavљeviћ Potisnuta istina u Srbiјi 1941 1944 OGLEDI 7 Izdaјe za izdavacha Shtampa Zagorac Beograd 2006 Velibor Џomiћ protoјereј Srbska crkva i љotiћevci Beograd i Podgorica 2009 Vladimir Vuchkoviћ Nishka eparhiјa kratak istoriјski pregled Nish 2011 Spomenica eparhiјe zahumsko hercegovachke 1918 1928 Izdaњe eparhiјske uprave Shtampa Nish 1929 Srpska pravoslavna crkva 1920 1970 Spomenica o 50 godishњici vaspostavљaњa Srpske patriјarshiјe Izdaњe Svetog arhiјereјskog sinoda Srpske pravoslavne crkve Shtampa Kosmos Beograd 1971 Glas pravoslavne eparhiјe nishke јanuar mart 1972 br 1 godina 6 Shtampa Nish 1972 Veљko Ђuriћ Mishina Letopis Srpske pravoslavne crkve 1946 1958 godine Vreme 1946 1950 i 1950 1958 1 SKD Zora Knin Beograd 2000 Posilannya