Інгібування англ inhibition зменшення швидкості реакції під впливом певної речовини інгібітора яка взаємодіє з реагентом

Інгібування ( англ. inhibition) — зменшення швидкості реакції під впливом певної речовини (інгібітора), яка взаємодіє з реагентом, каталізатором чи інтермедіатом.

Напр., молекулярний кисень, хінони часто інгібують реакції полімеризації за участю радикалів, виступаючи як пастки радикалів.

Сту́пінь інгібува́ння (рос. степень ингибирования; англ. degree of inhibition; нім. Inhibitionsgrad m) — ступінь зменшення швидкості реакції β_і, який оцінює зміну швидкостей у відсутності (W₀) та за участю інгібітору (W): β_і = (W₀ — W)/W₀.

Автоінгібування (autoinhibition) або Автоотруєння — явище гальмування реакції її продуктами.

Інгібування кінцевим продуктом (feed-back inhibition (end product inhibition)) — у біохімії — метаболічний контрольний механізм, в якому кінцеві продукти біохімічного процесу здатні інгібувати активність ензима, що каталізує попередні стадії цього ж процесу. Синонім — інгібування за механізмом зворотного зв'язку.

Див. також

Література

Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2004. — Т. 1 : А — К. — 640 с. — .
Глосарій термінів з хімії / уклад. Й. Опейда, О. Швайка ; Ін-т фізико-органічної хімії та вуглехімії ім. Л. М. Литвиненка НАН України, Донецький національний університет. — Дон. : Вебер, 2008. — 738 с. — .