Інгулець (рудоуправління)

Рудоуправління «Інгулець» — колишнє гірничодобувне підприємство з видобутку та переробки залізняку на базі Криворізького залізорудного басейну в місті Кривий Ріг.

Інгулець
Галузь промисловості	видобувна промисловість
Дата створення / заснування	1923
Значима особа	Q55064822?
Названо на честь	Чубар Влас Якович, Чубар Влас Якович і Єжов Микола Іванович
Президент	Олейников Віктор Степанович
Країна	СРСР
Адміністративна одиниця	Кривий Ріг
Батьківська організація	Дзержинськруда
Розташування штаб-квартири	Кривий Ріг
Кількість працівників	536 осіб (1 жовтня 1925) 4500 осіб (1960-ті)
Продукція	залізна руда
Час/дата припинення існування	січень 1979

Історія

Розробка залізняку на території рудника була розпочата в 1891 році. До 1917 року діяло 8 дрібних шахт і 4 кар'єри, що належали кільком акціонерним товариствам.

На початку 1920-х років південні копальні були об'єднані в Інгулецьку групу, до якої увійшли:

• Малодобровольська копальня (шахти «Візирка», «Малодобровольська» (1904), кар'єр (1899);
• Євгенівська копальня (шахти «Магістраль» (1906) та «Російська», кар'єр шахти № 9);
• Широківська копальня (заснована в 1899; шахти «Французька», «Татарин», «Хохол», «Північна», «Широківський» та «Феліція»);
• Ушаковський рудник (заснований в 1897; шахти № 6, 7, 10 (стара) та 10 (нова), кар'єри № 1 та 2).

У 1923 р. почалося відновлення рудника. У 1924—1925 рр. рудник отримав ім'я Чубаря, видобуток не вівся, руда відвантажувалася із запасів. У 1925 р. вступила в дію шахта «Магістраль», до 1929 р. були відновлені шахти «Феліція», № 6, «Широківська» («Капітальна»). У 1926—1937 роках копальня знову носила ім'я Чубаря.

У 1932 р. було завершено будівництво шахти імені МЮД і розпочато будівництво найбільшої на той час шахти «Центральна», яка вступила в дію 30 грудня 1936 року. Було поглиблено стволи шахт «Візірка» та № 10 колишнього рудника Ушакова.

У 1938—1939 рр. отримав ім'я Єжова, з 1939 р. названий «Інгулець».

Влітку 1941 року під час окупації селища Інгулець німецькою поліцією було заарештовано шістьох робітників-комуністів копальні «Інгулець». 13 вересня 1941 року всіх шістьох затриманих було розстріляно біля одноповерхової цегляної будівлі рудоуправління «Інгулець». Загиблих поховано в братській могилі (пам'ятник під охоронним номером 1672).

1951 року завершено післявоєнне відновлення шахт. У 1954—1957 рр. було побудовано збагачувальну фабрику та кар'єр «Центральний».

У січні 1979 року ліквідовано шляхом приєднання до Інгулецького гірничо-збагачувального комбінату.

Опис

Станом на 1 жовтня 1925 року налічувалося 536 працівників. Передовиками виробництва були В. Чередниченко, Ф. Балагура, І. Голованов, М. Заков, Т. Лебедєв, К. Мороз, А. Санченко. Працював Герой Соціалістичної Праці . Керівники: О. Коваленко, Г. М'якохлєбов, П. Білий, В. Олійников, О. Племяшов, Ю. Маслов. У 1960-х рр. була максимальна кількість працівників — до 4500 осіб.

1940 р. видобуто понад 1,44 млн тонн руди. 1969 р. видобуто понад 1,5 млн тонн руди.

Навколо шахти «Центральна» сформувалося робоче селище, яке потім злилося з селищем Інгулецького гірничо-збагачувального комбінату, а потім і з колишнім містом Інгулець.

Джерела

• «Інгулець», рудоуправління // Енциклопедія Криворіжжя: [ укр. ]: у 2 т. / Упоряд. В. Ф. Бухтіяров. — Кривий Ріг: Явва, 2005. — Т. 1. А-К. — С. 492. — 704 с. — 2600 прим. — (т. 1. А-К).
• Рудоуправління «Інгулець» // Криворіжжя: Путівник: [ укр. ] / П. Л. Варгатюк ; ред. Б. Т. Карапіш. — Дніпропетровськ: Промінь, 1969. — С. 82. — 164 с.
• «Інгулець» рудоуправління // Історична енциклопедія Криворіжжя: [ укр. ]: у 3 т. / А. А. Мельник, С. В. Балабанов. — Кривий Ріг: Видавничий дім, 2007. — Т. 1. — С. 314. — 604 с. — (т. 1).