Azərbaycanca AzərbaycancaБеларускі БеларускіDansk DanskDeutsch DeutschEspañola EspañolaFrançais FrançaisIndonesia IndonesiaItaliana Italiana日本語 日本語Қазақ ҚазақLietuvos LietuvosNederlands NederlandsPortuguês PortuguêsРусский Русскийසිංහල සිංහලแบบไทย แบบไทยTürkçe TürkçeУкраїнська Українська中國人 中國人United State United StateAfrikaans Afrikaans
Підтримка
www.wikidata.uk-ua.nina.az

Іна лат Ina западина загадкового походження в Озері Щастя на Місяці Має розмір 3 2 км Примітна світлою і майже некратеро

Іна (кратер)

Іна (кратер)

Іна (лат. Ina) — западина загадкового походження в Озері Щастя на Місяці. Має розмір 3×2 км. Примітна світлою і майже некратерованою поверхнею, якою розкидані пагорби, схожі на краплини розлитої ртуті. Ці пагорби вирізняються темною поверхнею, подібною до решти озера, і надзвичайно чіткими обрисами.

Іна
лат. Ina
image
Іна. Два найбільші кратери ліворуч — Даґ (угорі) та Осама (внизу); найбільший пагорб у правій частині Іни — гора Агнес. Знімок Lunar Reconnaissance Orbiter (2009), ширина — 3,5 км.

Іна. Два найбільші кратери ліворуч — Даґ (угорі) та Осама (внизу); найбільший пагорб у правій частині Іни — гора Агнес. Знімок Lunar Reconnaissance Orbiter (2009), ширина — 3,5 км.

18°40′ пн. ш. 5°18′ сх. д. / 18.66° пн. ш. 5.30° сх. д. / 18.66; 5.30Координати: 18°40′ пн. ш. 5°18′ сх. д. / 18.66° пн. ш. 5.30° сх. д. / 18.66; 5.30
Небесне тілоМісяць
Діаметр2,9×1,9 км
Найбільша глибина64 м
ЕпонімІна, давньоримське жіноче ім'я
У базах даних
GPN
image
image
image Іна у Вікісховищі
image
Пагорби на дні Іни при низькому Сонці (6,6° над горизонтом). Знімок LRO; ширина — 1 км.
image
Гора Агнес при низькому Сонці. Ширина знімка — 1 км.
У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Іна.

На Місяці виявлено кілька десятків подібних об'єктів; Іна — найбільший та найвідоміший з них. Їх походження станом на 2019 рік не встановлено, хоча існує низка гіпотез. Світла поверхня та чіткі межі цих утворень свідчать про їх дуже малий вік порівняно з більшістю деталей поверхні Місяця.

Ця структура була відкрита в 1972 році на знімках «Аполлона-15». Через 2 роки на карті, виданій NASA, вона отримала давньоримське жіноче ім'я Іна згідно з практикою називати малі місячні кратери та подібні до них об'єкти просто людськими іменами (тоді як великі називають на честь конкретних осіб). У 1979 році цю назву затвердив Міжнародний астрономічний союз. Крім того, за характерну форму об'єкт називають D-кальдерою.

Разом з Іною імена отримали два малі звичайні кратери поряд із нею. Це 400-метровий кратер Даґ на північний захід від Іни та 350-метровий кратер Осама на її південно-західному краю. Крім того, пагорб шириною 650 метрів у східній частині Іни має назву «гора Агнес».

Дослідження

Іна викликала великий інтерес дослідників із 1972 року, коли її відкрили на фотографіях, зроблених з орбіти «Аполлоном-15». Її могли знайти й на 5 років раніше — на знімках Lunar Orbiter 4 — але цьому завадив дефект зображення. В кінці того ж 1972 року Іну спостерігали та фотографували з орбіти астронавти «Аполлона-17». Згодом її досліджували кілька автоматичних космічних апаратів. Так, у 2009 році почав роботу супутник Lunar Reconnaissance Orbiter, що відзняв Іну з роздільною здатністю порядку 0,5 метра на піксель — на порядок краще за найякісніші знімки, що існували до того — причому за різних умов освітлення. Отримав він і радіолокаційні зображення цього об'єкта.

Розташування

Іна розташована на верхівці округлого підняття висотою 300 м і діаметром 15 км або, за іншою оцінкою, 22 км, яке, ймовірно, є щитовим вулканом. У такому разі це один із найбільших подібних вулканів на Місяці. Він стоїть на видовженому плато (можливо, горсті) шириною близько 30 км і висотою 650—800 м. Це плато розташоване посеред Озера Щастя — між морями Ясності, Парів та Дощів. Координати центра Іни — 18°40′ пн. ш. 5°18′ сх. д. / 18.66° пн. ш. 5.30° сх. д. / 18.66; 5.30 (Іна)

Опис

Іна — це D-подібна западина розміром 2900×1900 м і площею близько 4,5 км2, що обмежена валом шириною 600–1000 м і висотою 30–40 м. Східний край валу на 10 м вищий за західний. Зовні вал дуже пологий (1–3°) і не має чіткої межі, тоді як всередині дуже крутий (десятки градусів) і різко відмежований від западини. Всередині Іни висота зменшується з відстанню від краю; похил поверхні там становить 1,3–1,6°. Найглибша точка лежить дещо північно-західніше центру, на 30 м нижче країв западини і на 64 м нижче найвищої точки валу.

Всередині западини є ділянки двох різко відмінних типів. Це низовина та розкидані нею пагорби амебоподібної форми. Поверхня цих пагорбів схожа на звичайну «морську» поверхню Озера Щастя, тоді як низовина значно від неї відрізняється.

Пагорбів усередині Іни кілька десятків; вони мають дуже різноманітний розмір, скруглені контури й часто з'єднані один з одним або з зовнішнім валом. Їх часто порівнюють із краплями розлитої ртуті. Вони невисокі (5–25, найчастіше 10–15 м; завжди нижчі за край Іни) і мають більш-менш плоску чи дещо опуклу верхівку та круті схили. Межі пагорбів майже скрізь дуже чіткі. Часто вони оточені вузькою смужкою дещо пониженої місцевості («ровом»), що далі поступово вирівнюється (ніби пагорб лежить у неглибокій западині). Межа пагорбів та низовини виглядає так само, як її зовнішня межа. Пагорби мають у цілому значно рівнішу поверхню, ніж низовина, але концентрація кратерів на них набагато вища — майже така ж, як на навколишніх ділянках Озера Щастя.

Низовина Іни, навпаки, вкрита численними дрібними нерівностями — підняттями та западинами неправильної форми. Є там і круглі деталі, що можуть бути залишками кратерів. Простежуються і лопатеподібні структури, дещо схожі формою на пагорби, але менші. Висота цих нерівностей не перевищує кількох метрів. Окрім того, на низовині трапляються своєрідні невеликі дуже яскраві ділянки. При детальному розгляданні вони виявляються розсипами каміння, розмір якого сягає 1–5 м. Вони знаходяться переважно біля межі низовини з пагорбами або зовнішнім валом, особливо в пониженнях.

Колір низовин Іни блакитно-сірий, а пагорбів (як і звичайної місячної поверхні) — коричнюватий і суттєво темніший. За спектральними властивостями речовина низовин Іни нагадує базальти з високим вмістом титану, що спостерігаються в деяких молодих кратерах — там, де вони опинилися на поверхні недавно і ще не встигли потьмяніти й втратити блакитний відтінок під дією космічних променів. Зовні Іна оточена слабким розмитим ореолом (гало) ще більш темного відтінку, ніж навколишня поверхня Озера Щастя. Поверхня навколо неї трохи більш синювата, ніж в околицях.

Аналоги

image
image
Аналогічний Іні об'єкт у місячному Морі Спокою. Ширина знімка — 2 км.
image
Приклад можливих меркуріанських аналогів Іни (кольори посилені). Знімок MESSENGER; ширина — 7 км.

Після відкриття Іни на Місяці було виявлено ще кілька десятків об'єктів такого типу, але менших і не таких виразних. Більшість з них мають менш правильну форму (а іноді й розділені на окремі частини), і не всі мають пагорби. Їх називають «меніскові западини» (англ. meniscus hollows) за подібність їх країв до опуклого меніска або «неправильні морські ділянки» (irregular mare patches). Вони найчастіше трапляються біля об'єктів вулканічної та тектонічної природи, нерідко групами.

Крім того, немало схожих об'єктів виявлено на Меркурії (найбільш подібному до Місяця тілі Сонячної системи). Але вони мають і суттєві відмінності від місячних «меніскових западин». Меркуріанські западини зазвичай оточені яскравим ореолом і трапляються переважно в метеоритних кратерах, причому в будь-яких місцях (на дні, валах, центральних гірках, викидах), тоді як місячні аналоги Іни розповсюджені лише на морській поверхні. Меркуріанські об'єкти численніші та сягають на порядок більшого розміру, ніж місячні. Кольором Іна нагадує сусідні молоді кратери, а меркуріанські западини більш голубуваті, ніж молоді кратери Меркурія, що вказує на відмінність їх складу.

Геологічна історія

Вік

По всій видимості, поверхня низовин Іни значно молодша за поверхню її пагорбів та зовнішніх околиць (тобто, недавно оновлювалася). На це вказують світлий колір та мала кратерованість цих низовин. З часом деталі поверхні Місяця темнішають під дією космічних променів та зазнають численних метеоритних ударів, що створюють кратери, згладжують схили й розмивають межі об'єктів. Судячи з названих ознак, низовина Іни — одна з наймолодших деталей рельєфу Місяця. Поверхня пагорбів значно старша: її вік приблизно такий, як у звичайної поверхні Озера Щастя (більше мільярда років), причому схили тих самих пагорбів набагато молодші: вони б не могли зберегти свою теперішню крутість та чіткі межі навіть протягом 50 млн років. «Рови», що подекуди оточують пагорби, мали б зникнути всього за 1-2 млн років.

З іншого боку, є і значно менша оцінка віку верхівок пагорбів Іни — 33±2 млн років (вона базується на підрахунку кратерів діаметром >10 м, що дав значення 137 штук/км2).

Вік округлої височини (ймовірного вулкану), де знаходиться Іна, за даними підрахунку кратерів 2019 року, становить 3,5+0,06
−0,1 млрд років, що відповідає часам найактивніших вивержень морських базальтів на Місяці, причому, за даними деяких досліджень, ця височина дещо молодша за свої околиці. Однак не виключено, що отримані в цей спосіб оцінки віку поверхні регіону занижені: за версією деяких дослідників, тамтешні породи є багатою на бульбашки лавою, а в ній за рівних інших умов утворюються відносно малі кратери.

Утворення

Походження Іни лишається неясним. Після її відкриття першою з'явилася версія, що це кальдера дуже низького давнього вулкана. Згодом було запропоновано гіпотезу, що Іна утворилася при викиді газів (вулканічних або навіть радіогенних), які здули реголіт геть. У такому разі пагорби — це місця, де він залишився. За іншою думкою, пагорби — це лавові маси (можливо, потоки лави, «роздуті» під час росту під щільним покривом або вичавлені крізь тріщини в кірці з застиглої лави на лавовому озері). Всі ці версії мають недоліки. Так, навколо Іни нема вулканічних викидів, як і розкиданого потоками газу реголіту; крім того, за сучасними даними, вулканічна активність на Місяці давно припинилася.

Згідно з іще однією гіпотезою, Іна з'явилася (і продовжує формуватися) завдяки провалюванню ґрунту в підземні порожнини. Вони могли утворитися в давні часи при застиганні лави або нещодавно при випаровуванні з-під поверхні якихось летких речовин. У такому разі яскраві каменясті ділянки дна Іни — це місця, де реголіт уже провалився, більш темні низовини — місця неповного провалювання, а пагорби — залишки первісної поверхні, що поступово зменшуються.

Примітки

  1. Garry, W. B.; Robinson, M. S.; Zimbelman, J. R.; Bleacher, J. E.; Hawke, B. R.; Crumpler, L. S.; Braden, S. E.; Sato, H. (November 2012). (PDF). Journal of Geophysical Research. 117: E00H31. Bibcode:2012JGRE..117.0H31G. doi:10.1029/2011JE003981. Архів оригіналу (PDF) за 4 листопада 2014. Процитовано 5 листопада 2014. (міні-версія [ 3 березня 2016 у Wayback Machine.], Bibcode: 2011LPI....42.2605G, )
  2. Ina. Gazetteer of Planetary Nomenclature. International Astronomical Union (IAU) Working Group for Planetary System Nomenclature (WGPSN). 18 жовтня 2010. Архів оригіналу за 1 листопада 2014. Процитовано 4 листопада 2014.
  3. Whitaker, E.A. An unusual mare feature // Apollo 15 Preliminary Science Report (NASA Special Publication 289). — 1972. — P. 25-84–25-85. — Bibcode:1972NASSP.289...84W. з джерела 10 грудня 2017
  4. Stooke, P. J. (March 2012). (PDF). 43rd Lunar and Planetary Science Conference, held March 19-23, 2012 at The Woodlands, Texas. LPI Contribution No. 1659, id.1011. Bibcode:2012LPI....43.1011S. Архів оригіналу (PDF) за 4 березня 2016. Процитовано 5 листопада 2014.
  5. Braden, S. E.; Robinson, M. S.; Stopar, J. D.; van der Bogert, C. H.; Hawke, B. R. (March 2013). (PDF). 44th Lunar and Planetary Science Conference, held March 18-22, 2013 in The Woodlands, Texas. LPI Contribution No. 1719, p.2843. Bibcode:2013LPI....44.2843B. Архів оригіналу (PDF) за 27 листопада 2020. Процитовано 5 листопада 2014.
  6. Chan, N. W.; Vaughan, W. M.; Head, J. W. (March 2014). (PDF). 45th Lunar and Planetary Science Conference, held 17-21 March, 2014 at The Woodlands, Texas. LPI Contribution No. 1777, p.1001. Bibcode:2014LPI....45.1001C. Архів оригіналу (PDF) за 3 березня 2016. Процитовано 5 листопада 2014. ()
  7. Elder, C. M.; Hayne, P. O.; Ghent, R. R.; Bandfield, J. L.; Williams, J.-P.; Paige, D. A. (2016). (PDF). 47th Lunar and Planetary Science Conference, held March 21-25, 2016 at The Woodlands, Texas. LPI Contribution No. 1903, p.2785. Bibcode:2016LPI....47.2785E. Архів оригіналу (PDF) за 15 травня 2022. Процитовано 31 грудня 2018.
  8. Elder, C.; Hayne, P. O.; Donaldson Hanna, K.; Bandfield, J.; Ghent, R.; Williams, J.-P.; Paige, D. A. (2016). Young Lunar Volcanic Features: How Did They Form?. American Astronomical Society, DPS meeting #48, id.215.11. Bibcode:2016DPS....4821511E.
  9. Qiao L., Head J. W., Ling Z. та ін. (2019). Geological Characterization of the Ina Shield Volcano Summit Pit Crater on the Moon: Evidence for Extrusion of Waning‐Stage Lava Lake Magmatic Foams and Anomalously Young Crater Retention Ages. Journal of Geophysical Research: Planets. 124 (4): 1100—1140. Bibcode:2019JGRE..124.1100Q. doi:10.1029/2018JE005841. {{}}: Явне використання «та ін.» у: |author= ()
  10. Vaughan, W.M.; Head, J.W. Ina: Lunar sublimation terrain?. Will Vaughan's page. planetary.brown.edu. Архів оригіналу за 5 листопада 2014. Процитовано 4 листопада 2014.
  11. Schultz, P. H.; Staid, M. I.; Pieters, C. M. (November 2006). (PDF). Nature. 444 (7116): 184—186. Bibcode:2006Natur.444..184S. doi:10.1038/nature05303. Архів оригіналу (PDF) за 4 листопада 2014. Процитовано 5 листопада 2014. (Популярний огляд [ 2014-08-14 у Wayback Machine.], )
  12. Fassett, C. I.; Thomson, B. J. (2015). (PDF). 46th Lunar and Planetary Science Conference, held March 16-20, 2015 in The Woodlands, Texas. LPI Contribution No. 1832, p.1120. Bibcode:2015LPI....46.1120F. Архів оригіналу (PDF) за 3 квітня 2015. Процитовано 31 грудня 2018.
  13. Sheet 41C3S1(10) Ina // NASA lunar topophotomap (based on Apollo 15 photos). Scale 1:10,000. — ed. 1. — Prepared and published by the Defence Mapping Agency Topographic Center, Washington, D.C, 1974.
  14. Categories for Naming Features on Planets and Satellites. Gazetteer of Planetary Nomenclature. International Astronomical Union (IAU) Working Group for Planetary System Nomenclature (WGPSN). Архів оригіналу за 2 листопада 2014. Процитовано 4 листопада 2014.
  15. El-Baz, F. (1973). (PDF). Apollo 17 Preliminary Science Report (NASA Special Publication 330). 1: 30-13—30-17. Bibcode:1973NASSP.330...30E. Архів оригіналу (PDF) за 4 листопада 2014. Процитовано 5 листопада 2014.
  16. Evans, R.E.; El-Baz F. 28. Geological observations from lunar orbit // Apollo 17 Preliminary Science Report (NASA Special Publication 330). — 1973. — P. 28-25–28-26. — Bibcode:1973NASSP.330...28E. з джерела 2 листопада 2014
  17. Наведено за довідником МАС [ 2012-04-12 у Wayback Machine.]
  18. Robinson, M. S.; Thomas, P. C.; Braden, S. E.; Lawrence, S. J.; Garry, W. B.; LROC Team. (March 2010). (PDF). 41st Lunar and Planetary Science Conference, held March 1-5, 2010 in The Woodlands, Texas. LPI Contribution No. 1533, p.2592. Bibcode:2010LPI....41.2592R. Архів оригіналу (PDF) за 27 листопада 2020. Процитовано 5 листопада 2014.
  19. Staid, M.; Isaacson, P.; Petro, N.; Boardman, J.; Pieters, C. M.; Head, J. W.; Sunshine, J.; Donaldson Hanna, K.; Taylor, L. A. (March 2011). (PDF). 42nd Lunar and Planetary Science Conference, held March 7-11, 2011 at The Woodlands, Texas. LPI Contribution No. 1608, p.2499. Bibcode:2011LPI....42.2499S. Архів оригіналу (PDF) за 27 листопада 2020. Процитовано 5 листопада 2014.
  20. El-Baz, F. (1972). (PDF). Proceedings of the Lunar Science Conference. 1: 44—47. Bibcode:1972LPSC....3...39E. Архів оригіналу (PDF) за 4 листопада 2014. Процитовано 5 листопада 2014.
  21. The Enigmatic Lunar Surface Feature Called "Ina". MEM-TEK. 15 квітня 2017. оригіналу за 11 грудня 2017.
  22. Carter, L. M.; Hawke, B. R.; Garry, W. B.; Campbell, B. A.; Giguere, T. A.; Bussey, D. B. J. (March 2013). (PDF). 44th Lunar and Planetary Science Conference, held March 18-22, 2013 in The Woodlands, Texas. LPI Contribution No. 1719, p.2146. Bibcode:2013LPI....44.2146C. Архів оригіналу (PDF) за 5 листопада 2014. Процитовано 5 листопада 2014.
  23. Strain, P. L.; El-Baz, F. (1980). The geology and morphology of Ina. Proceedings of 11th Lunar and Planetary Science Conference, Houston, TX, March 17-21, 1980. 3: 2437—2446. Bibcode:1980LPSC...11.2437S.
  24. Garry, W. B.; Hawke, B. R.; Crites, S.; Giguere, T.; Lucey, P. G. (March 2013). (PDF). 44th Lunar and Planetary Science Conference, held March 18-22, 2013 in The Woodlands, Texas. LPI Contribution No. 1719, p.3058. Bibcode:2013LPI....44.3058G. Архів оригіналу (PDF) за 3 березня 2016. Процитовано 5 листопада 2014.
  25. Vaughan, W.M. Topography of Ina (image from Garry et al., 2012). Ina. оригіналу за 3 листопада 2014. Процитовано 4 листопада 2014.
  26. Знімок Іни, зроблений апаратом Lunar Reconnaissance Orbiter (2009)
  27. Braden, S.; Robinson, M. S.; Stopar, J. D. (December 2013). Evidence of young volcanic vents in the lunar maria. American Geophysical Union, Fall Meeting 2013, abstract #V53C-2809. Bibcode:2013AGUFM.V53C2809B.
  28. Braden S. E., Stopar J. D., Robinson M. S., Lawrence S. J., van der Bogert C. H., Hiesinger H. (2014). Evidence for basaltic volcanism on the Moon within the past 100 million years. Nature Geoscience. 7 (11): 787—791. Bibcode:2014NatGe...7..787B. doi:10.1038/ngeo2252. (Supplementary material [ 3 грудня 2014 у Wayback Machine.])
  29. Blewett, D. T.; Chabot, N. L.; Denevi, B. W. та ін. (September 2012). Hollows on Mercury: MESSENGER Evidence for Geologically Recent Volatile-Related Activity. Science. 333 (6051): 1856—1859. Bibcode:2011Sci...333.1856B. doi:10.1126/science.1211681. {{}}: Явне використання «та ін.» у: |author= ()
  30. Thomas, R. J.; Rothery, D. A.; Conway, S. J.; Anand, M. (February 2014). . Icarus. 229: 221—235. Bibcode:2014Icar..229..221T. doi:10.1016/j.icarus.2013.11.018. Архів оригіналу за 24 вересня 2015. Процитовано 5 листопада 2014.
  31. Blewett, D. T.; Vaughan, W. M.; Xiao, Zh.; Chabot, N. L.; Denevi, B. W.; Ernst, C. M.; Helbert, J.; D'Amore, M.; Maturilli, A.; Head, J. W.; Solomon, S. C. (May 2013). (PDF). Journal of Geophysical Research: Planets. 118 (5): 1013—1032. Bibcode:2013JGRE..118.1013B. doi:10.1029/2012JE004174. Архів оригіналу (PDF) за 18 грудня 2013. Процитовано 5 листопада 2014.
  32. Head, J. W.; Wilson, L.; Qiao, L.; Xiao, L. (2016). Eruption of Magmatic Foams and Unusual Regolith Properties: Anomalously Young Crater Retention Ages and the Case of Ina (PDF). Annual Meeting of the Lunar Exploration Analysis Group, held 1-3 November, 2016 in Columbia, Maryland. LPI Contribution No. 1960, id.5069. Bibcode:2016LPICo1960.5069H.

Посилання

  • Will Vaughan. . Архів оригіналу за 2 листопада 2014. Процитовано 4 листопада 2014.
  • Bill Dunford (21 жовтня 2013). The Strangest Place on the Moon?. Архів оригіналу за 21 жовтня 2013.
  • The Enigmatic Lunar Surface Feature Called "Ina". MEM-TEK. 15 квітня 2017. оригіналу за 11 грудня 2017. — велика підбірка знімків, літератури та іншої інформації.
  • Chuck Wood (3 лютого 2010). . Архів оригіналу за 6 лютого 2010. Процитовано 4 листопада 2014.
  • Mark Robinson (12 жовтня 2014). New Evidence For Young Lunar Volcanism!. School of Earth and Space Exploration, Arizona State University. оригіналу за 28 жовтня 2014.
  • Інтерактивні карти Іни (карта висоти, похилу та ін.) [ 1 січня 2019 у Wayback Machine.]
  • Інтерактивна карта Місяця, центрована на Іну [ 11 грудня 2017 у Wayback Machine.]
  • Unusual Features // Apollo over the Moon. A view from orbit / ed. by H. Masursky, G. W. Colton, F. El-Baz. — 1978. Архів оригіналу. — (є стереопара Іни для паралельного погляду)
  • Карта регіону з чинними назвами деталей поверхні (PDF). (PDF) оригіналу за 22 вересня 2019.
  • . The-Moon Wiki. Архів оригіналу за 28 серпня 2015.
  • Знімки аналогів Іни в додатках до роботи Braden et al. (2014) [ 3 грудня 2014 у Wayback Machine.]

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет

Ina lat Ina zapadina zagadkovogo pohodzhennya v Ozeri Shastya na Misyaci Maye rozmir 3 2 km Primitna svitloyu i majzhe nekraterovanoyu poverhneyu yakoyu rozkidani pagorbi shozhi na kraplini rozlitoyi rtuti Ci pagorbi viriznyayutsya temnoyu poverhneyu podibnoyu do reshti ozera i nadzvichajno chitkimi obrisami Ina lat InaIna Dva najbilshi krateri livoruch Dag ugori ta Osama vnizu najbilshij pagorb u pravij chastini Ini gora Agnes Znimok Lunar Reconnaissance Orbiter 2009 shirina 3 5 km Ina Dva najbilshi krateri livoruch Dag ugori ta Osama vnizu najbilshij pagorb u pravij chastini Ini gora Agnes Znimok Lunar Reconnaissance Orbiter 2009 shirina 3 5 km 18 40 pn sh 5 18 sh d 18 66 pn sh 5 30 sh d 18 66 5 30 Koordinati 18 40 pn sh 5 18 sh d 18 66 pn sh 5 30 sh d 18 66 5 30Nebesne tiloMisyacDiametr2 9 1 9 kmNajbilsha glibina64 mEponimIna davnorimske zhinoche im yaU bazah danihGPN Ina u VikishovishiPagorbi na dni Ini pri nizkomu Sonci 6 6 nad gorizontom Znimok LRO shirina 1 km Gora Agnes pri nizkomu Sonci Shirina znimka 1 km U Vikipediyi ye statti pro inshi znachennya cogo termina Ina Na Misyaci viyavleno kilka desyatkiv podibnih ob yektiv Ina najbilshij ta najvidomishij z nih Yih pohodzhennya stanom na 2019 rik ne vstanovleno hocha isnuye nizka gipotez Svitla poverhnya ta chitki mezhi cih utvoren svidchat pro yih duzhe malij vik porivnyano z bilshistyu detalej poverhni Misyacya Cya struktura bula vidkrita v 1972 roci na znimkah Apollona 15 Cherez 2 roki na karti vidanij NASA vona otrimala davnorimske zhinoche im ya Ina zgidno z praktikoyu nazivati mali misyachni krateri ta podibni do nih ob yekti prosto lyudskimi imenami todi yak veliki nazivayut na chest konkretnih osib U 1979 roci cyu nazvu zatverdiv Mizhnarodnij astronomichnij soyuz Krim togo za harakternu formu ob yekt nazivayut D kalderoyu Razom z Inoyu imena otrimali dva mali zvichajni krateri poryad iz neyu Ce 400 metrovij krater Dag na pivnichnij zahid vid Ini ta 350 metrovij krater Osama na yiyi pivdenno zahidnomu krayu Krim togo pagorb shirinoyu 650 metriv u shidnij chastini Ini maye nazvu gora Agnes DoslidzhennyaIna viklikala velikij interes doslidnikiv iz 1972 roku koli yiyi vidkrili na fotografiyah zroblenih z orbiti Apollonom 15 Yiyi mogli znajti j na 5 rokiv ranishe na znimkah Lunar Orbiter 4 ale comu zavadiv defekt zobrazhennya V kinci togo zh 1972 roku Inu sposterigali ta fotografuvali z orbiti astronavti Apollona 17 Zgodom yiyi doslidzhuvali kilka avtomatichnih kosmichnih aparativ Tak u 2009 roci pochav robotu suputnik Lunar Reconnaissance Orbiter sho vidznyav Inu z rozdilnoyu zdatnistyu poryadku 0 5 metra na piksel na poryadok krashe za najyakisnishi znimki sho isnuvali do togo prichomu za riznih umov osvitlennya Otrimav vin i radiolokacijni zobrazhennya cogo ob yekta RoztashuvannyaIna roztashovana na verhivci okruglogo pidnyattya visotoyu 300 m i diametrom 15 km abo za inshoyu ocinkoyu 22 km yake jmovirno ye shitovim vulkanom U takomu razi ce odin iz najbilshih podibnih vulkaniv na Misyaci Vin stoyit na vidovzhenomu plato mozhlivo gorsti shirinoyu blizko 30 km i visotoyu 650 800 m Ce plato roztashovane posered Ozera Shastya mizh moryami Yasnosti Pariv ta Doshiv Koordinati centra Ini 18 40 pn sh 5 18 sh d 18 66 pn sh 5 30 sh d 18 66 5 30 Ina OpisIna ce D podibna zapadina rozmirom 2900 1900 m i plosheyu blizko 4 5 km2 sho obmezhena valom shirinoyu 600 1000 m i visotoyu 30 40 m Shidnij kraj valu na 10 m vishij za zahidnij Zovni val duzhe pologij 1 3 i ne maye chitkoyi mezhi todi yak vseredini duzhe krutij desyatki gradusiv i rizko vidmezhovanij vid zapadini Vseredini Ini visota zmenshuyetsya z vidstannyu vid krayu pohil poverhni tam stanovit 1 3 1 6 Najglibsha tochka lezhit desho pivnichno zahidnishe centru na 30 m nizhche krayiv zapadini i na 64 m nizhche najvishoyi tochki valu Vseredini zapadini ye dilyanki dvoh rizko vidminnih tipiv Ce nizovina ta rozkidani neyu pagorbi amebopodibnoyi formi Poverhnya cih pagorbiv shozha na zvichajnu morsku poverhnyu Ozera Shastya todi yak nizovina znachno vid neyi vidriznyayetsya Pagorbiv useredini Ini kilka desyatkiv voni mayut duzhe riznomanitnij rozmir skrugleni konturi j chasto z yednani odin z odnim abo z zovnishnim valom Yih chasto porivnyuyut iz kraplyami rozlitoyi rtuti Voni nevisoki 5 25 najchastishe 10 15 m zavzhdi nizhchi za kraj Ini i mayut bilsh mensh plosku chi desho opuklu verhivku ta kruti shili Mezhi pagorbiv majzhe skriz duzhe chitki Chasto voni otocheni vuzkoyu smuzhkoyu desho ponizhenoyi miscevosti rovom sho dali postupovo virivnyuyetsya nibi pagorb lezhit u neglibokij zapadini Mezha pagorbiv ta nizovini viglyadaye tak samo yak yiyi zovnishnya mezha Pagorbi mayut u cilomu znachno rivnishu poverhnyu nizh nizovina ale koncentraciya krateriv na nih nabagato visha majzhe taka zh yak na navkolishnih dilyankah Ozera Shastya Nizovina Ini navpaki vkrita chislennimi dribnimi nerivnostyami pidnyattyami ta zapadinami nepravilnoyi formi Ye tam i krugli detali sho mozhut buti zalishkami krateriv Prostezhuyutsya i lopatepodibni strukturi desho shozhi formoyu na pagorbi ale menshi Visota cih nerivnostej ne perevishuye kilkoh metriv Okrim togo na nizovini traplyayutsya svoyeridni neveliki duzhe yaskravi dilyanki Pri detalnomu rozglyadanni voni viyavlyayutsya rozsipami kaminnya rozmir yakogo syagaye 1 5 m Voni znahodyatsya perevazhno bilya mezhi nizovini z pagorbami abo zovnishnim valom osoblivo v ponizhennyah Kolir nizovin Ini blakitno sirij a pagorbiv yak i zvichajnoyi misyachnoyi poverhni korichnyuvatij i suttyevo temnishij Za spektralnimi vlastivostyami rechovina nizovin Ini nagaduye bazalti z visokim vmistom titanu sho sposterigayutsya v deyakih molodih kraterah tam de voni opinilisya na poverhni nedavno i she ne vstigli potmyaniti j vtratiti blakitnij vidtinok pid diyeyu kosmichnih promeniv Zovni Ina otochena slabkim rozmitim oreolom galo she bilsh temnogo vidtinku nizh navkolishnya poverhnya Ozera Shastya Poverhnya navkolo neyi trohi bilsh sinyuvata nizh v okolicyah AnalogiAnalogichnij Ini ob yekt u misyachnomu Mori Spokoyu Shirina znimka 2 km Priklad mozhlivih merkurianskih analogiv Ini kolori posileni Znimok MESSENGER shirina 7 km Pislya vidkrittya Ini na Misyaci bulo viyavleno she kilka desyatkiv ob yektiv takogo tipu ale menshih i ne takih viraznih Bilshist z nih mayut mensh pravilnu formu a inodi j rozdileni na okremi chastini i ne vsi mayut pagorbi Yih nazivayut meniskovi zapadini angl meniscus hollows za podibnist yih krayiv do opuklogo meniska abo nepravilni morski dilyanki irregular mare patches Voni najchastishe traplyayutsya bilya ob yektiv vulkanichnoyi ta tektonichnoyi prirodi neridko grupami Krim togo nemalo shozhih ob yektiv viyavleno na Merkuriyi najbilsh podibnomu do Misyacya tili Sonyachnoyi sistemi Ale voni mayut i suttyevi vidminnosti vid misyachnih meniskovih zapadin Merkurianski zapadini zazvichaj otocheni yaskravim oreolom i traplyayutsya perevazhno v meteoritnih kraterah prichomu v bud yakih miscyah na dni valah centralnih girkah vikidah todi yak misyachni analogi Ini rozpovsyudzheni lishe na morskij poverhni Merkurianski ob yekti chislennishi ta syagayut na poryadok bilshogo rozmiru nizh misyachni Kolorom Ina nagaduye susidni molodi krateri a merkurianski zapadini bilsh golubuvati nizh molodi krateri Merkuriya sho vkazuye na vidminnist yih skladu Geologichna istoriyaVik Po vsij vidimosti poverhnya nizovin Ini znachno molodsha za poverhnyu yiyi pagorbiv ta zovnishnih okolic tobto nedavno onovlyuvalasya Na ce vkazuyut svitlij kolir ta mala kraterovanist cih nizovin Z chasom detali poverhni Misyacya temnishayut pid diyeyu kosmichnih promeniv ta zaznayut chislennih meteoritnih udariv sho stvoryuyut krateri zgladzhuyut shili j rozmivayut mezhi ob yektiv Sudyachi z nazvanih oznak nizovina Ini odna z najmolodshih detalej relyefu Misyacya Poverhnya pagorbiv znachno starsha yiyi vik priblizno takij yak u zvichajnoyi poverhni Ozera Shastya bilshe milyarda rokiv prichomu shili tih samih pagorbiv nabagato molodshi voni b ne mogli zberegti svoyu teperishnyu krutist ta chitki mezhi navit protyagom 50 mln rokiv Rovi sho podekudi otochuyut pagorbi mali b zniknuti vsogo za 1 2 mln rokiv Z inshogo boku ye i znachno mensha ocinka viku verhivok pagorbiv Ini 33 2 mln rokiv vona bazuyetsya na pidrahunku krateriv diametrom gt 10 m sho dav znachennya 137 shtuk km2 Vik okrugloyi visochini jmovirnogo vulkanu de znahoditsya Ina za danimi pidrahunku krateriv 2019 roku stanovit 3 5 0 06 0 1 mlrd rokiv sho vidpovidaye chasam najaktivnishih viverzhen morskih bazaltiv na Misyaci prichomu za danimi deyakih doslidzhen cya visochina desho molodsha za svoyi okolici Odnak ne viklyucheno sho otrimani v cej sposib ocinki viku poverhni regionu zanizheni za versiyeyu deyakih doslidnikiv tamteshni porodi ye bagatoyu na bulbashki lavoyu a v nij za rivnih inshih umov utvoryuyutsya vidnosno mali krateri Utvorennya Pohodzhennya Ini lishayetsya neyasnim Pislya yiyi vidkrittya pershoyu z yavilasya versiya sho ce kaldera duzhe nizkogo davnogo vulkana Zgodom bulo zaproponovano gipotezu sho Ina utvorilasya pri vikidi gaziv vulkanichnih abo navit radiogennih yaki zduli regolit get U takomu razi pagorbi ce miscya de vin zalishivsya Za inshoyu dumkoyu pagorbi ce lavovi masi mozhlivo potoki lavi rozduti pid chas rostu pid shilnim pokrivom abo vichavleni kriz trishini v kirci z zastigloyi lavi na lavovomu ozeri Vsi ci versiyi mayut nedoliki Tak navkolo Ini nema vulkanichnih vikidiv yak i rozkidanogo potokami gazu regolitu krim togo za suchasnimi danimi vulkanichna aktivnist na Misyaci davno pripinilasya Zgidno z ishe odniyeyu gipotezoyu Ina z yavilasya i prodovzhuye formuvatisya zavdyaki provalyuvannyu gruntu v pidzemni porozhnini Voni mogli utvoritisya v davni chasi pri zastiganni lavi abo neshodavno pri viparovuvanni z pid poverhni yakihos letkih rechovin U takomu razi yaskravi kamenyasti dilyanki dna Ini ce miscya de regolit uzhe provalivsya bilsh temni nizovini miscya nepovnogo provalyuvannya a pagorbi zalishki pervisnoyi poverhni sho postupovo zmenshuyutsya PrimitkiGarry W B Robinson M S Zimbelman J R Bleacher J E Hawke B R Crumpler L S Braden S E Sato H November 2012 PDF Journal of Geophysical Research 117 E00H31 Bibcode 2012JGRE 117 0H31G doi 10 1029 2011JE003981 Arhiv originalu PDF za 4 listopada 2014 Procitovano 5 listopada 2014 mini versiya 3 bereznya 2016 u Wayback Machine Bibcode 2011LPI 42 2605G Ina Gazetteer of Planetary Nomenclature International Astronomical Union IAU Working Group for Planetary System Nomenclature WGPSN 18 zhovtnya 2010 Arhiv originalu za 1 listopada 2014 Procitovano 4 listopada 2014 Whitaker E A An unusual mare feature Apollo 15 Preliminary Science Report NASA Special Publication 289 1972 P 25 84 25 85 Bibcode 1972NASSP 289 84W z dzherela 10 grudnya 2017 Stooke P J March 2012 PDF 43rd Lunar and Planetary Science Conference held March 19 23 2012 at The Woodlands Texas LPI Contribution No 1659 id 1011 Bibcode 2012LPI 43 1011S Arhiv originalu PDF za 4 bereznya 2016 Procitovano 5 listopada 2014 Braden S E Robinson M S Stopar J D van der Bogert C H Hawke B R March 2013 PDF 44th Lunar and Planetary Science Conference held March 18 22 2013 in The Woodlands Texas LPI Contribution No 1719 p 2843 Bibcode 2013LPI 44 2843B Arhiv originalu PDF za 27 listopada 2020 Procitovano 5 listopada 2014 Chan N W Vaughan W M Head J W March 2014 PDF 45th Lunar and Planetary Science Conference held 17 21 March 2014 at The Woodlands Texas LPI Contribution No 1777 p 1001 Bibcode 2014LPI 45 1001C Arhiv originalu PDF za 3 bereznya 2016 Procitovano 5 listopada 2014 Elder C M Hayne P O Ghent R R Bandfield J L Williams J P Paige D A 2016 PDF 47th Lunar and Planetary Science Conference held March 21 25 2016 at The Woodlands Texas LPI Contribution No 1903 p 2785 Bibcode 2016LPI 47 2785E Arhiv originalu PDF za 15 travnya 2022 Procitovano 31 grudnya 2018 Elder C Hayne P O Donaldson Hanna K Bandfield J Ghent R Williams J P Paige D A 2016 Young Lunar Volcanic Features How Did They Form American Astronomical Society DPS meeting 48 id 215 11 Bibcode 2016DPS 4821511E Qiao L Head J W Ling Z ta in 2019 Geological Characterization of the Ina Shield Volcano Summit Pit Crater on the Moon Evidence for Extrusion of Waning Stage Lava Lake Magmatic Foams and Anomalously Young Crater Retention Ages Journal of Geophysical Research Planets 124 4 1100 1140 Bibcode 2019JGRE 124 1100Q doi 10 1029 2018JE005841 a href wiki D0 A8 D0 B0 D0 B1 D0 BB D0 BE D0 BD Cite journal title Shablon Cite journal cite journal a Yavne vikoristannya ta in u author dovidka Vaughan W M Head J W Ina Lunar sublimation terrain Will Vaughan s page planetary brown edu Arhiv originalu za 5 listopada 2014 Procitovano 4 listopada 2014 Schultz P H Staid M I Pieters C M November 2006 PDF Nature 444 7116 184 186 Bibcode 2006Natur 444 184S doi 10 1038 nature05303 Arhiv originalu PDF za 4 listopada 2014 Procitovano 5 listopada 2014 Populyarnij oglyad 2014 08 14 u Wayback Machine Fassett C I Thomson B J 2015 PDF 46th Lunar and Planetary Science Conference held March 16 20 2015 in The Woodlands Texas LPI Contribution No 1832 p 1120 Bibcode 2015LPI 46 1120F Arhiv originalu PDF za 3 kvitnya 2015 Procitovano 31 grudnya 2018 Sheet 41C3S1 10 Ina NASA lunar topophotomap based on Apollo 15 photos Scale 1 10 000 ed 1 Prepared and published by the Defence Mapping Agency Topographic Center Washington D C 1974 Categories for Naming Features on Planets and Satellites Gazetteer of Planetary Nomenclature International Astronomical Union IAU Working Group for Planetary System Nomenclature WGPSN Arhiv originalu za 2 listopada 2014 Procitovano 4 listopada 2014 El Baz F 1973 PDF Apollo 17 Preliminary Science Report NASA Special Publication 330 1 30 13 30 17 Bibcode 1973NASSP 330 30E Arhiv originalu PDF za 4 listopada 2014 Procitovano 5 listopada 2014 Evans R E El Baz F 28 Geological observations from lunar orbit Apollo 17 Preliminary Science Report NASA Special Publication 330 1973 P 28 25 28 26 Bibcode 1973NASSP 330 28E z dzherela 2 listopada 2014 Navedeno za dovidnikom MAS 2012 04 12 u Wayback Machine Robinson M S Thomas P C Braden S E Lawrence S J Garry W B LROC Team March 2010 PDF 41st Lunar and Planetary Science Conference held March 1 5 2010 in The Woodlands Texas LPI Contribution No 1533 p 2592 Bibcode 2010LPI 41 2592R Arhiv originalu PDF za 27 listopada 2020 Procitovano 5 listopada 2014 Staid M Isaacson P Petro N Boardman J Pieters C M Head J W Sunshine J Donaldson Hanna K Taylor L A March 2011 PDF 42nd Lunar and Planetary Science Conference held March 7 11 2011 at The Woodlands Texas LPI Contribution No 1608 p 2499 Bibcode 2011LPI 42 2499S Arhiv originalu PDF za 27 listopada 2020 Procitovano 5 listopada 2014 El Baz F 1972 PDF Proceedings of the Lunar Science Conference 1 44 47 Bibcode 1972LPSC 3 39E Arhiv originalu PDF za 4 listopada 2014 Procitovano 5 listopada 2014 The Enigmatic Lunar Surface Feature Called Ina MEM TEK 15 kvitnya 2017 originalu za 11 grudnya 2017 Carter L M Hawke B R Garry W B Campbell B A Giguere T A Bussey D B J March 2013 PDF 44th Lunar and Planetary Science Conference held March 18 22 2013 in The Woodlands Texas LPI Contribution No 1719 p 2146 Bibcode 2013LPI 44 2146C Arhiv originalu PDF za 5 listopada 2014 Procitovano 5 listopada 2014 Strain P L El Baz F 1980 The geology and morphology of Ina Proceedings of 11th Lunar and Planetary Science Conference Houston TX March 17 21 1980 3 2437 2446 Bibcode 1980LPSC 11 2437S Garry W B Hawke B R Crites S Giguere T Lucey P G March 2013 PDF 44th Lunar and Planetary Science Conference held March 18 22 2013 in The Woodlands Texas LPI Contribution No 1719 p 3058 Bibcode 2013LPI 44 3058G Arhiv originalu PDF za 3 bereznya 2016 Procitovano 5 listopada 2014 Vaughan W M Topography of Ina image from Garry et al 2012 Ina originalu za 3 listopada 2014 Procitovano 4 listopada 2014 Znimok Ini zroblenij aparatom Lunar Reconnaissance Orbiter 2009 Braden S Robinson M S Stopar J D December 2013 Evidence of young volcanic vents in the lunar maria American Geophysical Union Fall Meeting 2013 abstract V53C 2809 Bibcode 2013AGUFM V53C2809B Braden S E Stopar J D Robinson M S Lawrence S J van der Bogert C H Hiesinger H 2014 Evidence for basaltic volcanism on the Moon within the past 100 million years Nature Geoscience 7 11 787 791 Bibcode 2014NatGe 7 787B doi 10 1038 ngeo2252 Supplementary material 3 grudnya 2014 u Wayback Machine Blewett D T Chabot N L Denevi B W ta in September 2012 Hollows on Mercury MESSENGER Evidence for Geologically Recent Volatile Related Activity Science 333 6051 1856 1859 Bibcode 2011Sci 333 1856B doi 10 1126 science 1211681 a href wiki D0 A8 D0 B0 D0 B1 D0 BB D0 BE D0 BD Cite journal title Shablon Cite journal cite journal a Yavne vikoristannya ta in u author dovidka Thomas R J Rothery D A Conway S J Anand M February 2014 Icarus 229 221 235 Bibcode 2014Icar 229 221T doi 10 1016 j icarus 2013 11 018 Arhiv originalu za 24 veresnya 2015 Procitovano 5 listopada 2014 Blewett D T Vaughan W M Xiao Zh Chabot N L Denevi B W Ernst C M Helbert J D Amore M Maturilli A Head J W Solomon S C May 2013 PDF Journal of Geophysical Research Planets 118 5 1013 1032 Bibcode 2013JGRE 118 1013B doi 10 1029 2012JE004174 Arhiv originalu PDF za 18 grudnya 2013 Procitovano 5 listopada 2014 Head J W Wilson L Qiao L Xiao L 2016 Eruption of Magmatic Foams and Unusual Regolith Properties Anomalously Young Crater Retention Ages and the Case of Ina PDF Annual Meeting of the Lunar Exploration Analysis Group held 1 3 November 2016 in Columbia Maryland LPI Contribution No 1960 id 5069 Bibcode 2016LPICo1960 5069H PosilannyaWill Vaughan Arhiv originalu za 2 listopada 2014 Procitovano 4 listopada 2014 Bill Dunford 21 zhovtnya 2013 The Strangest Place on the Moon Arhiv originalu za 21 zhovtnya 2013 The Enigmatic Lunar Surface Feature Called Ina MEM TEK 15 kvitnya 2017 originalu za 11 grudnya 2017 velika pidbirka znimkiv literaturi ta inshoyi informaciyi Chuck Wood 3 lyutogo 2010 Arhiv originalu za 6 lyutogo 2010 Procitovano 4 listopada 2014 Mark Robinson 12 zhovtnya 2014 New Evidence For Young Lunar Volcanism School of Earth and Space Exploration Arizona State University originalu za 28 zhovtnya 2014 Interaktivni karti Ini karta visoti pohilu ta in 1 sichnya 2019 u Wayback Machine Interaktivna karta Misyacya centrovana na Inu 11 grudnya 2017 u Wayback Machine Unusual Features Apollo over the Moon A view from orbit ed by H Masursky G W Colton F El Baz 1978 Arhiv originalu ye stereopara Ini dlya paralelnogo poglyadu Karta regionu z chinnimi nazvami detalej poverhni PDF PDF originalu za 22 veresnya 2019 The Moon Wiki Arhiv originalu za 28 serpnya 2015 Znimki analogiv Ini v dodatkah do roboti Braden et al 2014 3 grudnya 2014 u Wayback Machine

Дата публікації:
Топ