Імру-ль-Кайс III

Імру-ль-Кайс III ібн ан-Нуман (помер близько 512/513) — малік держави Лахмідів у 505/506—512/513 роках, син маліка ан-Нумана II, батько аль-Мунзіра III. Присутній не у всіх відомих списках лахмідських правителів.

Імру-ль-Кайс III
Малік держави Лахмідів
Правління	505/506—512/513
Попередник	Абу Яфур аз-Зумайлі
Наступник	Аль-Мунзір III
Біографічні дані
У шлюбі з	^d
Діти	Аль-Мунзір III
Династія	Лахміди
Батько	Ан-Нуман II

Походження і прихід до влади

Імру-ль-Кайс III був призначений маліком Лахмідської держави наприкінці ірано-візантійської війни 502—506 років. Прихід Імру-ль-Кайс III до влади описує Хамза аль-Ісфахані: «Потім зробили правителем сина ан-Нумана Кривого по імені Імру-ль-Кайс ібн ан-Нуман». Потрібно зауважити, що в цьому повідомленні аль-Ісфахані помилково називає Імру-ль-Кайса сином ан-Нумана I Кривого, у той час як його батьком був ан-Нуман II. Автор не уточнює, хто саме зробив Імру-ль-Кайса маліком, однак очевидно, що призначення нового правителя Лахмідів не могло відбутися без відповідного волевиявлення сасанідського шаханшаха, в даному випадку — Кавада I.

Судячи з усього, із закінченням війни у шаханшаха відпала необхідність у військовому управлінні володіннями Лахмідів, для здійснення якого він після загибелі ан-Нумана II призначив туди правителем свого полководця Абу Яфура аз-Зумайлі, та повернув владу законному престолонасліднику Імру-ль-Кайсу III. Призначення маліком Імру-ль-Кайса, ймовірно, було прийнято не всіма представниками лахмідської знаті. Тривала відсутність в аль-Хірі ан-Нумана II, що знаходився в армії Кавада, і трирічне правління Абу Яфура, можливо, істотно посилили розкол і протистояння в середовищі лахмідської знаті, частина якої хотіла бачити на престолі свого кандидата і не визнала затвердження маліком Імру-ль-Кайса. Ймовірно, саме з цієї причини ім'я Імру-ль-Кайса III відсутнє в «Книзі хірців», що містить найбільш ранній список лахмідських маліків. Оскільки достеменно відомо, що ан-Нуман II загинув у серпні 503 року, а Абу Яфур правив три роки, прихід до влади Імру-ль-Кайса III, очевидно, мав місце між серпнем 505 і червнем 506 років.

Правління

Імру-ль-Кайс III міститься в списках лахмидських маліків тільки у аль-Хорезмі та аль-Ісфахані. Той факт, що Хамза аль-Ісфахані не називає ім'я матері Імру-ль-Кайса III, на відміну від інших матерів лахмідських правителів, може свідчити про те, що Імру-ль-Кайс III відсутній у списку маліків Лахмідів та їх матерів, який знаходився у «Книзі хірців», що стала відомою мусульманським авторам завдяки працям Хішама ібн аль-Кальбі. Якщо ж цей правитель не згадується в «Книзі хірців», значить, відомості про нього в списках аль-Хорезмі та аль-Ісфахані є пізнішими вставками, заснованими на інших джерелах. На користь існування Імру-ль-Кайса III свідчить також і те, що всі середньовічні мусульманські історики (крім аль-Масуді) називають батьком наступного лахмідського маліка, аль-Мунзіра III, саме Імру-ль-Кайса, хоча і при цьому замовчують про діда аль-Мунзіра.

Згідно аль-Ісфахані, Імру-ль-Кайс III прауив протягом семи років. Інформацію, що збереглася про його правління можна умовно розділити на дві групи. Перша стосується того, що Імру-ль-Кайс спорудив фортецю ас-Сіннін, про що оповідають аль-Хорезмі та Хамза аль-Ісфахані. У своєму географічному довіднику Якут аль-Хамаві згадує ас-Сіннін (al-Ṣinnīn) як селище неподалік від Куфи, що було одним з поселень аль-Мунзіра (очевидно, маючи на увазі аль-Мунзіра III).

Інша група відомостей стосується тривалої ворожнечі Імру-ль-Кайса з племенем Бакр Ібн Уайль — бакритами, про яку розповідає Хамза аль-Ісфахані (при цьому плутаючи в деяких місцях Імру-ль-Кайса III з Імру-ль-Кайсом II). Причиною ворожнечі стало те, що бакрити, які раніше були васалами Лахмідів, вступили в союз з киндітами. Імру-ль-Кайс регулярно нападав на анданітські племена Рабіа, завдаючи їм значної шкоди. Під час одного з таких набігів Імру-ль-Кайс захопив у полон красуню Мауію на прізвисько Ма ас-Сама («Небесна вода»), яка пізніше народила йому сина аль-Мунзіра III. Під час іншого набігу Імру-ль-Кайс був розбитий бакритами і сам потрапив у полон, з якого звільнився за великий викуп.

Схожу розповідь надає Абу-ль-Бака аль-Хіллі, який оповідає, що Імру-ль-Кайс ібн ан-Нуман ібн Імру-ль-Кайс (тут знову батьком Імру-ль-Кайса помилково називається ан-Нуман I) постійно воював з бакритами і одного разу захопив серед інших полонених Мауію «Небесну воду». Її чоловік прибув до Імру-ль-Кайса і після переговорів лахмідський малік відпустив бранців, однак Мауію залишив у себе. В іншому фрагменті аль-Хіллі розповідає як Імру-ль-Кайс (тут він також помилково ототожнюється з Імру-ль-Кайсом II) в одному з походів був розбитий бакритами, які взяли його в полон і захопили його багатства. Імру-ль-Кайсу вдалося звільнитися, лише сплативши викуп у шістдесят верблюдів, за якими він сам їздив у ХІру.

імру-ль-Кайс III помер після семирічного правління у 512 або 513 році, йому наслідував його син аль-Мунзір III «Син Небесної води».

Примітки

1. Мишин, 2017, с. 104—105.
2. Мишин, 2017, с. 103.
3. Мишин, 2017, с. 105.
4. Мишин, 2017, с. 32—33.
5. Мишин, 2017, с. 103—104.
6. Мишин, 2017, с. 30.
7. Мишин, 2017, с. 104.
8. Мишин, 2017, с. 106—107.
9. Мишин, 2017, с. 108.
10. Мишин, 2017, с. 33, 127.

Література

• Мишин Д. Е. История государства Лахмидов : ( )[рос.]. — Москва : Садра, 2017. — 448 с. — .