Ігнатьєв Олексій Павлович (рос. Игна́тьев Алексе́й Па́влович, нар. 1842 — †1906, Твер) — київський та іркутський генерал-губернатор, генерал від кавалерії з роду Ігнатьєвих.
Олексій Павлович Ігнатьєв рос. Алексей Павлович Игнатьев | ||
![]() | ||
| ||
---|---|---|
Губернатор: | Київський, Іркутський | |
Народження: | 22 травня (3 червня) 1842 Твер, Російська імперія | |
Смерть: | 9 (22) грудня 1906 (64 роки) Твер | |
Поховання: | d | |
Країна: | ![]() | |
Освіта: | Пажеський корпус Миколаївська академія | |
Рід: | ||
Батько: | d | |
Мати: | d | |
Шлюб: | Мещерська Софія Сергіївна | |
Діти: | сини Олексій, Павло, Сергій; доньки Софія, Ольга | |
Нагороди: | ||
|
Життєпис
Син Павла Миколайовича Ігнатьєва (голови Комітету Міністрів), брат Миколи Павловича Ігнатьєва, батько Олексія Олексійовича Ігнатьєва. Ігнатьєву належала найбагатша садиба в Тверської губернії — Чертоліно.
16 липня 1859 р. почав службу і випущений корнетом із Пажеського корпусу в .
30 серпня 1860 р. отримав звання поручика.
25 грудня 1861 р. отримав звання штабс-ротмістра.
У 1862 р. закінчив Миколаївську академію Генерального штабу Російської імперії.
30 серпня 1863 р. отримав звання ротмістра.
У 1864 р. затверджений на командира ескадрону Його Величності; у 1865 р. призначений флігель-ад'ютантом.
27 березня 1866 р. отримав звання полковника.
У 1868 р. командував ; з 1871 р. — полком; у 1873 р. призначений на командувача .
У 1875 р. отримав чин генерал-майора з призначенням в Свиту Його Величності, 1 січня 1878 р. — звання генерал-майора. У 1874—1881 рр. був членом головного комітету з облаштування та освіти російської імператорської армії.
У 1877 р. — отримав титул графа.
З 1881 р. — начальник штабу Гвардійського корпусу.
У 1885 р. призначений на командувача і генерал-губернатором Східного Сибіру (з 1887 р. — Іркутський генерал-губернатор).
Від 1886 р. — отримав звання генерал-лейтенанта. У 1889 р. призначений товаришем Міністра внутрішніх справ Російської імперії, але на дорозі до м. Петербурга отримав нове призначення — генерал-губернатором в Південно-Західний край. Під час його керівництва у Києві було створено Бактеріологічний інститут, міський музей, встановлено пам'ятник Миколі I.
У 1896 р. призначений бути членом Державної ради Російської імперії, 6 грудня 1898 р. отримав звання генерала від кавалерії. У 1904 р. отримав звання генерал-ад'ютанта.
У 1905 р. призначений бути головою для перегляду встановлених для охорони державного порядку виняткових законоположень і Особливої наради у справах віротерпимості, утворених відповідно до Високо затверджених 10 лютого і 17 квітня 1905 р. положень комітету міністрів (у виконання указу від 12 грудня 1904 року).
На цій посаді, а також в Державній раді, Ігнатьєв виступив противником скликання Державної думи Російської імперії, противником пільг друку і прихильником крайньої поліцейської репресії. Під час міністерства графа Вітте С. Ю. у 1905—1906 роках був одним з його найбільш рішучих противників; був членом гуртка високопосадових осіб, назване як «Зоряна палата» (рос. Звёздная палата) і мав у той час великий вплив на політику уряду. Був членом («Російського зібрання») (рос. Русское собрание).
9 грудня 1906 р. у м. Твері на перерві губернського зібрання близько 17 годин Ігнатьєв був застрелений шістьма пострілами з револьвера есером Ільїнським при обставинах, які змусили сім'ю вбитого припускати співучасть царської охранки, доконане за вказівками з Санкт-Петербургу; адже відношення О. П. Ігнатьєва до Миколи II було вельми скептичним, він навіть схилявся до ідеї державного перевороту та обмірковував, чи можна в цьому розраховувати на підтримку Кінногвардійських полків.
Нагороди
- 1865 р. — (Орден Святого Станіслава 2 ступеня);
- 1868 р. — Орден Святого Володимира 4 ступеня;
- 1870 р. — Орден Святої Анни 2 ступеня;
- 1872 р. — Імператорська корона до Ордену Святої Анни 2 ступеня;
- 1874 р. — , командорський хрест;
- 1878 р. — Орден Святого Володимира 3 ступеня;
- 1878 р. — Перський Орден Лева і Сонця 2 ступеня;
- 1878 р. — Французький Орден Почесного легіону, командорський хрест;
- 1878 р. — Турецький Орден Меджида;
- 1880 р. — Орден Святого Станіслава 1 ступеня;
- 1883 р. — Орден Святої Анни 1 ступеня;
- 1889 р. — Орден Святого Володимира 2 ступеня;
- 1891 р. — Орден Білого Орла;
- 1891 р. — Італійський Орден Корони Італії 1 ступеня;
- 1891 р. — Ольденбурзький Орден Заслуг герцога Петра-Фрідріха-Людвіга 1 ступеня;
- 1892 р. — Сербський 1 ступеня;
- 1893 р. — (Бухарський орден Золотої Зірки) з алмазами;
- 1895 р. — Орден Святого Олександра Невського;
- 1897 р. — Баварський 1 ступеня;
- 31.12.1902 — Діамантові знаки до Ордену Святого Олександра Невського.
Примітки
- Список генералам по старшинству. СПб., 1906г. (рос.)
- Див. , Пятьдесят лет в строю [ 25 березня 2016 у Wayback Machine.]. Книга I, глава 2. — М.: Воениздат, 1986. — С.18. — . (рос.)
- Правнучка выдающегося дипломата графа Игнатьева Александра Игнатьева Столповская: «Мой прадед был самым молодым генералом в России. Превзошел его только сын вождя Василий Сталин» (Дела давно минувших дней) [ 12 липня 2015 у Wayback Machine.] // «Бульвар Гордона». — № 9 (149), 04 марта 2008. (рос.)
Джерела та література
- О. Ф. Овсієнко. Ігнатьєв Олексій Павлович [ 8 серпня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2005. — Т. 3 : Е — Й. — С. 411. — .
- О. Л. Скрябін. Ігнатьєв Олексій Павлович [ 9 серпня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001–2023. — .
- Граф Игнатьев Алексей Павлович // Список генералам по старшинству. Составлен по 1 сентября 1904 года. — СПб. : Военная типография, 1904. — С. 85. (рос.)
- Игнатьев, Алексей Павлович // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. — Т. XIIa. — С. 784 (т. Ia, с.810—811). (рос. дореф.)
- Альманах современных русских государственных деятелей [ 30 вересня 2018 у Wayback Machine.]. — СПб.: Тип. Исидора Гольдберга, 1897. — С.193—194. (рос.)
- Бондаренко И. И., Климов Д. В., / (Исторический вестник. — Т. 2 [149]. — Декабрь 2012). — С.190—215. (рос.)
- Список генералам по старшинству. СПб., 1906г. (рос.)
- Волков С. В., Звегинцов Николай Иванович // Офицеры российской гвардии. Опыт мартиролога. — М.: Русский путь, 2002. — С.197. — 568 с. — 2000 экз. — . (рос.)
- Ганин А. Любимые женщины братьев Игнатьевых // Родина : журнал. — М., 2007. — № 3. — С. 64-69. (рос.)
Посилання
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Дом Ігнатьєвих
- Л. Мнухин, М. Авриль, В. Лосская. . Архів оригіналу за 14 квітня 2016. Процитовано 6 липня 2013. (рос.)
- Алексей Павлович Игнатьев (1842—1906) [ 30 березня 2019 у Wayback Machine.], сайт «Родовід»(рос.)
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет