Івашко Дичко

Іва́шко Васи́льович Ди́чко (? — після 1461) — волинський зем'янин, найдавніший з відомих власників сучасного міста Рівне.

Івашко Дичко
княжий конюший
Смерть:	після 1461
Підданство:	Велике Князівство Литовське

Біографія та діяльність

Івашко Дичко належить до маловідомого шляхетського роду волинських зем'ян, які володіли землями на території сучасного міста Рівне. Вперше Дички згадуються в грамоті князя Свидригайла Ольгердовича від 5 травня 1434 року, якою той надавав у власність маєток Басово з прилеглими селами для волинського боярина Єсифа Джуси з Кирдійовичів. У грамоті, де зокрема вперше писемно згадується Рівне на волості Басово у Луцькому повіті, князь застерігав репецієнта від посягань на добра княжих конюхів і конокормців Дичків "на Ровномъ" які раніше вочевидь входили до комплексу маєтків "Басово" та "Ровноє".

Незабаром родина Дичків невідомо яким саме чином, але зуміла повернути собі перший з маєтків — "Ровноє". Відомо, що до 22 грудня 1461 року Івашко Васильович Дичко володів повністю селом Ровноє яке продав Семену князю Несвізькому (згодом князь Збаразький, князь Колоденський) за 300 коп грошей широких. По смерті князя, Рівне залишилося у власності його вдови княгині Марії Рівненської.

Примітки

1. Собчук В.Д. (2014). «Від коріння до корони» (українська) . Кременець. с. 104.
2. Собчук В.Д. (2014). «Від коріння до корони» (українська) . Кременець. с. 144, 145.
3. Archiwum książąt Lubartowiczów Sanguszków w Sławucie (далі – AS). – T.I: 1366–1506. – Lwów, 1887. – №LVI. – S.53–54.

Джерела

• Собчук В.Д. «Від коріння до корони». Кременець 2014 р. – 506 ст. Ст. 104, 144, 145, 147.
• Stecki T.J. «Z boru i stepu. Obrazy i pamiątki». – Kraków, 1888. – S. 2