Іванівська сільська рада колишня адміністративно територіальна одиниця та орган місцевого самоврядування у Новоград Воли

Іванівська сільська рада — колишня адміністративно-територіальна одиниця та орган місцевого самоврядування у Новоград-Волинському районі й Новоград-Волинській міській раді Волинської округи, Київської області Української РСР з адміністративним центром у селі .

Іванівська сільська рада

Основні дані

Країна

СРСР—

УРСР

Область

Волинська округа
Київська область

Район

Новоград-Волинський район
Новоград-Волинська міська рада

Адм. центр

с.

Утворена

1923 року

Ліквідована

до 1 вересня 1946 року

Склад

Кількість членів

Голова ради

Територія та населення

Населення

1 382 (1931)

Населені пункти

2

Контактні дані

Адреса

с. Іванівка, м. Новоград-Волинський, Київська обл., Українська РСР

У Вікіпедії є статті про інші сільські ради з назвою: Іванівська сільська рада.

Населені пункти

Сільській раді на час ліквідації були підпорядковані населені пункти:

с. Вершниця
с.

Населення

Кількість населення ради, станом на 1923 рік, становила 1 192 особи, кількість дворів — 232, на 1924 рік — 1 169 мешканців та 231 двір.

У 1931 році чисельність населення сільської ради становила 1 382 особи.

Історія та адміністративний устрій

Створена 1923 року в складі сіл Вершниця та Іванівка Романовецької волості Новоград-Волинського повіту Волинської губернії. 7 березня 1923 року увійшла до складу новоствореного Новоград-Волинського району Житомирської (згодом — Волинська) округи. 17 березня 1926 року затверджена як польська національна сільська рада.

1 червня 1935 року, відповідно до постанови Президії ЦВК УСРР «Про порядок організації органів радянської влади в новоутворених округах», сільську раду передано в підпорядкування Новоград-Волинській міській раді Київської області. У 1941 році с. Вершниця значиться на обліку в Ужачинській сільській раді, с. Іванівка — в складі Чижівської сільської ради.

Станом на 1 вересня 1946 року в списках сільських рад відсутня.

Адміністративний центр ради, с. Іванівка, на поч. 1930 років значилося в планах на зселення через будівництво Новоград-Волинського укріпленого району.

Примітки

(PDF). Інститут історії України НАН України (російська) . Житомир. 1923. с. 140. Архів оригіналу (PDF) за 5 жовтня 2021. Процитовано 5 лютого 2022.
(PDF). Інститут історії України НАН України. с. 9. Архів оригіналу (PDF) за 22 січня 2021. Процитовано 5 лютого 2022.
Калакура О. (2007). Поляки в етнополітичних процесах на землях України у XX столітті. Київ: «Знання України». с. 503. ISBN . Процитовано 28 вересня 2023. {{}}: Вказано більш, ніж один |pages= та |page= ()
. Інститут історії України НАН України (українська) . Упор. Р.А. Кондратюк, Д.Я. Самолюк, Б.Ш. Табачник. Довідник: офіційне видання. Житомир, видавництво «Волинь». 2007. с. 150, 225, 294, 539. Архів оригіналу за 8 жовтня 2021. Процитовано 5 лютого 2022.
. http://www.zwiahel.info/. Архів оригіналу за 30 січня 2021. Процитовано 5 лютого 2022.

Це незавершена стаття про Житомирську область.
Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її.

[Матеріали-1] (PDF). Інститут історії України НАН України (російська) . Житомир. 1923. с. 140. Архів оригіналу (PDF) за 5 жовтня 2021. Процитовано 5 лютого 2022.

[Національні-2] (PDF). Інститут історії України НАН України. с. 9. Архів оригіналу (PDF) за 22 січня 2021. Процитовано 5 лютого 2022.

[3] Калакура О. (2007). Поляки в етнополітичних процесах на землях України у XX столітті. Київ: «Знання України». с. 503. ISBN . Процитовано 28 вересня 2023. {{}}: Вказано більш, ніж один |pages= та |page= ()

[Довідник-4] . Інститут історії України НАН України (українська) . Упор. Р.А. Кондратюк, Д.Я. Самолюк, Б.Ш. Табачник. Довідник: офіційне видання. Житомир, видавництво «Волинь». 2007. с. 150, 225, 294, 539. Архів оригіналу за 8 жовтня 2021. Процитовано 5 лютого 2022.

[5] . http://www.zwiahel.info/. Архів оригіналу за 30 січня 2021. Процитовано 5 лютого 2022.