Павло Михайлович Іва́нченко (нар. 6 січня 1898, Андріяшівка — пом. 5 вересня 1990, Київ) — український майстер художньої кераміки, член Асоціації революційного мистецтва України у 1926—1931 роках та Спілки радянських художників України з 1944 року. Чоловік майстрині художньої кераміки , брат художника Петра Іванченка.
Іванченко Павло Михайлович | ||||
---|---|---|---|---|
Народження | 25 грудня 1897 (6 січня 1898) Андріяшівка, Роменський район, Україна | |||
Смерть | 5 вересня 1990 (92 роки) | |||
Київ, Українська РСР, СРСР | ||||
Країна | Російська імперія УНР СРСР | |||
Навчання | Київський художній інститут (1925) | |||
Діяльність | художник | |||
Вчитель | Крамаренко Лев Юрійович і Бойчук Михайло Львович | |||
Відомі учні | Мусієнко Пантелеймон Никифорович | |||
Працівник | Будянський фаянсовий завод і Київський експериментальний кераміко-художній завод | |||
Член | Асоціація революційного мистецтва України (1931) і Спілка радянських художників України | |||
Брати, сестри | Іванченко Петро Михайлович | |||
Учасник | німецько-радянська війна | |||
| ||||
Біографія
Народився 25 грудня 1897 [6 січня 1898] року в селі Андріяшівці Лохвицького повіту Полтавської губернії (нині Роменський район Сумської області, Україна), був четвертою дитиною у багатодітній селянській сім'ї. Закінчивши земську початкову сільську школу в рідному селі, у 1911 році перейшов на навчання до Глинської гончарної майстерні Роменського земства. Перші два роки був практикантом виключно у керамічних майстернях. За цей час навчився працювати на верстаті, робити різноманітний посуд, ліпити з глини іграшки, виявив здібності у скульптурі. У 1913 році був зарахований до першого класу Глинської керамічної школи. Закінчивши школу в 1919 році отримав спеціальність інструктора керамічного виробництва.
На початку червня 1919 року директором школи Левком Крамаренком був направлений на навчання до Києва, до новоствореної Української академії мистецтв. Жив на квартирі Михайла Бойчука на вулиці Татарській разом із його братом Тимофієм та Сергієм Колосом, теж студентами Академії. Першими завданнями, отриманими від Михайла Бойчука, були копіювання мозаїк і фресок із Софії Київської та інших зразків українського мистецтва. Згодом разом із Михайлом Бойчуком закріплювали штукатурку з фресковим розписом у хрещальні Софії Київської. Навчання закінчив у 1925 році. Захистив дипломну роботу на тему «Декоративна обробка речей керамічного виробництва» і отримав кваліфікацію художника з декоративного оформлення виробів. Одночасно із навчанням з 1920 року працював інструктором виробництва майстерень у Межигірському художньо-керамічному технікумі.
Упродовж 1925—1929 років працював художником на Будянському фаянсовому заводі, одночасно викладав у школі фабрично-заводського учнівства керамічну технологію та керамічний рисунок. У 1929—1931 роках викладав рисунок, 1931 року — керував виробничою практикою студентів у Межигірському художньо-керамічному інституті, доцент, декан художнього факультету. Після переведення підпорядкованого йому факультету до структури Одеського художнього інституту, з 1932 по 1935 рік працював у Науково-дослідному інституті мінеральної сировини в Києві на посаді завідувача дослідної лабораторії майоліки — керував майоліковим виробництвом. Одночасно до 1 серпня 1933 року був художником Київської фабрики керамічних фарб і декалько. На останньому місці роботи проєктував горни, розробляв рецептуру мас і полив, впроваджував технології декорування виробів аерографом (за досвідом Будянського фаянсового заводу), здійснював інструктаж виробництва. Звільнився «за відсутністю роботи» перед відкриттям нового цеху оформлення порцеляни.
Упродовж 1935—1937 років завідував керамічним відділом центральних експериментальних майстерень Музею українського народного мистецтва (Київська школа народної творчості). З 25 серпня 1937 року по 20 липня 1941 року обіймав посаду старшогой (головного) художника Центральної лабораторії Укрфарфортресту в Києві.
Під час німецько-радянської війни мобілізований до лав Червоної армії. Служив в інтендантських частинах в Середній Азії. Однак як висококваліфікований спеціаліст, що був одночасно інструктором керамічного виробництва, інженером-технологом і художником кераміки, відкликаний з лав Червоної армії на роботу до порцелянового заводу в місті Махарадзе.
У квітні 1944 року відкликаний до Києва, де працював старшим науковим співробітником у Київському центральному науково-дослідному інституті будматеріалів, а також керівником художнього відділу Главку керамічної промисловості наркомату місцевої промисловості будматеріалів УРСР. Далі був відряджений на попереднє місце роботи. З 25 листопада 1944 року очолював художній цех Київського експериментального кераміко-художнього заводу, де працював до квітня 1946 року, паралельно зберігаючи посаду на попередньому місці роботи, щонайменше до 1959 року завідував лабораторією архітектурнохудожніх і будівельних деталей.
Жив у Києві, в будинку на вулиці Димирова, № 6, квартира № 67. Помер у Києві 5 вересня 1990 року.
Творчість
Працював у галузі декоративного мистецтва (архітектурна і декоративна побутова кераміка), пейзажного живопису. Створював ужитковий посуд і декоративні вази з порцеляни, фаянсу, майоліки, зразки побутової й архітектурної кераміки (паркові вази, облицювальні плитки, водограї, торшери, бра). Серед робіт:
- тематичні вази
- «Індустрія СРСР» (1936);
- з портретом Тараса Шевченка (1939, Національний музей Тараса Шевченка);
- з портретом Олександра Пушкіна (1949);
- «Ювілейна» (1967);
- «Урожай» (1945);
- «Володимир Ленін вимовляє промову перед пролетаріатом у 1917 році в Петрограді» (1957, рельєф на стіні будівлі Науково-дослідного інституту будівельних матеріалів);
- «40 років СРСР» (1957, інтер'єр Науково-дослідного інституту будівельних матеріалів);
- контррельєф «Живи, Україно» (1967, Національний музей українського народного декоративного мистецтва).
У 1940–1960-ті роки займався аквареллю і малював краєвиди Київщини та Роменщини. Виконав кілька живописних робіт за мотивами літературних творів Тараса Шевченка («Тополя», «Катерина», «Сон» та інші).
Брав участь у республіканських виставках з 1927 року, всесоюзних — з 1923 року, зарубіжних — з 1922 року.
Примітки
- Ольша Школьна. Павло Іванченко і нові штрихи до портрета митця та діяльності Межигірського художньо-керамічного інституту.
Література
- Іванченко Павло Михайлович // Українські радянські художники : довідник / відпов. ред. І. І. Верба. — Київ : Мистецтво, 1972. — С. 177.;
- Іванченко Павло Михайлович // Словник художників України / за ред. М. П. Бажана (відп. ред.) та ін. — К. : Головна редакція Української радянської енциклопедії, 1973. — С. 92.;
- Іванченко Павло Михайлович // Шевченківський словник. Том 1 / Інститут літератури імені Т. Г. Шевченка Академії Наук УРСР. — Київ : Головна редакція УРЕ, 1976., С. 248;
- Иванченко, Павел Михайлович // Художники народов СССР. Биобилиографический словарь. Том 4, книга 1. Москва. Искусство. 1983, С.459 (рос.);
- Тарнорудський П. Патріарх полонського фарфору // Радянське Поділля. — 1988. — 25 вересня;
- Мусієнко П. Н. Художники Межигір'я // НТЕ. — 1989. — № 6;
- В. М. Ханко. Іванченко Павло Михайлович // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2011. — Т. 11 : Зор — Как. — 710 с. — .
- Анатолій Шпиталь. Іванченко Павло Михайлович // Шевченківська енциклопедія: У 6-ти т. — Т.3: І—Л : у 6 т. / Гол. ред. М. Г. Жулинський. — Київ : Ін-т літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України, 2013. — С. 58—59.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Pavlo Mihajlovich Iva nchenko nar 6 sichnya 1898 Andriyashivka pom 5 veresnya 1990 Kiyiv ukrayinskij majster hudozhnoyi keramiki chlen Asociaciyi revolyucijnogo mistectva Ukrayini u 1926 1931 rokah ta Spilki radyanskih hudozhnikiv Ukrayini z 1944 roku Cholovik majstrini hudozhnoyi keramiki brat hudozhnika Petra Ivanchenka Ivanchenko Pavlo MihajlovichNarodzhennya25 grudnya 1897 6 sichnya 1898 Andriyashivka Romenskij rajon UkrayinaSmert5 veresnya 1990 1990 09 05 92 roki Kiyiv Ukrayinska RSR SRSRKrayina Rosijska imperiya UNR SRSRNavchannyaKiyivskij hudozhnij institut 1925 DiyalnisthudozhnikVchitelKramarenko Lev Yurijovich i Bojchuk Mihajlo LvovichVidomi uchniMusiyenko Pantelejmon NikiforovichPracivnikBudyanskij fayansovij zavod i Kiyivskij eksperimentalnij keramiko hudozhnij zavodChlenAsociaciya revolyucijnogo mistectva Ukrayini 1931 i Spilka radyanskih hudozhnikiv UkrayiniBrati sestriIvanchenko Petro MihajlovichUchasniknimecko radyanska vijna U Vikipediyi ye statti pro inshih lyudej z takim prizvishem div Ivanchenko BiografiyaNarodivsya 25 grudnya 1897 6 sichnya 1898 18980106 roku v seli Andriyashivci Lohvickogo povitu Poltavskoyi guberniyi nini Romenskij rajon Sumskoyi oblasti Ukrayina buv chetvertoyu ditinoyu u bagatoditnij selyanskij sim yi Zakinchivshi zemsku pochatkovu silsku shkolu v ridnomu seli u 1911 roci perejshov na navchannya do Glinskoyi goncharnoyi majsterni Romenskogo zemstva Pershi dva roki buv praktikantom viklyuchno u keramichnih majsternyah Za cej chas navchivsya pracyuvati na verstati robiti riznomanitnij posud lipiti z glini igrashki viyaviv zdibnosti u skulpturi U 1913 roci buv zarahovanij do pershogo klasu Glinskoyi keramichnoyi shkoli Zakinchivshi shkolu v 1919 roci otrimav specialnist instruktora keramichnogo virobnictva Na pochatku chervnya 1919 roku direktorom shkoli Levkom Kramarenkom buv napravlenij na navchannya do Kiyeva do novostvorenoyi Ukrayinskoyi akademiyi mistectv Zhiv na kvartiri Mihajla Bojchuka na vulici Tatarskij razom iz jogo bratom Timofiyem ta Sergiyem Kolosom tezh studentami Akademiyi Pershimi zavdannyami otrimanimi vid Mihajla Bojchuka buli kopiyuvannya mozayik i fresok iz Sofiyi Kiyivskoyi ta inshih zrazkiv ukrayinskogo mistectva Zgodom razom iz Mihajlom Bojchukom zakriplyuvali shtukaturku z freskovim rozpisom u hreshalni Sofiyi Kiyivskoyi Navchannya zakinchiv u 1925 roci Zahistiv diplomnu robotu na temu Dekorativna obrobka rechej keramichnogo virobnictva i otrimav kvalifikaciyu hudozhnika z dekorativnogo oformlennya virobiv Odnochasno iz navchannyam z 1920 roku pracyuvav instruktorom virobnictva majsteren u Mezhigirskomu hudozhno keramichnomu tehnikumi Uprodovzh 1925 1929 rokiv pracyuvav hudozhnikom na Budyanskomu fayansovomu zavodi odnochasno vikladav u shkoli fabrichno zavodskogo uchnivstva keramichnu tehnologiyu ta keramichnij risunok U 1929 1931 rokah vikladav risunok 1931 roku keruvav virobnichoyu praktikoyu studentiv u Mezhigirskomu hudozhno keramichnomu instituti docent dekan hudozhnogo fakultetu Pislya perevedennya pidporyadkovanogo jomu fakultetu do strukturi Odeskogo hudozhnogo institutu z 1932 po 1935 rik pracyuvav u Naukovo doslidnomu instituti mineralnoyi sirovini v Kiyevi na posadi zaviduvacha doslidnoyi laboratoriyi majoliki keruvav majolikovim virobnictvom Odnochasno do 1 serpnya 1933 roku buv hudozhnikom Kiyivskoyi fabriki keramichnih farb i dekalko Na ostannomu misci roboti proyektuvav gorni rozroblyav recepturu mas i poliv vprovadzhuvav tehnologiyi dekoruvannya virobiv aerografom za dosvidom Budyanskogo fayansovogo zavodu zdijsnyuvav instruktazh virobnictva Zvilnivsya za vidsutnistyu roboti pered vidkrittyam novogo cehu oformlennya porcelyani Uprodovzh 1935 1937 rokiv zaviduvav keramichnim viddilom centralnih eksperimentalnih majsteren Muzeyu ukrayinskogo narodnogo mistectva Kiyivska shkola narodnoyi tvorchosti Z 25 serpnya 1937 roku po 20 lipnya 1941 roku obijmav posadu starshogoj golovnogo hudozhnika Centralnoyi laboratoriyi Ukrfarfortrestu v Kiyevi Pid chas nimecko radyanskoyi vijni mobilizovanij do lav Chervonoyi armiyi Sluzhiv v intendantskih chastinah v Serednij Aziyi Odnak yak visokokvalifikovanij specialist sho buv odnochasno instruktorom keramichnogo virobnictva inzhenerom tehnologom i hudozhnikom keramiki vidklikanij z lav Chervonoyi armiyi na robotu do porcelyanovogo zavodu v misti Maharadze U kvitni 1944 roku vidklikanij do Kiyeva de pracyuvav starshim naukovim spivrobitnikom u Kiyivskomu centralnomu naukovo doslidnomu instituti budmaterialiv a takozh kerivnikom hudozhnogo viddilu Glavku keramichnoyi promislovosti narkomatu miscevoyi promislovosti budmaterialiv URSR Dali buv vidryadzhenij na poperednye misce roboti Z 25 listopada 1944 roku ocholyuvav hudozhnij ceh Kiyivskogo eksperimentalnogo keramiko hudozhnogo zavodu de pracyuvav do kvitnya 1946 roku paralelno zberigayuchi posadu na poperednomu misci roboti shonajmenshe do 1959 roku zaviduvav laboratoriyeyu arhitekturnohudozhnih i budivelnih detalej Zhiv u Kiyevi v budinku na vulici Dimirova 6 kvartira 67 Pomer u Kiyevi 5 veresnya 1990 roku TvorchistPracyuvav u galuzi dekorativnogo mistectva arhitekturna i dekorativna pobutova keramika pejzazhnogo zhivopisu Stvoryuvav uzhitkovij posud i dekorativni vazi z porcelyani fayansu majoliki zrazki pobutovoyi j arhitekturnoyi keramiki parkovi vazi oblicyuvalni plitki vodograyi torsheri bra Sered robit tematichni vazi Industriya SRSR 1936 z portretom Tarasa Shevchenka 1939 Nacionalnij muzej Tarasa Shevchenka z portretom Oleksandra Pushkina 1949 Yuvilejna 1967 keramichno monumentalno dekorativni panno majolika Urozhaj 1945 Volodimir Lenin vimovlyaye promovu pered proletariatom u 1917 roci v Petrogradi 1957 relyef na stini budivli Naukovo doslidnogo institutu budivelnih materialiv 40 rokiv SRSR 1957 inter yer Naukovo doslidnogo institutu budivelnih materialiv kontrrelyef Zhivi Ukrayino 1967 Nacionalnij muzej ukrayinskogo narodnogo dekorativnogo mistectva U 1940 1960 ti roki zajmavsya akvarellyu i malyuvav krayevidi Kiyivshini ta Romenshini Vikonav kilka zhivopisnih robit za motivami literaturnih tvoriv Tarasa Shevchenka Topolya Katerina Son ta inshi Brav uchast u respublikanskih vistavkah z 1927 roku vsesoyuznih z 1923 roku zarubizhnih z 1922 roku PrimitkiOlsha Shkolna Pavlo Ivanchenko i novi shtrihi do portreta mitcya ta diyalnosti Mezhigirskogo hudozhno keramichnogo institutu LiteraturaIvanchenko Pavlo Mihajlovich Ukrayinski radyanski hudozhniki dovidnik vidpov red I I Verba Kiyiv Mistectvo 1972 S 177 Ivanchenko Pavlo Mihajlovich Slovnik hudozhnikiv Ukrayini za red M P Bazhana vidp red ta in K Golovna redakciya Ukrayinskoyi radyanskoyi enciklopediyi 1973 S 92 Ivanchenko Pavlo Mihajlovich Shevchenkivskij slovnik Tom 1 Institut literaturi imeni T G Shevchenka Akademiyi Nauk URSR Kiyiv Golovna redakciya URE 1976 S 248 Ivanchenko Pavel Mihajlovich Hudozhniki narodov SSSR Biobiliograficheskij slovar Tom 4 kniga 1 Moskva Iskusstvo 1983 S 459 ros Tarnorudskij P Patriarh polonskogo farforu Radyanske Podillya 1988 25 veresnya Musiyenko P N Hudozhniki Mezhigir ya NTE 1989 6 V M Hanko Ivanchenko Pavlo Mihajlovich Enciklopediya suchasnoyi Ukrayini red kol I M Dzyuba ta in NAN Ukrayini NTSh K Institut enciklopedichnih doslidzhen NAN Ukrayini 2011 T 11 Zor Kak 710 s ISBN 978 966 02 6092 4 Anatolij Shpital Ivanchenko Pavlo Mihajlovich Shevchenkivska enciklopediya U 6 ti t T 3 I L u 6 t Gol red M G Zhulinskij Kiyiv In t literaturi im T G Shevchenka NAN Ukrayini 2013 S 58 59