Микола Миколайович Іванов (рос. Николай Николаевич Иванов; 22 січня 1943, Тихвін, Ленінградська область, РРФСР, СРСР — 11 грудня 2020, Санкт-Петербург, Росія) — радянський і російський актор театру та кіно. Заслужений артист РРФСР (11.05.1976). Народний артист Росії (31.12.1992). Лауреат Державної премії СРСР (за участь у фільмі «Вічний поклик») (1979).
Іванов Микола Миколайович | ||||
---|---|---|---|---|
Ім'я при народженні | Иванов Николай Николаевич | |||
Народився | 22 січня 1943 (81 рік) Тихвін, Ленінградська область, РРФСР, СРСР | |||
Помер | 11 грудня 2020 (77 років) Санкт-Петербург, Росія | |||
Національність | росіянин | |||
Громадянство | ||||
Діяльність | актор театру і кіно | |||
Роки діяльності | 1963—2020 | |||
IMDb | nm0412064 | |||
Нагороди та премії | ||||
| ||||
Біографічні відомості
У 1963 році закінчив драматичну студію при Ленінградському Театрі юного глядача ім. А. А. Брянцева (під кер. З. Я. Корогодського) і відразу ж був прийнятий в трупу театру.
У кіно почав зніматися наприкінці 60-х. Незвичайну популярність і любов глядачів акторові принесла роль Івана Савельєва в телесеріалі «Вічний поклик» (1973—1983).
Серед інших відомих робіт: Володя в драмі («Коник») (1978), Апраксін в історичному серіалі «Росія молода» (1981—1982), корумпований працівник КДБ у бойовику («Мічені») (1991).
Лауреат премії Номінаційної ради «За унікальний внесок в театральну культуру Санкт-Петербурга» вищої театральної премії Санкт-Петербурга (сезон 2017—2018 рр.).
Помер в Санкт-Петербурзі на 78-му році життя 11 грудня 2020 року в результаті тривалої хвороби від серцевої недостатності.
Театральні ролі
За роки роботи в ТЮГу ним зіграно більше 80 ролей, серед яких:
- Борис Годунов і Самозванець («Борис Годунов»),
- Клаверов («Тіні»),
- Іван («Коник-Горбунок»),
- Гораціо («Гамлет»),
- Антифол («Комедія помилок»),
- Блазень, дядько Шура («Трень-брень»),
- Коновницин, Микола I, Михайло Бестужев («Ковток волі»),
- Микола II («Після страти прошу...»),
- Васков («А зорі тут тихі...»),
- Бембі, Ватажок («Бембі»),
- Мик Тангсмайстер («Месс-Менд»),
- Пан Пепперминт («Тиждень, повний субот»),
- Ханс («Ундина»),
- Матисс («Ронья - дочка розбійника»),
- Альпанус («Крихта Цахес»),
- Балда («Казки Пушкіна»),
- Вирін («Покійний біс»),
- Мірошник («Русалка»),
- Лиходій («Зоряний талер»),
- Джон Пендлетон («Поллианна»),
- Лаймен Фелт («Униз із гори»),
- Джонні («У горах моє серце»),
- Кучумов («Скажені гроші»),
- Джон Сильвер («Острів скарбів»).
Фільмографія
- 1963 — «Кюхля» (фільм-спектакль; Данзас)
- 1965 — «Старі друзі» (фільм-спектакль; Лясковський)
- 1966 — «Моє покоління» (фільм-спектакль)
- 1967 — «Казка про Митю і Машу, про Веселого Сажотруса і Майстра Золоті Руки» (фільм-спектакль; Веселий Сажотрус)
- 1969 — «Білий вибух»
- 1969 — «Панночка-селянка» (фільм-спектакль; Олексій Берестов)
- 1969 — «Архімеди XX століття» (фільм-спектакль; Гоша, викладач)
- 1969 — «Червоний намет» ()
- 1970 — («Про кохання») (добровільний помічник)
- 1971 — («Море у вогні») (Пінжак)
- 1971 — «Світ, відкритий навстіж» (фільм-спектакль)
- 1971 — «Перший крок» (фільм-спектакль; Василь)
- 1971 — «Шифрована записка» (фільм-спектакль)
- 1972 — «Жанна плаче, Жан сміється» (фільм-спектакль; Нікола, син П'єра)
- 1972 — («Любити людину») (Петро Васильович, лікар (немає в титрах)
- 1973 — («Скачу за веселкою») (Веніамін Кукушкін, піонервожатий)
- 1973 — «Трихвилинна розмова» (фільм-спектакль; Георгій Миколайович)
- 1973—1983 — «Вічний поклик» (Іван Савельєв)
- 1974 — («Ще можна встигнути») (Віктор, секретар обкому комсомолу)
- 1974 — «Вистава в селі Огризові» (фільм-спектакль)
- 1974 — «Юнак з рукавичкою» (фільм-спектакль; Валька)
- 1974 — «Ковток свободи» (фільм-спектакль; Михайло Бестужев)
- 1977 — «Перші версти» (фільм-спектакль)
- 1978 — («Коник») (Володя Левашов, старший науковий співробітник, чоловік Олени)
- 1979 — («Старі борги») (Борис)
- 1980 — «Звичайна людина» (фільм-спектакль; Олексій)
- 1980 — («Я — акторка») (режиссер)
- 1981 — (фільм-спектакль; Тур/ Детік)
- 1981 — («Наказ: вогонь не відкривати») (Філіп Єгоров)
- 1981 — «Справа Артамонових» (фільм-спектакль; Олексій)
- 1981 — «Самогубство» (фільм-спектакль; Валентин Сергійович Дьомін, слідчий)
- 1981—1982 — «Росія молода » (Федір Матвійович Апраксін (1-ша — 4-та, 9-та серії)
- 1982 — «Наказ: перейти кордон»
- 1983 — («Ювелірна справа») (капітан міліції)
- 1983 — «Між небом і землею» (фільм-спектакль)
- 1983 — («Обрив») (Леонтій Козлов)
- 1985 — («Зустрінемося в метро») (Костя, головний інженер)
- 1985 — «Гум-Гам» (фільм-спектакль; старий Мітін)
- 1985 — («Битва за Москву») (полковник Полосухін)
- 1986 — («Ті, що зійшли з небес») (Василь Кузьмич)
- 1987 — («Золоте весілля») (Федір Коряк)
- 1987 — «Під'їзд з атлантами» (фільм-спектакль; академік Бенуа)
- 1989 — («Сходи») (хіпі)
- 1989 — (фільм-спектакль; Микола)
- 1989 — («Дві стріли. Детектив кам'яного століття») (епізод, в титрах немає)
- 1990 — («Сукині діти») (епізод)
- 1991 — («Мічені») (корумпований співробітник КДБ)
- 1993 —
- 1998 — «Розабелла і троль» (фільм-спектакль; Гвін, Перший Міністр)
- 2004 — «Мангуст-2» (т/с; лікар)
- 2004 — (Михайло Степанович Нечаєв)
- 2005 — «Алька» (т/с; Микола Іванович, начальник госпіталю)
- 2005 — (т/с; Олексій Розумовський)
- 2006 — (Отець Кирило)
- 2007 — (т/с; Клочков, лікар)
- 2007 — «Морські дияволи-2» (Дмитрієв)
- 2007 — «Вулиці розбитих ліхтарів-8» (т/с)
- 2007 — (Пров, староста села старовірів)
- 2009 — «Вербна неділя» (генерал КДБ)
- 2009 — «Літейний» (т/с, 3-й сезон; Юрій Матвійович Волоколамський)
- 2009 — (Олександр Дмитрович)
- 2010 — «Настоятель» (батько Михайло, колишній настоятель)
- 2010 — «Прощавай, „Макаров“!» (Володимир Вікторович, художник)
- 2011 — (т/с; батько Михайло)
- 2011 — (т/с; Олександр Іванович Лещев, відомий артист)
- 2013 — «Колишня дружина» (Михайло Трохимович, дід Колі)
- 2013 — («Крик сови») (Трохим Ілліч, вахтер в гуртожитку)
- 2014 — (Олександр Петрович Філімонов, друг Юри)
- 2014 — «Тальянка» (Матвій Сергійович Веригин, батько Степана)
- 2015 — «Велика» (т/с; Пахомич)
- 2015 — «Реверберація»
- 2017 — «Експропріатор» (т/с; провідник поїзда)
- 2017 — (т/с; батько Михайло)
- 2018 — «Мельник» (т/с; Сергій Васильович Авілов, прийомний батько Батия)
Див. також
- (Тіммі, сучасник мамонтів (ТЮГ, 1981))
Примітки
- Официальный сайт Театра юных зрителей: Невосполнимая утрата. Ушел из жизни Николай Николаевич Иванов… (11.12.2020)
- . Архів оригіналу за 2 лютого 2020. Процитовано 12 грудня 2020.
Джерела
- Личности Петербурга: Иванов Николай Николаевич [ 22 грудня 2015 у Wayback Machine.]
- https://www.kino-teatr.ru/kino/acter/m/sov/1685/works/ [ 21 березня 2018 у Wayback Machine.]
- Матеріали періодичних видань
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет