Щодо інших людей з таким самим прізвищем іменем та по батькові див Іванов Іван Іванович Іван Іванович Івано в 27 серпня

Щодо інших людей з таким самим прізвищем, іменем та по-батькові див. Іванов Іван Іванович.

Іван Іванович Івано́в (27 серпня 1894, Харків — 2 липня 1969, Харків) — український радянський художник; член харківського об'єднання «Цех» з 1916 року, групи «Союз семи» з 1917 року, Асоціації художників Червоної України і Об'єднання сучасних митців України з 1928 року та Харківської організації Спілки радянських художників України з 1938 року.

Іванов Іван Іванович

Народження	15 (27) серпня 1894 Харків, Російська імперія
Смерть	2 липня 1969(1969-07-02) (74 роки)
	Харків, Українська РСР, СРСР
Країна	Російська імперія УНР СРСР
Жанр	жанрове малярство і портрет
Навчання	Харківське державне художнє училище (1918)
Діяльність	художник
Член	Асоціація художників Червоної України, Об'єднання сучасних митців України і Національна спілка художників України

Біографія

Народився 15 [27] серпня 1894(18940827) у місті Харкові. Упродовж 1914—1918 років навчався у Харківському художньому училищі. Протягом 1920—1922 років жив у Владикавказі, працював художником КавРОСТА. У 1922—1924 роках викладав у студіях і робітничих клубах Харкова. З 1925 року працював у «Агентізо», з 1928 року — художником у газетах «Комуніст» і «Комсомолець України», протягом 1933—1941 років — у товаристві «Облхудожник». Помер у Харкові 2 липня 1969 року.

Творчість

Працював у галузях живопису, графіки та монументально-декоративного мистецтва. Перебуваючи у Владикавказі виконував плакати, зокрема «Залікувавши рани червоноармійця, ми наносимо рани контрреволюції» (1920), ілюстрував журнал «Горская мысль». У кінці 1920-х — на початку 1930-х років виконав розписи військового клубу «Художник» УкрРОСТА. У галузі живопису створював жанрові катини, портрети. Серед його творів:

живопис

«Портрет із кішкою» (1916);
«Автопортрет» (1917);
«Моя сім'я» (1918);
«Місто» (1919);
«Володимир Ленін» (1921);
«Прогулянка» (1922, Харківський художній музей; 1928);
триптих «Тюрма» (1922);
«НЕП» (1927);
«Сімейна пародія» (1927, 3-я премія Всеукраїнської ювілейної виставки «10 років Жовтню»);
«Леся Українка» (1930-ті);
«Даєш витончене життя!» (1935);
«Карнавал на честь Перемоги у Харкові» (1944);

акварелі

диптих «Лютнева революція» (1923);
«Комсомольський карнавал» (1927);
«Дві подруги» (1928);
«Танок гайдамаків» (1931);
«Прачка та патронеса» (1933, 1934);
«Паводок у Луганську в 1917 році» (1939—1940).

Працював також у промисловій графіці, автор етикеток, марок.

Брав участь мистецьких виставках з 1916 року, зокрема:

виставці «Семи» (Харків, 1917);
1-й виставці (Харків, 1919);
виставці «Художник сьогодні» (Харків, 1927);
1-й Всеукраїнській виставці художників Червоної України (Харків, 1927);
Всеукраїнській ювілейній виставці (Київ, Одеса, 1927);
2-й Всеукраїнській художній виставці Народного комісаріату просвіти УРСР (Київ, Одеса, 1929);
виставці української книжкової графіки (Харків, 1929);
виставці «Мистецтво Радянської України» (Харків, 1930);
6-й Всеукраїнській художній виставці (Харків, 1935);
2-й осінній художній виставці (Харків, 1939);
виставці «Художники України — рідному Харкову» (Харків, 1944).

За кордоном його робити у 1933 році експонувалися у Варшаві і Копенгагені. Персональні виставки відбулися у Києві у 1941 році та посмертна у Харкові у 2011 році.

Крім вище згаданого музею, окремі роботи художника зберігаються у Національному художньому музеї України у Києві та Одеському художньому музеї.

Література

Іванов Іван Іванович // Словник художників України / за ред. М. П. Бажана (відп. ред.) та ін. — К. : Головна редакція Української радянської енциклопедії, 1973. — С. 91—92.;
Иванов, Иван Иванович // Художники народов СССР. Биобиблиографический словарь. Том 4, книга 1. Москва. «Искусство». 1983. С. 417 (рос.);
. Іванов Іван Іванович // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2011. — Т. 11 : Зор — Как. — 710 с. — .