Іван Лазаров

Іван Лазаров (болг. Иван Лазаров; 2 жовтня 1889, Карлово — 4 листопада 1952, Софія) — болгарський скульптор, педагог, професор (1919—1952), ректор болгарської Національної художньої академії, заслужений художник (1952), академік Болгарської академії наук (1941).

Іван Лазаров
Народження	2 жовтня 1889(1889-10-02) Карлово, Князівство Болгарія
Смерть	4 листопада 1952(1952-11-04) (63 роки)
	Софія, Народна Республіка Болгарія
Поховання	^d
Країна	Болгарія
Жанр	скульптор
Навчання	Національна художня академія Болгарії
Діяльність	скульптор
Вчитель	Жеко Спиридонов
Відомі учні	^d і ^d
Член	Болгарська академія наук
Нагороди	^d (1952)
Іван Лазаров у Вікісховищі

Біографія

У 1907—1912 навчався на скульптурному відділенні державного художньо-індустріального училища в Софії під керівництвом професора Жеко Спиридонова.

З метою завершення мистецької освіти, як стипендіат Міністерства освіти Болгарії Іван Лазаров відправляється у 1917—1919 в Німеччину, де навчається в академіях Мюнхена і Дрездена.

Повернувшись на батьківщину, з 1919 по 1924 — вчитель малювання в Софії і викладач скульптури в державній художній академії.

У 1932—1935, 1937—1939, 1943—1945 — ректор Національної художньої академії в Софії.

Після перевороту 9 вересня 1944, внаслідок якого до влади в Болгарії прийшли колабораціоністські прорадянські сили, академік Іван Лазаров був заарештований і деякий час перебував в ув'язненні. Звільнений за сприяння академіка Тодора Павлова.

Ініціатор створення і перший керівник Інституту мистецтвознавства при Болгарській академії наук (1949—1952).

Творчість

Іван Ла́заров зі скульптурою «Те победих», 1914

Твори Івана Лазарова, виконані в камені, теракоті, дереві, зображують простих людей Болгарії і відрізняються правдивістю і людяністю, цілісністю образів, тонким розумінням національного народного характеру, узагальненістю обсягу.

Автор драматичних антивоєнних композицій (1910-ті рр.), узагальнених зображень людей, що відрізняються життєвою виразністю і монументальною цілісністю образів.

Вибрані роботи

• Знову на війну (теракота, 1915),
• Селянки, що розмовляють (штучний камінь, 1920-ті рр. ),
• Робочий (андезит, 1937),
• Мийниця (андезит, 1946—1947)
• Мати (на могилі Дімчо Дебелянова)

Роботи майстра зараз знаходяться у софійській Національній художній галереї.

Література

• Труфешев, Николай. Монументалните изкуства и архитектурата в България. Държавно издателство «Техника», София, 1968.
• Енциклопедия на изобразителните изкуства България в 3 тома, т. 1 (А-Л), Институт за изкуствознание на БАН, Издателство на Българската академия на науките, София, 1980.
• Труфешев, Николай. Архитектурно-скулптурният паметник в България. Държавно издателство «Техника», София, 1981.

Посилання

• От и за Иван Лазаров в Своден каталог НАБИС – национален каталог на академичните библиотеки в България
• Моите факултети: проф. Иван Лазаров [ 20 лютого 2019 у Wayback Machine.](болг.)

1. Nedeva-Wegener J. Lazarov, Ivan // Grove Art Online / J. Turner — [Oxford, England], Houndmills, Basingstoke, England, New York: OUP, 2017. — doi:10.1093/GAO/9781884446054.ARTICLE.T049741
   d:Track:Q217595d:Track:Q103948643d:Track:Q810196d:Track:Q56691875d:Track:Q21431157d:Track:Q1547776