Іва́н Сергі́йович Бо́ртник (рос. Иван Сергеевич Бортник; нар. 16 квітня 1939, Москва, РСФСР — 4 січня 2019) — радянський та російський актор кіно та театру. Народний артист Російської Федерації (2000).
Іван Бортник | ||||
---|---|---|---|---|
рос. Иван Бортник | ||||
Ім'я при народженні | Іван Сергійович Бортник | |||
Народився | 16 квітня 1939 Москва, СРСР | |||
Помер | 4 січня 2019[1](79 років) Москва, Росія[2] | |||
Поховання | Троєкуровське кладовище | |||
Громадянство | СРСР Росія | |||
Діяльність | актор | |||
Alma mater | Державний інститут театрального мистецтва і Театральний інститут імені Бориса Щукіна (1961) | |||
Заклад | Театр на Таганці[d] | |||
Роки діяльності | 1961 — 2018 | |||
IMDb | nm0097550 | |||
Нагороди та премії | ||||
| ||||
Іван Бортник у Вікісховищі | ||||
Зовнішні зображення | |
---|---|
Фото Івана Бортника. Кадр з фільму «Місце зустрічі змінити не можна» |
Життєпис
Іван Бортник народився 16 квітня 1939 року в Москві в сім'ї заступника головного редактора Держлітвидаву С. В. Бортника. Мати — доктор філологічних наук. Артистом вирішив стати в юнацтві: Іван відвідував Московський міський будинок піонерів на Кіровській вулиці, потім самодіяльну кіностудію при Парку Горького. У 1957-му поступив у ГІТІС на акторський факультет, але після перейшов в Московське театральне училище імені Б. В. Щукіна на курс В. А. Етуша. У 1961 році закінчив училище і був прийнятий у трупу . Дебют в кіно відбувся того ж року — у фільмі Всеволода Вороніна «Сповідь», де Іван Бортник виконав роль художника Василя.
У 1967 році актор перейшов у трупу Юрія Любимова Театру на Таганці, де здружився з Володимиром Висоцьким. У театрі доля артиста склалася добре — він грав провідні та головні ролі у таких постановках, чк «Пугачов», «Мати», «На дні», «Живий», «Дерев'яні коні», «Борис Годунов», які принесли йому популярність та визнання глядачів і критики.
У 1979 році Іван Бортник знявся на Одеській кіностудії у знаменитій кінострічці Станіслава Говорухіна «Місце зустрічі змінити не можна», в якій зіграв невелику, але яскраву роль бандита «Промокашки», яка принесла йому всенародну популярність. Проте довгі роки Бортник грав в кіно переважно другорядні ролі.
Особисте життя
Дружина Івана Бортника Тетяна Миколаївна Борзих — педагог Театрального художньо-технічного коледжу, викладачка кафедри РТ (Радіотехніка).
Фільмографія
- 1962 — Сповідь — художник Василь
- 1970 — Попереду день — В'ячеслав Чураков, водій, перший чоловік Галі
- 1974 — Іван та Мар'я — Іван, солдат
- 1975 — Чужі листи — Шура Бігунков, брат Зіни
- 1976 — Сентиментальний роман — комірник кафе
- 1977 — Друга спроба Віктора Крохіна
- 1977 — Освідчення в коханні — Кройков (озвучує )
- 1978 — Старшина — Іван Никанорич
- 1979 —
- 1979 — Вірою і правдою — Костя
- 1979 — Місце зустрічі змінити не можна — «Промокашка», член банди «Чорна кішка»
- 1981 — Наше покликання — Сировегин, секретар парткому
- 1981 — Рідня — Володимир Коновалов (Вовчик), колишній чоловік Марії Коновалової, батько Ніни
- 1983 — Привіт з фронту — Татусь
- 1984 — Дій за обстановкою! — Андрій Бабула, старшина
- 1984 — Три відсотки ризику — Корбут, льотчик-випробувач
- 1986 — Попутник — Іван
- 1986 — Скакав козак через долину
- 1986 — Я — вожатий форпосту — Сировегін
- 1987 — Дзеркало для героя — Андрій Іванович Німчинов
- 1989 — (А чи був Каротин?) — Семен Лисюк
- 1989 — Ночувала хмаринка золота... — Дем'ян
- 1990 — Світ у іншому вимірі — батько Юрка
- 1990 — Смерть в кіно
- 1991 — Загублений в Сибіру — муж Фаїни
- 1992 — Убивство на «Ждановській» — Гліб Сергійович Ярін
- 1993 — Потрясіння
- 1995 — Мусульманин — хрещений
- 1996 — — Сергій Ладигін (на прізвисько «Сикілет»)
- 1996 — Повернення «Броненосця» — Сировегін, секретар окружкома
- 1997 — У тій країні — епізод
- 1998 — Мама не горюй — карний злочинець по кличці «Гітлер»
- 1998 — Чи не послати нам… гінця? — Серьога, свояк
- 1999 — Страсний бульвар — чоловік біля багаття
- 2001 — Самітник — Кожин
- 2002 — — «Петруччо», «Клоп»
- 2002 — — Микола Лук'янович Клопов, інвалід
- 2002 — Шукшинські оповідання (новела «Інше життя») — Худяков
- 2003 — — «Клоп»
- 2004 — Демон півдня
- 2005 — Мама не горюй 2 — карний злочинець по кличці «Гітлер»
- 2006 — Зрушення — Ваня, дядько Лодигіна
- 2006 — Барин — Аристарх, прикажчик
- 2007 — Сонька — Золота Ручка — Горелов, штабс-капітан
- 2008 — — Бармен
- 2009 — Антикіллер Д. К. — «Клоп»
- 2011 — Жила-була одна баба
Нагороди
- Почесне звання «Заслужений артист РРФСР» (1986)
- Почесне звання «Народний артист Російської Федерації» (2000) — за великі заслуги в області мистецтва
Примітки
- Умер народный артист России Иван Бортник — Россия сегодня, 1941.
- Ехо Москви — 1990.
- УКАЗ Президента РФ від 26.07.2000 N 1380 «Про надання почесних звань Російській Федерації» [ 11.01.2014, у Wayback Machine.] (рос.)
- . // Офіційний сайт Президента Росії. Архів оригіналу за 21 листопада 2021. Процитовано 25.07.2016. (рос.)
Посилання
- Інтерв'ю з І.Бортником («Советский экран» № 5, 1990 рік [ 18 вересня 2017 у Wayback Machine.] (рос.)
- Сторінка на сайті Театру на Таганці [ 13 жовтня 2017 у Wayback Machine.] (рос.)
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
U Vikipediyi ye statti pro inshih lyudej iz prizvishem Bortnik Iva n Sergi jovich Bo rtnik ros Ivan Sergeevich Bortnik nar 16 kvitnya 1939 Moskva RSFSR 4 sichnya 2019 radyanskij ta rosijskij aktor kino ta teatru Narodnij artist Rosijskoyi Federaciyi 2000 Ivan Bortnikros Ivan BortnikIm ya pri narodzhenniIvan Sergijovich BortnikNarodivsya16 kvitnya 1939 1939 04 16 Moskva SRSRPomer4 sichnya 2019 2019 01 04 1 79 rokiv Moskva Rosiya 2 sercevo sudinni zahvoryuvannyaPohovannyaTroyekurovske kladovisheGromadyanstvo SRSR RosiyaDiyalnistaktorAlma materDerzhavnij institut teatralnogo mistectva i Teatralnij institut imeni Borisa Shukina 1961 ZakladTeatr na Taganci d Roki diyalnosti1961 2018IMDbnm0097550Nagorodi ta premiyi Ivan Bortnik u VikishovishiZovnishni zobrazhennyaFoto Ivana Bortnika Kadr z filmu Misce zustrichi zminiti ne mozhna ZhittyepisIvan Bortnik narodivsya 16 kvitnya 1939 roku v Moskvi v sim yi zastupnika golovnogo redaktora Derzhlitvidavu S V Bortnika Mati doktor filologichnih nauk Artistom virishiv stati v yunactvi Ivan vidviduvav Moskovskij miskij budinok pioneriv na Kirovskij vulici potim samodiyalnu kinostudiyu pri Parku Gorkogo U 1957 mu postupiv u GITIS na aktorskij fakultet ale pislya perejshov v Moskovske teatralne uchilishe imeni B V Shukina na kurs V A Etusha U 1961 roci zakinchiv uchilishe i buv prijnyatij u trupu Debyut v kino vidbuvsya togo zh roku u filmi Vsevoloda Voronina Spovid de Ivan Bortnik vikonav rol hudozhnika Vasilya U 1967 roci aktor perejshov u trupu Yuriya Lyubimova Teatru na Taganci de zdruzhivsya z Volodimirom Visockim U teatri dolya artista sklalasya dobre vin grav providni ta golovni roli u takih postanovkah chk Pugachov Mati Na dni Zhivij Derev yani koni Boris Godunov yaki prinesli jomu populyarnist ta viznannya glyadachiv i kritiki U 1979 roci Ivan Bortnik znyavsya na Odeskij kinostudiyi u znamenitij kinostrichci Stanislava Govoruhina Misce zustrichi zminiti ne mozhna v yakij zigrav neveliku ale yaskravu rol bandita Promokashki yaka prinesla jomu vsenarodnu populyarnist Prote dovgi roki Bortnik grav v kino perevazhno drugoryadni roli Osobiste zhittyaDruzhina Ivana Bortnika Tetyana Mikolayivna Borzih pedagog Teatralnogo hudozhno tehnichnogo koledzhu vikladachka kafedri RT Radiotehnika Filmografiya1962 Spovid hudozhnik Vasil 1970 Poperedu den V yacheslav Churakov vodij pershij cholovik Gali 1974 Ivan ta Mar ya Ivan soldat 1975 Chuzhi listi Shura Bigunkov brat Zini 1976 Sentimentalnij roman komirnik kafe 1977 Druga sproba Viktora Krohina 1977 Osvidchennya v kohanni Krojkov ozvuchuye 1978 Starshina Ivan Nikanorich 1979 1979 Viroyu i pravdoyu Kostya 1979 Misce zustrichi zminiti ne mozhna Promokashka chlen bandi Chorna kishka 1981 Nashe poklikannya Sirovegin sekretar partkomu 1981 Ridnya Volodimir Konovalov Vovchik kolishnij cholovik Mariyi Konovalovoyi batko Nini 1983 Privit z frontu Tatus 1984 Dij za obstanovkoyu Andrij Babula starshina 1984 Tri vidsotki riziku Korbut lotchik viprobuvach 1986 Poputnik Ivan 1986 Skakav kozak cherez dolinu 1986 Ya vozhatij forpostu Sirovegin 1987 Dzerkalo dlya geroya Andrij Ivanovich Nimchinov 1989 A chi buv Karotin Semen Lisyuk 1989 Nochuvala hmarinka zolota Dem yan 1990 Svit u inshomu vimiri batko Yurka 1990 Smert v kino 1991 Zagublenij v Sibiru muzh Fayini 1992 Ubivstvo na Zhdanovskij Glib Sergijovich Yarin 1993 Potryasinnya 1995 Musulmanin hreshenij 1996 Sergij Ladigin na prizvisko Sikilet 1996 Povernennya Bronenoscya Sirovegin sekretar okruzhkoma 1997 U tij krayini epizod 1998 Mama ne goryuj karnij zlochinec po klichci Gitler 1998 Chi ne poslati nam gincya Seroga svoyak 1999 Strasnij bulvar cholovik bilya bagattya 2001 Samitnik Kozhin 2002 Petruchcho Klop 2002 Mikola Luk yanovich Klopov invalid 2002 Shukshinski opovidannya novela Inshe zhittya Hudyakov 2003 Klop 2004 Demon pivdnya 2005 Mama ne goryuj 2 karnij zlochinec po klichci Gitler 2006 Zrushennya Vanya dyadko Lodigina 2006 Barin Aristarh prikazhchik 2007 Sonka Zolota Ruchka Gorelov shtabs kapitan 2008 Barmen 2009 Antikiller D K Klop 2011 Zhila bula odna babaNagorodiPochesne zvannya Zasluzhenij artist RRFSR 1986 Pochesne zvannya Narodnij artist Rosijskoyi Federaciyi 2000 za veliki zaslugi v oblasti mistectvaPrimitkiUmer narodnyj artist Rossii Ivan Bortnik Rossiya segodnya 1941 d Track Q15294742d Track Q821172 Eho Moskvi 1990 d Track Q2234025d Track Q749928 UKAZ Prezidenta RF vid 26 07 2000 N 1380 Pro nadannya pochesnih zvan Rosijskij Federaciyi 11 01 2014 u Wayback Machine ros Oficijnij sajt Prezidenta Rosiyi Arhiv originalu za 21 listopada 2021 Procitovano 25 07 2016 ros PosilannyaInterv yu z I Bortnikom Sovetskij ekran 5 1990 rik 18 veresnya 2017 u Wayback Machine ros Storinka na sajti Teatru na Taganci 13 zhovtnya 2017 u Wayback Machine ros