Ібрагім дан Сулейман Ібрам дан Салеман д н 1850 10 й султан Дамагараму в 1822 1841 і 1843 1850 роках Ібрагім дан Сулейма

Ібрагім дан Сулейман (Ібрам дан Салеман) (д/н — 1850) — 10-й султан Дамагараму в 1822—1841 і 1843—1850 роках.

Ібрагім дан Сулейман
Правління	1822—1841 і 1843—1850
Інші титули	саркі Зіндеру
Біографічні дані
Народження	невідомо
Смерть	1850
Батько	Сулейман дан Танімун

Життєпис

Син султана Сулеймана дан Танімуна. замолоду долучався до державних справ. 1822 року після зречення батька став новим султаном. Продовжив політику попередника з роширення меж султанату та розбудови столиці Зіндер. При цьому до смерті Сулеймана дан Танімуна 1831 року спирався на його поради.

Дипломатичними і військовими заходами зумів підкорити шейхів сусідніх туарезьких племен, забезпечивши тим самим захист караванних шляхів. також укладено торгівельну угоду з султанатом Агадес. Результатом стало перетворення Зіндера на важливий центр транссахарської торгівлі, насамперед торгівлі рабами, сіллю та зброєю. Першим запровадив в Дамагарамі практичку кастрації рабів, внаслідко чого поширив використання євнухів при своєму дворі та перетворив їх в важливий товар у транссахарській торгівлі. Активно підтримував правителів Мараді та Цібірі проти Абу-Бакр Атіку I, султана Сокото.

1841 року внаслідок інтриг брата Танімуна був повалений Умаром I, шеху Борну. Втім до Мараді. Втім вже 1843 року отримав підтримку останнього, скориставшись помилками брата. Наслідком цього стало відновлення Ібрагіма на троні Дамагараму. 1846 року відбив напад Умара I, шеху Борну, що намагався посадити на трон Танімуна.

Втім Танімун не змирився, почавши повстання проти султана. Боротьба братів тривала до 1848 року, коли нарешті Ібрагім здобув перемогу. Але вже у 1850 року Танімун з новим військом вдерся до султанату. У вирішальній битві Ібрагім зазнав поразки й загинув. Трон перейшов до його сина Мухаммада.

Джерела

Edmond Séré de Rivières: Histoire du Niger. Berger-Levrault, Paris 1965, S. 135—138.
Slavery in Africa: Historical and Anthropological Perspectives. Edited by Suzanne Miers and Igor Kopytoff. Madison: University of Wisconsin Press, 1977