Євсевій Верчеллі бл 2 березня 283 1 серпня 371 єпископ із Сардинії зарахований до лику святих Разом з Афанасієм апелював

Євсевій Верчеллі (бл. 2 березня 283 — 1 серпня 371) — єпископ із Сардинії, зарахований до лику святих. Разом з Афанасієм апелював за божественність Ісуса проти аріанства.

Євсевій з Верчеллі

Народився	2 березня 283 Сардинія, Італія
Помер	1 серпня 371 (88 років) Верчеллі, П'ємонт, Італія
У лику	святий
Медіафайли на Вікісховищі

Біографія

Євсевій народився на Сардинії в 283 році. Після мученицької смерті батька, мати забрала його до Риму, де згодом він став лектором. Євсевій став першим єпископом у Верчеллі (Північна Італія), ймовірно, на початку-середині 340-х років. Згідно з листом Амвросія до конгрегації у Верчеллі через два десятиліття після смерті Євсевія, місцеві лідери визнали його побожність і таким чином обрали його, а не місцевих кандидатів (Epistola lxiii, Ad Vercellenses). Натхненний життям святого Антонія та святого Афанасія, заснував у Верчеллі громаду священників, що нагадувала чернечу громаду. Цей кеновій, у свою чергу, надихнув інших — Гауденція з Новари, Євстасія Аостського і . Був першим єпископом, який жив спільно з духовенством, віддаючи всі сили, щоб сформувати їх у побожності та ревності. З цієї причини канони святого Августина вшановують його разом з Августином як свого засновника.

У 354 році папа Ліберій попросив Євсевія приєднатися до єпископа Люцифера з Кальярі, щоб подати прохання до імператора Констанція II в Мілані, благаючи імператора скликати раду для припинення розбіжностей щодо статусу Афанасія Александрійського та питання аріанства. Синод відбувся в Мілані в 355 році. Євсевій був присутній на соборі, але відмовився засудити Афанасія і тому був засланий спочатку до Скіфополісу в Сирії під пильним оком аріанського єпископа Патрофіла, якого Євсевій називає своїм тюремником, потім до Каппадокії і, нарешті, до Фіваїди, у Верхній Єгипет. Кілька листів про раду, написаних Євсевієм або ним, досі збереглися, як і два листи, написані ним під час заслання.

В останньому місці Євсевія тягали по вулицях і переслідували різними способами, але він ніколи не відмовився від католицької віри. Після приходу на престол Юліана вигнанні єпископи могли вільно повернутися на свої кафедри. Євсевій пройшов через Олександрію і там був присутній на Афанасійському соборі 362 року, який підтвердив божественність Святого Духа і православне вчення про Втілення. Синод також погодився як м'яко поводитися з розкаяними єпископами, які під тиском підписали аріанські віри, так і накласти суворі покарання на лідерів кількох аріанських фракцій.

Ще повертаючись додому, Євсевій перевіз рішення синоду в Антіохію і сподівався примирити там розкол. Церква була розділена між прихильниками Євстафія Антіохійського, який був скинутий і вигнаний аріанами в 331 році, і прихильниками мелетян. Оскільки обрання Мелетія в 361 році було здійснено переважно аріанами, євстафії не визнали його, хоча він урочисто проголосив свою православну віру після свого єпископського свячення. Олександрійський синод бажав, щоб Євсевій примирив Євстафія з єпископом Мелетієм, очистивши його обрання від усього, що могло бути незаконним, але Євсевій виявив, що Люцифер Кальярі також пройшов цим шляхом, і в односторонньому порядку посвятив Павліна, лідера Євстафії, як єпископ Антіохійський.

Не в змозі примирити угруповання, він продовжував рухатися додому, відвідуючи по дорозі інші церкви в інтересах поширення та зміцнення православної віри. Повернувшись у Верчеллі в 363 році, він продовжував бути лідером разом з Іларієм Пуатьє в перемозі аріанства в Західній церкві, і був одним із головних противників аріанського єпископа Авксентія Міланського. Помер у 370 або 371 роках.

Хоча в середні віки його іноді називали мучеником, це було більше для вшанування страждань, які він пережив, відстоюючи свою віру. Пізніші легенди про його мученицьку смерть не мають історичного підґрунтя. Римо-католицька церква відзначає його свято 2 серпня. Його колишнє свято 16 грудня приблизно збіглося з його зведенням на єпископа. Його нинішнє свято приблизно збігається з річницею його смерті. Йому присвячений собор Верчеллі.

На загальній аудієнції у жовтні 2007 року Папа Бенедикт XVI зазначив:

Тому пастирі, сказав Євсевій, повинні закликати вірних не вважати міста світу своїм постійним місцем проживання, а шукати майбутнього міста, остаточного небесного Єрусалиму. Цей «есхатологічний резерв» дає можливість пасторам і вірним зберегти належну шкалу цінностей, ніколи не підкоряючись сучасній моді та несправедливим вимогам нинішньої політичної влади. Справжня шкала цінностей, — здається, говорить усе життя Євсевія, — походить не від імператорів минулого чи сьогодення, а від Ісуса Христа...

Писання

Частина *Codex Vercellensis*, яка, як вважають, була написана Євсевієм у 370 році.

Три короткі листи Євсевія надруковані у Міня, Pat. лат., XII, 947-54 і X, 713-14.
Ієронім (Про відомих людей, c. lvi, і Epstle lxi, n. 2) приписує йому латинський переклад коментаря до псалмів, написаного спочатку грецькою Євсевієм Кесарійським; але ця робота втрачена.
У соборі у Верчеллі зберігається Codex Vercellensis, найраніший рукопис старих латинських Євангелій («Кодекс а»), який, як вважають, був написаний Євсевієм, хоча зараз вчені схильні сумніватися у цьому.
Крюгер (Lucifer, Bischof von Calaris, Leipzig, 1886, 118–30) приписує Євсевію промову про хрещення Каспарі (Quellen sur Geschichte des Taufsymbols, Christiania, 1869, II, 132-40).
Сповідання віри «Дес. Trinitate confessio», PL, XII, 959—968, який іноді приписують Євсевію, є підробним.

Посилання

Pope Benedict XVI. «Saint Eusebius of Vercelli», General audience 17 October 2007, Libreria Editrice Vaticana
Fr. Paolo O. Pirlo, SHMI (1997). St. Eusebius of Vercelli. My First Book of Saints. Sons of Holy Mary Immaculate – Quality Catholic Publications. с. 167—168. ISBN .
Ott, Michael. «St. Eusebius.» The Catholic Encyclopedia Vol. 5. New York: Robert Appleton Company, 1909. 25 May 2018
«Calendarium Romanum» (Libreria Editrice Vaticana, 1969), p. 148
As the text of the Bible presented in the manuscript differs from the one Eusebius uses, cfr. J. VEZIN, ‘Les livres utilisés comme amulettes et reliques’ in: Das Buch als magisches und als repräsentationsobjekt, ed. by P. Ganz (Wiesbaden: Harrassowitz 1992), 107—115.

Посилання

Християнство четвертого століття: Євсевій Верчеллі
Твори Євсевія
Santi e beati: Sant' Eusebio di Vercelli (in Italian)
Статуя колонада на площі Святого Петра

Бібліографія

Н. Еверетт, «Оповідання про життя Євсевія Верчеллі», у Р. Бальзаретті та Е. М. Тайлер (ред.), "Оповідь та історія на ранньому середньовічному заході " (Turnhout, 2006: Brepols), стор. 133–165.
Ніколас Еверетт, святі покровители ранньосередньовічної Італії близько 350—800 рр. (PIMS/Durham University Press, 2016), с.171–205.

[Benedict-1] Pope Benedict XVI. «Saint Eusebius of Vercelli», General audience 17 October 2007, Libreria Editrice Vaticana

[SHMI-2] Fr. Paolo O. Pirlo, SHMI (1997). St. Eusebius of Vercelli. My First Book of Saints. Sons of Holy Mary Immaculate – Quality Catholic Publications. с. 167—168. ISBN .

[Ott-3] Ott, Michael. «St. Eusebius.» The Catholic Encyclopedia Vol. 5. New York: Robert Appleton Company, 1909. 25 May 2018

[4] «Calendarium Romanum» (Libreria Editrice Vaticana, 1969), p. 148

[5] As the text of the Bible presented in the manuscript differs from the one Eusebius uses, cfr. J. VEZIN, ‘Les livres utilisés comme amulettes et reliques’ in: Das Buch als magisches und als repräsentationsobjekt, ed. by P. Ganz (Wiesbaden: Harrassowitz 1992), 107—115.