Єва Жолі

Єва Жолі (фр. Eva Joly, уроджена Гру Єва Фарсет фр. Gro Eva Farseth; нар. 5 грудня 1943, Осло, Норвегія) — французька політична діячка. Депутат Європейського парламенту (2009—2019). Кандидат в президенти Франції на виборах у 2012 році.

Єва Жолі
фр. Eva Joly
Єва Жолі
Депутат Європейського парламенту
2009 — 2019
Народилася	5 грудня 1943(1943-12-05) (80 років) Осло, Норвегія
Відома як	політична діячка, суддя, юристка, адвокат
Громадянство	Норвегія →  Франція
Alma mater	^[en]
Політична партія	Зелені — Європейський вільний альянс
У шлюбі з	Паскаль Жолі
Нагороди	^d (2004) премія Пер Гюнта (2002) ^d (2009) ^d (2012) ^d (2001) ^d (2002)
evajoly.fr
Медіафайли у Вікісховищі

Біографія

Народилася в 1943 році в скромній сім'ї, що жила в одному з робочих кварталах Осло. Посівши третє місце на конкурсі краси Міс Норвегія, Єва покидає рідну країну у вісімнадцять років і вступає до Паризького університету на юридичний факультет. Паралельно з навчанням, вона влаштовується на роботу, як гувернантка au pair, до сім'ї Жолі. Саме на цій роботі вона знайомиться з Паскалем Жолі, старшим сином сім'ї і студентом медуніверситету, за якого виходить заміж в 1967 році. У пари народжуються дочка, майбутня юристка, і син, що стане згодом архітектором.

Закінчивши університет, Жолі працює юридичним консультантом в психіатричній клініці. Однак у 38 років Жолі вирішує змінити роботу і вступає до школи суддів. Від помічника судді в Орлеані, Жолі дослужується до фінансового управління Палацу правосуддя.

Широку відомість Жолі набуває як суддя з економічних питань. Популярністі вона, зокрема, зобов'язана розслідуванню скандальної «справи Ельф» (фр. Affaire Elf) 1996 року, в результаті якої керівництво нафтової компанії Elf Aquitaine та деякі політики піддалися звинуваченням в отриманні хабарів, загальної суми в сотні мільйонів євро, за укладення контрактів в Африці і відмивання державних коштів.

Література

• Капля А. С. Ева Жоли: в борьбе за «справедливое устройство мира и экологическую безопасность» // Новая и новейшая история. — 2017. — № 1. — С. 197—205.