Карлос Андрес Перес

Карлос Андрес Перес Родрігес (ісп. Carlos Andrés Pérez Rodríguez; 27 жовтня 1922, Рубіо, штат Тачіра, Венесуела — 25 грудня 2010, Маямі, Флорида, США) — венесуельський державний і політичний діяч, президент країни у 1974-79 та 1989-93 роках.

Карлос Андрес Перес Carlos Andrés Pérez
Карлос Андрес Перес
Прапор 55-й Президент Венесуели
12 березня 1974 — 12 березня 1979 року
Попередник:	Рафаель Кальдера
Наступник:	Луїс Еррера Кампінс
Прапор 58-й Президент Венесуели
2 лютого 1989 — 21 травня 1993 року
Попередник:	Хайме Лусінхі
Наступник:	Октавіо Лепаже
Ім'я при народженні:	ісп. Carlos Andrés Pérez Rodríguez
Народження:	27 жовтня 1922(1922-10-27)^[1]^[2]^[3] ^d, Тачира, Венесуела
Смерть:	25 грудня 2010(2010-12-25)^[4]^[3]^[1](88 років) Маямі, Флорида, США^[5]
Причина смерті:	інфаркт міокарда
Поховання:	^d
Країна:	Венесуела
Релігія:	Католицизм
Освіта:	Центральний університет Венесуели (1946), ^d (1950) і ^d
Партія:	Acción Democrática
Шлюб:	^d
Автограф:
Нагороди:
Медіафайли у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Перес.

Біографія

Був одинадцятим з дванадцяти дітей кавового плантатора. Вчився в католицькій школі в Рубіо та ліцеї в Каракасі. Займався політикою з 15 років, був одним із засновників партії «Демократична дія». У 1945 став секретарем президента Бетанкура. Після його повалення Перес відправився за кордон, жив на Кубі і в Центральній Америці. Під час другого президентства Бетанкура він обійняв посаду міністра внутрішніх справ (1959—1964). Пізніше зосередився на партійній діяльності.

У 1973 Перес був обраний президентом Венесуели. Його правління ознаменувалося зростанням доходів від продажу нафти за рахунок націоналізації галузі, які вкладалися в розвиток економіки. Країна подолала відставання від сусідів і набула ваги на міжнародній арені. У 1976 Перес став одним з перших південноамериканських президентів, які здійснили візит до СРСР.

У 1979 Перес поступився президентськит кріслом і зайнявся діяльністю в міжнародних організаціях. Був віце-президентом Соціалістичного інтернаціоналу.

У 1989 почалося друге правління Переса. Цього разу він проводив ліберальну економічну політику, що викликала невдоволення бідняків. Вже на наступний рік відбулося Каракасо — масові акції протесту в столиці, жорстоко придушені Пересом. У 1992 відбулося два заколоти, один з яких очолив Уго Чавес. У 1993 президент був підданий імпічменту за звинуваченням у корупції і емігрував до США.

У 2009 президент Чавес вимагав від Сполучених Штатів екстрадиції Переса, але добитися цього йому не вдалося. Екс-лідер помер у Флориді, залишивши послання з критикою Чавеса.

Перес був одружений, мав шістьох дітей. Йому також приписувалося батьківство кількох позашлюбних доньок.

Виноски

1. Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
   d:Track:Q19938912d:Track:Q54837d:Track:Q193563
2. http://www.telegraph.co.uk/news/obituaries/politics-obituaries/8230291/Carlos-Andres-Perez.html
3. Deutsche Nationalbibliothek Record #124084346 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
   d:Track:Q27302d:Track:Q36578
4. http://www.bbc.co.uk/news/world-latin-america-12079724
5. http://www.bloomberg.com/news/articles/2010-12-27/former-venezuelan-president-carlos-andres-perez-dies-at-88-of-heart-attack
6. Кокшаров А. Нефти недостаточно [ 22 березня 2012 у Wayback Machine.]
7. . Архів оригіналу за 28 грудня 2010. Процитовано 27 грудня 2010.
8. . Архів оригіналу за 27 грудня 2010. Процитовано 27 грудня 2010.
9. Казимиров В. Мой МГИМО [ 24 лютого 2012 у Wayback Machine.]
10. . Архів оригіналу за 11 січня 2011. Процитовано 27 грудня 2010.
11. . Архів оригіналу за 14 липня 2014. Процитовано 27 грудня 2010.
12. . Архів оригіналу за 28 грудня 2010. Процитовано 27 грудня 2010.

Література

• Перес Карлос Андрес // Українська дипломатична енциклопедія: У 2-х т./Редкол.:Л. В. Губерський (голова) та ін. — К.:Знання України, 2004 — Т.2 — 812с.