Безрадісний провулок нім Die freudlose Gasse німий німецький кінофільм режисера Георга Вільгельма Пабста знятий в стилі

«Безрадісний провулок» (нім. Die freudlose Gasse) — німий німецький кінофільм режисера Георга Вільгельма Пабста, знятий в стилі «вуличного фільму», один з перших фільмів «нової речовинності» в кіно.

Безрадісний провулок
Die freudlose Gasse

Жанр	драма
Режисер	Г. В. Пабст
Продюсер	^d
Сценаристи	Ф. Х. Ліон, Віллі Хаас
На основі	роману Гуго Беттауера
У головних ролях	Грета Гарбо Аста Нільсен
Оператори	Роберт Лах Курт Ортел, Вернер Краус
Композитор	^d
Художники	Отто Ердманн, Ганс Зонле
Кінокомпанія	Sofar-Film
Дистриб'ютор	^d
Тривалість	125 хв.
Мова	німий
Країна	Веймарська республіка
Рік	1925
Дата виходу	18 травня 1925 Берлін
IMDb	ID 0015842
Рейтинг	IMDb:
Безрадісний провулок у Вікісховищі

Сюжет

Відень часів післявоєнної депресії. У провулку, який називають Безрадісним, в одному житловому будинку живуть дві сім'ї: на першому поверсі Лехнери, на другому — Румфорти. Лехнери бідняки: мати — праля, батько — одноногий інвалід, безробітний, і донька Марія (Аста Нільсен). На життя вони заробити практично не в змозі, і Марія розраховує на вигідний брак з якимось Егоном (). Егон грає на біржі, і йому увесь час потрібні гроші, тому він, не відмовляючись від Марії, сходиться з «напівстітською дамою»; Марія ж, ставши власницею багатого спекулянта, одного дня у приступі ревнощів вбиває свою суперницю і так обставляє справу, що усі підозри падають на Егона.

Румфорти, що живуть над Лехнерами, до певного часу були цілком забезпеченою буржуазною сім'єю — глава сімейства обіймав добре оплачувану посаду міського радника, але важкий час інфляції зрівняв усіх, і Румфорту довелося звільнитися; він почав грати на біржі і невдало, і над цим сімейством так само нависнула загроза голоду. Старша дочка Румфорта, Грета (Грета Гарбо), задля порятунку сім'ї від голоду, приймає пропозицію якоїсь мадам, яка влаштовує їй побачення з багатими людьми і пропонує роботу у своєму нічному вар'єте.

І Лехнери, і Румфорти, як і інші жителі Безрадісного провулку, вимушені систематично зустрічаються в одному місці, у м'ясній крамниці, де господарює її власник Герінгер (Вернер Краус). Щоб купити його м'ясо, люди вишиковуються у довжелезні черги, а кому воно дістанеться, вирішує м'ясник. У цій черзі за м'ясом зрівнюються усі, а м'ясник, що відчуває себе тріумфатором перед нещасними людьми, користується своїм положенням і заманює до себе жінок.

Марія Лехнер урешті-решт зізнається, що суперницю убила вона, а Грету Румфорт після усіляких перипетій позбавляє від всіляких сумнівних пропозицій лейтенант з американського Червоного Хреста (), що закохався в неї. Знаходить свою долю і м'ясник: одного дня молода жінка з черги, якій не дісталося м'яса, благала м'ясника дати їй його для дитини, але той брутально їй відмовив, і тоді вона, увірвавшись до його крамниці, зарізала його.

В ролях

Аста Нільсен • Ґрета Ґарбо

Актор / акторка		Роль
Аста Нільсен	•	Марія Лехнер
Ґрета Ґарбо	•	Ґрета Румфорт
Агнеса Естергазі	•	Регіна Росеноф
Вернер Краус	•	м'ясник Герінгер
	•	Егон Штірнер
	•	лейтенант Девіс
Григорій Хмара	•	кельнер
	•	Макс Росеноф
	•	фрау Росеноф
Яро Фюрт	•	консультант Румфорт

Цікаві факти

У фільму Пабст застосував розроблений ним метод невидимого монтажу: він робив вставку під новим ракурсом у той момент, коли фігура або предмет переміщувалися екраном. Це не лише дозволяло монтажу бути менш помітним, але і забезпечувало більш плавну течію дії сюжету.
Реалістична суворість Пабста, який відтворив у фільмі зубожіння дрібнобуржуазного класу, неприємно уразила багатьох його сучасників. У Англії прокат цієї стрічки було заборонено, її копії, що демонструвалися в Італії, Франції, Австрії та інших країнах, піддалися значним скороченням.

Примітки

Дэвид Паркинсон. Кино. — М. : Росмэн, 1996. — С. 28. — (Оксфордская библиотека) — ISBN 7519-0374-9.(рос.)
Зигфрид Кракауэр. Глава 14. Новый реализм // От Калигари до Гитлера = From Caligari to Hitler. A Psychological History of the German Film. — М. : Искусство, 1977. — С. 170. — 10 000 прим.(рос.)

Посилання

Безрадісний провулок доступний для вільного завантаження з Інтернет-архіву [] (англ.)

Література про фільм [ 20 січня 2015 у Wayback Machine.](англ.)
Безрадісний провулок [ 20 січня 2015 у Wayback Machine.] на oKino.ua [ 5 липня 2020 у Wayback Machine.]

[1] Дэвид Паркинсон. Кино. — М. : Росмэн, 1996. — С. 28. — (Оксфордская библиотека) — ISBN 7519-0374-9.(рос.)

[2] Зигфрид Кракауэр. Глава 14. Новый реализм // От Калигари до Гитлера = From Caligari to Hitler. A Psychological History of the German Film. — М. : Искусство, 1977. — С. 170. — 10 000 прим.(рос.)